«Континенталь», «Ромео і Джульєтта з Черкас» і вечір боксу: що подивитися на Київстар ТБ у березні

Українську ілюстраторку Женю Полосіну визнали переможницею американського конкурсу American Illustration 44. Вона здобула відзнаку за колаж до матеріалу в The New York Times у рубриці Opinion про сценарії завершення війни в Україні.

Про це повідомила мисткиня.

Роботу відібрали до щорічного каталогу American Illustration — одного з найавторитетніших конкурсів ілюстрації у США. Колаж супроводжував аналітичну публікацію у грудні 2024 року та привернув увагу журі глибоким змістом і художнім втіленням складної теми.

«На жаль, ілюстрація й досі актуальна — три місяці потому прогнози щодо завершення війни не втратили своєї гостроти. І боюся, ще довго не втратять», — прокоментувала Полосіна у своєму дописі.

Художниця подякувала редакції The New York Times та артдиректору Сему Вітні за можливість долучитися до важливої теми й реалізувати роботу, яка резонувала з багатьма.

Читайте також: Нацбанк випустив памʼятну монету, присвячену мисткині Любові Панченко (ФОТО)

Про Женю Полосіну

Женя Полосіна — українська ілюстраторка та коміксистка з Києва. Вона створює ілюстрації для медіа, книжок і мистецьких проєктів, зокрема документальних. У 2015 році разом із художницею Анною Іваненко заснувала студію «Сері/граф», яка працює з авторськими зинами, принтами та експериментальним друком, зокрема шовкодруком, монотипією, гравюрою на картоні й сухою голкою.

У 2023 році здобула відзнаку «Найкращий книжковий дизайн» від Книжкового Арсеналу за документальний комікс «Блекаут. Хроніки нашого життя під час війни Росії проти України», створений у співавторстві з Анною Іваненко. У своїх роботах мисткиня фокусується на темах війни, соціального досвіду та збереження памʼяті.

Нагадаємо, що українська мисткиня стала першою лавреаткою премії Her Art Prize (ФОТО).

Фото: сайт «Книжкового арсеналу»

17 квітня 2025 року Національний банк України ввів в обіг срібну пам’ятну монету «Писанкарство» номіналом 10 гривень. Випуск присвятили включенню української писанки до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.

Про це повідомили в НБУ.

Дизайн аверсу

Авторкою дизайну нової монети стала Олександра Кучинська. На аверсі монети зобразили стилізоване «дерево життя» у формі дуба — символу сили, захисту та вірності. Його три яруси — небесний, земний і підземний світи — вміщують по 12 писанок, що уособлюють 12-річний цикл.

Композиція складається з сакральних символів: берегині, сонця, зірки-ружі, бджоли, птаха, оленя, коня, барана, підземного змія, риби та інших.

Читайте також: Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня

Символіка реверсу

Реверс прикрашає традиційна писанка Одеської області, відома як «Сорокопуть» або «Козачі левади». Орнамент писанки поєднує давні символи — сваргу, хрести, драбинки та сонце — у складну композицію, що символізує нескінченний рух, духовне зростання та силу життя.

Читайте також: 6 продуктів, які кладуть у кошик на Великдень: готуємося до свята з етнографинею

Характеристики монети

• Метал — срібло 999 проби;
• маса дорогоцінного металу — 31,1 грама;
• тираж — 7500 штук;
• карбування — спеціальний анциркулейтед;
• гурт — секторальне рифлення.

Нагадаємо, що Нацбанк випустив памʼятну монету, присвячену мисткині Любові Панченко (ФОТО).

Також ми писали, що Нацбанк випустив срібну монету «Зодіак» про зв’язок людини та всесвіту (ФОТО).

Фото: сайт НБУ

Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга прибираємо домівку та печемо паски. У суботу ж складаємо кошик, аби в неділю посвятити його в церкві. 

Наші предки також довго готувалися до Великодня: вели діжу «на сповідь», ходили по кукуци та обливалися водою, аби бути здоровими. Частина цих давніх традицій збереглася дотепер. Про них ШоТам розповіла фольклористка Олена Чебанюк. 

Олена Чебанюк

фольклористка, кандидатка філологічних наук

Чистий четвер — купання до сходу сонця та прибирання дому

Як науковиця я часто їздила в експедиції, де записувала спогади літніх людей про давні українські традиції. Про них ці люди знали з власного досвіду або з переказів старших родичів. Багато розповідали й про Великдень, який завжди був найбільшим святом для українців. 

Відзначання починалося з Чистого четверга, який ще називають Страсним. До цього дня в хаті вже мало бути прибрано, і господині вивішували святкові рушники замість звичайних, які висіли під час посту. 

У четвер фарбували яйця та пекли паски. Господині також дотримувалися певних забобонів і традицій під час приготування пасок: не можна було галасувати чи сваритися, давати в борг у цей день або ж сідати, щоб паска не «сіла».

