Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

NewСхід

Кооператив з Луганщини будуватиме овочевий хаб

Опубліковано

 

На Луганщині кооператив “Овочі станичників” має намір за підтримки проекту USAID в наступному році побудувати логістичний центр (хаб). 

Про це повідомляє AgroTimes. 

Зазначається, що кооператив давно потребував такого хабу, але не мав грошей на втілення.

 

«Проводимо розрахунки, вже обрали місце, де будуватимемо цей хаб. До нього члени кооперативу зможуть привозити врожай, складати на зберігання до холодильників. Коли збереться потрібна партія, фермери відправлятимуть охолоджену продукцію покупцеві — на ринки або до супермаркетів», — сказав спеціаліст аграрного сектору Проекту USAID Олександр Карельсон.

Читайте також: Фермери Львівщини об’єднуються в логістичний кооператив

Транспорт для доставки овочів гуртовим покупцям у кооперативі планують придбати самотужки. До цього часу Проект USAID орендував фермерам автомобіль для доставки замовлень.

Кооператив «Овочі станичники» був створений в 2017 р. Налічує майже 100 домогосподарств в Станиці Луганській, які вирощують овочі.

Читайте також: В Україні з’явиться кооператив із реалізації найдорожчих у світі прянощів

Минулого року місцеві томати чері в фірмовій упаковці під брендом «Овочі станичників» продавали в супермаркетах Києва. Цього року фермери налагодили співпрацю з мережами супермаркетів в Луганській і Донецькій областях.

Раніше повідомлялося, що Україні створили перший лохиновий кооператив.

Фото: agravery.com

NewСхід

Сміттєві полігони Донбасу заповнені на 90%. Як місцеві активісти вирішують проблеми поводження з відходами

Опубліковано

 

ШоТам запускає атлас екологічних проблем Донбасу та способів їхнього вирішення. “Cxiд Ekomap”. На мапі зібрані екологічні проблеми регіону – забруднення повітря та річок, сміттєзвалища, лісові пожежі, тліючі терикони та інші. Завдяки інтерактивному атласу можна дізнатися детальну інформацію про проблему, а також інструменти та методи, необхідні для її вирішення, які пропонують науковці. Перший крок до розв’язання проблеми – розуміння її масштабності. І головна мета “Cxiд Ekomap” – розпочати діалог про вирішення екологічних проблем шляхом збору даних і допомоги тим, хто працює з питаннями екології Донбасу. Перелік на мапі є ще неповний, тому кожен із вас може долучитися до її наповнення та сприяти розв’язанню проблеми. А як це зробити – дізнайтеся тут, натиснувши на знак питання.

Промислові відходи, затоплені шахти та сховища з токсинами – екологічні проблеми на сході країни були ще до війни. Зараз ситуація тільки загострилась і досягає критичного рівня. Одна з найбільших проблем, яка стосується не тільки цього регіону, а й всієї України –  нелегальні та переповнені сміттєзвалища і полігони. 

Переробка сміття в Україні майже відсутня. Наразі ми накопичуємо десятки, сотні мільйонів тонн відходів, засмічуючи величезні площі. Полігони Донбасу заповнені на 90% і вітер розвіює ці численні сміттєві терикони навкруги, від чого стоїть численний сморід. Звалища шкодять довкіллю через забруднення отруйними речовинами повітря, ґрунту і підземних вод, а також є небезпечними для здоров’я людей.

 

Ми поспілкувалися з локальними активістами, які самостійно взялись за розв’язання цієї проблеми – налагоджують сортування сміття, встановлюють контейнери та переробляють пластик. Разом з ними розібрались, як розв’язувати цю проблему та попередити глобальну екологічну катастрофу. 

Наталія Гаєцька

Наталія Гаєцька

Голова ініціативної групи  “Маріуполь Сортує”.

Людям потрібно навчитись правильно поводитися з відходами

Ініціативну групу “Маріуполь Сортує” ми створили ще в лютому 2019 року. Тоді ми побачили, наскільки серйозна проблема зі сміттям і що назріває екологічна катастрофа. Почали з просвітницької діяльності, розказували всюди про екологічні проблеми, які так чи інакше пов’язані з поводженням з відходами. Сортування – це вихід зменшити кількість сміття. Тому ми розповідаємо про це на лекціях у школах, проводимо воркшопи і зустріч ОСББ, влаштовуємо різноманітні ігри у дитячих садках. 

Дуже часто ми організовуємо прибирання, щоб хоч якось зменшити кількість сміття у місті. Але ми тут не просто прибираємо, а розказуємо, що можна здати на переробку з того, що ми знайшли на стихійних звалищах. І якщо більшість відходів можна переробити, то, наприклад, тетрапаки — ні. Коли все це надходить на звалище, картон розкладається по своєму, поліетилен по-своєму. Відбувається загоряння, як правило, і у повітря виділяються токсини. Тому ми знайшли рішення – гуртові відправлення. Ми зібрали 4 кілограми тетрапаків і відправили в організацію “Зелений птах”, яка створює з цього матеріалу канцелярські вироби. Так, це не розв’яже проблему всього тетрапаку, але це рішення для тих, хто не хоче засмічувати своїми відходами середовище. 

Також під нашим куполом є екологічна група “Екогурт”, в яку входять підприємці, переробники та заготівельники. Разом ми виграли грант і закупили 135 контейнерів для збору скла, пластику та паперу у 16-ти багатоквартирних будинках. За нашими підрахунками, це дасть можливість зменшити навантаження на маріупольський полігон на 97 тонн сміття. Для ОСББ це дуже вигідно, адже люди об’єднуються і разом сортують. Коли накопичується 200 кг вторсировини, приїжджають заготівельники і забирають сортоване сміття за плату. Таким чином це скорочує кількість викидів пластику на полігон, а ОСББ можуть ще й заробити кошти, які витратять для доброустрою території. 

Читайте також: «В крані – іржава вода». Як на Донбасі екоактивісти досліджують стан водойм

Крім того, ми почали працювати з бізнесом. У нас на узбережжі багато пансіонатів, і ми починаємо їх долучати до сортування сміття. Ми живемо біля моря і величезна кількість відходів потрапляє у воду. Тому зараз ми взяли участь у проєкті й плануємо долучитися до очищення водойм. Щоб розв’язувати проблему зі сміттям у будь-якому місті, потрібно якомога більше таких ініціативних груп. Тому й консультуємо місцевих мешканців, жителів сусідніх сіл та міст, які не знають, з чого почати. Активістам потрібно збиратись разом і почати діяти. 

