Суспільство
Історія Віри Холодної – української зірки німого кіно (ВІДЕО)
Віра Холодна – зірка німого кіно з Полтави, яка закохала в кінематограф мільйони людей. За чотири роки вона знялася в 50 фільмах, із них до нашого часу збереглося лише п’ять. Української королеви екрана не стало у 26 років, на піку слави, а версії її смерті нагадують сценарії детективів.
Історію Віри Холодної розповідає ШоТам.
Символічно, що Віра з дівочим прізвищем Левченко народилася в один рік зі створенням кінетоскопа – 1893-го. Коли їй було 2 роки, батьки переїхали в Москву до бабусі, яка після смерті чоловіка залишилась сама.
У родині маленьку Віру лагідно називали Полтавською Галушкою. З 10 років вона захоплювалася балетом та мріяла стати балериною. Але в родині вважали це заняття непристойним, тому Віру віддали до жіночої гімназії.
У свої 17 Віра на випускному познайомилася зі студентом-юристом Володимиром Холодним. Це було кохання з першого погляду, і того ж року вони одружилися. Через 2 роки Віра народила доньку Євгенію, а згодом подружжя вдочерило ще й дівчинку Нону.
Коли почалася Перша світова, Володимир пішов на фронт, а 21-річна Віра намагалася утримувати родину. Щоб заробити грошей, вирішила спробувати себе в кіно.
Знялася в кількох епізодичних ролях, а потім отримала головну роль у фільмі «Пісні торжествуючої любові». Стрічка мала шалений успіх, а Віра зачарувала глядачів.
Холодна була щирою, природною та не позувала в кадрі, як більшість акторок того часу. Її назвали королевою екрана, запрошення на зйомки посипалися одне за одним.
На фільм за її участю «Життя за життя» людей записували в чергу на придбання квитків. А в Харкові цю стрічку вперше у вітчизняному кінематографі показували 12 днів поспіль.
«Глядацька зала ридала. І жінки, і навіть чоловіки», – Вадим Скуратівський, кінокритик.
Віра стала суперзіркою. Жінки копіювали її зачіску, одяг та капелюшки. Її популярність дійшла до Голлівуда. Віру запрошували до Штатів та Берліна, але вона відмовлялася.
1918 року Віра приїхала до Одеси на зйомки фільму «Княжна Тараканова». На одному з благодійних концертів їй стало погано, у той же день вона злягла. І через 9 днів Віри не стало. Їй було лише 26 років. Офіційна версія – іспанський грип.
Але причину смерті одразу піддали сумнівам, адже ніхто з людей, які були поруч з Вірою, не заразився. А ще більше запитань виникло, коли на похованні люди побачили товстий шар гриму на її посинілому обличчі…
Дивіться відео: «Українська Барбі з шаблею»: найцікавіші факти із життя Ольги Харлан
«Грим не зміг приховати того, що королева екрану змінилася. І пішли чутки про те, що актрису викрали, а в труну поклали манекен. І куди більші чутки про те, що її отруїли», – розповідає Максим Канюка, один з ведучих проєкту «Віра Холодна – легенда вітчизняного кіно».
За однією з версій Віру отруїли більшовики після того, як вона виконала їхнє спецзавдання. Нібито за їхнім наказом вона причарувала французького генерала і вмовила покинути Одесу.
Казали, що Холодна погодилася на це, бо більшовики шантажували її дітьми. Ще пліткували, ніби Віру вбили французи чи білогвардійці, які тоді перебували в Одесі.
Спростувати чи підтвердити жодну з версій неможливо, бо могила акторки не збереглася. Цвинтар в Одесі, на якому її поховали, на початку 1930-х був перероблений на парк імені Ілліча.
Сьогодні на честь Віри Холодної названа площа в Одесі та провулок у Полтаві. На Одеській кіностудії є меморіальна дошка Холодної, а на одній з вулиць можна побачити мурал з її портретом.
Раніше ШоТам розповідав історію першої жінки у світі, чиї картини виставили в Луврі – української художниці Марії Башкирцевої.
Окрім того, в Україні запустили проєкт, що допоможе музикантам-військовим повернутися до творчості.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради...
Проміняла вишивку на Counter-Strike: як 59-річна киянка стала кіберспортсменкою
Пенсіонерка Тетяна Силенко шукала якесь заняття, яке б допомогло їй оговтатись у складний період життя,...
Ці роботи можуть розмінувати Україну за 10 років. Як українські розробники створили «ЗМІЙ»
Розробників з Rovertech об’єднала війна, а тікток допоміг зустрітися. Усі довкола казали, що їхній задум...
Бар’єри лише в голові: це ветерани з ампутаціями, які знайшли себе в спорті
Троє українських захисників — Андрій, Олександр і Михайло — втратили на війні кінцівки, але не...