Інститут серця отримав мобільне відділення інтенсивної терапії

«Ми не можемо узагальнювати для всіх одну картинку, що має бути в кошиках, бо це відрізнялося в регіонах та залежало від соціального статусу людей, наявності тих чи інших продуктів або ж можливості їх придбати. Тому етнографи не кажуть про те, що потрібно класти в кошик, а радше фіксують, що люди туди кладуть. Проте, звісно, є певний бажаний набір продуктів, який притаманний для великоднього кошика українців», — розповідає етнографиня Марія Куряча. 

ШоТам розповідає, що здавна було у великодньому кошику українця.

Марія Куряча

Історикиня та етнографиня

Великодня паска

Паска завжди була обов’язковим і найголовнішим атрибутом будь-якого великоднього кошика. Марія каже, що паска відрізняється в українських регіонах і назвами (власне паска, бабка, сирна бабка, калач), і способом приготування. Часто в одному регіоні та навіть у сусідніх селах можуть бути різні рецепти пасок. 

Читайте також: Традиційні паски з регіонів України: рецепти від Ужгорода до Одеси

Марія Куряча родом з Поділля. Етнографиня ділиться, що на півночі регіону господині поливали паски білою глазур’ю, а на півдні такого вже не було. Проте часто це залежить від наявності яєць чи ще якихось продуктів. Гуцульщині притаманні сирні бабки, які також зустрічаються в центральних чи східних областях. Часто паски готують солодкими та додають до них родзинки, але бувають і несолодкі без родзинок, які потім нарізають до столу на великодній сніданок замість хліба.

Фото: Instagram @culinary_studio_ml

Марія розповідає, що страви в різних регіонах відрізняються не лише у кошику. Наприклад, на середину посту на Слобожанщині та Поділлі виготовляють випечений з тіста хрест, і більше він не зустрічається ніде. Проте часто в регіонах є однакові страви, наприклад, весняний жайворонок, якого печуть і на Луганщині, і на Вінниччині.

Писанки та крашанки

Марія каже, що українці здавна клали до кошика для освячення і те, й інше. Крашанки — це вже зварені яйця, на яких відбивали листочки або ж фарбували їх природними барвниками, як-от лушпиння цибулі. Їх їли вдома за великоднім сніданком. 

Писанки ж використовували в обрядах — обмінювалися ними чи дарували. Часто писанка була весільним подарунком, який дівчина дарувала своєму нареченому. Марія розповідає, що орнаменти на писанках відрізняються в регіонах. Наприклад, у центральних областях України на писанках багато сюжетних зображень, кольорів і геометричних фігур, часто є поєднання різних кольорів.

Фото: Instagram @pan_pysachok

На Гуцульщині, Покутті та Заході загалом зображення на писанках дуже деталізовані, а в східних областях — одноколірні. Часто в одному регіоні є різні види писанок, різні їхні назви. Зокрема, Марія згадує про альбом для Поділля шляхтянки Гелени Грохольської, яка нарахувала більше сотні різних назв писанок. Іноді люди навіть не розуміють, що означають орнаменти, які вони наносять, але знають, що це давня традиція, і продовжують їх наносити.

Зразки подільських писанок. Фото надала Марія Куряча

М’ясна страва

Під час Великоднього посту люди утримувалися від вживання м’яса, тому на Великдень разом з паскою освячували м’ясні страви. Здавна (а в селах ця традиція збереглася й досі) ковбасу та шинку готували вдома та коптили її в спеціальній бочці. 

Марія розповідає, що сто років тому не у всіх було м’ясо, тому зазвичай люди намагалися приберегти його до свята. Крім ковбаси, люди клали в кошик будь-яку копчену м’ясну страву або ж сало.

Фото: Instagram @shemberko_

Масло, хрін та сіль

Зазвичай люди клали в кошик масло та сир. Марія каже, що молочна страва завжди була у твердому вигляді, аби її зручно було нести в кошику до церкви. 

Хрін здавна асоціювали з силою та міцним здоров’ям, а сіль додає смаку до усіх страв. Саме тому вони також є невід’ємними атрибутами великоднього кошика. 

«Це основний мастхев продуктів у кошику на Великдень. Часто люди клали туди те, що рекомендувала місцева церква. Якщо на пасці зображений хрест, то розуміємо християнське значення, прив’язане до свята. Проте ми не можемо точно сказати, що символізував якийсь із цих продуктів. Іноді ці символи вигадані, або просто ми вкладаємо в них те, що насправді вони не означають, а всілякі значення сонця й життя є надуманими. Часто цей набір продуктів просто означає, що люди це мають удома чи можуть самі зробити», — підсумовує етнографиня.

Здавна у великодніх кошиках українців були свічки. Марія розповідає, що про це дізнаємося з мистецтва, наприклад, картини Миколи Пимоненка «Великодня утреня». У дитинстві Марії в її селі свічку несли додому та намагалися зберегти запаленою до хати. 

Читайте тут: Свічки на Великдень: варіанти від українських брендів на будь-який бюджет

Великодній кошик завжди накривають вишитим рушником, який має не лише естетичне, але й практичне значення  — захищає святкові страви від дощу чи вітру. 

Читайте тут: Чим накрити кошик і що постелити на стіл: 5 варіантів крафтових рушників та скатертин до Великодня

За кілька днів після запуску нового сервісу «Адопція тварин» у застосунку «Київ Цифровий» троє безпритульних тварин вже знайшли нові родини.

Про це повідомили в Департаменті захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА.

У департаменті розповіли про одну з тваринок, яка знайшла свій новий дім:

«Серед них — Тигруля, чарівна кішечка з притулку нашого комунального підприємства “Київська міська лікарня ветеринарної медицини”. Раніше вона була домашньою, але після смерті свого господаря залишилася без дому. Потрапила до міської ветклініки, де чекала на нову родину майже місяць. І таки дочекалася!».

Читайте також: Київ цвіте! Де погуляти та зробити весняні фото: ботсад імені Гришка

Як працює сервіс

Щоб подати заявку на адопцію, користувачі обирають тварину, натискають кнопку «Запропонувати дім», а далі чекають на зв’язок із опікуном упродовж п’яти днів. Передача тварин відбувається за правилами конкретного притулку.

Користувачі можуть не лише шукати тварин для себе, а й ділитися картками улюбленців з друзями й родичами, натиснувши кнопку «Поділитися».

Нагадаємо, що Лебіга, Магучіх, Байдак та інші долучаться до виставки «Третє дихання» у Києві: як відвідати.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА

У самому серці Києва розташований Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка. Це місце, куди можна втекти від міської метушні та насолодитися красою рослин з усього світу. ШоТам ділиться найквітучішими локаціями.

Історія саду 

Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка — один з найвідоміших наукових і природних осередків Києва. Його ідею подав ще у 1918 році Володимир Липський, але рішення створити сад на Звіринці ухвалили лише в 1935-му.

У роки Другої світової війни осередок зазнав руйнувань. У 1944-му його відновлення очолив академік Микола Гришко — саме він перетворив ботсад на потужний науковий центр і популярне місце для відпочинку.

У 1964 році його офіційно відкрили для відвідувачів. За кілька років кількість гостей сягнула мільйона на рік. Площа саду становить 130 га — таким великим простором не може похвалитися жоден ботанічний сад в Україні.

Сьогодні там ростуть понад 10 тисяч видів рослин з усього світу. Сад також став центром досліджень, освітніх подій і сезонних виставок (наприклад, у 2024 році тут провели фестиваль науки та благодійну виставку «Весняний вернісаж»).

Сад магнолій

У Києві магнолії починають квітнути наприкінці березня. У 2025 році завдяки теплій погоді ці ніжні квіти з’явилися навіть раніше, ніж зазвичай. 

Розпал цвітіння припадає на середину квітня. Цей період триває близько двох тижнів, тож не зволікайте, щоб насолодитися його красою та зробити яскраві весняні фото. Наразі колекція налічує 10 видів, 3 різновиди та 10 культиварів магнолій.

Ще на ділянці магнолій ростуть рідкісні тюльпанові дерева — ліріодендрони. Перший ліріодендрон тут висадили в 1957 році.

Ці дерева цвітуть з другої половини травня до середини червня. Їхні квіти мають форму тюльпанів і приваблюють багатьох відвідувачів.

Сірінгарій (Сад бузку)

На початку травня ботанічний сад охоплює аромат бузку. У минулому році через погодні умови він розцвів ще в кінці квітня. Для відвідувачів це приємне місце для селфі серед кущів, але при цьому сірінгарій є справжньою лабораторією під відкритим небом, де вчені досліджують і зберігають бузкове різноманіття.

Сад півоній 

Сад півоній у ботсаду Гришка — одна з найстаріших і найвідоміших колекцій у Східній Європі, яку формували протягом десятиліть і яка налічує 9 видів і 565 сортів квітів. Найкращий час для його відвідування — з середини травня до середини червня, коли півонії розквітають у всій своїй красі. Сад розташований на ділянці «Пори року».

Сад троянд

Сезон цвітіння троянд у ботсаду Гришка триває кількома хвилями з червня по жовтень. Розташований на площі 3,5 гектара, він є найбільшим розарієм в Україні. Колекція налічує 26 видів, 11 форм і понад 530 сортів троянд, включно з як старовинними — XVIII–XIX століть, — так і сучасними гібридами відомих світових селекціонерів.

Сад троянд створювали в повоєнні роки. Саме тоді локація перетворилася на провідний науково-дослідний центр та улюблене місце відпочинку киян. ​З 2006 року розарій має статус національного надбання.

Читати також: У Львові створили мапу з місцями, де квітнуть сакури, магнолії та інші рослини

Корейський сад

Цей сад відтворює зразок корейського ландшафтного дизайну з автентичними архітектурними елементами та рослинами. Серед останніх — сосни, ялини, кипариси, азалії, іриси та півонії. Особливо красивим є період цвітіння азалій та півоній, який триває з квітня по червень. Це чудове місце для того, щоб розслабитись і побути сам на сам з природою.

Сад відкрили у 2012 році, відзначаючи 20-річчя дипломатичних відносин між Україною та Республікою Корея. 

Оранжерейний комплекс

Оранжерейний комплекс відкритий для відвідувачів із середи по неділю: у будні — з 11:00 до 17:00, у вихідні — з 10:00 до 17:00. Квитки можна придбати безпосередньо при вході до оранжереї, а їхній продаж припиняють о 16:30.

Тамтешня колекція орхідей налічує понад 80 видів і сортів, зібраних з різних континентів, включно з Південно-Східною Азією, Південною та Центральною Америкою, Африкою та Австралією. А перші сорти азалій привіз академік Микола Гришко в 1946 році з Німеччини.

Гірський сад

Гірський сад — це частина ботанічного саду, де можна побачити рослини з Карпат і Криму в природному для них середовищі. Тут відтворили атмосферу гірських ландшафтів, а зі схилів відкривається панорама на Київ.

Цей сад створили в 1971–1974 роках під керівництвом професора Леоніда Рубцова. Тут ростуть рідкісні й унікальні рослини, тож місце важливе і для науки, і для збереження біорізноманіття.

Шовковиця Шевченка

Дерево росте неподалік від Видубицького монастиря. Його висота сягає 10 метрів, а обхват стовбура — 3,4 метра. Вік шовковиці оцінюють у 150–200 років, хоча за їй легендами понад 500 років. У 2024 році дереву провели комплексне лікування, ініційоване в заповіті активіста Романа Ратушного.

За переказами, під час своїх відвідин монастиря Тарас Шевченко неодноразово робив замальовки цієї шовковиці.

Фото обкладинки: Uhryn Larysa / Shutterstock