Свідоме споживання – єдиний вихід зменшити кількість стихійних звалищ

У нас в Маріуполі сміттєві полігони заповнені на 90%, а відходів стає все більше і більше. Приблизно така ж ситуація і по всьому регіону. У нас полігон розташований за містом, але за нормами його там взагалі не має бути, тому що там немає бетонної основи. Повз нього неможливо навіть проїхати – страшенний сморід. Зараз його почали рекультивувати й утрамбовувати. Але це просто перевезення сміття з одного місця в інше. Сортування – ось з чого потрібно починати. І, власне, це саме те, заради чого ми працюємо. Сортування допоможе зменшити більшу кількість сміття на звалищах. Звісно, це не розв’язує всі екологічні проблеми, але це величезний крок. За останній рік ми все більше наближаємось до концепції нуль відходів. Ми можемо сортувати, але переробка – це тільки 4 пункт в ієрархії поводження з відходами.

Все повинно починатися з відмови від непотрібного пакування і зайвих речей. Свідоме споживання – наше все. Далі потрібно скоротити кількість відходів. Якщо не можете відмовитись – скоротіть. Не так же важко купувати каву у свою тару? Третій пункт – знайти застосування тим речам, які збираєтеся викинути. І лише на четвертому місці – переробка.

У нашій країні є перероблювальні заводи, але вони не заповнені вторсировиною. А щоб була рентабельна робота, вони закуповують сировину з-за кордону. На законодавчому рівні є один вихід – заборонити ввіз вторсировини до нашої країни. В Україні й так вистачає сміття, полігони переповнені, скрізь стихійні звалища, а ми ще й сировину завозимо.

Ми плануємо зробити сортувальну станцію у своєму місті, але для цього потрібно приміщення. Тому поки працюємо над цим. Звичайно, потрібно більше таких станцій і сміттєвих контейнерів. От у Маріуполі поставили маленькі смітнички на набережній, але вони за лічені хвилини наповнюється сміттям, яке розлітається і потрапляє у воду. Проблема в тому, що немає інфраструктури для сортування. Наших зусиль недостатньо, бо це має бути вирішено на законодавчому рівні. І також повинна тривати екопросвіта. Дітям, школярам, студентам і дорослим потрібно розповідати про сортування, відмову від зайвого і свідоме споживання. 

Потрібно залучати окремих волонтерів

Воєнний конфлікт на сході країни вплинув на всі сфери життя регіону, в тому числі на екологію. Через заповненість сміттєвих полігонів на окупованій частині Донбасу виникають все нові й нові звалища, а місцеві жителі вимушені потерпати від смороду.

Неможливо, наприклад, з прикордонними містами чи селами домовитися про вивезення сміття, поставити їм баки чи відправити туди заготівельників вторсировини. Багато місць стали просто недоступними. До того ж військові хлопці просто не мають можливості займатись сортуванням чи думати про те сміття, тому все викидають на полігони. А ще їм розвозять їжу та побутові речі, і це все в одноразовому посуді, який дуже сильно засмічує середовище. І якщо в цивільних умовах ми можемо це якось змінити, то тут у людей немає вибору. 

Що робити? Потрібно залучати волонтерів. Дуже багато небайдужих людей, які привозять на фронт речі першої потреби. Але ці волонтери не можуть брати на себе все. Потрібне фінансування. Можна виділити машину, яка б вивозила сміття. Але все це потребує коштів та людських ресурсів, тому цим повинен хтось займатись окремо. 

Якщо нічого не вирішити, сміттєві терикони й далі будуть розростатись

Щоб зменшити кількість стихійних звалиш, всі полігони мають бути відповідно обладнанні, з відстійниками, щоб ця отрута не потрапляла у ґрунтові води. Якщо полігон обладнаний, середовище навколо нього хоча б трохи захищене. Над звалищами літає величезна кількість птахів, які харчуються відходами й від цього, звичайно, ніякої користі довкіллю немає. Ми виходимо відпочивати, а над нами вже літають отруйні птахи. Крім того, відходи гниють і виділяють у повітря небезпечні речовини, якими ми дихаємо. Полігони й далі будуть розростатись, якщо нічого не змінити. Якщо скорочувати викиди, свідомо ставитись до споживання – це вже розв’яже проблему. 

Влада повинна прислуховуватись до нас і розуміти, що війна чинить шкоду довкіллю і з цим щось потрібно робити. А зараз просто місцеві активісти беруть все на себе і роблять це безплатно. Активістам потрібно давати більше прав. Наприклад, ми просимо приміщення, а у відповідь чуємо, що ми не маємо права цим займатись. Навіть величезна станція “Україна без сміття” тримається тільки коштом добровільних внесків та продажем своїх послуг. І це дуже дивно. Бо саме активісти допомогли б ефективно розв’язувати проблему зі сміттям. У кожному місті повинні створюватись ініціативні групи, які б спільними зусиллями з громадою взялись за очищення свого середовища.

Давид Пагава

Давид Пагава

Голова ГО “Мануфактура ГаражКрафт” , яка займається переробкою пластику.

Про кілометрові звалища Донбасу

Ситуація зі сміттєвими звалищами на Донбасі – важка. Раніше я вважав, що тільки у містах так, але нещодавно ми з колегами їздили у північну частину Луганщини, де багато сіл, і там побачили просто жахливу картинку. Якщо в містах є хоч якась інфраструктура, сміття вивозиться, то там люди виїжджають за межі села і просто вивалюють все на узбіччя лісів. Це все роками там гниє і забруднює довкілля. У Луганській області дуже низький розвиток інфраструктури. Тут люди просто скидають сміття, куди можливо, або спалюють. У нас в Сєвєродонецьку є один полігон, куди все звозиться. Він повністю заповнений, і що далі робити – ніхто не знає. Були розмови, що планують будувати сміттєпереробний завод. Але поки це тільки розмови. 