Київщина на початку ХХ століття. Фото: Музей Івана Гончара 

На Гуцульщині після обіду господині пекли кукуци. Також колись у ніч із середи на четвер діти мали обряд «гріти діда» — ходили до кожного двору, де господарі розкладали вогнище, і говорили фразу: «Грійте діда, грів би вас Бог всяким добром», після чого їм давали гостинці. Дотепер в Карпатах, зокрема на Рахівщині, діти можуть ходити по смаколики, проте вже вдень, а не вночі.

До сходу сонця наші предки купалися, одягалися в новий чистий одяг, адже вважалося, що до Великодня обов’язково треба придбати щось нове. 

У Чистий четвер люди відвідували церкву, а потім несли додому запалену свічку, яка не могла загаснути дорогою. Нею випалювали хрести над дверима, аби захистити домівку від нечистої сили. Якщо свічка кілька років поспіль була в церкві на Страсний четвер, вона мала велику силу.

На Поліссі була цікава традиція «вести діжу на сповідь». Дерев’яну діжку, в якій готуватимуть тісто на паски, напередодні вичищали та мили, а потім виносили на двір, щоб сонечко її «поблагословило». Її прикрашали червоною стрічкою та накривали чистим рушником, а потім місили в ній тісто.

Страсна п’ятниця — люди не їли весь день та багато молилися

Найсумнішим днем усього Великоднього посту є Страсна п’ятниця. Наші предки постили та утримувалися від їжі. Також у цей день не можна було випікати та прибирати.

Винесення плащаниці в Страсну п’ятницю. Фото: «Локальна історія», особистий архів Стефанії Кушнір

У церкві не дзвонили дзвони, а люди зосереджувалися на духовності та багато молилися. Предки мали таку традицію, яка називалася «калатала» або «клепала», коли вони стукали дерев’яними брусками, аби повідомити про смерть Ісуса. 

Великодня субота — підготовка кошика до церкви та відвідини предків

У Великодню суботу українці здавна вшановували померлих предків, відвідували цвинтарі та запалювали лампадки на могилах. Найбільше цей звичай був поширений на Гуцульщині. На Поділлі вогонь палили просто неба на подвір’ї церкви, а на Полтавщині запалювали ліхтарі, які мали освітлювати дорогу до церкви. 

Фото: «Локальна історія»

У суботу наші пращури готувалися до святкової служби та складали святковий кошик, в який клали паску, яйця, свічку, воду, ніж, яким нарізатимуть паску, сіль та хрін. 

Часто набір продуктів у кошику залежав від локальних традицій і того, що люди потім використовували в побуті. Іноді замість кошика використовували рушник або бесаг, у якому несли паску до церкви. Згодом рушником почали накривати кошик — люди вірили, що такий освячений рушник захищатиме від граду та лиха.

Читайте також: 6 продуктів, які кладуть у кошик на Великдень: готуємося до свята з етнографинею

Великдень — церковна служба та святкові ігри

Після служби, коли люди приходили з церкви додому, вони кидали освячені яйця у воду, якою вмивалися, щоб бути здоровими та красивими. Особливо в це вірили молоді дівчата. До речі, шкаралупу від освячених яєць не можна було просто викинути, тому її закопували в землю для гарного врожаю або ж кидали за водою.

Фото: фейсбук Параска-Плитка Горицвіт

У давнину вважалося, що після служби в церкві не треба спати, аби рік не був сонливий. Проте зазвичай люди ще лягали відпочити до ранку, а потім ішли під церкву співати гаївки та грати у святкові ігри. Також обмінювалися крашанками та перевіряли, чия міцніша. Особливо ці традиції збереглися на Гуцульщині. 

Протягом усього дня, а потім ще наступні 40 днів, українці дотримувалися звичаю «Христосування» — вітали одне одного словами «Христос воскрес» та відповідали «Воістину воскрес». 

Великодній понеділок — обливали одне одного водою, щоб бути здоровими

Ще одна цікава традиція, яка збереглася дотепер, — обливатися водою у Великодній понеділок. Зараз хлопці та дівчата обливають одне одного радше заради розваги, а раніше люди вірили, що в цей день вода має особливу очищувальну силу, тому щедро поливали того, кому бажали здоров’я. 

Обливаний понеділок у селі на Львівщині. Фото Олени Чебанюк для «Локальної історії»

В Україні ця традиція дуже давня — ще у 17 столітті французький інженер Гійом Левассер де Боплан повідомляв, що козаки виливали на дівчат по 5-6 відер води. Вважалося, що хлопці обливають тих, до кого мають симпатію. А у вівторок це робили дівчата, і вони були набагато підступнішими, ніж хлопці. 

Зараз ця традиція переросла у справжні водяні баталії, проте тим, хто незадоволений поливанням у цей день, я раджу не ходити туди, де так розважаються. Адже цей звичай — маленька частина нашої багатої культури, яку треба берегти.

Читайте також: Як святкували Великдень в минулому столітті: 10 унікальних фото