Шукали спосіб, аби ваш домашній улюбленець завжди був поруч з вами? Валерія Троцька має рішення. Понад вісім років майстриня створює унікальні звіросумки з шерсті у вигляді домашніх тварин своїх клієнтів з України та з-за кордону.
Героїв своїх крафтових виробів Валерія щодня бачить у рідному мальовничому селі на Полтавщині: «Буває, йду вулицею, побачу красиву курку чи козу, відразу зафіксую їх та зберігаю в свою папку сумок на майбутнє».
Про свою«четверту дитинку», незвичайні вироби та натхнення, мама трьох дітей та майстриня-фелтмейкерка з Полтавщини Валерія Троцька розповіла ШоТам.
Валерія Троцька
Майстриня-фелтмейкерка з Полтавщини
Художниця, яка змалку любить творчість
Валерія Троцька народилася на Полтавщині, в селі Козельщина поблизу Кременчука. Творчість була в житті Валерії з дитинства. Змалку вона шила, малювала, витинала. А в 12 років померла бабуся і передала у спадок свою швейну машинку. Вже в десятому класі Валерія закінчила курси крою і шиття, тому шила одяг для себе та подруг.
Все життя дівчина прожила у Полтаві, але в селі часто відвідувала бабусю та дідуся, тут же зустріла свого чоловіка, тому повернулася жити назад в село вже з власною сім’єю. За освітою Валерія – художниця, а за покликанням – багатодітна мама та фелтмейкерка, яка створює унікальні вироби ручної роботи.
Це захоплення прийшло в життя жінки під час декретної відпустки після народження старшого сина. Створювала ляльки ручної роботи, але не для заробітку, а радше для цікавого дозвілля.
Все почалося з вівці
Більше восьми років тому Валерія зі своїми виробами поїхала на ярмарок до Кременчука. Ціни були вище середніх, тому люди хвалили, але купляти ляльки не поспішали. А Валерія й не очікувала на високі заробітки, просто хотіла поділитися своєю творчістю. На ярмарку вона побачила жінку, яка продавала валяні шарфи. Це зацікавило жінку.
Вдома були запаси вовни, тому повернувшись з ярмарку Валерія спробувала зваляти брошку. Вона вийшла не така, як хотілося, тому жінка закинула цю справу і продовжила робити ляльки. Через деякий час повернулася до ідеї та робила для себе брошки та чохли.
А якось Валерія згадала, що бачила в одногрупниці тканинну сумку у вигляді вівці. Вирішила таку зваляти з шерсті і коли наступного разу поїхала з ляльками на ярмарок, то всі звертали увагу саме на неї. Одна з майстринь порадила їй продавати такі вироби через міжнародну платформу Etsy.
Магазин вдалося відкрити наприкінці 2015-го і вже на початку наступного року був перший продаж, щоправда ляльки. Після нього все закрутилося дуже стрімко і вже у березні 2016-го, рівно 8 років тому у Валерії купили сумку-вівцю. Тривалий час жінка продовжувала створювати ляльок, проте останні кілька років робить лише сумки, бо вважає ці вироби унікальними.
Спочатку Etsy, потім Instagram
Рік тому Валерія Троцька почала вести робочу сторінку в Instagram після того, як особисту зламали хакери. І на подив жінки, люди з України почали замовляти!
«Я тоді дуже здивувалася, адже ніколи не вважала інстаграм платформою для продажу, а ще розуміла, що не кожен купить собі таку річ через незвичність. Я дуже щаслива від того, що люди почали цінувати ручну роботу і що про мене дізналися клієнти в нашій країні», – ділиться майстриня.
Звіросумка у вигляді оленя від Валерії Троцької. Фото надала героїня
Люди замовляють сумки у вигляді своїх тваринок, іноді Валерія створює сама або ж повторює попередні вироби. Наприклад, створювала вівцю Вербичку для блогерки Юлі з хутора. Виклала її в соцмережі, а люди захотіли таку саму, то робити її довелося тричі. На створення такої сумки йде тиждень.
Восени та навесні, коли більша вологість, сумки висихають довше. тому часу на їх створення йде більше. Через догляд за маленькою дитиною, нині жінка робить 3-4 сумки на місяць максимум.