Поки ситуація така – сміттєві звалища заповнюються, їх закопують і створюють якісь інші. Наприклад, на місці нашого полігону у Сєвєродонецьку колись були піщані ями. Коли він заповниться, то будуть шукати інші кар’єри, які не використовуються. Але масштаби цих сміттєвих звалищ просто величезні. У Сєверодонецьку полігон простягається на кілометр, а що вже говорити про великі міста. 

На перший погляд, його непомітно. У нас полігон розташований за 15 кілометрів від міста, і деякі люди навіть не знають про його існування. Але ж він розростається, це отруює воду, яку добувають з-під землі. А якщо полігон горить, то у повітря виділяється величезна кількість отруйних речовин, які небезпечні для здоров’я людини. Також є багато нелегальних маленьких полігонів при гаражних чи дачних кооперативах. Але рано чи пізно це викликає обурення, і тоді цю проблему вирішують. 

Навчаємо людей поводитися з пластиком

З початком війни ситуація значно погіршилася. Дуже занепала інфраструктура, і тому з прифронтових зон майже неможливо вивезти сміття. У селах все звалюють на дорогах і повсюди суцільні смітники. До того ж довкола багато знищених чи закинутих будівель, які також поступово перетворюються на смітники. Але, з іншого боку, закрилося багато хімічних підприємств, які дуже забруднювали повітря. 

Читайте також: Виходимо на протести та фільмуємо викиди. Як на Донбасі борються з проблемою забруднення повітря

Такі маленькі ініціативи, як наша, потроху розв’язують проблему забруднення довкілля відходами. Але ми не можемо вирішити її повністю, бо діємо локально і в вузькому напрямку. Наша майстерня займається пластиком, його впливом на природу і людину, а також його переробкою. До нас приходять люди на екскурсію, ми розповідаємо, що є кілька видів пластику, який з них безпечний, а який краще не купувати, бо він не переробляється. Дехто задумається над цим, і якщо в магазині бачить дві однакові тари, купує ту, яка переробляється. Тобто, потрібна така інформаційно-просвітницька діяльність. Ми працюємо у маленькій майстерні локально, але це легко переноситься на великі масштаби. І я дуже сподіваюсь, що і ми зможемо створити великий завод з переробки пластику. Бо це єдиний вихід зменшити кількість стихійних звалищ. 

Зі старого пластику можна зробити будь-що

Зі сміття насправді можна зробити дійсно класні речі. І саме цим ми займаємось в нашій майстерні “Мануфактура ГаражКрафт”. Громадська організація з’явилась у 2020 році, але ініціативі з переробки пластику вже два роки. На одному освітньому проєкті я познайомився з чоловіком, який виграв грант на обладнання для переробки пластику.  Тоді були певні складнощі з організацією процесу, тому ми долучилися, знайшли старе приміщення, зробили ремонт і почали експериментувати. Також ми виграли гроші по грантовому проєкту «Молода енергія громад», який фінансує уряд Німеччини. Купили обладнання для дроблення пластика, переплавлення його в листи, а також верстат для створення з пластику об’єктів різної форми. Сам рух – міжнародний, заснований голландцем Дейвом Хакінсом. На початку 2018 року ми їздили на навчання до Євгена Хлєбнікова, який є лідером цього руху в Україні. 

У 2019 році ми запустили проєкт і їздили по прифронтових селах і проводили виїзні заняття з переробки пластику. Саме тоді я побачив, що там інфраструктура просто в жахливому стані й треба негайно щось з цим робити. Тому ми почали активну роботу, а також навчали дітей тому, що з пластику можна зробити цікаві речі. 

Вазони для квітів з переробленого пластику від майстерні “Мануфактура ГаражКрафт”

Я дотримуюсь такої думки, що непотрібно виготовляти новий пластик на заводах, якщо можна переробити старий, якого купа. У нашому випадку ми працюємо з пластиком HDPE – поліетилен високої щільності. В основному, це звичайні пластикові кришечки з пляшок або промаркована тара, на якій має бути написано HDPE або цифра 2, або 02 в трикутнику зі стрілками. Цей пластик легко піддається переробці й практично не утворює шкідливих викидів.

З цього пластику можна зробити що завгодно – горшки, вази, ліхтарі, світильники, лавки, палітри для фарб, посуд. Ми сортуємо кришечки по кольорах. Далі подрібнюємо їх у стружку і відправляємо в термопрес. Суть його роботи проста: верхня і нижня частина нагріваються, і під нагріванням з пластикової стружки виходять пластини або листи. З уже готового листа за допомогою вакуумного формування можна зробити об’ємний предмет. Також ми використовуємо фрезер. На комп’ютері розробляється макет фрезерування того, що ми хочемо зробити. І цей апарат реалізовує проєкт. Кріпиться пластина, і з неї виходить виріб. Тут головне фантазія. 

Амбіційні плани – створити завод для переробки пластику

Будь-хто може прийти до нас в майстерню і переробити свою сировину. Але для своїх виробів також люди приносять кришечки, яких зібралося дуже багато. Бувало, що просили провести екскурсії й питали скільки це буде коштувати. Я на це кажу, що ми працюємо за кришечки, тому приносять їх. Також ми організовували збір пластику, коли створювали лавку. В середньому в майстерню приносять понад 2 кг кришок в місяць. А коли ми створюємо якісь проєкти, то і 10 кг. Перед створенням виробу ми зважуємо, скільки пластику нам потрібно. Наприклад, для однієї лавки використали 3,5 тисячі кришечок. 

Ми маленька майстерня і не можемо розв’язувати проблеми зі сміттям глобально, навіть в межах свого регіону. Тому такі ініціативи повинні бути в кожному місті. І своїм проєктом ми хочемо привернути увагу влади до питання переробки пластику. Поки ми маленькими кроками йдемо до розв’язання проблеми – хочемо побудувати повноцінний завод з переробки пластику. Все можна вирішити, головне – підтримка влади. 

Населення Донбасу повинно також долучатися до сортування сміття. Це вже значно знизить навантаження на полігони. Але я вважаю, що найлегше побудувати завод. Бо привчити кожну людину до сортування та свідомого споживання – це дуже складно і довго. Світ розвивається, сучасні технології дозволяють створювати підприємства, які б змогли розв’язувати наші проблеми. І ще найголовніше – потрібно вирішити питання з інфраструктурою. Бо у прифронтових селах, навіть якщо люди хочуть сортувати сміття, то просто не мають можливості кудись це вивозити чи здавати. Звісно, можуть допомогти активісти, але місцева влада повинна їх підтримувати.

