І порятунок життя, і бізнес. Як працюють курси першої допомоги від FAST

Коли перехожому стає погано прямо на ваших очах, що ви робите? 

Хтось із острахом стоїть у натовпі людей і розуміє, що не може допомогти. 

Хтось намагається допомогти як уміє, сумніваючись: а раптом допомога принесе більше лиха, ніж користі? 

І вже зовсім мало людей спокійно і впевнено візьмуться допомогти постраждалому – бо точно знають, що робити. 

Частина з них – цілком імовірно – колись пройшла тренінг з надання першої допомоги від компанії FAST. Враховуючи той факт, що по всій країні їх студентів вже більше 20 тисяч.

Якщо коротко, то у наданні першої допомоги головне – зовсім не знання. А от що ж головне, журналісту “ШоТам” детально розповів засновник компанії Федір Сердюк.

Один з учнів FAST самотужки врятував собі життя в АТО

До того, як зайнятись бізнесом, я навчав військових рятувати життя при бойовій травмі. Був у мене такий студент Валерій. Він був військовослужбовцем, а саме навчання проходило у зоні АТО в 2014 році.

Знов ми зустрілись тільки в 2015, випадково. Він підійшов до мене і сказав: “Дякую за навчання. Я застосував навик успішно”. Що ж зробив, питаю. Виявилось, Валерій отримав поранення уламком міни у пах. І коли відкрилася сильна кровотеча, він взяв шматок свого одягу, заткнув їм рану, придавив, дочекавшись зупинки кровотечі, і потім затягнув ременем. Так він врятувався. 

Не думаю, що він знає якусь теорію. Не думаю, що він може відрізнити артеріальну кровотечу від венозної. Але, отримавши поранення, врятував собі життя. 

І таким чином це і працює всюди. Якщо ти проводиш реанімацію, то зовсім не важливо знати, в якому році її винайшли, важливо мати лиш ідеально відпрацьовану навичку.

FIRST AID REVOLUTION

Давно кажу, що країні потрібна First Aid Revolution – Революція першої допомоги. 

Бо є проблема, яку не всі помічають, але від якої ми явно всі страждаємо. Це та сама запобіжна смертність. 

Десятки тисяч людей з тих, які щороку помирають в Україні, могли бути врятовані, якщо очевидець надав би допомогу до прибуття лікарів, підтримавши таким чином життя. Це критично для тих, хто опинився в стані раптової зупинки серця, перекриття дихальних шляхів тощо. 

Це побутові смерті, це про людей, яких ми з вами, можливо, знали. Треба визнати: це – ненормальна ситуація. А після визнання – шукати шляхи вирішення. 

Як суспільство ми повинні для себе зрозуміти цю проблему, що ключове слово в цьому випадку – це передбачуваність. Це не трагічний збіг обставин, людина могла вижити, але не вижила – бо не було рятувальника поблизу.

Частина революції – на плечах приватних компаній: наприклад, створення інфраструктури для надання першої допомоги, якщо ви – власник концертного майданчика, і розумієте, що у вас збереться 1,5 тисячі людей на концерт. Раптом у когось з них зупиниться серце? “Так, щоб запобігти смертям, встановлю дефібрилятор”, – думаєте ви.

Якщо це школи, то головний ризик тут – це зупинка серця дитини на уроці фізкультури. У Штатах, наприклад, є програма, присвячена вирішенню цієї проблеми. Ми ж для початку повинні подумати, хто за це має відповідати. І таким чином визначитися по всіх секторах і сферах безпеки. 

Знаєте, що тут найприємніше? Що можна не винаходити велосипед, не витрачати величезні гроші на дослідження проблеми. 

Дослідження – доволі дорога штука. Але в нашому випадку достатньо подивитися, які рішення вже існують – в Штатах, Німеччині, Південній Африці тощо.

Тому що фізіологія всюди однакова – не треба робити поправку на Україну. Єдине, на що треба робити поправку, це бюджет.

Важливі навички, а не знання

В Україні навчитися надавати першу невідкладну допомогу краще через приватні компанії, інакше – важко. 

У чому різниця між тим, чого навчають на більшості українських курсів з надання першої допомоги, і тим, чого навчають, приміром, у Америці?

У навичках. 

Є речі, які ти вмієш, або не вмієш робити. Як, наприклад, із зав’язуванням шнурків. Якщо ти знаєш теорію, але не вмієш їх зав’язувати, то будеш спотикатися, йдучи по вулиці. Більшість людей не знають, з чого зроблені шнурки, їх еволюцію, але вміють їх зав’язувати. 

Прикладом про шнурки я хочу сказати, що навички в цій сфері на 100% важливіші за знання. Теорія важлива в дуже-дуже  рідкісних випадках у першій допомозі. 

В Україні ще збереглося багато організацій, в кого вчитись першій допомозі просто небезпечно: такі досі вчать непритомну людину бити по щоках і піднімати їй ноги вище рівня голови, хоча наука говорить, що це не рятує життя.

Але є прогрес. Організацій, які навчають безпечно і якісно за сучасними стандартами стає більше: віддаю належне Тернопільському медичному університету, ще деяким громадським організаціям., які ще можуть чогось навчити. Але поки такі по пальцях однієї руки перерахувати. 

