Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Фермерські тварини і де їх шукати: як нас вводять в оману мультфільми про тварин

Опубліковано

Більшість людей ніколи не бували на фермах, тим паче — на великих сільськогосподарських підприємствах. А проте ми приблизно уявляємо, як там утримують тварин і, на жаль, уявляємо неправильно. Образ цих місць, як і образ самих фермерських тварин, у людини часто виникає ще в дитинстві на основі мультфільмів. Вони показують нам щасливих курей, корів, коней тощо, які живуть у гарних доглянутих будівлях, сплять на м’якому сіні та щипають зелену травичку.

Ця картинка далека від реальності. Ми проаналізували радянські анімаційні фільми про фермерських тварин і виділили 6 хибних уявлень, у які вони змушували та змушують нас вірити. Оскільки, за даними Державної служби статистики, майже 96 % таких тварин в Україні — це птахи (кури, гуси, індики, качки), розвінчуємо міфи на їхньому прикладі.

Тварини живуть у хороших умовах

Мультфільм: «Ну, постривай» 6. У селі (Відео 1:42–2:11)

В одному з епізодів мультфільму Вовк потрапляє в типовий сільський курник. Нам показують дерев’яну будівлю із солом’яною стріхою й застеленою сіном підлогою. У середині кури мирно сидять на жердині та несуть яйця. І поки півень розбирається з непроханим гостем, вони можуть вільно вийти на вулицю, погрітися на сонечку й зачекати, коли злісний порушник їхнього спокою вилетить через навстіж відчинені двері. 

Реальність: Такі умови утримання справді можуть бути на маленьких фермах, але близько половини всіх курей в Україні утримують на великих промислових підприємствах (це 129 мільйонів птахів). І якщо ви живете в місті й купуєте продукти тваринного походження в супермаркетах, то, швидше за все, ці продукти походять саме з підприємств. Майже на всіх із них використовують зовсім інший спосіб утримання — кліткові батареї, які, задля більш ефективного використання площі курника, ставлять у три й більше ярусів. У клітці тримають по 20–30 курей, і на кожну тварину припадає територія розміром з аркуш А4. За таких умов кури не можуть навіть розправити крила. Замість того, щоби ходити по м’якому сіні чи клювати траву, вони постійно стоять у тисняві на дротяній підлозі.

Господарі про них турбуються

Мультсеріал: Про діда, бабу й курочку рябу Відео

Дід і баба з усім відомої історії про золоте яєчко не просто турбуються про курочку, а ставляться до неї так, як ми звикли ставитися до домашніх улюбленців — собак, котів, хом’ячків тощо. Старе подружжя годує її, обнімає, цілує й навіть споруджує для неї колиску. Не дивно, що в кінці мультфільму вдячна курочка втішає своїх господарів і обіцяє їм знести ще одне яєчко. Чому б їй не любити їх, якщо вони задовольняють усі її природні потреби?

Реальність: Турбота про добробут тварин не входить до переліку пріоритетів підприємств. Кури-несучки, наприклад, не мають доступу до свіжого повітря, не можуть клювати траву, шкребти ґрунт, літати, купатись у піску тощо. Через обмеження в русі та нестачу вітамінів і мікроелементів у раціоні, птахи страждають від переломів і вивихів кінцівок, пошкоджень дзьоба та кігтів, втрачають пір’я. Часто курям підрізають частину дзьоба, щоби вони не травмували одне одного.

Інший приклад ігнорування природних потреб тварин на фермах — це насильне відгодовування гусей та качок для виробництва фуа-гра. Тваринам запихають до стравоходу шланг і через нього дають птахам у 10 разів більше їжі, ніж вони потребують. Таким чином виробники збільшують печінку гусей та качок, із якої потім готують страву «високої» кухні.