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Читати далі

NewСхід

«В крані – іржава вода». Як на Донбасі екоактивісти досліджують стан водойм

Опубліковано

 

ШоТам запускає атлас екологічних проблем Донбасу та способів їхнього вирішення. “Cxiд Ekomap”. На мапі зібрані екологічні проблеми регіону – забруднення повітря та річок, сміттєзвалища, лісові пожежі, тліючі терикони та інші. Завдяки інтерактивному атласу можна дізнатися детальну інформацію про проблему, а також інструменти та методи, необхідні для її вирішення, які пропонують науковці. Перший крок до розв’язання проблеми – розуміння її масштабності. І головна мета “Cxiд Ekomap” – розпочати діалог про вирішення екологічних проблем шляхом збору даних і допомоги тим, хто працює з питаннями екології Донбасу. Перелік на мапі є ще неповний, тому кожен із вас може долучитися до її наповнення та сприяти розв’язанню проблеми. А як це зробити – дізнайтеся тут, натиснувши на знак питання.

Проблема з неякісним водопостачанням на Донбасі була завжди, але свого піку вона досягла після початку війни у 2014 році. Затоплені шахти, забруднення з боку окупованих територій, розірвані міни — все це впливає на стан води, яку п’ють на сході країни. Фахівці пов’язують хвороби серця і кишківника, зокрема, і з вживанням неякісної води. Попри важливість цієї проблеми, держава зараз не проводить фахових досліджень стану водойм. Однак цим все ж займаються громадські моніторинги, наприклад, простір «Друкарня» у Слов’янську. Також цю тему досліджують професійні екологи, як от Максим Сорока. Як саме на Донбасі намагаються добитися чистої води, у чому бачать причини забруднення водойм та навіщо перевчають мешканців ловити рибу, читайте в матеріалі.

Максим Сорока
Максим Сорока

професійний еколог, науковець, фокусується на оцінці форм та методів моніторингу стану довкілля

 

Пити брудну воду — це тягар для здоров’я

Я сам родом із Дніпра, мій фах — екологічна безпека. У своїй роботі я поширюю екологічні знання, зокрема про різні форми й методи моніторингу стану довкілля. Як професійний еколог і науковець я постійно консультую різноманітні громадські організації в Україні, які фокусуються на оцінці впливу різних чинників на довкілля. Останні три роки я активно присвячую свій час саме допомозі локальним ініціативам, відстеженню стану водних ресурсів і повітря.

На основі рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні розробили хронічно-допустимі концентрації забруднювальних речовин у різних водах. Адже чим гіршої якості воду ми п’ємо, тим більший тягар для здоров’я собі створюємо і цим самим забираємо кілька років свого життя. Для східних областей України — Донецької та Луганської, частини Харківської та Запорізької — характерними є збільшений солевміст у воді. Вживання такої води фахівці пов’язують із хворобами нирок і серцево-судинними захворюваннями. Також ми бачимо збільшення в водах цих регіонів сполук нітрогену та азоту — вони також негативно впливають на наше серце, а ще на кишково-шлунковий тракт.

Офіційно вода — чиста, але щось тут не так

На сході України проблема з неякісним та недостатнім водопостачанням була завжди. Якщо об’єднати території Донецької та Луганської областей, то на них припадає всього 1,3% всіх річок України. Це пов’язано як із природними чинниками, так і з розвитком людства та його діяльністю. Громадянам завжди потрібна була вода. Вони її інтенсивно використовували й не думали, що коли копали шахти та будували підприємства, то нищили ось цей малий відсоток води, який природа все ж таки їм подарувала.

Важко визначити пік цієї проблеми, тому що систематичний моніторинг за радянських часів взагалі не проводили на території Донбасу. А вже за часи незалежної України основна частина водних ресурсів у цьому регіоні відносилася до помірно забруднених категорій. Якщо аналізувати стан води за останні десять років, то питання якості дійсно є дуже гострим. Зараз вода на Донбасі, за офіційними даними, відноситься до помірно або слабо забрудненої. Пік проблеми з якісним водопостачанням почався після анексії Криму і початку війни на сході України. З’явилася значна кількість неконтрольованого забруднення, яке тепер поширюється іншими територіями.

Протокол громадського моніторингу водних ресурсів

Водночас державні статистичні дані, особливо за останній рік, показали різке нічим не з’ясоване покращення стану стічних вод. Наприклад, порівнюючи дані 2017 і 2019 років вода офіційно стала прямо чиста. Екологи та наукові дослідники, що працюють на Донбасі, не можуть пояснити причину, тож до цих даних є багато питань. Якщо бодай переглянути соціальні мережі, люди торік масово поширювали фотографії з погіршеним станом води, цвітінням. Були й регулярні випадки, коли ґрунтові води в колодязях взагалі зникали. Особливо це стосується сіл, де люди досі не мають централізованого водопостачанням.

Екологам доводиться бути в ролі екстрасенсів

Зараз на Донбасі якість води оцінюють за чотирма річками: Сіверський Донець, Кривий Торець, Сухий Торець і Бичок. Переважно всі вони мають збільшений вміст заліза, марганцю, міді, нікелю, азоту, фосфору та нітрогену. Найбільше воду забруднюють промислові та комунальні підприємства. Перші вже не зобов’язані звітувати перед державою про свої викиди, тому, за офіційними даними, нібито нічого не забруднюють. Тобто, останні два роки екологи як екстрасенси можуть лише здогадуватися, наскільки сильно заводи забруднюють воду, та аналізувати за даними старіших періодів.

Поганий вплив на воду відбувається і через сільське господарство. Дедалі більше у ґрунт вносять різноманітні шкідливі добрива. Саме з цим пов’язують збільшення вмісту фосфору та нітрогену в воді. Окремою проблемою для населення регіону східної України є те, що мінералізовані шахтні води без контролю та очищення скидаються в поверхневі водойми. Забруднюють воду і самі люди, але тут ступінь впливу важко оцінити — він залежить від конкретного міста.

Через військові дії псується вода, яку ми п’ємо

На якість води безпосередньо вплинула і війна на Донбасі. З цього приводу є багато досліджень та різних доповідей. Науковці та експерти ОБСЄ теж кажуть, що є зв’язок між якістю води та бойовими діями, а ось держава каже, що немає. В першу чергу я бачу, що на непідконтрольній території зараз скидається багато шахтних вод. Також є багато затоплених шахт. Якщо вони заповнюються водою, то вода починає інтенсивно розчиняти все те, що знайшла в цій шахті — що матінка-природа 100 років тому там сховала. І від цього, до речі, в першу чергу страждають не централізовані джерела водопостачання, а колодязі й інші місця, де люди п’ють воду.

Співробітники громадського простору «Друкарня» досліджують стан водойм у Слов’янську

Також варто враховувати, що Донецька і Луганська області мають пов’язані водні ресурси. І, звичайно, водойми не йдуть вздовж лінії зіткнення. Неможливо зараз точно визначити, чи забруднюють річки з боку окупованих територій, а потім вже це потрапляє на підконтрольні. Ще один момент — за останні п’ять років відбулося винищення великої кількості лісових масивів, насаджених на території Донбасу. Їх же садили не просто так, а щоб вони затримували й природно очищували воду. Зараз багато лісів спалені, знищені та вирубані, особливо на непідконтрольних територіях. Через це йде погіршення якості води загалом.

Не варто забувати й про відтермінований вплив на воду Донбасу внаслідок вибухів значної кількості снарядів. Всі вони містять сполуки важких металів, і там повна таблиця Менделєєва. Після обстрілів усе це потрапляє у ґрунти, а через них у воду. Я б це назвав бомбою уповільненої дії — все, що розірвалося і потрапило в ґрунт, поступово окисниться, розчиниться, піде нам у воду, а потім в їжу. І, знову ж таки, це матиме наслідки у вигляді хвороб, зокрема впливатиме на генетику людей.

В активістів увірвався терпець — вони вже самі перевіряють воду

Дуже важливо контролювати забруднення води й вирубку лісів на окупованих територіях, але це дуже важко робити. Моніторингових місій туди не допускають, вчені бояться їхати, а правдивих даних від так званих представників цих територій просто немає. Що стосується підконтрольної частини Донбасу, і тут з моніторингом не все гаразд. Дані стосовно викидів у стічні води мають надавати самі підприємства, і ми маємо їм вірити. Іноді цифри бувають просто парадоксальні.

Читайте також: Виходимо на протести та фільмуємо викиди. Як на Донбасі борються з проблемою забруднення повітря

На допомогу в цьому приходять додаткові джерела моніторингу від громадськості. Наприклад, у Слов’янську цим займається осередок громадянського простору «Друкарня». Хоча такі організації переважно досліджують природні води, тобто, вже після розбавлення стічних вод природними. І дані, які вони отримують, дійсно не збігаються з тими, які вказують на заводах. Ось чому по всій Україні розвиваються незалежні форми моніторингу — тому що у громадськості вже увірвався терпець, і рішень від держави вже ніхто не чекає. Розвивати власні лабораторії — це нормальний шлях.

Чистимо воду фільтрами та купуємо в «будках»

Якість води в крані, в першу чергу, залежить від систем водопостачання, тому що на станціях можуть подавати якісну воду, а потім вона стає вже ніякою. Раджу громадянам, які сумніваються в тому, що вода — чиста, поставити собі додатковий фільтр. Також це можуть бути індивідуальні системи доочищення води або перехід на доочищену воду винятково для пиття. Але варто розуміти, що якісне очищення потребує грошей. Я собі поставив таку систему, і на місяць вона мені обходиться у приблизно 3-5 тисяч гривень, також додатково потрібно витрачати по тисячі щомісяця на заміну картриджів. Оскільки це недешеве задоволення, є й альтернативний шлях. Чи не в кожному районі є іонообмінні автоматичні системи, так звані будки, де можна собі на тиждень закупити дійсно чистої води для пиття. Тоді на місяць родина витрачатиме на воду приблизно 300-360 гривень.

Співробітники громадського простору «Друкарня» досліджують стан водойм у Слов’янську

Також людям варто почати менше витрачали мийних засобів, у першу чергу, хімічних. Це все зливається в воду, і потім її очистити просто неможливо. Очисні споруди, які були запроєктовані в далеких 50-х, коли таких шампунів, масочок та іншої хімії ще не було, зараз не можуть очищати від цього воду. Що стосується нецентралізованих систем, можна встановлювати фільтри прямо в колодязі, хоча такі системи не з дешевих.

А ось громадським організаціям варто продовжувати контролювати якість води, розвиватися далі, адже ми маємо бачити реальну ситуацію. Ці дані мають стати публічними, щоб на них звернула увагу держава. Тільки після розвитку громадського моніторингу влада почне створювати свої спостереження, щоб мати дані на противагу наявним. Інспекція почне розбиратись із забруднювачем тільки тоді, коли буде чіткий запит від населення. Нам варто переходити на євростандарти моніторингу повітря, щоб чітко усвідомлювати, яка в нас ситуація і як її покращувати.

Капіталіна Каплан
Капіталіна Каплан

екоактивістка, співробітниця громадського простору «Друкарня» у Слов’янську
«Друкарня» регулярно проводить місцеві, регіональні, національні та міжнародні заходи, щоб посилити громадянську та екологічну активність людей, підвищити їхню обізнаність з екологічних проблем

З кранів слов’янчан тече іржава вода

Я живу в місті Слов’янську, це досить таке зелене місто, перетнуте різними річками. Воду нам подає компанія «Вода Донбасу», і наче добре її очищає. Але вона проходить через старі комунікації, іржаві труби, які від 50-60-х років ніколи ніхто не замінював. Тому вода стає просто непридатною для пиття — люди бачать, що в неї там коричнуватий колір. Та й загалом ми постійно спостерігаємо якусь сумну ситуацію у наших водних об’єктах. Вони засмічені, люди та підприємства постійно щось туди намагаються скидати, аби їм легше жилося.

