Суспільство
«Назбирала вже купу осколків». Фотографка з Сумщини вирощує лаванду за 10 кілометрів від кордону з росією
Світлана Ганночка — фотографка і власниця лавандового бізнесу. Вона перетворила ділянку в Угроїдах на Сумщині на красиве лавандове поле — до повномасштабної війни це було доволі популярне місце для фотографів та охочих отримати романтичні кадри. Та після початку вторгнення росії в Україну, Світлана не покинула рядочки запашної лаванди та рідні місця і. Її бізнес продовжує жити.
Для ШоТам підприємиця розповіла, як вирощують лаванду, що з неї виготовляють і чому не хоче їхати навіть попри обстріли.
Не знала, чи вдасться зібрати урожай
Ми з сім’єю живемо в Сумах, а як почалася повномасштабна війна, переїхали до батьків в Угроїди — за 10 кілометрів від кордону з росією. Саме тут наше лавандове поле.
Ми всі жили в селі, поки росіяни не вийшли з нашої області у квітні 2022 року. Кілька разів навідувалися до Сум, але це було дуже небезпечно, тому що траси обстрілювали, окупанти стояли у сусідніх селах — зовсім поруч.
У 2022 році було важко, страшно і невизначено. Навіть не знала, чи вдасться зібрати урожай. Минулого року я, мабуть, і статистик не вела — було зовсім туго і з відвідинами, і з продажами. Але врожай таки зібрали, а ще почали робити іграшки. Вони полюбилися покупцям. Із Сум багато людей виїжджали за кордон на початку повномасштабного вторгнення, а коли поверталися, то надсилали тим, хто їх прихистив, лавандові подарунки на знак вдячності.
У 2022 році було невідомо, чи вдасться зібрати урожай. Фото надала Світлана.
Цьогоріч ситуація теж непроста — адже нас можуть виселити. П’ятикілометрову зону перед нами уже евакуювали, ми на черзі. Проте наше лавандове поле все ще працює. Цього року були такі відважні, що приїжджали до нас на фотосесії. Думаю, вони або живуть поруч, або вже були у нас і приїхали ще раз. Мабуть, люди трішки адаптувалися до нових реалій або ж повернулися до Сум з евакуації. Звісно, в області за ці роки відкрилися й інші лавандові локації у тихіших місцях, не біля кордону.
Зараз ми перед вибором, що робити далі, як бути з бізнесом. Є варіант все покинути і поїхати, але я його навіть не розглядаю. Зараз шукаю ділянку ближче до Сум, хай навіть невеличку — але щоб я не втратила все, над чим працювала. Не хочу кидати лавандове поле, правда. Це справа до душі, і я б хотіла далі цим займатися.
Ми і раніше чули вибухи. Але, коли почало прилітати у саме село, було страшно. Були вже розбиті хати, загиблі й поранені. Вчора теж потрапили під обстріл. Село двічі за день обстрілювали. Ми вчасно сховалися. Слава Богу, прильотів у наше поле чи будинок не було. Але осколків назбирали добру купу. Адже падає зовсім поруч.
Попри війну та обстріли лавандове поле все ще працює. Фото надала Світлана.
Ідея цілого поля лаванди дрімала в мені давно
Фотографію я завжди любила, а вже після другого декрету почала займатися професійно — вчилася, їздила на майстер-класи. Довго фотографувала новонароджених. Моя спеціалізація — саме сімейні і дитячі фото. От весілля не фотографую, а родини — так.
Раніше у мене була фотостудія. Дуже багато декору для тематичних фотозон робила сама, тож навички хендмейду знадобилися й у цьому бізнесі. Перша фотосесія була саме лавандова. У 2014 році знайти сухі квіти було дуже складно, тож ми замовляли ляльки-тільди у схожих відтінках — відсутність самих квітів компенсували кольором і декором. А за п’ять років я посадила першу лаванду. Тож ідея цілого поля лаванди дрімала в мені давно.
Ділянку купили поряд з будинком батьків в Угроїдах. Можна сказати, що наше лавандове поле — сімейна справа, мені допомагає чоловік, діти та батьки. Поле лаванди перш за все задумувалося як нова цікава локація на Сумщині для фото. Перші саджанці з’явилися восени 2018 року, а вже у 2019 році — поле.
Як не дивно, раніше не працювала як фотографка на таких локаціях. А вже як посадили самі — то поїхала у Молдову саме на лавандові поля, щоб подивитися як це, погуляти і зробити фото. Тим часом моя лаванда уже підростала.
В Угроїди до повномасштабного вторгнення просила людей приїжджати з власними фотографами, бо не встигала фотографувати всіх. Це місце було красивим, людним, тихим і спокійним. Особливо багато відвідувачів було у 2021 році. Навіть попри те, що локація нова і лаванда молода була. Але я маю багато знайомих фотографів, тож приїхав один, зробив фото, виставив — і вже інші теж хочуть провести фотосесію у нас.
Всі шишки набивали самостійно
Разом з лавандою переді мною відкрився цілий світ! Зараз наше поле має близько 20 соток. З самого початку було трішки менше, але додався ще шматок землі, наприклад, під розсаду і букети.
Коли ми тільки починали цим займатися, бракувало не лише самої лаванди, а й інформації про неї. Всі шишки набивали самостійно — це стосується розмноження, догляду, болячок лаванди. Нюансів багато. По збереженню цієї рослини теж є важливі деталі: коли її треба зібрати на букети, а коли — кулінарну.
Починати у лавандовому бізнесі було нелегко. Фото: ШоТам.
Найперші квіти, коли бутони починають розпускатися — зривають на букети. Лаванда тільки-тільки набрала колір, а колоски тверді. Це кінець червня. Головне її правильно висушити. Наступний зріз — на свіжі букети, коли лаванда розпускається. Третій — коли половина цвітіння пройшла, тоді лаванда підходить для саше, адже набрала достатньо ароматних ефірів. Тоді ж збирається і кулінарна. Останній збір — на насіння.
Думаю, цьогоріч це буде у серпні. Дуже спекотно, тому їй ще трішечки дозріти треба. Але треба дивитися кожен кущ окремо. Це залежить і від погодних умов, і від сортів — одні розпускаються раніше, другі пізніше. Зараз всі сорти купую в Україні, але деякі з них завезені з Європи.
У мене 11 сортів лаванди і 8 лавандину. Яка між ними різниця? Якщо дуже просто: лаванда — це дівчинка, а лавандин — хлопчик. Лавандин не розмножується насінням. У нього насиченіший запах, хоч олія не така цінна, але її більше.
Але мені більше подобається саме лаванда — красивіша, ніжніша. Її олія цінніша, хоч її і менше. Розмір теж відрізняється: стандартний букет лаванди заввишки 30 сантиметрів, а лавандину — сягає і 70. Для декору обирають лавандин, в нього щільніший колосок і він не обсипається. Але має більш приглушений колір — лаванда яскравіша.
Крім поля на 20 соток, маємо ще одне поруч — втричі більше. Воно ще молоденьке. Йому три роки, посадили ще до війни — і наступного року там має бути вже красиво.
Варимо мило, робимо свічки
Але лавандове поле — не лише місце для фото і прогулянок. Найперше, що ми з лаванди робимо — олію та гідролат. Виготовляємо різні варіанти саше: мішечки з органзи, конопляні валики з лавандою і подушки з лавандою та гречаною лузгою. А ще іграшки — ляльки, котики, сови.
У крамничці можна придбати мило з лаванди, яке я варю, свічки робимо. В сезон пробували готувати ще й морозиво з лаванди. Це дуже цікавий процес, хоч і складний — поки підібрали вдалий рецепт, було багато експериментів. Морозиво виходить дуже смачне, у сусідів брали молоко, робили вершки — тож ласощі повністю натуральні.
У крамничці можна придбати мило з лаванди та свічки. Фото надала Світлана.
Усі продукти, які з’являються у нашій крамничці, придумую я. Роблю перший зразок, щоб візуально було зрозуміло, яким має бути виріб. Тоді вже готуємо ескізи, викрійки.
Миловарінню вчилася у майстрині, а решта — самоосвіта. Шукаю інформацію, пробую, перевіряю. Наприклад, довго шукала ідеальний рецепт свічок — вони мають правильно горіти, пахнути, всі складові мають бути чітко підібрані.
Для виготовлення ефірної олії маємо дистилятор. Він зроблений власноруч — мій тато інженер. В цьому році планувала вже покупку промислового, але не знала, як буде з обставинами. Тож поки відклала на наступний рік.
Попри невизначену ситуацію, бізнес не стоїть на місці, я вже маю ідеї нових виробів. Наприклад, хочу створити лінійку для дітей — подушки-сплюшки із заспокійливою лавандою. Також є задуми щодо домашнього текстилю, можливо з тематичною вишивкою. Головне — працювати і дочекатися перемоги!
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
