“Я цілий місяць купувала продукти хворій сусідці за власний кошт”, — Анна Остапчук

Я живу в невеликому селі Сурче, що на Волині. У нас тут всього 1000 жителів і всі одне одного знають. У серпні моя сусідка захворіла на коронавірус. Вона одразу нам зателефонувала і повідомила про це. Звичайно, жінка сиділа на самоізоляції, тому моя родина вирішила їй допомогти. Ми три тижні ходили в магазин і купували їй необхідні продукти — гречку, макарони тощо. Пакет з продуктами залишали біля воріт, а вона вже потім виходила і забирала. Ми не контактували з хворою, нічого не торкались у її дворі — і так і не захворіли.

А от люди в селі ставились насторожено навіть до нас. Мало того, що ми єдині, хто погодився допомогти сусідці, то вони ще й звинувачували нас у цьому. Коли я чи хтось з моєї родини заходили в магазин, то люди демонстративно одягали маски, відсторонювались від нас. Якщо з іншими клієнтами спілкувались нормально — від нас відходили. А коли ми давали гроші, то продавчиня, знову ж таки, демонстративно пшикала антисептиком на гроші, а потім собі на руки. Всі в селі знали, що ми допомагаємо сусідці, яка хвора на коронавірус. Але такого негативного ставлення моя родина не очікувала. Це було дуже неприємно. Бо ми ж робимо добру справу, а тут таке.

Неприязнь з боку односельців тривала ще два тижні після того, як сусідка отримала негативний тест. Люди ж десь почули про інкубаційний період 14 днів і думали, що ми ще можемо бути заразними. Але зараз вже все добре. Сусідка, яка одужала, віддячила нам за допомогу і віддала гроші за продукти. Вона ще навіть заступалась за нас перед односельцями, мовляв, бачите, вони ж не захворіли, навіщо стільки негативу. А інші тепер вже віджартовуються, що от боялись, не знали нічого. Та це не привід цькували людей, особливо тих, хто хворіє. Вони в цьому не винні!