Й от ми як активні мешканці вирішили спробувати щось зробити в цьому напрямку, якось поліпшити ситуацію. Тому два роки тому створили громадський простір «Друкарня», де, серед іншого, робимо акцент на екологічному напрямку. Люди постійно приходили до нас, ділилися якимись своїми переживаннями, і ми разом думали, як це можна вирішити. Наприклад, жінка з одного мікрорайону розповідала, що річка поруч з її помешканням торік дуже пересохла. Також зверталися люди з іншого району, які переймалися, що в озера скидають промислове сміття. Ми сформували собі коло екоактивістів, зробили групу у Facebook, аби підтримувати один одного, обмінюватися думками про те, як розв’язати екологічні проблеми міста.

Містяни ловлять рибу в найбруднішій водоймі… і продають

У нас були досить різні проєкти, виходячи з потреб громади. Наприклад, ми робили невеличке дослідження якості стічних вод до нашого слов’янського водоканалу. Ми дізналися, що це ніхто не контролює. Так, у місті є лабораторія, але вода дуже застаріла і не може виявити всіх забруднювачів. Ми з організацією робили опитування мешканців стосовно того, який відсоток людей користуються водою з крана, а хто фільтрує додатково чи купує. З’ясувалося, що 63% населення для харчових потреб не використовують воду з крана. І все це через те, в якому стані вона до них потрапляє.

Одна з річок у Слов’янську

У Слов’янську є досить багато річок, найбрудніша з яких — Колонтаївка. І хоча місцева влада це визнає, вона жодним чином не намагається покращити її стан, бо ця річка, мовляв, найменша. Але ж вона наповнює Казенний Торець, а звідти йде в Сіверський Донець — у головну водну артерію нашого регіону. Також ця річка проходить через місцевий природний заповідник, де дуже багато рідкісних птахів. Ми регулярно збираємо активістів і думаємо, що з цим робити.

Ми вирішили досліджувати стан води в цій річці, тому що люди дуже за неї хвилюються. Вона прямо змінює свій колір: стає то біла, то якась голуба, то ще щось з нею відбувається. В Колонтаївці люди масово ловлять рибу, їдять і продають. Містяни наче й знають, що ця річка брудна, але їм байдуже. Мовляв, наші діди їли цю рибу, і ми будемо її їсти. Хоча коли ті діди її їли, вода була чистою. Маючи результати дослідження, ми зможемо спробувати переконати людей, що є небезпека від цієї води. Також, можливо, це стане першим кроком для місцевої влади, щоб почати щось робити.

Познайомимо з брудом у річці через фільм

Спочатку ми прийшли до місця, де вода в річці Колонтаївка виходить із під землі. Потім дослідили її посередині, де вона вже сильно забруднена. Її колір — страшенний, це вже не водойма, а просто якісь хімікати. А потім перевірили й місце, де вона впадає в Казенний Торець. Ми з активістами написали проєкт «Екопатруль». Його суть у тому, що ми з нашим приладом, який перевіряє доочищену воду, плануємо детально дослідити цю річку. Завдяки аналізу перевіримо стан води, визначимо всі можливі причини викидів. А потім — знімемо невеличкий фільм про її існування, історичну назву, важливість для нашого міста і про те, як люди все ж таки на неї впливають. Ми вже звернулися до експертів, щоб вони нам у цьому допомогли. Єдиний вихід розв’язання проблеми — створення власних лабораторій і дослідження стану води, щоб можна було владі показати реальні цифри та результати.

Також ми зробили звіт на 40 сторінок стосовно питної води — про водопостачання та водовідведення у Слов’янську. А зараз ще разом з активістами готуємо звіт про Колонтаївку стосовно впливу різних чинників на довкілля. Еколог Максим Сорока допоміг нам визначити місця, де потрібно взяти проби води. Таким чином ми встановимо, де саме водойма починає забруднюватися. Згодом підготуємо рекомендації для місцевої влади, як можна покращити цю ситуацію. Може в чиновників дійсно немає часу чи ресурсів, щоб зробити таке дослідження. Попередньо ми вже написали їм запити з питанням, коли їм вдасться очистити річку. Нам відповіли, що поки що коштів на це немає, однак обіцяють знайти у 2022 році. Сподіваємося, наші звіти та фільм зможуть їх переконати, що це дійсно актуальне й важливе питання.

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Читати далі

NewСхід

Виходимо на протести та фільмуємо викиди. Як на Донбасі борються з проблемою забруднення повітря

Опубліковано

 

ШоТам запускає атлас екологічних проблем Донбасу та способів їхнього вирішення. “Cxiд Ekomap”. На мапі зібрані екологічні проблеми регіону – забруднення повітря та річок, сміттєзвалища, лісові пожежі, тліючі терикони та інші. Завдяки інтерактивному атласу можна дізнатися детальну інформацію про проблему, а також інструменти та методи, необхідні для її вирішення, які пропонують науковці. Перший крок до розв’язання проблеми – розуміння її масштабності. І головна мета “Cxiд Ekomap” – розпочати діалог про вирішення екологічних проблем шляхом збору даних і допомоги тим, хто працює з питаннями екології Донбасу. Перелік на мапі є ще неповний, тому кожен із вас може долучитися до її наповнення та сприяти розв’язанню проблеми. А як це зробити – дізнайтеся тут, натиснувши на знак питання.

Маріуполь зараз посідає перше місце в Україні за рівнем забруднення атмосферного повітря. Ситуація зі станом повітря загалом на Донбасі також не тішить. Попри те, що на початку військових дій на сході потужності заводів дещо зменшилися, сьогодні вони працюють майже на повну і щороку викидають в атмосферу сотні тисяч тонн бруду. Змінити цю ситуацію може модернізація обладнання, але бізнес не готовий витрачати на це свої кошти. Голова «Ініціативної групи «Разом!» Максим Бородін розповів, як організовані ними протести робітників та встановлені відеокамери дозволяють розв’язувати проблему забрудненого повітря на Донбасі та які ініціативи можуть збільшити цей тиск у майбутньому.

