Як відомо, до 1 липня у мобільних операторів був обов’язок охопити 4G обласні центри України. Щоб поширити його на міста з населенням понад 10 тисяч осіб, вони мають ще два з половиною роки.
Таким чином, українці у сільській місцевості отримають доступ до електронних адміністративних послуг, освіти, медицини, торгівлі.
Марія сидить посеред кімнати на кріслі колісному та старанно фарбує в білий колір прикрасу у вигляді голубки. Згодом додає напис «Міць» або будь-який інший, який асоціює з людиною, що замовляє цю прикрасу. Робить усе однією рукою, адже з дитинства має діагноз СМА — спінальна м’язова атрофія.
Цьогоріч вона разом з чоловіком Ярославом створила бренд прикрас ручної роботи Shum. Їхні голубки переконують — навіть у найтемніші часи має бути місце для світла.
Марія Шипа
блогерка, засновниця бренду прикрас ручної роботи Shum
Голубка як символ надії на краще
З дитинства я маю діагноз СМА — спінальна м’язова атрофія, тому пересуваюся на кріслі колісному. Я потребую допомоги в усьому, що стосується побуту й пересування: не можу сама піти в душ, помити голову, сходити в туалет чи поїсти — лише тримати виделку однією рукою та їсти невеличкими порціями. Але мені сильно хочеться жити, тому вже живу, як живу.
Марія та Ярослав Шипи. Фото надала героїня
Я завжди розуміла, що хочу не бути нещасною дівчинкою, а показувати, що я дуже сильна та можу все. Тому пʼять років тому почала вести блог і сказала собі, що якщо він допоможе хоча б одній людині, то я недаремно його створила.
Мені в усьому допомагає чоловік. Зазвичай Ярослав щось знімає, робить контент, потім я монтую, придумую ідеї, виставляю сторізи, щоб спілкуватися з підписниками. Часто це триває від ранку до ночі — такий уже стиль нашого життя. Якщо хочеш працювати сам на себе, то можеш зовсім не мати вільного часу.
Голубки, яких створюють Марія та Ярослав. Фото надала героїня
Якось узимку минулого року, ввечері перед сном, я думала про те, що б ми з Ярославом могли створювати своїми руками. Вранці вже прокинулася з думкою, що це мають бути прикраси у вигляді голубок. Я запропонувала цю ідею чоловікові, і ми відразу почали шукати інформацію в інтернеті.
Купили всі матеріали, болти, фурнітури та створили нашу першу прикрасу. Про голубок з фільму «Сам удома» я вже подумала пізніше, а спершу голуб для мене був символом надії на краще. Я побачила схожих голубок в інтернеті й зрозуміла, що хочу таке саме, бо це дарує мені тепло.
Кожну голубку створюємо кілька днів
Спершу ми з Ярославом створили три голубки, які мали різні форми: одна була з позолотою, на іншій був напис «Міць, віра і сила», а на третій ми написали слово «Мир». Ця третя мені сподобалась найбільше, тому я забрала її собі. Ще одну ми подарували знайомій блогерці, а третю в нас замовила кума моєї найкращої подруги.
Ми привезли замовлення, а потім вже навіть не помітили, як їх почали в нас замовляти регулярно. Проте ми їх не штампуємо, бо кожна голубка — це унікальний витвір мистецтва.
Одна з перших голубок, які створило подружжя. Фото надала Марія Шипа
Ярослав приділяє кожній прикрасі багато часу: підготовлює полімерну глину, випікає її, надає форми, обпилює, прикріплює фурнітуру та робить поверхню гладкою. Далі я її фарбую в білий колір та іноді додаю якийсь напис. Потім прикрасу треба покрити лаком, щоб вона була красива, й додати подарункове пакування. Тому на одну голубку ми разом витрачаємо два-чотири дні.
Коли думали над назвою нашої справи, то зупинилися на варіанті Shum. Він мені близький до прізвища й імені — Шипа Марія, а також я хотіла, щоб це було якесь красиве українське слово.
Тепер не дозволяю іншим себе ображати
«Кому ти потрібна?», «Як ти все це робитимеш?», — це питання, які я часто чула від людей у соцмережах. Мені навіть говорили, що таких, як я, треба присипляти. Я сприймала це складно — не розуміла, навіщо люди це пишуть і що ці слова змінять у їхньому житті. Та мені не звикати до нерозуміння. В дитинстві я навчалася вдома та більше часу проводила з батьками, бо інші діти від мене просто втікали та не хотіли гратися, але зараз я цього навіть не згадую.
