Суспільство
Ілля Рєпін насправді Ріпин? Це тільки початок. Дізнайтесь, чому митець ніколи не був «російським художником» (ТЕСТ)
Вам досі здається, що Ілля Рєпін (чи все ж Ріпин?) – це якийсь російський художник? А якщо ми скажемо, що він народився на Харківщині, усе життя захоплювався Україною та тяжів до рідної Слобожанщини? Чому ж тоді росіяни так віддано називають його своїм? Усе просто: митця нахабно привласнили. У новому тесті спецпроєкту #Вкрадене пояснюємо, чому Ілля Юхимович ніколи не був «російським художником».
Російська пропаганда невтомно називає митця «своїм», уникаючи згадок про місце його народження. Але ж ми знаємо, яке місто на Харківщині стало малою батьківщиною живописця, правда?
Дійсно, художник народився в Чугуєві, що на Харківщині. Він називав себе «працелюбною посередністю» та обожнював все українське. Але це не заважає колоніальні машині маніпулятивно називати українця «російським художником, народженим в Російській імперії».
Розберемося із прізвищем? Ілля все ж Рєпін чи Ріпин? А може, Ріпін?
Правильна відповідь тут лише одна – Ріпин, саме так підписував свої роботи сам художник. Ще один аргумент на користь саме такого варіанту написання – митець був нащадком козацького роду на прізвисько Ріпа. А звідси – й Ріпин.
Заробляти творчістю Ріпин почав ще в дитинстві. А як саме?
«Українська хата», 1880
Саме писанки стали першим джерелом заробітки юного митця. Він здавав їх до місцевого магазину, а в обмін отримував перші зароблені власноруч кошти. Дослідники вважають, що у Ріпина навіть була власна колекція писанок. Не дуже схоже на «російського митця», правда ж?
Першу художню освіту українець здобув у Чугуївському топографічному корпусі, а після закриття закладу навчався у місцевих іконописців та навіть розписував храми. У 19 років, зібравши всі зароблені кошти, Ілля вступає до…
Дійсно, Рєпін навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Власне, так само, як і Архип Куїнджі. Однак це не зробило його «російським художником» чи «росіянином». Митець залишався українцем та підтримував тісні зв’язки з Україною. Його не цікавило оспівування імперської Росії, Ріпин жив завданнями мистецтва і ностальгією за рідною Слобожанщиною та Україною загалом.
Отже, становлення Іллі Ріпина як митця відбулося вже безпосередньо в Петербурзі?
«Пахар. Лев Толстой на пашні». 1887
А от і ні, до Петербурга Ріпин приїхав вже підготовленим та талановитим митцем. Ось, як згадує українця його учень та мистецтвознавець Ігор Грабар: «Він був не просто провінціалом, юнаком сталевого гарту, казкової енергії та виняткового обдарування, але й високого мистецького вишколу». Що це означає? Ріпин як митець формувався не у російському Петербурзі, а на рідній Слобожанщині. Академія мистецтв лише допомогла митцю розвинути власні вміння, а не «подарувала їх».
А хто з художників справив на Ріпина найбільший вплив під час навчання в Петербурзі?
Так, саме Крамський. Той самий, якому належить один із найвідоміших портретів Тараса Шевченка. І той самий Крамський, якого росіяни зневажливо називають «Крамской», ніби вкотре заперечуючи українське походження митця.
Добре, а якщо так: Євген Чикаленко, Марко Кропивницький, Микола Мурашко та Дмитро Яворницький. Що об’єднує всіх цих українських діячів?
«Автопортрет за роботою», 1915
Усі ці українські діячі й справді були близькими друзями Іллі Ріпина. Погодьтеся, якось дивно, що «російський художник» товаришував із українськими істориками, митцями та націоналістами.
1863 рік – Валуєвський циркуляр, 1876 – Емський указ. Невдовзі після цього Ріпин пише картину «Вечорниці». Сучасні дослідники запевняють, що це був своєрідний протест. Чому?
«Автопортрет з Наталією Нордман», 1903
Уявіть! Попри всі утиски та заборони української мови Ріпин бере й підписує картину українською – «Вечорниці»! Ще цікавіше далі – «Вечорниці» купує Третьяков і вивішує у своїй знаменитій галереї під фактично забороненою назвою, і вся російська преса подає цю назву українською мовою. І це не остання робота на українську тематику, яку створив «перший художник росії». Чого варті лише картини «Запорожці» (1880–1891), «Чорноморська вольниця» (1908) та «Гайдамаки» (1898–1917).
Дослідники також впевнені, що Ілля Ріпин щиро захоплювався українською культурою. Але що найбільше вражало митця?
«Вечорниці», 1881
Ріпин захоплювався всією українською культурою, але найбільше – народними піснями. Ось, як це описує українська мистецтвознавиця та музична критикиня Галина Тюменєва: «Найглибший слід у душі художника залишила українська народна пісня. Рєпін гаряче любив свою батьківщину – Україну, і де б він не був, – у сяючому і гамірливому Петербурзі чи в усамітненні на своїй фінській дачі, – серцем він був міцно пов’язаний з рідною південною природою, з побутом, звичаями і піснями своєї милої батьківщини. Його любов до рідного краю знаходила своє активне вираження, якщо не у творчості, то в дружбі з земляками, у висловлюваннях чи просто у виконанні українських пісень».
Яка з цих картин стала останньою роботою Іллі Ріпина?
Останньою роботою Іллі Ріпина став «Гопак». Ось, як сам митець розповідам про це у листі до свого найближчого друга Дмитра Яворницького: «Дорогий Дмитре Івановичу!.. під великим секретом признаюсь Вам, що я знову взявся за Запорожжя! Ну, зрозуміло, знов пішла в хід уся Україна. З якою радістю і якимсь родинним трепетом серця, з жадібністю я перечитую все, що знайшлось… Ну, зрозуміло, починаючи з Вас: «Эварницкий – Запорожье»… Незважаючи на старість, я натрапив на хороший сюжет: Січ, вся Січ у веселощах… Гопак… Знову Запорожжя, і знову Ви, мій ментор Вергілій… Я стою перед Вами на колінах, приймаючи благословення… Огонь Запорожжя (як хороше сказано) ще не погас переді мною».
Ріпин помер у невеличкому фінському селищі, за заповітом тіло митця мали поховати у рідному Чугуєві. Проте через більшовиків вдова художника вирішила поховати чоловіка неподалік будинку й пагорба, який сам Ріпин називав…
«Автопортрет». Лінолеум, масло, 1920. Музей-садиба «Пенати»
Поблизу вілли Ріпина у фінському селищі Куоккала був пагорб, який митець прозвав Чугуєвою гіркою. Це вкотре доводить, що художнику ніколи не було байдуже на рідну Слобожанщину та Україну. Він завжди пам’ятав про неї. Навіть коли думав про смерть.
Нещодавно Музей Метрополітен визнав Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського та Іллю Ріпина українцями. А як їх підписували до цього?
Так, донедавна і Ріпин, і не менш геніальні Айвазовський та Куїнджі були для світу «росіянами». Але справедливість відновлюється, а російська колоніальна машина зазначає поразки за поразкою.
Тобто Ілля Ріпин народився на Харківщині, був нащадком козацького роду, товаришував з українськими істориками та митцями й присвятив Україні низку робіт, а росіяни все одно вважають його своїм? Невже вони просто взяли і вкрали митця?
Гопак, 1927
Саме так. Ілля Ріпин був українцем, і заперечувати це було б очевидною помилкою. Можливо, його складно назвати націоналістом чи відкритим бунтарем, який відкрито виступав проти імперії. Проте Україна завжди посідала особливе місце в житті та творчості митця. Але російській колоніальній машині байдуже на це. Художника привласнили так само, як і Давида Бурлюка, Казимира Малевича, Архипа Куїнджі та ще сотні інших наших людей.
Поділіться своїми результатами:
Суспільство
У Києві на вулиці Костянтинівській 6/8 планують відреставрувати кам’яницю київського війта — пам’ятку архітектури XVII–XVIII століть. Споруду ще називають “будинок Яна Биковського” або “будинок Петра I”.
Про це стало відомо з оголошення на сайті публічних закупівель Prozorro.
Тендер на реставрацію оголосив київський науково-методичний центр з охорони, реставрації та використанню пам’яток історії, культури й заповідних територій. Очікувана вартість робіт — понад 3 мільйони гривень.
Читайте також: Українські бібліотекарі почали співпрацю з “Вікіпедією”, та займуться написанням статей
Відкриті торги відбудуться 6 травня. Переможець має виконати реставраційні роботи до 10 грудня 2024 року.
Нагадаємо, Jamala буде речницею від України на Євробаченні 2024.
Фото: Наш Київ