І навіть якщо би знання були релевантними, який сенс, що людина теоретично знає як зупинити кровотечу, але не вміє цього робити буквально руками? Кровотеча ж не зупиняється, якщо ти правильно відповів на всі питання в тесті. Тільки від того, що ти береш руками в медичних рукавичках шматок тканини і тиснеш ним кровотечу поверх рани.

Навчання для рядових співробітників і топ-менеджменту різниться за цінами

Що і навіщо ми в FAST робимо? Бувають компанії, для яких ми просто проводимо тренінг з першої допомоги – це нормально. Стандартний випадок, наприклад: компанія в Києві із 20-ма працівниками хоче навчитись правильно діяти, якщо комусь стане зле в офісі, і ми відправляємо до них інструкторів для навчання. Це цікава частина нашої роботи, але не найважливіша. 

Набагато цікавіше, коли величезне промислове підприємство стурбоване статистикою смертей на виробництві. Тоді перед нами стоїть завдання знизити кількість смертей та важких травм. І FAST пропонує підприємству системне і довгострокове рішення: одних – навчити, іншим – нагадати, тут встановити програмне забезпечення, а ось тут треба повісити плакат з правилами першої допомоги. На заводі з’являються дефібрилятори та аптечки.

Ціни на послуги теж залежать від багатьох факторів – логістики, обсягів роботи. Можу сказати, що навчання для рядових співробітників і топ-менеджменту може різнитись за ціною в 5-6 разів – через певні особливі вимоги деяких компанії.

Загалом навчаємо близько 5 тисяч осіб на рік.

Певно, перший в світі чат-бот з надання першої допомоги

Щоб посилити успішність клієнтів, постійно шукаємо нові формати взаємодії з ними. 

Одним з технологічних рішень стало у 2017 році створення чат-бота Жгут. За нашими даними, це перший в світі чат-бот першої допомоги.

Чат-бот не дає людині навичок – ви не можете, скориставшись тільки чат-ботом, навчитись надавати першу допомогу. Я не вірю в це. Ми створювали чат-бот з іншим наміром. 

Було дві ідеї: 

1) розробити чат-бот для людей, які зовсім нічого не знають про першу допомогу. Такий цифровий помічник, що не дозволив би нашкодити потерпілому і допоміг зробити якісь мінімальні дії, які особливих навичок не вимагають. Наприклад, перевернути людину на бік. 

2) тим, хто вже має навички, але сумнівається, відчуває себе невпевнено або щось забув, дати порядок дій щодо допомоги, доступний 24 години, 7 днів на добу.

Три критерії відбору компаній для співпраці

Поняття “відповідальна компанія” в природі, напевно, існує, але це дуже ефемерна штука. Навіть у найвідповідальніших компаніях є процедури, які демотивують людей проявляти ініціативу. Наше завдання – в тому, щоб оминути цей етап. 

Україна велика, і ми можемо собі дозволити, з ким працювати, а з ким – ні. Для цього маємо три критерії, які допомагають визначити, що компанія “наша”. Їх ми виокремили на власному досвіді за довгий період часу. Майже жодні перемовини не закінчилися продажем, якщо клієнт не відповідав критеріям FAST. 

Компанія, до якої ми йдемо з пропозицією має:

1. мати ліквідність. Попросту кажучи, у компанії повинно бути чим з нами розрахуватися. Якщо це завод або шахта, які знаходяться в стані банкрутства, і вони не платять тижнями зарплату своїм працівникам, тоді це не наша історія;
2. має сучасну систему менеджменту і / або залучає іноземні інвестиції чи намір їх залучити. Досвід показує, що домовитися з HR-директором набагато простіше, ніж з начальником відділу кадрів. Хоча це одна і та ж посада, тільки 20 років тому. Іноземці в менеджменті – чудовий сигнал для нас. 
3. Має культуру навчання. Вважаємо, що така культура є, якщо компанія мінімум двічі за останні півроку користувалась послугами зовнішніх консультантів чи тренерів. З тими, хто намагається бути експертом в усьому та економить на інвестиціях в людський капітал та безпеку, нам працювати нецікаво.  

“Просто цікаво займатись цим питанням. Не шукайте іншого сенсу”

Про бізнес мені говорити набагато легше, ніж про порятунок людських життів. Бо останнє для мене – тема чутлива. 

Про перший мій досвід надання врятування людського життя скажу тільки, що це було досить неприємною історією. Як і всі наступні. 

Я не вважаю першу допомогу та виробничу безпеку якимось своїм екзистенційним вибором, своєю долею, або сферою, де я “розкрився” унікальним чином. Я міг працювати абсолютно у будь-якому бізнесі, Тому не можу сказати, що займатися розвитком першої допомоги – це благословення. 

Просто так співпало, що мені було цікаво цим займатися тоді – і цікаво займатися цим зараз. Не треба тут шукати ніякого надсенсу.

“На жаль, в Україні у нас ще багато роботи”

Зараз є плани щодо співпраці з деякими країнами кавказького регіону – само собою, це не Росія, і не її союзники – ми ведемо переговори з іншими країнами, але поки конкретніше не говоримо. 

Але мета FAST – вирішувати проблему, а не клеїти на сайт черговий логотип крутої компанії. 

У нас ще дуже багато роботи на українському ринку – на щастя чи на жаль. При цьому ми розуміємо, що наша співпраця з більшістю клієнтів носить регулярний характер. 

Ми хочемо, щоб кожне українське підприємство було безпечним для своїх співробітників. Не платило за смерті, а заощаджувало свої гроші і було класним турботливим працедавцем.