Та завдяки цим негативним коментарям на початку мій блог почав ще більше віруситися в мережі. Хтось ставав на мій бік, починав мене захищати, хтось ображав ще більше.
Пригадую, що побачила повідомлення: «Ого, навіть їй пощастило мати сім’ю». Що означає «навіть їй»? Чому люди з інвалідністю не можуть бути щасливими й мають бути вдячними, що хоча б хтось погодився з нами бути? Я не розумію цих заздрощів, цих насміхань, тому показую в себе в блозі, що можна мати щире кохання, незважаючи на якісь складнощі.
Марія показує в блозі своє життя з чоловіком, аби більше людей вірили в щире кохання. Фото надала героїня
Тепер я взагалі не звертаю на таке уваги й навіть не спілкуюся з родичами, які дозволяли собі мене ображати, а незнайомих людей, які мене ображають, просто блокую.
Я впевнена, що щастя є в житті кожної людини — чи ти їздиш на «Бентлі», чи маршруткою, чи ходиш пішки. Навіть якщо в людини є проблеми, вона все одно може бути щаслива.
Щодня люди пишуть, що я надихаю їх жити
Зараз вже є багато людей, які чекають на наші нові відео та яким ми дійсно подобаємось. Я обожнюю спілкуватися зі своїми підписниками. От нещодавно отримала таке повідомлення: «Маріє, дякую, що ви мене надихнули. Я написала книгу й от подаватиму її в друк» — його написала жінка, яка 10 років не могла завагітніти, але почала сподіватися, попри все, вірила в краще й таки народила минулого року на Різдво.
Я просто ділюся своїм життям, а люди дякують. Деколи питаю, за що, — я ж нічого такого не зробила. А вони кажуть, що своїм натхненням я роблю дуже багато.
Марія Шипа з донькою Емілією. Фото надала героїня
У мене вдома є папочка, де я зберігаю листи від своїх підписниць — колись вони надсилали мені подаруночки й писали добрі слова. Деколи перечитую ці листи, і стає так тепло! Я завдячую собі, що тоді не здалася й повірила в себе.
Я пам’ятаю все добро людей. Коли я народила доньку, люди надсилали нам для неї багато речей, а коли вона підросла, ми ці речі передали в дитячі будинки для тих, кому вони потрібніші.
Понад пів тисячі людей вже носять наших голубок
Ми вирішили бути оригінальними, коли надсилаємо людям наших голубок. Часто, коли я отримувала якісь свої замовлення, до них додавали шоколадки чи візитівки. Я не дуже люблю шоколадки, тож думала про те, що б ми могли дарувати, щоб людям було приємно й вони могли це використати.
До кожної прикраси клієнти Марії та Ярослава отримують маленькі подарунки. Фото надала героїня
Так ми вигадали додавати до виробів шарпики — маленькі кулончики у вигляді серденьок чи гербів. Тепер, коли людина замовляє голубку, вона отримує ще одну прикрасу, яку також може носити з чокером.
Ярослав найбільше любить голубку з закритими крильми, а я — з розкритими, як у фільмі. Саме її ношу найчастіше. На тильній стороні написала дату народження донечки та її ім’я.
Марія Шипа залюбки носить власних голубок і навіть має улюблену. Фото надала героїня
У нас із чоловіком є кілька блокнотиків, де ми записуємо свої замовлення. Вже понад 500 людей купили в нас голубок, ще частину прикрас ми подарували. Щодня хтось надсилає фото чи відео з голубками, навіть монтують якісь відео з ними, щоб зробити нам приємно. А нещодавно наші клієнти намалювали картину з голубкою та подарували її нам.
Дехто залишає такі ж чайові, як вартість голубки, але за тими коштами є щось більше.
Це не просто бізнес — це щось набагато більше
Була історія, що клієнтка замовила в нас голубку, коли була при надії. Тоді вона лежала в лікарні на збереженні й попросила про особливий напис, який я сама відчую, а їй заздалегідь не повідомлятиму.