Максим Бородін
Максим Бородін

Екоактивіст, очільник громадської організації «Ініціативна група «Разом!», лідер партії «Сила людей» у Маріупольській міській раді

 

Бруд у повітрі вбиває людину

Забруднення повітря — це катастрофа, в першу чергу, для людей. Якщо раніше вчені думали, що головна проблема від цього — захворювання легень різних форм, то зараз вже відомо, що ситуація значно серйозніша. Останні американські та європейські дослідження свідчать про те, що дрібні частинки пилу потрапляють також у кровотік, і циркулюють у ньому. Це викликає різні серцеві захворювання, інфаркти та інсульти.

Також вже доведено, що забруднене повітря викликає хвороби мозку та деменцію, особливо у дітей. Одне з досліджень науковців показує, що діти, які живуть у брудних містах, гірше навчаються, ніж їхні однолітки з чистих населених пунктів. Тому ця проблема дуже серйозна.

Їхати було нікуди — довелося боротися

Я займаюся темою промислового забруднення з 2012 року. Тоді на Донбасі була дуже скрутна ситуація з викидами в атмосферу від різних заводів, зокрема з маріупольських. Їхнє застаріле обладнання тоді досягло свого піку. До того ж постійно були погані погодні умови, а підприємства ще й масово збільшували свої потужності. Все це стало дуже серйозним ударом по екології міста.

Повітря Донбасу сьогодні найбільше забруднюють металургійні виробництва. Люди, які живуть «під трубами», звикають до бруду й вже не помічають нічого незвичного. А тоді, у 2012 році, навіть вони побачили, що ситуація — жахлива. Днями без перестанку в усьому Маріуполі стояв нестерпний смог. Раніше таке бувало лише у промислових районах. Неможливо було нікуди виїхати. Для мене це була надзвичайно серйозна проблема, тому що моя дружина була вагітною, і ми чекали дитину. Я за них дуже хвилювався і розумів, що нам потрібно виїжджати. Але їхати було нікуди. Другий вихід — щось робити з цим брудом. Так почалася моя боротьба.

Вивів людей на вулиці

Я того ж року став одним з організаторів Маріупольського форуму, де ми зібрали ініціативну групу та запустили перший протест у місті. Участь у ньому взяли від 500 до 700 людей, вони виступали за те, щоб заводи припинили забруднювати повітря. Другий мітинг став на той час одним із найбільш масових у Маріуполі — на 13 тисяч людей. Тоді на вулицю виходили навіть люди, які працювали на заводах, попри те, що боялися втратити роботу. І нам тоді вдалося змусити частину підприємств закритися на модернізацію.

Через два роки, у 2014-му, в мене вже було серйозне коло однодумців, і ми вирішили створити громадську організацію «Ініціативна група «Разом!» яку я очолив. Сьогодні активними її членами є 10 людей, а ще є багато прихильників, які періодично нас підтримують та допомагають нам. Займаємося ми, в першу чергу, питанням екології, промислового забруднення і моніторингу якості повітря. З точки зору екології, це і Ми постійно стежимо за якістю повітря у місті та законодавчими змінами, встановлюємо камери, які знімають викиди, та самостійно фільмуємо подібні незаконні речі. А ще ми багато спілкуємося з мешканцями — доступно пояснюємо їм, чому промислові викиди — це погано, і я їх можна позбутися. Паралельно ми ще розвиваємо місцеве самоврядування та антикорупційну діяльність, створюємо проєкти для міської ради, щоб зробити її роботу більш прозорою.

Заводи викидають у повітря сотні тисяч тонн бруду

Коли почався збройний конфлікт на Донбасі, спочатку це зменшило промислове забруднення. Причина у тому, що до заводів стали возити менше сировини, адже їхати транспортом було небезпечно. Через це й самого виробництва стало менше. Але в останні роки логістика покращилася, і ми бачимо, що рівень забруднення знову зріс. Зараз ситуація трішки краща, ніж була у 2012 році. Хоча Маріуполь сьогодні залишається на першому місці в рейтингу найбільш брудних міст України, згідно з рейтингом Центральної геофізичної лабораторії імені Срезневського. Звичайно, і я, і решта мешканців розуміємо, що так не повинно бути.

На Донбасі забруднене повітря сьогодні переважно на окупованих територіях, і оцінити, наскільки сильно, зараз складно. З підконтрольних — це Маріуполь, меншою мірою Краматорськ та Курахове. Війна напряму не сильно впливає на рівень забруднення, однак у снарядах використовують хімічні речовини, які мають поганий вплив на екологію та повітря зокрема. 

Заводи самі рахують свої викиди

З точки зору викидів, у 2010 році в Маріуполі вони сумарно становили 216 тисяч тонн на рік, 2011-й рік — 233 тисячі, 2012-й — 205 тисяч, 2013-й — 245 тисяч. У 2014-му було 210 тисяч тонн на рік, 2015-му — 179 тисяч, 2016-му — 178 тисяч. Потім знову почався ріст: 2017-й — 195 тисяч тонн, 2018-й — 226 тисяч, 2019-й — 247 тисяч і 2020-й — 254 тисяч тонн. Тобто, зараз викидів навіть більше, ніж було 10 років тому. Водночас менше майже вдвічі стало викидів пилу, який заводи знизили завдяки модернізаціям. Якщо у 2010 році цей показник становив 19 568 тонн, то зараз це 9 547 тонн. Водночас частина інших забруднювальних речовин все ще залишається.

Хоча варто розуміти, що ці цифри — неточні, адже їх надає сам забруднювач. Тобто, ніхто не вимірює, скільки завод реально викидає бруду. Без онлайн-датчиків, як у Європейському Союзі та США, це перевірити просто неможливо. Власники багатьох великих підприємств зараз виступають проти законопроєкту №4167, який підготували парламентарі. Закон зобов’язує з часом встановити пиломіри й газоаналізатори на кожному великому джерелі викидів. Це дозволить людям та інспекції бачити, скільки реально бруду викидають заводи, тому що від цього залежить сума податків. А так зараз фактично вони самі собі їх нараховують.

Повітря страждає і від людини

Серед інших причин забруднення повітря — спалювання листя. Це глобальна проблема, тому що весь приватний сектор так робить. Частіше за все ця проблема випливає десь восени або взимку, і люди починають масово в себе все палити. У листі, що тліє без доступу кисню, виділяється бензопірен, який здатен викликати у людини ракові захворювання. Розв’язати цю проблему зможе компостування: мешканцями домоволодінь прямо на подвір’ях або комунальниками на полігоні. 

