Історичний зміст у кожній прикрасі: як ювелірний бренд з Дніпра популяризує українську культуру

«Двозуб Святослава», Трипільські Мадонни й олійні каганці — це все про український бренд ювелірних прикрас і виробів з історією OIUM. Команда відтворює прикраси, статуетки й інші вироби з археологічних знахідок, щоб українці пишалися своєю спадщиною, вивчали її та поширювали.

Дніпрянин Валерій Кас’яненко — засновник бренду OIUM. Він розповів ШоТам, як став ювеліром, у чому унікальність виробів його бренду та як він бореться з чорними копачами. 

Як заснували бренд

Валерій виріс на козацьких теренах і з дитинства цікавився історією та археологією. 

«Поки хлопці бігали, я дивився по долу, щоб знайти древній артефакт. Пригадую, як у 2 класі взяв лопату, пішов на горбочок, почав копати й знайшов німецькі гільзи», — ділиться чоловік. 

У 2005 році в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара проводили перший набір археологів. Тоді Валерій і пов’язав свою освіту з цією спеціальністю. Після університету вирішив деякий час повчителювати, але потім все ж став на той шлях, на якому зараз: 

«У мене батько моделював каблучки та кулони для ювелірів зі спеціального воску. Він самоучка, але має хист до художніх робіт. Я вирішив з батьком продовжити цю справу. Пам’ятаю свій перший виріб — це перстень-печатка з моїми ініціалами в стилі XIX століття. Усі мої перші роботи були створені по історичних мотивах. Тоді ми з батьком вирішили не працювати на ювелірів, а самим створювати прикраси». 

У 2012 році Валерій запросив до команди друга-археолога, відкрив ФОП, і вони втрьох почали працювати. Спочатку робили на замовлення різні прикраси з християнськими та язичницькими мотивами, в етнічному дизайні та реконструйовували антикварні каблучки. 

Згодом ювелір вирішив створити проєкт, який буде пов’язаний з історією та археологією. Так у 2017 році він заснував бренд OIUM — як назва держави готів, яка існувала на теренах України й про яку Валерію розповідали на лекціях в університеті. Про неї відомо мало, тому чоловік вирішив розширити свій бренд таємничою та цікавою темою.  

«Я захотів, щоб проєкт був не лише ювелірний, а й із додаванням аксесуарів. Знайшов майстрів, які виробляли цікаві речі. Так у нас з’явилися коваль, гончар і тесляр. Ми разом вийшли на міжнародну арену. Наші вироби є на всіх континентах — таким чином ми просуваємо українську культуру. Коли людина купує нашу продукцію, вона отримує не лише виріб, а й історію. Ми розповідаємо про контекст, щоб покупці не просто придбали статуетку чи каблучку, а й знали, що за ними стоїть», — розповідає Валерій. 

Вони працюють від сировини до готового продукту, тому бренду потрібен увесь спектр спеціалістів.

Як чорнокопство знищує українську спадщину?

«Мені цікаво працювати з маловідомими речами. Так я хочу популяризувати нашу спадщину, щоб люди цікавилися нею та мали змогу носити речі з історією, про яку 500 чи 1000 років ніхто не згадував. Наприклад, перстень-печатка “Галич” використовувався орієнтовно в XIII–XIV столітті на території Галицько-Волинського князівства», — каже ювелір.

Валерій зауважує, що кожен такий перстень-печатка унікальний, бо його робили шляхом гравіювання. Усе залежало від інструмента, навичок майстра та його «почерку». Власники таких прикрас були дотичні до влади. Однак перстень знайшли чорні копачі та продали на аукціоні. Валерій побачив фото й вирішив створити репліку. 

Крім того, що команда популяризує своїми виробами українську культуру, їхня друга місія — привернути увагу до недбалого поводження з нашою спадщиною (чорнокопства), яке загрожує національним інтересам. Тому бренд часто бере за прототипи речі, які були знайдені неофіційно, орієнтуючись на їхні зображення. 

«Такі знахідки “мертві” й “мовчать”, бо весь контекст їхній втрачається. Тільки професійні дослідники можуть грамотно дослідити пам’ятку на місці та вийняти з неї потрібну інформацію. 

Якраз своїм проєктом я хочу актуалізувати проблематику чорнокопства та показати людям, що спадщину потрібно берегти й досліджувати. Це ненормально, коли її розкопують, грабують, а потім продають у росію чи Європу. Ми стаємо бідніші від цього в культурному сенсі. Власність українського народу має зберігатись у відповідних установах», — пояснює ювелір. 

Тому команда часто передає антикварні речі й археологічні пам’ятки музеям, щоб зберегти українську спадщину. Одного разу вони випадково натрапили на залишки давнього поселення — можливо, це були рештки життєдіяльності козацького зимівника XVIII-XIX століть. Археологи сподіваються, що знахідка доповнить історію козацького краю та контекст, у якому формувалося місто Дніпро.