Я написала «Світло в тобі», І от нещодавно вона сказала, що народила сина, і виявляється, що його ім’я саме це й означає. Тому наша справа — це не лише бізнес із механічними «купив-продав». Це набагато більше, бо клієнти стають для нас рідними.
Для Марії та Ярослава кожна голубка є особливою і щось символізує. Фото надала героїня
Щоправда, досі дехто пише, що не купив би в нас таке й за 5 гривень, на що я відповідаю, що ми б і так їм не продали, бо поза коштами має бути людяність і розуміння. Ми можемо створити прикрасу лише для людини, яка також нас поважає.
Для нас не має значення кількість голубок — кожну прикрасу ми створюємо індивідуально під замовлення. Але я завжди хочу, щоб голубки оминали злих людей, які говорять неприємні речі, а летіли тільки до добрих, які цього потребують.
Ярослав Шипа
створює голубок бренду Shum і веде блог разом з дружиною
Тепер не уявляю без цього свого життя
Наша історія з Марічкою почалася з особливого дзвінка через спільну знайому. Згодом ми вирішили зустрітися в Стрийському парку — одному з найромантичніших місць Львова. Перед зустріччю Марічка жартома взяла з мене обіцянку, що я не закохаюся в неї, і я так само про це попросив.
Проте з першого ж побачення я зрозумів, що хочу говорити з нею про все на світі. Ми почали зустрічатися. На початку стосунків я подарував їй маленьке колечко за 7 гривень і сказав, що даруватиму колечка на кожен палець. За три місяці я зробив пропозицію, і так на підмізинному пальчику з’явилося останнє, а в моєму житті з’явилася справжня сім’я.
Марія та Ярослав Шипи з донькою Емілією. Фото надала героїня
Колись я був дуже далекий від ручної роботи, а тепер не уявляю без цього свого життя. За спеціальністю я друкар, працював на поліграфічному підприємстві, згодом — на деревообробному комбінаті. Словом, я пробував себе в різних сферах.
А коли одружився, деякий час не працював, бо розумів, що маю багато допомагати Марічці. З часом ми до всього звикли та почали разом робити блог, тож я захопився фотографуванням. Тепер ми з дружиною разом творимо голубок. Shum — це не лише наше спільне захоплення, а ще й моя реалізація.
Мені подобається створювати голубок, гарно їх запаковувати, чути відгуки людей. Ми з Марічкою дуже хочемо, щоб люди відчували, який сенс закладений у прикрасах.
Ярослав з дружиною на прогулянці. Фото з соцмереж Ярослава Шипи
Ми з дружиною весь час разом, тому всі мрії у нас спільні. Як і всі, мріємо про спокій, адже в нас росте донечка Емілія, тому ми хочемо для неї щасливого майбутнього. Доня також любить наші прикраси та вже має персональну з власним іменем і квітами. Коли вона бачить, як Марічка одягає голубку, то також залюбки одягає свою.
Будинок на 149 квартир на вулиці Котляревського, 52а капітально відновили. Роботи провели завдяки коштам з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Про це повідомив очільник Київської ОВА Руслан Кравченко.
У межах капітального ремонту фахівці відновили:
стіни, перекриття та фасад будівлі;
вікна, двері та балкони;
покрівлю з утепленням, парапетами й огородженням;
системи водовідведення, опалення та блискавкозахист;
місця загального користування та сходові майданчики;
пандуси й тактильно-навігаційну систему для безбар’єрного доступу.
Технічний нагляд за відбудовою здійснювали фахівці ПРООН в Україні.
«Люди, які втратили свої домівки через війну, повинні якомога швидше повернутися до тепла та затишку. Тому ми активно працюємо над відновленням житлових будівель, забезпечуючи якісну та оперативну реалізацію проєктів»‚ — написав Руслан Кравченко.
Нагадаємо, що на Київщині відкрили модернізовану лікарню, в будівлі якої був штаб окупантів.
Також ми писали, що На Київщині з’явиться котопарк для врятованих тварин.
Більшість місць на рейси забронювали за дітьми з тимчасово переміщених родин, дітьми залізничників, військовослужбовців, поліцейських, рятувальників та інших соціальних категорій. Наразі реєстрацію на поїздки у Львові закрили.
«Раді бачити щасливі обличчя малечі, для якої це стало справжнім святом в цей різдвяний день»‚ — написали в УЗ.
Коментарі