З чим у вас асоціюються музеї? Якщо лише з нудними залами, де експонати припали пилом, раді розвінчати цей міф. Попри відсутність будь-яких проявів сучасності та інтерактивних «фішок» у більшості українських музеїв, трапляються й ті, що вражають. Відкиньте всі стереотипи та просто відвідайте ці шість незвичних місць, і ми обіцяємо, що ви порадите їх своїм друзям та радо прийдете до них знову.
Вам пропонують пережити унікальний досвід, який точно змінить уявлення про те, як ми сприймаємо світ. Це перший в Україні музей, де всі екскурсії проходять в абсолютній темряві та у супроводі незрячих гідів. Це можливість дізнатися більше про можливості людського організму, а також про те, як живуть незрячі люди — і поставити їм будь-які питання особисто.
За 90 хвилин вам пропонують пройти п’ять кімнат та спробувати повторити свій звичайний день із однією різницею — усе відбуватиметься в абсолютній темряві. Це дозволить максимально загострити всі інші відчуття, окрім зору. Наприклад, ви спробуєте перейти дорогу та налити води у склянку.
Відвідувачі у Музеї у темряві «Третя після опівночі»
У музеї можна влаштувати побачення. Для цього у спеціально облаштованому просторі в повній темряві ви проживете 90 хвилин наосліп. Тут по-новому розкривається смак романтичної вечері, глибше сприймається музика, картини треба відчувати на дотик, а написати коханому листа — той ще квест. Щоб пройти всі локації музею, де кожне приміщення — цікаве випробування, ви зблизитесь і по-новому відкриєтесь один одному.
Чи бачили ви колись мотоцикл, гармату чи ракету? А тепер уявіть, що всі ці предмети перебувають під водою. Музей розташований у затопленому кар’єрі з оригінальною назвою «Калюжа» в містечку Малин на Житомирщині. Створили його активісти організації DiveTim для початківців і досвідчених дайверів.
Максимальна глибина, на якій розташовуються експонати — 15 метрів. Тому з таким зануренням без проблем впорається новачок, який до цього жодного разу не надягав акваланг. Серед експонатів музею: мотоцикл, машина, кований якір, трансформаторна будка, макети польських підводних мін, гармата, ракета, помпова станція і навіть кілька оригінальних статуй. Всі транспортні засоби очистили від усього непотребу, тому вони абсолютно безпечні для екології та не шкодять кар’єрним рибкам.
Один із експонатів уМалинському підводному музеї
Влітку на березі водойми ви точно зустрінете любителів пікніків, які приїжджають сюди розслабитися, позасмагати й порибалити. Охочих скупатися небагато, адже вода цілий рік досить прохолодна, але чиста і прозора. Оптимальним часом для відвідування музею є період із січня по червень, саме тоді вода найчистіша.
Адреса: від автостанції у місті Малин проїхати вулицею Кримського, Фрунзе або Городощанською 6,5 км
Тут можна покататися на велосипеді з квадратними колесами, вирушити в космічну подорож, побачити двометрову голограму і 60-кілограмовий кристал, скласти з атомів воду та сіль у доповненій реальності, дізнатися, як побудований організм людини. Загалом на відвідувачів чекають понад 120 інтерактивних експонатів та інсталяцій.
Концепція цього музею від Малої академії наук — спектр. Спектр наук, відкриттів і вражень. Від запуску блискавки в котушці Tesla та керування роборукою до можливості побачити власний голос, потрапити всередину гігантської мушлі та в дзеркальний тунель з оптичною ілюзією.
Відвідувачі в Інтерактивному просторі «Музей Науки»
Крім експонатів, пропонують також освітні програми для відвідувачів різного віку: тури для вчителів, відкриті лекції та навчальні програми для родин. Можна записатися до наукових гуртків та секцій і студій. Освітня програма музею оновлюватиметься кожні два місяці.
Адреса: Київ, вул. Академіка Глушкова 1 (ВДНГ), павільйон №23.
Тут ви зможете справді поринути у дитинство, побачити старовинні іграшки, предмети побуту та ігри дітей XIX-XX століть. Музей є інтерактивним — всі експонати можна чіпати й грати ними, обов’язково під супроводом гіда. Він буде пояснювати, як використовували ту чи іншу річ. Проводить всі заходи засновник музею, колекціонер Валерій Лейко.
В еру сучасних технологій музей показує, наскільки змінилося життя за останні століття, та що іграшка може зародити в дитині інтерес до пізнання світу і себе. Для дітей пропонують лекції, покликані викликати жвавий інтерес до шкільних предметів та розуміння, що знання можуть бути цікавими.
Відвідувачі у Музеї дитинства
Кожна екскурсія — це захоплива пригода як для дітей, так і для дорослих. Експозиції змінюють кожні три-чотири місяці, якраз перед шкільними канікулами. Тож щоразу, повертаючись до музею, ви будете чути «свіжі» історії та бачити нові експонати.
Адреса: Харків, вул. Полтавський Шлях, 18
Графік роботи: з 09:00 до 19:00, субота — з 10:00, неділя — вихідний
Ціни: від 100 грн
Музейно-культурний комплекс пивної історії «Львіварня», Львів
Логіка експозиції проста: тут зібрали все цікаве, що стосується Львова і пива. Частина експонатів — ігрові. Серед них жива гравюра, театр тіней, 3D-голограмма. Завдяки інтерактивним експонатам музею кожен відвідувач може відчути себе справжнім пивоваром, доторкнувшись до історії пива. Гості можуть зануритись у процес пивоваріння й створити власний сорт пива.
Відвідувачі у Музейно-культурному комплексі пивної історії «Львіварня»
На вас чекають десять експозиційних залів, понад 200 експонатів, які не ховаються за вітринами. Найстаріший із них — оригінал диплому пивовара 1796 року. Формат поєднав у собі ознаки сучасного музею та культурного простору, готового підлаштовуватися під проведення виставок, конференцій, показів мод тощо. Загалом площа музею становить 2 000 квадратних метрів. Одночасно на території можуть перебувати до 500 людей.
Адреса: Львів, вул. Клепарівська, 18 (на території Львівської пивоварні)
Графік роботи: п’ятниця — неділя з 10:00 до 19:00, решта днів вихідні
Звідки беруться сни? Чому сниться те, чого ми ніколи не бачили в реальності? Музей сновидінь створили для того, щоб відповісти на ці питання, а також відкрити поле для роздумів про те, що відбувається в наших сновидіннях. Експозиції, екскурсоводи, предмети мистецтва, а водночас і живий простір зі своїм неповторним середовищем — усе це ви знайдете у цьому місці.
Один із залів Музею сновидінь
Тут можна зустрітися з людьми, які надихають, вражають і представляють нові точки зору на різні питання. Немає вітрин із музейними експонатами, тому важко залишатися в ролі глядача. Кожен відвідувач є одночасно й експонатом, і дослідником власного несвідомого: сновидінь, фантазій, механізмів, які тчуть образи під час нашого сну. Той, хто буде до цього готовий, зможе відкрити особливості власної свідомості.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Кухні 70-х років, електричні плити та смажена їжа для дітей. Ще нещодавно такою була реальність шкіл та дитячих садочків Локачинської громади, що у Волинській області. Батьки скаржилися на якість їжі для школярів, а керівники навчальних закладів не могли самостійно забезпечити кухарів сучасним обладнанням.
Керівництво ліцеїв та міська влада Локачинської громади зуміли оновити стару систему харчування — відреставрували занедбані харчоблоки і опанували сучасне обладнання. Розповідаємо у ШоТам, як їм це вдалося.
Будівля та харчоблок 1973 року
Старозагорівський ліцей — другий за кількістю учнів у Локачинській громаді. В ньому навчається 150 дітей. Ще минулого року батьки школярів регулярно писали клопотання директору ліцею і міській раді зі скаргами на шкільне харчування, розповідає керівник ліцею Ігор Яцюк.
«Раніше була стара плита, то на ній особливо нічого не зготуєш. У нас провели загальношкільні батьківські збори, де виносилося питання покращення та урізноманітнення харчування для дітей. Дирекція зайнялася», — розповідає мама двох учнівСтарозагорівського ліцею Ірина Загірська.
«Були претензії, як від батьків, так і від служби, яка займається санітарними умовами харчоблоків. Окрім електроплити, іншого обладнання для приготування їжі для дітей в ліцеї не було. Так ми почали цікавитися іншою технікою», — додає Ігор Яцюк
Так керівництво ліцею звернулося до Локачинської селищної ради та управління гуманітарної політики.
Електрична плита у Старозагорівському ліцеї. Фото надав Ігор Яцюк
Перемогли у відборі та вирішили реформувати харчування
У 2021-му році змінилася також законодавча база, яка стосується стандарту харчування дітей у школах та садочках. Заступник селищного голови Локачинської громади Тарас Хом’як пояснив: зміна у законі зобов’язала громади забезпечити школярам здорове харчування, але з електричною плитою та без пароконвектомата — зробити це було, як мінімум, складно. Адже цей прилад поєднує у собі пароварку та конвектомат, з його допомогою можна швидко та корисно готувати перші страви, овочі, м’ясо, рибу, хліб та навіть солодощі.
Тож місцева влада взялася за реформу харчування. Аби отримати фінансування, громада взяла участь у проєкті, який відбирав для себе перших громад-партнерів в Україні та стала однієї з десяти громад, які зуміли виграти у відборі.
«Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» запропонував кожній громаді першочерговий мініпроєкт, який дозволяв би вирішити нагальні місцеві потреби. Звичайно, ми скористалися такою можливістю та запропонували придбати та встановити пароконвектомати в харчоблоках», — розповідає Тарас Хом’як.
Змінам завадила повномасштабна війна
Керівництво навчальних закладів розуміло: поставити нові та сучасні пароконвектомати у старі харчоблоки — ідея не з найкращих. Тож разом з селищною радою створили проєкт, де вирішили зробити також капітальний ремонт у шкільній кухні та їдальні.
«Ремонт харчоблока у Старозагорівському ліцеї запланували на початок 2022 року. Втім, здійснити план, на жаль, не вдалося. Адже саме в той час розпочалося повномасштабне вторгнення і кошти, які виділила місцева влада перерозподілила на допомогу Силам оборони», — розповідає керівник ліцею.
Відтак ремонт, та й сам проєкт, довелося відтермінувати до наступного року. І вже у 2023-му кухарі Локачинської громади опановували нові пароконвектомати у відремонтованих та відреставрованих харчоблоках.
Пароконвектомат у Старозагорівському ліцеї. Фото надав Ігор Яцюк.
Тепер діти споживають здорову їжу змалечку
Ремонти у харчоблоках вдалося завершити у максимально швидкі терміни. Команда підрядників працювала мало не безвихідних, щоби трохи більше ніж за місяць, навчальні заклади могли знову годувати своїх учнів.
Спершу пароконвектомати спробували у двох найбільших ліцеях, де загалом навчається понад 700 школярів. Тарас Хом’як пояснює: насамперед, хотіли переконатися, що кухарі зможуть працювати з сучасними приладами та підлаштуються під робочий темп. Втім, все вдалося одразу, тож пароконвектомати встановили у ще одному ліцеї та у дошкільних навчальних закладах.
«Ми хотіли, щоби діти почали звикати до нового та здорового харчування з дитинства у садочку», — розповідає заступник селищного голови Локачинської громади.
Відремонтована їдальня Старозагорівського ліцею. Фото надав Ігор Яцюк.
Оновили кухню — зникли скарги
Проєкт USAID «ГОВЕРЛА» забезпечив навчальні заклади Локачинської громади не лише пароконвектоматами: йдеться й про холодильне та морозильне устаткування, про лінії роздачі (де, діти можуть набирати для себе їжу), і навіть меблі для їдальні.
З грудня 2023 року керівник Старозагорівського ліцею не отримав жодної скарги від батьків на оновлене харчування, яке тепер відповідає усім сучасним стандартам та вимогам. 95% учнів із задоволенням харчуються у шкільній їдальні. А кухарі справляються з навантаженням та годують дітей за новим меню.
«Тепер набагато різноманітніші страви готують, можна запікати, а не смажити на олії, як це було. Дітям подобається, а отже і мені подобається», — підсумовує мама двох учнівСтарозагорівського ліцею Ірина Загірська.
Фонд Brave1 надав 186 грантів розробникам, загальна сума яких перевищує $3,2 млн. Ці кошти можна використовувати компаніями на дослідження, розвиток, масштабування та покращення своїх продуктів.
Зараз Brave1 шукає найбільш ефективні рішення у двох сферах:
пошук рішень для протидії та ураження FPV і комерційних дронів, зокрема DJI, Autel;
Brave1 активно шукає не лише готові рішення, а й талановиті команди розробників, які готові приєднатися до створення та впровадження оптимальних рішень у визначених областях. Особливу увагу приділяють розробкам, що передбачають застосування штучного інтелекту в оборонних технологіях.
фото: Генеральний штаб ЗСУ
Про Brave1
Brave1 – це кластер для розвитку військових технологій в Україні, заснований Міністерством цифрової трансформації України, Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Радою національної безпеки і оборони, Міністерством стратегічних галузей України, Міністерством економіки України.
Кластер підтримки був запущений 26 квітня 2023 року.
Нагадаємо, що Нацбанк випустив монету до роковин Чорнобильської трагедії.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
У Японському саду все до ладу: висаджені сакури, є невеликий ставок, місце для медитацій та будиночок для чайних церемоній. Цей парк не десь за кордоном, а в Україні — у містечку Доброслав на Одещині. До цієї краси на місці саду був смітник. Та голова громади Людмила Прокопечко зуміла перетворити сміття на оазу і надихнула мешканців до змін й надалі.
ШоТам поговорили з Людмилою про те, як їй вдається вибудовувати довірливі стосунки з місцевими жителями і як завдяки активній позиції мешканці громади змогли одразу включитися у допомогу військовим після 24 лютого.
Смітники перетворили на парки
Коли у 2015 році Людмила Прокопечко прийшла на посаду у Комінтернівську селищну раду, стан територій був складний.
«Тут була просто неймовірна кількість смітників. Так, не було нормальних доріг, тротуарів, освітлення і нормальної води, але це, напевно, мене не так вразило, як сміття», — пригадує Людмила Прокопечко.
Стихійних сміттєзвалищ були десятки й деяким було понад 10 років. Людмила каже, вирішили прибрати всі смітники, але щоб вони знову не утворювалися, на їхніх місцях зробили зони відпочинку — парки та сквери.
Японський сад у Доброславі на Одещині. Фото із соцмереж героїні
Грошей на розвиток у бюджеті не було, тож команда селищної ради робила все сама. Людмила пригадує, 13 людей виходили з лопатами і граблями й прибирали. Звісно, закликали до роботи й місцевих жителів, та не всі вірили у те, що з цієї ідеї щось вийде. Після першого вдалого результату — парку, який назвали «Лісова пісня», люди почали активніше включатися у допомогу.
У 2016 році селище Комінтерново перейменували на Доброслав — і тепер воно привертає увагу туристів з усієї України. Людмилу Прокопечко після реформи децентралізації у 2020 році обрали головою і зміни у громаді продовжилися.
За 8 років у Доброславі з’явилося ще десяток тематичних парків — присвячений закоханим, художнику Сальвадору Далі, болгарській культурі, уже згаданий Японський сад тощо. Мешканці — доєднуються.
«Коли треба зробити щось важливе і ми знаємо, що можемо зробити це самі, то я просто звертаюсь до громади, щоб нас підтримали. І люди відгукуються», — каже голова громади.
Щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми
Саме така активна позиція жителів допомогла швидко зібратися на початку повномасштабного вторгнення, а також те, що громада почала підтримувати військо ще з 2014 року.
«Вся команда працює, ніхто не виїхав. Мені було приємно, що я не залишилася одна. Ми працювали день і ніч без вихідних на початку вторгнення. Хто не мав свого житла у Доброславі, то ночував у актовій залі селищної ради», — розповідає Людмила.
Щодня годували тисячу військових, облаштовували блокпости — все працювало як годинник. Підтримка війська продовжується, щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми:
«У нас в музеї висять прапори всіх бригад, яким ми допомагаємо — їх дуже багато. І потрібно, щоб це робили всі, щоб відчували: не можуть одні воювати, а інші взагалі бути далекими».
У квітні 2024 року в Доброславі висадили каштанову алею, щоб вшанувати пам’ять про мешканців громади, які загинули в російсько-українській війні. Людмила каже, допомогти прийшло майже 100 людей, і саме жителі купили саджанці каштанів.
Місцеві висаджують алею з каштанами, які придбали за власні кошти. Фото із соцмереж героїні
«Для громади дуже важливі корисні справи. Бо це для них, вони тут господарі. Тож долучаються до активностей, та не лише до якоїсь роботи, а й постійно збирають допомогу для військових», — каже Людмила Прокопечко.
Залучають і школярів: проводять ярмарки й зароблені кошти передають військовим. Також у громаді разом із військовим оркестром проводять мистецький проєкт «Від колиски до звитяги», що покликаний розповісти дітям про героїв українського війська.
Концерт у межах проєкту «Від колиски до звитяги» у Доброславі. Фото із соцмереж героїні
Дбають у Доброславі і про ветеранів, у містечку відкрили Veteran Hub. Тож тепер з військовими працюють психологи, юристи. Віталій воював ще з 2014 року, зараз проходить реабілітацію, каже, люди, які приходять з війни, відчувають себе відчуженими. Та чоловік здивований, що у Доброславі так підтримують ветеранів: «Це дуже приємно, я відчув, що ми робимо одну справу».
Віталій згадує, що Людмила була першою, хто зустрів його в громаді:
«Вона не просто заховалася десь в кабінеті, а якраз найперша підійшла до мене і запитала: як справи? Як ви себе почуваєте? Може, вам чимось допомогти?», — розповідає військовий.
Щоб розвивати Доброслав, шукають партнерів
Крім того, що треба справлятися із викликами війни, допомагати фронту і забезпечувати стабільну роботу, каже Людмила, треба й розвивати громаду, думати про майбутнє. Саме тому багато працюють з міжнародними партнерами, пишуть грантові заявки.
«Я часто буваю на форумах чи у відрядженнях за кордоном. Тому що там народжуються нові контакти й нові друзі, які потім уже допомагають нашій громаді», — каже Людмила Прокопечко.
Людмила Прокопечко з Габліелем Абрагамом, керівником Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Одним з партнерів громади є Проєкт USAID «ГОВЕРЛА», що допомагає місцевим органам самоврядування працювати ефективніше. За цим напрямком мають багато ідей, які вже втілюються в життя. Наприклад, просторовий план громади, проєкт по енергозбереженню, у результаті якого Доброславська громада отримала потужні генератори. Також завдяки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» у Доброславі тепер є екскаватор, контейнери для роздільного збору сміття, компостери.
Процес висадження Алеї дружби у Доброславі. Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Молодь громади проходить стажування і створює молодіжні простори, у ЦНАПі тепер є необхідна техніка, а пожежна команда оснащена одягом та інвентарем. Очільниця каже, наразі ще працюють над проєктом по безбар’єрності на соціальних об’єктах.
Тренінг для молоді пройшов у місцевому Veteran Hub. Фото із соцмереж героїні
Людмила вважає, що для лідерки громади важливо бути патріоткою своєї держави:
«Треба вірити в те, що робиш, мати величезне бажання й енергію, і вміти вести за собою. Коли ти сам гориш своєю ідеєю, то можеш запалити й інших. Тому люди довірятимуть», — каже Людмила.
