Шукали спосіб, аби ваш домашній улюбленець завжди був поруч з вами? Валерія Троцька має рішення. Понад вісім років майстриня створює унікальні звіросумки з шерсті у вигляді домашніх тварин своїх клієнтів з України та з-за кордону.
Героїв своїх крафтових виробів Валерія щодня бачить у рідному мальовничому селі на Полтавщині: «Буває, йду вулицею, побачу красиву курку чи козу, відразу зафіксую їх та зберігаю у свою теку сумок на майбутнє».
Про свою «четверту дитинку», незвичайні вироби та натхнення, мама трьох дітей та майстриня-фелтмейкерка з Полтавщини Валерія Троцька розповіла ШОТАМ.
Валерія Троцька
Майстриня-фелтмейкерка з Полтавщини
Художниця, яка змалку любить творчість
Валерія Троцька народилася на Полтавщині, в селі Козельщина поблизу Кременчука. Творчість була в житті Валерії з дитинства. Змалку вона шила, малювала, витинала. А в 12 років померла бабуся і передала у спадок свою швейну машинку. Вже в десятому класі Валерія закінчила курси крою і шиття, тому шила одяг для себе та подруг.
Все життя дівчина прожила у Полтаві, але в селі часто відвідувала бабусю та дідуся, тут же зустріла свого чоловіка, тому повернулася жити назад в село вже з власною сім’єю. За освітою Валерія – художниця, а за покликанням – багатодітна мама та фелтмейкерка, яка створює унікальні вироби ручної роботи.
Це захоплення прийшло в життя жінки під час декретної відпустки після народження старшого сина. Створювала ляльки ручної роботи, але не для заробітку, а радше для цікавого дозвілля.
Все почалося з вівці
Понад вісім років тому Валерія зі своїми виробами поїхала на ярмарок до Кременчука. Ціни були вище середніх, тому люди хвалили, але купляти ляльки не поспішали. А Валерія й не очікувала на високі заробітки, просто хотіла поділитися своєю творчістю. На ярмарку вона побачила жінку, яка продавала валяні шарфи. Це зацікавило жінку.
Вдома були запаси вовни, тому повернувшись з ярмарку Валерія спробувала зваляти брошку. Вона вийшла не така, як хотілося, тому жінка закинула цю справу і продовжила робити ляльки. Через деякий час повернулася до ідеї та робила для себе брошки та чохли.
А якось Валерія згадала, що бачила в одногрупниці тканинну сумку у вигляді вівці. Вирішила таку зваляти з шерсті та коли наступного разу поїхала з ляльками на ярмарок, то всі звертали увагу саме на неї. Одна з майстринь порадила їй продавати такі вироби через міжнародну платформу Etsy.
Магазин вдалося відкрити наприкінці 2015-го і вже на початку наступного року був перший продаж щоправда, ляльки. Після нього все закрутилося дуже стрімко і вже у березні 2016-го, рівно 8 років тому у Валерії купили сумку-вівцю. Тривалий час жінка продовжувала створювати ляльок, проте останні кілька років робить лише сумки, бо вважає ці вироби унікальними.
Спочатку Etsy, потім Instagram
Рік тому Валерія Троцька почала вести робочу сторінку в Instagram після того, як особисту зламали хакери. І на подив жінки, люди з України почали замовляти!
«Я тоді дуже здивувалася, адже ніколи не вважала інстаграм платформою для продажу, а ще розуміла, що не кожен купить собі таку річ через незвичність. Я дуже щаслива від того, що люди почали цінувати ручну роботу і що про мене дізналися клієнти в нашій країні»,
– ділиться майстриня.
Люди замовляють сумки у вигляді своїх тваринок, іноді Валерія створює сама або ж повторює попередні вироби. Наприклад, створювала вівцю Вербичку для блогерки Юлі з хутора. Виклала її в соцмережі, а люди захотіли таку саму, то робити її довелося тричі. На створення такої сумки йде тиждень.
Восени та навесні, коли більша вологість, сумки висихають довше. тому часу на їх створення йде більше. Через догляд за маленькою дитиною, нині жінка робить 3-4 сумки на місяць максимум.
Як Валерія створює свої звіросумки
Є два способи валяння шерсті – голкою насухо та валяння по мокрому. Голови тваринок, очі, носики Валерія робить першим способом, а решту – другим. Спершу розкладає шерсть по викрійці, потім звалює її окропом та милом. Після того як сумка висихає, то Валерія робить мордочку тваринці.
Все робить сама, крім очей – купує пластикові чи скляні вже готові. Далі вшиває підкладку та прикріплює шкіряну ручку. Шерсть замовляє в українських виробників.
Створення звіросумок як медитація
Валерія ділиться, що в її діяльності допомагає творча освіта та інформація, яку самостійно вивчала з майстер-класів в інтернеті. Цей процес для жінки є медитацією і вона переконана, що зараз неможливо жити без справи, яка до душі.
Монотонна робота заспокоює майстриню, навіть якщо є тривожні думки. Проте коли почалося повномасштабне вторгнення, то працювати не могла зовсім кілька тижнів. В ніч перед вторгненням Валерія переписувалася зі своєю клієнткою з Канади про нову сумку до 4 ранку. Валерія з нетерпінням чекала нового дня, аби почати робити замовлення. Але взятися до роботи не могла більше трьох тижнів.
«Я передаю свою енергію сумкам, вкладаю в них душу, тому не могла з важким серцем та поганими емоціями повертатися до роботи. Це не просто якась фабрична річ, мої звіросумки – це моє четверта дитинка»,
– розповідає Валерія Троцька.
Мріє про синього кита та обожнює кіз
Раніше клієнти найбільше замовляли сумку у вигляді оленя, але нині через Instagram найчастіше просять виготовити персоналізованих кіз – на честь своїх живих чи померлих тваринок.
«Персоналізація тварин – це унікальна річ, якої я раніше ніде не бачила. Колись клієнтка з Америки попросила зробити сумку у вигляді її домашнього улюбленця, якого вже немає», – ділиться Валерія Троцька.
Сама Валерія дуже любить створювати сумки у вигляді кіз, адже їх багато в селі і ці тварини надихають жінку на творчість: «Їх у нас так багато, всі такі різні та неймовірно красиві! Раніше я цього не помічала».
У дитячій книзі Валерія побачила красивого синього кита і він надихнув її на нову сумку, планує його створити в майбутньому. А ще – синю сову. Майже кожну тварину майстриня бачить сумкою в майбутньому, проте через попередні замовлення та відсутність вільного часу не має можливості відразу втілювати свої ідеї.
Фотографує курей та кіз в рідному селі
«До роботи мене надихає природа. От йду, щось красиве побачу, сфотографую та одразу думаю, що зараз все закину і робитиму це. Буває, йду вулицею, побачу красиву курку чи козу, відразу зафіксую їх та зберігаю у свою теку сумок на майбутнє. А ще надихають люди. Одна жінка зі Львова замовила подарунок для доньки, яка зараз закордоном, у вигляді їхньої кішки. Мене це так тоді розчулило. Люди не просто замовляють, платять гроші і йдуть, а ще діляться історіями зі свого життя»,
– каже майстриня.
Валерія пишається тим, що її роботи є у всьому світі – в Австралії, США, Канаді, Новій Зеландії та Європі. І навіть коли з початком повномасштабної війни жінка з дітьми виїхали до Нідерландів, то і там знайшла постачальників шерсті та продовжувала працювати.
«Пишаюся, що я є мамою трьох дітей, але при цьому працюю вдома. Мене часто питають, як я встигаю ще й сумки валяти, але я завжди знала, що не покину своєї справи. Навіть на останньому місці останньої вагітності я сиділа на підлозі та робила двох лисичок»,
– каже Валерія Троцька.
Найбільше Валерію підтримують її рідні, особливо чоловік. Але найважливіша мрія жінки – перемога України, мирне небо та спокійне життя в себе вдома. Майстриня хоче розвивати свій крафтовий бізнес, вигадувати нові унікальні звіросумки та поїхати на великий ярмарок, аби люди побачили їх наживо.