Забруднення є також йде зі шлакових гір, але вони фактично є власністю тих же забруднювачів. Певне забруднення у містах йде з міських водоканалів, якщо, як у Маріуполі, там старі станції біологічного очищення стоків. Не до кінця очищена вода забруднює як повітря, так і море, до якого вона протікає. Таку проблему може вирішити заміна чи модернізація обладнання. 

Також повітря забруднює використане вугілля в приватному секторі для опалювання. І хоча на Донбасі та й загалом в Україні — на відміну від Польщі — ця проблема менш поширена, є родини, які продовжують генерувати тепло таким чином. Їм вже давно варто перейти з твердопаливних котлів на альтернативні джерела.

Автомобільний транспорт також повітря забруднює, зокрема застарілий. Попри те, що останнього залишилося в мешканців Донбасу не так багато, але він робить більше викидів за кількістю, ніж весь сучасний транспорт, який їздить містами. Єдиний вихід — заміна автівок. Ще одна проблема — перевезення автомобільними дорогами через міста металопродукції й сільгосппродукції — це теж значне забруднення повітря. Тут потрібно, щоб державні інстанції обмежували й контролювали такі перевезення.

Зачинити завод — не вихід із ситуації

Мешканці Донбасу сьогодні виступають не проти існування заводів, а проти шкідливих викидів. Вони розуміють, що, з одного боку, підприємства платять податки й дають робочі місця. А з іншого, вони отруюють повітря й воду, безкоштовно використовують Азовське море та створюють великі шлакові гори. І тому питання не в тому, щоби просто зачинити завод — треба змусити його модернізувати своє обладнання. Такі оновлення є, але це відбувається дуже повільно. Тому що законодавство дозволяє це робити не дуже швидко.

Самі компанії без державного тиску модернізуватися не будуть. Не весь великий бізнес, на жаль, соціально-відповідальний. Я бачив внутрішні звіти деяких заводів, які вони показують своїм директорам. І там було написано приблизно так: «Газоочищення не працювало, але ми змогли уникнути штрафів, тому що екологічна інспекція не змогла до нас потрапити». Вони про це прямо так і пишуть.

Показали людям, чим їх травлять

Щоб контролювати рівень забруднення повітря, наша організація першою поставила онлайн-камеру напроти одного з металургійних заводів. Ми хотіли, щоб люди могли бачити, як їх травлять. І зараз у Маріуполі постійно працюють вже 8 таких камер — навіть вночі можна відстежувати, є викиди чи немає. У нас є відео, де конкретно видно, як бурі хмари прямують у житлову зону. Завдяки участі й перемозі в конкурсі «Нові лідери» я зміг виграти один мільйон гривень, і ці кошти повністю витратив на таке обладнання.

Читайте також: EcoCity: як школярі створили першу в Україні мережу моніторингу якості повітря

Хоча українські закони сьогодні не дозволяють покарати забруднювачів. Ми фіксуємо реальний стан ситуації забруднення, але нічого не можемо з цим зробити, окрім повідомлення мешканців про реальні ризики. Наша організація ініціювала багато кримінальних справ, але вони поки що не закінчуються нічим — просто по 4-5 років лежать у ящиках слідчих. Через це у людей пропадає віра в те, що можна щось змінити. Але ми впевнені, що все зміниться, просто треба постійно працювати над цим.

Заводам дадуть достатньо часу на заміну обладнання

Змінити ситуацію з забрудненням повітря на Донбасі можуть запропоновані законопроєкти № 4167 і 3091, які повністю змінюють державний контроль за шкідливими викидами. У них врахували найкращі європейські практики. Вони не створюють якісь «драконівські» речі, а навпаки бізнесу так стане краще. Зокрема, тому що під час перевірки інспектори повинні будуть при собі мати камери, які вестимуть запис. Тому вони не зможуть вимагати від заводів щось незаконне.

Також запропоновані закони змусять модернізувати старе обладнання. Це стосується і металургійного виробництва, й електрогенерувальних станцій. Досягти європейського рівня якості повітря ми точно не зможемо найближчим часом, навіть якщо ці закони ухвалять вже завтра. Там прописані терміни, за які заводам слід покращити своє обладнання — це від 4 до 12 років, залежно від виду виробництва. Потрібно буде встановити електрофільтри або спеціальні рукавні фільтри, які ловлять пил. Хоча є певні заводи, як от Маріупольський коксохімічний завод «Маркохім», які не можна модернізувати. Кокосові батареї під час будівництва встановлюють як піч, і коли закінчується термін їхньої експлуатації, їх просто замінюють на нові. Хоча це радше виняток, ніж поширена практика.

Електрофільтри як «пилососи» для міст

Ще один варіант боротьби з забрудненням повітря — перехід на альтернативні джерела енергії. Це стосується як громадян, так і підприємств. Але варто розуміти, що вони коштують дуже дорого, тож далеко не кожен буде готовий їх встановлювати. Заводам не цікаво повністю знищувати чинне виробництво і будувати з нуля. Тому більш реалістичний сценарій — модернізація вже наявного обладнання.

Допомогти покращити повітря на Донбасі можуть також очищувальні вежі. Для цього перед трубами окремо будують газоочисні станції висотою у 3-5-поверхові будівлі. Старі технології очищували повітря за допомогою зрощування водою, нові ж пропонують електрофільтри й рукавні фільтри. В електрофільтрах пил отримує заряд від одного електроду і прилипає до іншого, і потім змивається або струшується. В рукавних фільтрах це роблять тисячі спеціальних рукавів за принципом пилососа. Пил забиває пори до певного рівня, і тоді струшується в бункер, і так відбувається циклічно. Рукавні фільтри — це більш сучасна технологія, яка дозволяє зупиняти майже всі викиди.

Якщо будувати ці фільтри правильно і коректно їх використовувати, тоді це допоможе побороти проблему з викидами у повітря. Особливість цих технологій у тому, що їх виготовляють під конкретне виробництво. До уваги беруть температуру повітря, швидкість потоку, склад викидів. Якщо типовий фільтр поставити на підприємство, яке використовує іншу сировину, то можна мати меншу ефективність роботи. А якщо придбати конкретно для себе і своїх потреб, це досить хороше рішення.

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Читати далі