Суспільство
Ілля Рєпін насправді Ріпин? Це тільки початок. Дізнайтесь, чому митець ніколи не був «російським художником» (ТЕСТ)
Вам досі здається, що Ілля Рєпін (чи все ж Ріпин?) – це якийсь російський художник? А якщо ми скажемо, що він народився на Харківщині, усе життя захоплювався Україною та тяжів до рідної Слобожанщини? Чому ж тоді росіяни так віддано називають його своїм? Усе просто: митця нахабно привласнили. У новому тесті спецпроєкту #Вкрадене пояснюємо, чому Ілля Юхимович ніколи не був «російським художником».
Російська пропаганда невтомно називає митця «своїм», уникаючи згадок про місце його народження. Але ж ми знаємо, яке місто на Харківщині стало малою батьківщиною живописця, правда?
Дійсно, художник народився в Чугуєві, що на Харківщині. Він називав себе «працелюбною посередністю» та обожнював все українське. Але це не заважає колоніальні машині маніпулятивно називати українця «російським художником, народженим в Російській імперії».
Розберемося із прізвищем? Ілля все ж Рєпін чи Ріпин? А може, Ріпін?
Правильна відповідь тут лише одна – Ріпин, саме так підписував свої роботи сам художник. Ще один аргумент на користь саме такого варіанту написання – митець був нащадком козацького роду на прізвисько Ріпа. А звідси – й Ріпин.
Заробляти творчістю Ріпин почав ще в дитинстві. А як саме?
«Українська хата», 1880
Саме писанки стали першим джерелом заробітки юного митця. Він здавав їх до місцевого магазину, а в обмін отримував перші зароблені власноруч кошти. Дослідники вважають, що у Ріпина навіть була власна колекція писанок. Не дуже схоже на «російського митця», правда ж?
Першу художню освіту українець здобув у Чугуївському топографічному корпусі, а після закриття закладу навчався у місцевих іконописців та навіть розписував храми. У 19 років, зібравши всі зароблені кошти, Ілля вступає до…
Дійсно, Рєпін навчався у Петербурзькій академії мистецтв. Власне, так само, як і Архип Куїнджі. Однак це не зробило його «російським художником» чи «росіянином». Митець залишався українцем та підтримував тісні зв’язки з Україною. Його не цікавило оспівування імперської Росії, Ріпин жив завданнями мистецтва і ностальгією за рідною Слобожанщиною та Україною загалом.
Отже, становлення Іллі Ріпина як митця відбулося вже безпосередньо в Петербурзі?
«Пахар. Лев Толстой на пашні». 1887
А от і ні, до Петербурга Ріпин приїхав вже підготовленим та талановитим митцем. Ось, як згадує українця його учень та мистецтвознавець Ігор Грабар: «Він був не просто провінціалом, юнаком сталевого гарту, казкової енергії та виняткового обдарування, але й високого мистецького вишколу». Що це означає? Ріпин як митець формувався не у російському Петербурзі, а на рідній Слобожанщині. Академія мистецтв лише допомогла митцю розвинути власні вміння, а не «подарувала їх».
А хто з художників справив на Ріпина найбільший вплив під час навчання в Петербурзі?
Так, саме Крамський. Той самий, якому належить один із найвідоміших портретів Тараса Шевченка. І той самий Крамський, якого росіяни зневажливо називають «Крамской», ніби вкотре заперечуючи українське походження митця.
Добре, а якщо так: Євген Чикаленко, Марко Кропивницький, Микола Мурашко та Дмитро Яворницький. Що об’єднує всіх цих українських діячів?
«Автопортрет за роботою», 1915
Усі ці українські діячі й справді були близькими друзями Іллі Ріпина. Погодьтеся, якось дивно, що «російський художник» товаришував із українськими істориками, митцями та націоналістами.
1863 рік – Валуєвський циркуляр, 1876 – Емський указ. Невдовзі після цього Ріпин пише картину «Вечорниці». Сучасні дослідники запевняють, що це був своєрідний протест. Чому?
«Автопортрет з Наталією Нордман», 1903
Уявіть! Попри всі утиски та заборони української мови Ріпин бере й підписує картину українською – «Вечорниці»! Ще цікавіше далі – «Вечорниці» купує Третьяков і вивішує у своїй знаменитій галереї під фактично забороненою назвою, і вся російська преса подає цю назву українською мовою. І це не остання робота на українську тематику, яку створив «перший художник росії». Чого варті лише картини «Запорожці» (1880–1891), «Чорноморська вольниця» (1908) та «Гайдамаки» (1898–1917).
Дослідники також впевнені, що Ілля Ріпин щиро захоплювався українською культурою. Але що найбільше вражало митця?
«Вечорниці», 1881
Ріпин захоплювався всією українською культурою, але найбільше – народними піснями. Ось, як це описує українська мистецтвознавиця та музична критикиня Галина Тюменєва: «Найглибший слід у душі художника залишила українська народна пісня. Рєпін гаряче любив свою батьківщину – Україну, і де б він не був, – у сяючому і гамірливому Петербурзі чи в усамітненні на своїй фінській дачі, – серцем він був міцно пов’язаний з рідною південною природою, з побутом, звичаями і піснями своєї милої батьківщини. Його любов до рідного краю знаходила своє активне вираження, якщо не у творчості, то в дружбі з земляками, у висловлюваннях чи просто у виконанні українських пісень».
Яка з цих картин стала останньою роботою Іллі Ріпина?
Останньою роботою Іллі Ріпина став «Гопак». Ось, як сам митець розповідам про це у листі до свого найближчого друга Дмитра Яворницького: «Дорогий Дмитре Івановичу!.. під великим секретом признаюсь Вам, що я знову взявся за Запорожжя! Ну, зрозуміло, знов пішла в хід уся Україна. З якою радістю і якимсь родинним трепетом серця, з жадібністю я перечитую все, що знайшлось… Ну, зрозуміло, починаючи з Вас: «Эварницкий – Запорожье»… Незважаючи на старість, я натрапив на хороший сюжет: Січ, вся Січ у веселощах… Гопак… Знову Запорожжя, і знову Ви, мій ментор Вергілій… Я стою перед Вами на колінах, приймаючи благословення… Огонь Запорожжя (як хороше сказано) ще не погас переді мною».
Ріпин помер у невеличкому фінському селищі, за заповітом тіло митця мали поховати у рідному Чугуєві. Проте через більшовиків вдова художника вирішила поховати чоловіка неподалік будинку й пагорба, який сам Ріпин називав…
«Автопортрет». Лінолеум, масло, 1920. Музей-садиба «Пенати»
Поблизу вілли Ріпина у фінському селищі Куоккала був пагорб, який митець прозвав Чугуєвою гіркою. Це вкотре доводить, що художнику ніколи не було байдуже на рідну Слобожанщину та Україну. Він завжди пам’ятав про неї. Навіть коли думав про смерть.
Нещодавно Музей Метрополітен визнав Архипа Куїнджі, Івана Айвазовського та Іллю Ріпина українцями. А як їх підписували до цього?
Так, донедавна і Ріпин, і не менш геніальні Айвазовський та Куїнджі були для світу «росіянами». Але справедливість відновлюється, а російська колоніальна машина зазначає поразки за поразкою.
Тобто Ілля Ріпин народився на Харківщині, був нащадком козацького роду, товаришував з українськими істориками та митцями й присвятив Україні низку робіт, а росіяни все одно вважають його своїм? Невже вони просто взяли і вкрали митця?
Гопак, 1927
Саме так. Ілля Ріпин був українцем, і заперечувати це було б очевидною помилкою. Можливо, його складно назвати націоналістом чи відкритим бунтарем, який відкрито виступав проти імперії. Проте Україна завжди посідала особливе місце в житті та творчості митця. Але російській колоніальній машині байдуже на це. Художника привласнили так само, як і Давида Бурлюка, Казимира Малевича, Архипа Куїнджі та ще сотні інших наших людей.
Поділіться своїми результатами:
Екологічний проєкт зі встановлення пунктів із велосипедами для пересування містом ініціював студент Миколаївського будівельного фахового коледжу КНУБА.
Про це повідомили в Агенції розвитку Миколаєва.
Як вказують в агенції, ця ініціатива сприятиме зменшенню автомобільних викидів і поліпшенню якості повітря, а також популяризуватиме активний та екологічний спосіб життя. Також установа планує розробити нові веломаршрути по місту.
«Цей проєкт є яскравим прикладом того, як завдяки співпраці громади, освітніх закладів та міжнародних партнерів ми разом робимо наше місто кращим! Дякуємо молоді, партнерам та кожному, хто долучився до цього важливого кроку. Разом ми створюємо екологічно чисте та комфортне майбутнє для Миколаєва!» — написали в агенції.
Читайте також: Дві найбільші бібліотеки України та Канади стали партнерами
Проєкт підтримала та профінансувала організація Bloomberg Philanthropies Youth Climate Action Fund у співпраці з Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради.
Нагадаємо, що в одеській лікарні запрацювала нова «Школа Супергероїв» (ФОТО).
Фото: фейсбук-сторінка Агенції розвитку Миколаєва
Коментарі
Комікс «Серце бачить більше, ніж очі» презентували в Києві в межах одноденного буткемпу «Спілкування без БАР’ЄРІВ». До створення видання долучилися фахівці «Науково-дослідного інституту соціально-економічного розвитку міста».
Про це повідомили в Київській міській державній адміністрації.
Презентація видання
Комікс створили для того, аби долати упередження та виховувати в дітях усвідомлення, що всі люди є рівними у правах і можливостях.
Під час презентації виступила Олександра Паскаль — дівчина, яка стала прототипом головної героїні коміксу. Олександра втратила ногу внаслідок удару російської ракети по Одещині у травні 2022 року. Після цієї події дівчина не покинула займатися художньою гімнастикою.
«Історія Олександри — це приклад мужності, сили духу та віри у власні можливості. Тому саме він ліг в основу коміксу, адже розказана історія у такій доступній для дітей формі — це дієвий інструмент, який допомагає через художнє слово сформувати у молоді неупереджене ставлення та цінність людини за фактом свого народження, незалежно від її фізичного стану та життєвої історії», — зазначив директор науково-дослідного інституту Сергій Павловський.
Читайте також: В одеській лікарні запрацювала нова «Школа Супергероїв» (ФОТО)
Створення коміксу для дітей
Комікс представили в межах програми UPSHIFT, яку в Україні реалізує ГО «СКЦ Задзеркалля» за підтримки ЮНІСЕФ Україна та Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини через німецький державний банк розвитку KfW.
Видання представили під час буткемпу «Спілкування без БАР’ЄРІВ» — спеціальної платформи для популяризації цінностей інклюзії та толерантності серед молоді. Ця ініціатива є частиною ширшої програми підтримки молоді та інклюзивної освіти, яку реалізують за підтримки міжнародних організацій.
Нагадаємо, що фахівці зі Львівщини виготовили 3346 протезів за 2024 рік.
Також ми писали, що в Україні запустили онлайн-платформу державної програми протезування.
Фото: Любов Голуб’ятнікова, КМДА
Коментарі
Регіональний потяг №824/823, який курсує між Дніпром та Харком, їздитиме на 40 хвилин швидше в обох напрямках.
Про це повідомили в УЗ.
Новий розклад
Потяг №824 Дніпро – Харків курсує щоденно, крім середи. З Дніпра поїзд відправляється о 16:09, а з 21 січня прибуватиме до Харкова о 20:03 (замість 20:46).
Поїзд №823 між Харковом та Дніпром курсує щоденно, крім четверга. З 22 січня він вирушатиме з Харкова о 09:33 (замість 09:42) і прибуватиме до Дніпра о 13:22 (замість 14:11).
На маршруті їздить електропоїзд ЕПЛ2Т, який капітально відновили. Він має вагони другого класу, місця для пасажирів із інвалідністю, а також два вагони з кріпленнями для перевезення велосипедів.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» запустить ретропотяг на найстаршій та найдовшій вузькоколійці в Європі.
Також ми писали, що у 2024 році «Укрзалізниця» евакуювала понад 30 тисяч пасажирів.
Фото обкладинки: сайт RailGalleryUa
Коментарі