У них щасливе життя

Мультфільм: Курча в клітиночку Відео

Герой радянського мультфільму — самотнє курча в клітиночку, яке шукає друзів. Спочатку воно не хоче дружити з птахами, що на нього не схожі, — курчатами в кружечок, квіточку і смужечку. Та коли ці несхожі рятують йому життя, головний герой робить висновок «усі ми єдина сім’я і треба триматися разом». Здавалося б чому тоді тварини мають страждати в клітках? Хоч тісно, зате не самотньо.

Реальність: У клітках нормальне спілкування між птахами — неможливе. Обмеження природних потреб курей викликає в них стрес та нудьгу, а це призводить до розладів їхньої поведінки. Вони можуть викльовувати пір’я інших птиць у пошуку їжі, інколи через це кури стають повністю голими. Навіть більше, кури, яких утримують у клітках, можуть вдаватися до актів канібалізму й атакувати інших тварин.

У них є життя (і довге)

Мультфільм: Хто ж такі пташки Відео

Мультфільм показує нам активне, допитливе курча, яке загубило свою сім’ю. Тому герой мандрує світом і намагається з’ясувати, хто ж він і хто такі «пташки». Врешті його історія закінчується щасливо: після всіх пригод він знаходить свою маму-квочку і братів і сестер. Більше курча не буде самотнім і житиме довго й щасливо…

Реальність: Життєвий шлях курчати, якому не пощастило народитися хлопчиком, закінчиться майже відразу після вилуплення. На підприємствах діє правило — «не несеш яєць — на утилізацію». Вчені модифікували гени курчат для того, щоб у них був різний колір оперення залежно від статі. Завдяки цьому птахів швидко сортують, і півнів відправляють у перемелювальний апарат.

Якщо ж курчаті «пощастило» і воно виявилося куркою, його теж чекає недовге життя. У промисловості несучок використовують не більше як рік. Далі їх, як «відпрацьований матеріал» теж відправляють на утилізацію.

На фермах тварини можуть дбати про своїх дітей

Мультфільм: Зник Петя-Півник

Мама-курка веде своїх дітей із прогулянки, перераховує всіх курчат — хух, усі є. Та коли сім’я повертається додому, виявляється, що одне з курчат — Петя — зникло. Не дочекавшись допомоги від чоловіка-півня, курка залишає своїх дітей під опіку сусідці гусці (а в тої теж є діти) і вирушає сама до лісу на пошуки сина. Найщасливіший момент мультфільму — коли матір і її дитина нарешті знаходять одне одного.

Реальність: Турбуватися про своїх дитинчат — природна потреба тварин. Під час висиджування курчат, курка рідко залишає гніздо, нехтуючи такими процедурами як харчування, пиття води, що важливі для її здоров’я. А після вилуплення курчата не залишають матір протягом 5–10 днів. Проте на підприємствах материнські потреби курей-несучок не можуть бути задоволеними, тому що курчат збирають та перевозять протягом 1–3 днів від моменту вилуплення.

Їхнє призначення — приносити користь людям

Мультфільм: Чарівниця Відео

Це радянський мультфільм про колгосп, і його найпромовистіший епізод — марш щасливих тварин у фіналі. Кури добровільно везуть здати свої яйця «на благо батьківщини» зі словами «кожен день дамо десятки мільйонів яєць», корови із задоволенням йдуть давати молоко й самі перетворюються на бідони, а свиня радісно веде своїх дитинчат, щоби через хвилину вони перетворилися на ковбасні вироби. Остання сцена мультфільму — стіл ломиться від омлетів, сирів, сардельок, тістечок, у які тварини з ентузіазмом «захотіли» перетворитися.

Реальність: Навряд чи варто пояснювати, чому радісне й добровільне перетворення тварин на їжу — абсурд. Тварини здатні відчувати смуток, біль, нудьгу, страх, прив’язаність, радість. Вони хочуть турбуватися про своїх дітей і страждають, коли в них їх відбирають. Вони зазнають стресу, коли їх утримують у неприродних умовах і ігнорують їхні потреби. Потрібно визнати: якщо ми не знаємо правду про життя фермерських тварин або нас ввели в оману мультфільми, фільми, реклама, це не означає, що правди немає.

Дізнатися більше про умови утримання сільськогосподарських тварин ви можете на сайті міжнародної зоозахисної організації «Відкриті клітки Україна» та сайті кампанії “Як вони це витримують”? 

Посилання на всі відео: https://drive.google.com/drive/folders/1rdZKHlGePv8BNBaQxTY_bOtZ6-JoBuPe?usp=sharing

Авторка статті: Люба Войтович, активістка ГО “Відкриті клітки Україна”

Суспільство

В Україні запустили загальнонаціональну мапу провайдерів, що працюють у блекаут

Опубліковано

Міністерство цифрової трансформації разом з ЛУН Місто в листопаді минулого року створили мапу, де можна легко й швидко перевірити, чи готовий ваш провайдер до можливих знеструмлень. Або знайти найближчого підготовленого й подати заявку на підключення. Відтепер мапа буде доступна по всій території України.

Про це повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Мапа показує, чи може провайдер у конкретному будинку дати доступ до інтернету від 4 до 72 годин під час відключень. Її ми запустили разом із ЛУН Місто наприкінці минулого року. Спочатку карта була доступна для провайдерів Києва, Київської, Львівської та Одеської областей, а зараз — для всієї України.

Важлива перевага цієї карти — користувач може перевірити оцінки інших користувачів про те, чи працює інтернет під час знеструмлень протягом того проміжку часу, який зазначив провайдер. Рекомендую не тільки читати ці відгуки, а й залишати свої, щоб на мапі були тільки достовірні дані.  

Читайте також: Анонсували проєкт, який буде вчити ветеранів писати та ставити п’єси в театрі

Через постійні російські атаки на енергоінфраструктуру в декількох регіонах відключають електрику, а доступ до інтернету має бути завжди, щоб елементарно залишатися на звʼязку.

Українці, обовʼязково подбайте про стабільний та стійкий інтернет вдома. Перевірте на мапі ЛУН чи спитайте в  провайдера, чи може він забезпечити вас інтернетом при знеструмленнях. Одна з найефективніших та найбільш стійких оптоволоконних технологій — xPON. Вона найдовше може вас забезпечити стійким інтернет-доступом“, — повідомив Федоров

Нагадаємо, Monobank оновив додаток Expirenza для любителів ресторанів, кафе та барів.

Фото: Михайло Федоров

Читати далі

Суспільство

В Україні можна вакцинуватися на залізничних вокзалах: перелік міст

Опубліковано

В Україні триває тиждень імунізації. До 28 квітня  дорослим і дітям можна буде безкоштовно вакцинуватися на залізничних вокзалах у дитячих точках «Спільно».

Про це повідомляє Unicef.

Де можна вакцинуватися

Пункти вакцинації уже працюють на залізничних вокзалах у:

Читайте також: Як організувати діяльність робочої групи в евакуації: досвід Соледарської громади

  • Києві,
  • Харкові,
  • Одесі,
  • середмістях Львова та Дніпра.

“Там можна отримати планові щеплення чи бустер від коронавірусу. Вакцинуватися можна щодня з 11:00 до 17:00 до 28 квітня”, – повідомили організатори.

Нагадаємо, у Києві відбудеться благодійний забіг присвячений 10-й річниці заснування батальйону.

Фото: БДМУ

Читати далі

Суспільство

Глиняні стіни та сучасна техніка. У Мринській громаді волонтери та місцеві відновили сторічну школу-мазанку

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Чому ми його робимо?

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Ззовні ця сторічна будівля має глиняні стіни та намальовані орнаменти у вигляді виноградної лози, які поширені в регіоні. А всередині — сучасний ремонт, обладнання, бібліотеку та тренажерний зал. 

ШоТам розповідає, як за ініціативи директорки Лихачівської школи-мазанки Світлани Грош з допомогою громади, влади і благодійників вдалося поєднати минуле та сучасне в стінах однієї будівлі.

Тридцятирічна мрія, яка нарешті здійснилася

Світлана Грош працює в Лихачівському ліцеї Мринської громади, що на Чернігівщині, вже понад 30 років. Ще у свої 18 прийшла сюди працювати вчителькою початкових класів після педагогічного училища і ще з того часу мріяла відновити приміщення школи-мазанки, яка існує з 1927 року. У 2008 році пані Світлана стала директоркою Лихачівського ліцею і шукала різні способи, аби покращити умови навчання учнів.

Якось жінка побачила в соціальних мережах оголошення про те, що український благодійний фонд «Сміливі відновлювати» допомагає людям відбудовувати  приватні будинки та заклади освіти. Вирішила спробувати і надіслала заявку. 

«Коли нам погодилися допомогти, то я ніяк не могла в це повірити. Я була дуже рада, що на наш сільський заклад хтось звернув увагу», — каже Світлана Грош.

Світлана Грош разом з волонтерами відновлювала ліцей-мазанку. Фото надала героїня

До відновлення ліцею долучилися волонтери фонду, місцеві жителі, вчителі та учні. А місцеві підприємці та влада допомагали з матеріалами — водою, глиною та соломою. 

«Ми привозили всі необхідні матеріали та закликали людей з села допомагати відновлювати ліцей. Шукали все необхідне, якісну металочерепицю замовляли аж з Дніпра. Дуже вірили, що школу вдасться відновити, бо вона має велике значення для нашого села. Я сам навчався у цих стінах, тому це місце мені дуже дороге», — каже староста села Лихачів Олександр Семенець.

Лихачівський ліцей-мазанка в процесі відновлення. Фото надала Світлана Грош

«Коли лише розвалили стіни, то я два тижні не могла прийти до тями думала, що ми вже нічого не відновимо і сторічна споруда просто пропаде. Але три місяці роботи пройшли плідно і вже у жовтні учні вийшли на навчання», — ділиться Світлана Грош. Поки школу відновлювали, у вересні діти вчилися просто неба. Директорка каже, що навіть природа їм допомагала, адже було дуже тепло.

Поєднали минуле з сучасним

Історія благодійного фонду «Сміливі відновлювати» почалася у травні 2022, коли друзі Віталій Селик та Альона Крицук створили волонтерську ініціативу, аби допомагати людям розбирати завали після деокупації Ірпеня, Бучі та сіл поблизу. «Від травня 2022 року ми щотижня збираємо волонтерів на толоки», — каже співзасновниця фонду Альона Крицук.

Віталій Селик розповідає, що рік тому фонд став партнером Програми «U-LEAD з Європою» у проєкті «Відбудова місцевих шкіл для стійкості», аби відновити 12 шкіл на деокупованих територіях Київщини, Чернігівщини та Харківщини. Обирали школи, в яких є укриття і можна буде їх відновити навчання на початку осені. Серед них був і Лихачівський ліцей.

«Спершу ніхто не вірив, що можна відновити школу, яка створена за технологією мазанки. Вона була доволі міцна зсередини, хоча існувала з 1927 року. Проте наш проєктний менеджер наполіг, аби ми відновили її саме за старою технологією хати-мазанки. А ще ми спілкувалися з інженерами-будівельниками, які сказали, що глина рівноцінна сучасним утеплюючим матеріалам», — каже Сергій.

Волонтери під час роботи у селі Лихачів. Фото надали в благодійному фонді «Сміливі відновлювати».

Фонд знайшов експерта у хатах-мазанках — майстра Миколу Степанця, який зробив хімічний аналіз глини трьох старих родовищ громади, з яких колись тут мазали хати. Чоловік навчав мазати волонтерів та місцевих. Співзасновниця фонду Альона розповідає, що серед мешканців села була літня жінка, яка за своєї молодості брала участь в толоках та мазала хати, тому тепер теж навчала цьому інших.

Набагато більше, ніж просто будівництво

Віталій Селик каже, що при відбудові ліцею мазали стіни глиною, але інтер’єр вирішили робити сучасним — постелили лінолеум, зробили сучасний ремонт з історичними мотивами, перекрили дах металочерепицею та створили бетонний пандус. Його зробив місцевий підприємець — вірменин Татул Оганян. Він хотів зробити найкращий пандус в області, адже при обороні Чернігівщини втратив обидві кінцівки і зараз має протези. Завдяки цьому пандусу наступного року в ліцеї навчатиметься дитина з інвалідністю, яка переїхала в громаду з Донеччини.

Стіни ліцею прикрашає мурал з орнаментом, який створила художниця Софія Кандаурова. Вона досліджувала місцеві орнаменти та створила символічні мотиви, зокрема виноградну лозу, яка популярна в регіоні. Художниця, крім створення муралів, вечорами проєктувала на стінах ліцею мультики, тому їх збігалися дивитися всі діти з села. «Це було щось набагато більше, ніж просто будівництво», — каже Сергій.

Сучасний вигляд відновленого ліцею-мазанки в Лихачеві. Фото надала Світлана Грош

Альона ж розповідає, що на території ліцею посадили дерево на пам’ять про волонтера з Канади Ентоні Ігната, який брав участь в толоках та возив гуманітарну допомогу на фронт. Під час однієї з місії він загинув.

«Він був щирою та відкритою людиною, кинув Канаду, всі свої гроші привіз сюди, аби допомогти українцям. На його честь на території ліцею тепер росте канадський клен», — розповідає Альона Крицук.

У тренажерному залі місцева молодь зараз вечорами збирається для спілкування та занять спорту. А в бібліотеку приїжджає вся Мринська громада, аби проводити тут свої заходи. «Пишаємося, що ми не лише відновили школу, але й створили місце зустрічей та дозвілля для молоді та дорослих жителів громади. Ми дуже хотіли створити простір, який захочеться відвідувати», — каже Альона.

Сучасний тренажерний зал в Лихачівському ліцеї. Фото надала Світлана Грош

Передумала виходити на пенсію після відновлення ліцею

Директорка закладу каже, що постійно була з волонтерами, допомагала відновлювати школу, а ще слідкувала за тим, аби всі були нагодовані та відпочивали. Про роботу волонтерів та місцевих навіть зняли мініфільм, який презентували на відкритті ліцею у жовтні.

«За час відбудови ліцею я знайшла багато друзів. Це такі прекрасні люди, які підтримували одне одного в роботі. Молодь вразила мене своєю силою волі та ентузіазмом. Вони лишали свої справи, роботу і кілька місяців плідно працювали для нас», — згадує Світлана Грош. 

Директорка каже, що це перша масштабна підтримка закладу освіти у всьому районі. Фонд забезпечив школу новою технікою та створив нову сучасну бібліотеку. «Волонтери зробили набагато більше, ніж обіцяли надали меблі, мультимедійну дошку, проєктор, електричні герб та карту України», — каже директорка.

Зараз в приміщенні ліцею-мазанки навчаються діти з початкової школи, також сюди приходять у бібліотеку та на заняття фізкультурою діти старших класів, які вчаться в іншому приміщенні закладу, через дорогу. Діти та батьки дуже задоволені оновленим закладом. Навіть діти з інших сіл та міста приїжджають і кажуть, що хотіли б навчатися в такому приміщенні.

«Я вже хотіла йти на пенсію цього року, але у вересні ми ще не завершили роботу, тому не могла залишити на когось те, що почала сама. А тепер вже і шкода покидати роботу, адже мені дуже подобається в такому красивому місці», — підсумовує директорка школи.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство2 тижні тому

«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті

«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...

Суспільство3 тижні тому

Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел

Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...

Суспільство3 тижні тому

«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю

У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...

Суспільство3 тижні тому

Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом  

Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...

РЕКЛАМА: