Вони кілька днів збирали устаткування під артилерійськими обстрілами. Тиждень перевозили швейний цех із Харкова до Рівного, аби шити для ЗСУ.
Це Харківська фабрика з виготовлення текстильних виробів. Півсотні кравчинь 12 років шили продукцію для відомих брендів.
Працювали 2 цехи, а замовлень було завжди на півроку вперед. З початком повномасштабного вторгнення 1 цех вдалося врятувати.
«Дякую, Боже, у нас приміщення цілі, але одне приміщення виробниче з дуже коштовним обладнанням й досі в окупації. Це селище Липське в Харківській області – 12 кілометрів від кордону», — розповідає власник швацького цеху Дмитро Олександров.
У березні підприємство облаштувалося в Рівному й змінило асортимент виробів. Нині в цеху працюють 8 кравчинь та стільки ж проходять стажування. Замість рекламних банерів шиють сумки й аптечки для наших військових.
«Ми почали шити військові замовлення, держзамовлення, а також трохи продукції відшиваємо на продаж. Продаємо за мінімальною ціною, бо розуміємо, що ці гроші – наших військових або волонтерські гроші, бо ми також цим займаємося, також переказуємо гроші й забезпечуємо хлопців на передку», — каже Дмитро Олександров.
Та одне залишається незмінним – понад 8 років тут шиють прапори.
«Взагалі ми їх шиємо ще з 2014 року, коли це все почалося на Донбасі. Харків був теж передовою і багато хлопців пішли воювати і всі прапори – «Донбас», «Азов», «МНС» – це все ми робили з першого дня війни. Наша надія – що в кожному селі, в кожному українському селі, в кожному місті буде майоріти і будуть саме наші прапори!», — ділиться співвласниця швейного цеху Тетяна Власова.
Дивіться відео: Маріупольчанка відкрила у Львові квіткову крамничку і чекає з полону коханого