Українська історія на українському ринку

Валерій каже, що багато українських майстрів концентрують увагу на історії вікінгів. Та бренду хочеться свого, тому вони вирішили зайти на український ринок, щоб дати людям можливість купувати речі з українським корінням. Хоч у майстрів також є вироби з інших культур, щоб кожен міг знайти своє. 

«Зараз триває війна не лише за території, а й за історію, культуру та спадщину України. Росіяни постійно наголошують, що українців не існувало. Через наші вироби я бачу, як українці саморефлексують і пізнають наше коріння. Нам не цікаво робити прикраси, які за три роки здадуть в ломбард. Ми хочемо, щоб вони стали сімейною реліквією, яку можна передати нащадкам. Ми б хотіли, щоб наші вироби були важливими в житті наших клієнтів, а не просто порожніми цяцьками», — ділиться Валерій. 

За словами ювеліра, є різниця між каблучкою, яка важить 1 грам, і тою, що має 10 грамів. З першої за два роки буде фольга, а друга збереже свою форму й за 30 років. Команда багато всього робить вручну, щоб передати деталі прикрас та інших виробів. 

«Ми використовуємо якісні матеріали. Наприклад, срібло беремо вищої проби і робимо з нього сплав 925 проби. Якщо це бронза чи латунь — лише італійський виробник, а не зі старих труб», — каже Валерій. 

Як зауважує ювелір, у Київській Русі були модні ромбічні каблучки з рослинним орнаментом. Кожна річ тоді була більш змістовна, ніж зараз, адже прикраси було складніше дістати: 

«Люди завжди хотіли виглядати, як князі та інші впливові люди, тому бідніше населення носило речі з бронзи, заможніше — срібні вироби, а найбагатші мали золоті прикраси. Через ці предмети можна досить цікаві питання піднімати й досліджувати, адже соціальні процеси та культурні впливи проявляються в прикрасах». 

Для того, щоб зробити каблучку-печатку «Галич», Валерій спочатку вирізає форму з ювелірного воску. Потім бере роздруковане зображення та перемальовує його на шматочку воску, обробляє ручними інструментами та гравіює малюнок. Тільки тоді модель відливають у сріблі, латуні чи золоті. Ливарник передає відливку ювеліру, а той знову обробляє інструментом. Після цього прикрасу віддають у пробірну палату, якщо вона зроблена з дорогоцінного металу. Валерій наголошує, що за тисячу років процес не надто змінився, лише покращилися технології. 

Дух войовничості в прикрасах

Засновник бренду теж носить власні вироби, особливо срібні амулети. Один з них — із зображенням птаха, яке він скопіював зі знахідки часів Київської Русі на Хмельниччині. Це кулон, який нагадує тризуб, адже птах летить головою вниз. 

«Найчастіше в нас замовляють підвіску “Двозуб Святослава”, який вважається родовим символом князя Святослава Хороброго. Люди хочуть дізнатися історію Київської Русі, піднімають ці шари історії, тому такі вироби популярні. Багато беруть на подарунки для військових, адже Святослав — войовничий князь. Також часто замовляють підвіску зі списом та кованим молотом. Зараз складний час у нашій історії, і тема войовничості актуальна, тому люди носять такі прикраси», — ділиться Валерій. 

Серед улюблених виробів Валерія на першому місці розташувалися «Керносівський ідол» та керамічна статуетка «Скіфський воїн». Керносівський ідол — це кам’яна статуя епохи мідної доби, знайдена в Дніпропетровській області. Це найбільш виразне зображення людини доби ранньої бронзи, виявлене на території України. 

Крім прикрас і статуеток у бренду можна придбати керамічну люльку, яка була символом козацької честі, автентичний посуд, олійні каганці, гребінці та амфори.  

Кожен з команди займається своїм ремеслом, щоб створювати вироби, натхненні минулим України. Певним чином ці вироби стають мостом між теперішнім і минулим, адже поєднують традицію та сучасність. 

У Валерія багато планів на майбутнє, проте через війну він не всі може втілити. Чоловік хоче відкрити шоурум у Дніпрі, щоб люди не тільки могли купити або замовити виріб, а побувати в креативному просторі. 

«Ми поважаємо своїх клієнтів і хочемо, щоб вони разом з нами досліджували спадщину України та шукали сенси. Шоурум дав би нам змогу спілкуватися з клієнтами. Тобто ми могли б сісти, обговорити зразки чи намалювати ескізи. Поки ця ідея на паузі через повномасштабне вторгнення», — розповідає Валерій Кас’яненко. 

Та команда OIUM, попри все, продовжуватиме поширювати традиційне українське ювелірне мистецтво по всьому світу, щоб закохати людей в історію України.