Cумка у вигляді вівці, яку створила майстриня. Фото надала героїня
Як Валерія створює свої звіросумки
Є два способи валяння шерсті – голкою насухо та валяння по мокрому. Голови тваринок, очі, носики Валерія робить першим способом, а решту – другим. Спершу розкладає шерсть по викрійці, потім звалює її окропом та милом. Після того як сумка висихає, то Валерія робить мордочку тваринці.
Все робить сама, крім очей – купує пластикові чи скляні вже готові. Далі вшиває підкладку та прикріплює шкіряну ручку. Шерсть замовляє в українських виробників.
Створення звіросумок як медитація
Валерія ділиться, що в її діяльності допомагає творча освіта та інформація, яку самостійно вивчала з майстер-класів в інтернеті. Цей процес для жінки є медитацією і вона переконана, що зараз неможливо жити без справи, яка до душі.
Монотонна робота заспокоює майстриню, навіть якщо є тривожні думки. Проте коли почалося повномасштабне вторгнення, то працювати не могла зовсім кілька тижнів. В ніч перед вторгненням Валерія переписувалася зі своєю клієнткою з Канади про нову сумку до 4 ранку. Валерія з нетерпінням чекала нового дня, аби почати робити замовлення. Але взятися до роботи не могла більше трьох тижнів.
Майстриня Валерія Троцька зі звіросумкою ручної роботи. Фото надала героїня
«Я передаю свою енергію сумкам, вкладаю в них душу, тому не могла з важким серцем та поганими емоціями повертатися до роботи. Це не просто якась фабрична річ, мої звіросумки – це моє четверта дитинка», – розповідає Валерія Троцька.
Мріє про синього кита та обожнює кіз
Раніше клієнти найбільше замовляли сумку у вигляді оленя, але нині через Instagram найчастіше просять виготовити персоналізованих кіз – на честь своїх живих чи померлих тваринок.
«Персоналізація тварин – це унікальна річ, якої я раніше ніде не бачила. Колись клієнтка з Америки попросила зробити сумку у вигляді її домашнього улюбленця, якого вже немає», – ділиться Валерія Троцька.
Сама Валерія дуже любить створювати сумки у вигляді кіз, адже їх багато в селі і ці тварини надихають жінку на творчість: «Їх у нас так багато, всі такі різні та неймовірно красиві! Раніше я цього не помічала».
У дитячій книзі Валерія побачила красивого синього кита і він надихнув її на нову сумку, планує його створити в майбутньому. А ще – синю сову. Майже кожну тварину майстриня бачить сумкою в майбутньому, проте через попередні замовлення та відсутність вільного часу не має можливості відразу втілювати свої ідеї.
Фотографує курей та кіз в рідному селі
«До роботи мене надихає природа. От йду, щось красиве побачу, сфотографую і одразу думаю, що зараз все закину і робитиму це. Буває, йду вулицею, побачу красиву курку чи козу, відразу зафіксую їх та зберігаю в свою папку сумок на майбутнє. А ще надихають люди. Одна жінка зі Львова замовила подарунок для доньки, яка зараз закордоном, у вигляді їхньої кішки. Мене це так тоді розчулило. Люди не просто замовляють, платять гроші і йдуть, а ще діляться історіями зі свого життя», – каже майстриня.
Сумка на замовлення у вигляді домашнього улюбленця. Фото надала героїня
Валерія пишається тим, що її роботи є у всьому світі – в Австралії, США, Канаді, Новій Зеландії та Європі. І навіть коли з початком повномасштабної війни жінка з дітьми виїхали до Нідерландів, то і там знайшла постачальників шерсті та продовжувала працювати.
«Пишаюся, що я є мамою трьох дітей, але при цьому працюю вдома. Мене часто питають, як я встигаю ще й сумки валяти, але я завжди знала, що не покину своєї справи. Навіть на останньому місці останньої вагітності я сиділа на підлозі та робила двох лисичок», – каже Валерія Троцька.
Валерія Троцька зі своїми виробами. Фото з соцмереж героїні
Найбільше Валерію підтримують її рідні, особливо чоловік. Але найважливіша мрія жінки – перемога України, мирне небо та спокійне життя в себе вдома. Майстриня хоче розвивати свій крафтовий бізнес, вигадувати нові унікальні звіросумки та поїхати на великий ярмарок, аби люди побачили їх наживо.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі