

Суспільство
«Головне – бути уважним. Їдеш і дивишся, аби нічого не було в землі». Як на Херсонщині фермери знову обробляють поля
Майже рік тому Херсон та правобережну частину області ЗСУ звільнили від російської окупації. Перше, з чим зіткнулись фермери, комбайнери і трактористи – це заміновані території. За даними Херсонської ОДА, після деокупації перевірено менш ніж 20% потенційно замінованих земель. Крім цього, понад 1000 одиниць сільськогосподарської техніки вкрали та знищили росіяни.
Про допомогу благодійників та як це – щодня виходити в поле, де можна підірватись на міні, читайте у ШоТам.

Антон Теник
керівник фермерського господарства «Богуслав-земля» у селі Солдатське, Херсонської області.
Сіємо зернові одразу за саперами
Фермерство – це наша сімейна справа, я у цій сфері вже близько 5 років, а мій батько – понад 20.
Коли ми стали до роботи після деокупації, то зіткнулись з першою проблемою – розмінування полів. У землі було дуже багато було залишків снарядів, протитанкових та протипіхотних мін. Десь розміновували сапери – ДСНС та ЗСУ, а десь ми проходили з ручними міношукачами. Збирали гільзи та мінометні снаряди. Коли бачили щось невідоме чи велике, тоді кликали професіоналів.

Фермери знаходять дуже багато залишків снарядів. Фото: ШоТам.
Як тільки завершували розмінування, приступали до обробки землі. І тут наступний виклик: у нас не було добрив, насіння, дизельного пального. Найпершими допомагали друзі – колеги по фермерству, які дали нам посівний матеріал.
Долучились благодійні фонди і допомогли нам з технікою. Адже на момент окупації у нашій майстерні знаходилась зернова сівалка Horsch Pronto, трактори John Deere та інші. Та від обстрілів згоріло все, що тут було. Ми подали заявку до БФ «Жнива перемоги», що маємо потребу у зборі ранніх зернових. Так нам надали трактор для обробітку землі та зернозбиральний комбайн.
Ще одна проблема, про яку менше говорять, – це забурʼяненість. Під час окупації поля не оброблялись, а на додачу останні три місяці була посуха. Тому цьогорічний врожай на приблизно 30% менший за довоєнний.
Попри всі складнощі ми посіяли 800 га соняшнику, 400 га ячменю і 150 га гороху.
Урожай цього не дуже радує, як і ціни. Але будемо сподіватись, що по завершенню війни все налагодиться.
Зараз обробляємо землі, дискуємо і сіємо в суху пшеницю та ячмінь – дощів немає, але сіяти треба. У каналах немає води, тому і зрошення немає. А у нашому регіоні без води врожаю гарного не буде. І цю проблему ми вирішити самостійно ніяк не можемо, тож чекаємо на допомогу держави: коли зроблять канал, прокладуть трубу під трасою і відновлять зрошення.
Робочих рук вистачає, хоч і багато людей виїхало. Водночас не всі господарства працюють, а люди все ж таки повернулись додому. Роботи мало – і всі прийшли до нас. Намагаємось всім дати роботу та підлаштовуємось під реалії часу. Вночі на поля не виходимо, а землі, що ближче до лінії фронту, все ще не обробляємо. Та рук не опускаємо. Комусь то треба сіяти хліб?

Олександр Дзерді
комбайнер у селі Солдатське, Херсонської області.
Нам на полі не до емоцій – сімʼю годувати треба
Уже років 10 працюю на комбайні і буду працювати далі. Життя не зупинилось. Треба працювати, заробляти гроші і забезпечувати сімʼю. Часом бувало страшно наїхати на якусь міну чи снаряд, та головне – не брати дурні думки до голови, і все буде добре. Комусь же треба обробляти землю і збирати врожай, тому і працюємо.

Олександр працює на комбайні вже 10 років. Фото: ШоТам
Сімʼю вже привіз додому. Бо на початку вторгнення, десь за місяць, я забрав дружину і дітей і вивіз у своє рідне село на Миколаївщину. Їхав через руські блокпости та все пройшло тихо. Там побули якийсь час, а як тільки звільнили Солдатське, то наступного ж дня я став шукати шлях і повернувся. Спочатку сам приїхав, вже пішов на роботу і став робить. А потім, коли дороги всі розмінували, то забрав сімʼю.
Всі поля вважали небезпечними. Та ми йшли одразу після саперів і часом ще щось знаходили. Щось виносили на край поля, а потім викликали ДСНС і вони дивились. Щось взривали, щось забирали з собою.
Головне – бути уважним. Їдеш і дивишся, аби нічого не було в землі. Та були випадки, коли машини та навіть трактори наїжджали на протитанкові міни і підірвались. У нас так один тракторист підірвався – Іван Куліков. Весною виїжджав у поле, підготовлював ґрунт до посівної.
Два дні виїжджав нормально, а не третій – підірвався. Хоча каже, що йшов слід у слід по тракторній колії. Іван живий-здоровий. Напевно, тому що наїхав на міну лівим колесом, а якби правим, то, мабуть, був би калікою. А так з другого дня вже знов їздив на роботу. Каже, що ребра ще місяць ребра поболіли і перестали.
Так і працюємо. Від такого ніхто не застрахований. Поки є робота, треба робить. Тим паче, що нам дали нову техніку. Я от зараз працюю на комбайні John Deere. На такій машині робиш і не втомлюєшся! Тут все осучаснене, багато електроніки – і праця тоді в радість.
Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.

Суспільство

Учителька фізики та математики Наталія Шило провела чотири роки в полоні на окупованих територіях. Завдяки спецоперації Головного управління розвідки жінку вдалося повернути на підконтрольну територію України.
Про це повідомили в ГУР МО за матеріалом «Ми — Україна».
Російські окупанти затримали Наталію у 2021 році, коли вона прямувала до хворої матері в Горлівку. Жінку звинуватили у шпигунстві та утримували в тюрмі без права на виїзд. Увесь цей час Наталія залишалася в камері з іншими жінками, які також стали жертвами репресій.
«2216 ― це камера “політичних”. Коли я потрапила в ту камеру, Наталя вже там була. Дуже позитивна жінка. Вчителька математики й фізики, розбирається в зірках. Ночами ми стояли і дивились крізь ту решітку», — розповіла Юлія, яка зустріла Наталію на вокзалі в Києві.
Читайте також: У Криму відбулася масштабна акція «Жовтої стрічки» (ФОТО)
Урешті Наталію звільнили з в’язниці, але заборонили виїзд. Тоді українська розвідка почала готувати план евакуації. Представниця ГУР МО України Гайде Різаєва розповіла:
«Ми врахували психологічний стан Наталії Шило, врахували всі фактори, які свідчать про її психотип. Ми підібрали унікальну, на мій погляд, операцію, яка дозволила цьому статися».
На київському вокзалі Наталію зустріли подруги, з якими вона пройшла полон. Деталі порятунку української вчительки ГУР не розголошує.
Нагадаємо, що UNITED24 зібрали 23 тисячі доларів завдяки розіграшу прапора з підписами захисниць Маріуполя.
Фото обкладинки: ютуб-канал «Ми — Україна»
Суспільство

29-та Українська антарктична експедиція завершила свою річну місію на станції «Академік Вернадський» та 4 квітня 2025 року повернулася до Києва. Полярники працювали над дослідженнями у сферах геофізики, метеорології та біології.
Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі.
Унікальні дослідження науковців
Разом із зимівниками додому повернулися й учасники сезонної експедиції, які працювали на станції від кількох тижнів до кількох місяців. Українські науковці провели низку нових досліджень, серед яких:
- вперше запустили аргобуї для вивчення Південного океану (проєкт OCEAN ICE, «Горизонт Європа»);
- вперше здійснили одночасне радіозондування атмосфери з «Вернадського» та судна «Ноосфера»;
- вперше відібрали зразки талої льодовикової води для аналізу на мікропластик.
Повернення додому
Експедиція провела два тижні у дорозі. Спершу судно «Ноосфера» доставило команду з Антарктики до чилійського порту Пунта-Аренас, перетнувши бурхливу протоку Дрейка. Потім команда дісталася Варшави кількома літаками, а звідти — автобусом до України.
«Найщемнішим моментом була зустріч лікарки 29-ї УАЕ Іванни Котурбаш та її чоловіка Романа — він служить військовим анестезіологом на фронті. Перед від’їздом Іванки в Антарктику Роман навіть не зміг її провести, адже був дуже потрібен в госпіталі в Кураховому. Тож моменту обійняти одне одного кохані чекали понад рік», — написали в НАНЦ.

В Україну повернувся і Юрій Лишенко, який відправився у сезонну антарктичну експедицію після того, як отримав тяжке поранення на фронті. Чоловік пережив ампутацію та навчився ходити на протезі.






Нагадаємо, у березні на «Вернадському» відбулася перезмінка річних експедицій. Тепер на станції працює команда 30-ї УАЕ.
Раніше ми писали, що латвійський альпініст дістався до Південного полюса на підтримку України (ФОТО).
Фото: фейсбук-сторінка НАНЦ
Суспільство

До Великодня «Укрзалізниця» призначила додатковий швидкий фірмовий потяг №291/292 Київ – Львів – Київ. Ці рейси відбудуться 18 квітня.
Про це повідомили в УЗ.
18 квітня потяг №291/292 курсуватиме за таким розкладом:
- відправлення з Києва о 08:57, прибуття до Львова — 17:04;
- зі Львова поїзд відправиться о 13:30, а прибуде до Києва о 20:51.
Наразі квитки на ці рейси вже можна придбати онлайн або в касах вокзалів.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» відновлює втрачені квитки у застосунку: як їх повернути.
Також ми писали, що УЗ додала в Києві нову зупинку для двох потягів.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка УЗ