Доставка Glovo запрацювала ще в одному українському місті

Як змінити українські міста, щоб вони стали комфортними, естетичними та зручними для життя? Ці українці щодня над цим працюють. ШоТам запускає серію історій про урбаністів, які не лише мріють про зміни, а й втілюють їх у реальність.

Уявіть фасади Парижу з хаотичними вивісками та заскленими балконами. Дивно, чи не так? А який вигляд українські міста мали б з гармонійними фасадами, відсутністю зайвих кондиціонерів та агресивної кольорової реклами?

У своєму блозі архітекторка й урбаністка Ірина Оя надихає тисячі людей не лише мріяти про комфортні простори, але й змінювати ті, що є, власноруч. Як упорядкувати вивіски, перетворити балкони на зони відпочинку, зробити спальні райони привабливими та позбутися заторів без нових мостів і доріг, Ірина розповіла для ШоТам.

Ірина Оя

сертифікована архітекторка, урбаністка, засновниця власного архітектурного бюро OIA architects

Любов до урбаністики змінює міста

Якось я створила в соціальній мережі сторінку свого архітектурного бюро, щоб показувати наші втілені проєкти, але цей формат мою аудиторію не зацікавив. Натомість відео про організацію простору в місті викликало неочікуваний інтерес. Виявляється, люди прагнуть дізнаватися, як працює місто та як його можна зробити комфортним для проживання. Такий відгук і надихнув мене розвивати блог. 

Для влади важливо не лише запроваджувати закони чи штрафи, але й пояснювати, чому ці зміни необхідні, — люди мають розуміти, як їхні дії впливають на вигляд міста, його комфортність і функціональність. На жаль, наразі Україні бракує комплексної інформаційної кампанії, яка б пояснювала містянам базові принципи міського благоустрою.

Досі багато хто не знає, чому не можна самовільно засклити балкон, змінити фасад чи встановити кондиціонер, що виходить на головну вулицю. 

Це треба розповідати в доступній формі через різні платформи: телебачення, соціальні мережі, ютуб, рекламу на зупинках або в транспорті. Тому я почала створювати такі матеріали самостійно — наприклад, у моїх відео я не просто критикую стан міста, але й пояснюю, який би вигляд мали правильні рішення.

Як Ірина бачить вулицю Васильківську в Києві. Фото надала Ірина Оя

Маленькі проєкти — великі зміни

Я досліджувала питання, чому в Європі не видно кондиціонерів і різнокольорових вивісок, і зробила висновок, що це результат десятиліть послідовної політики, де законодавство працює бездоганно, а штрафи за порушення є невідворотними.

Один з найяскравіших прикладів моєї роботи — використання образу Парижа для ілюстрації потенційних змін у наших містах. Париж — це місто, яке асоціюють з естетикою та впорядкованістю, що й приваблює туристів. 

Я створюю візуалізації, які показують, який би вигляд мали українські фасади без хаотичних вивісок, кондиціонерів і металопластикових балконів. Тож мої відео, де я показую фасади до і після «очищення», допомогли привернути увагу до важливості дотримання дизайн-кодів у Києві та інших містах.

Wyświetl ten post na Instagramie

Post udostępniony przez Ірина Оя • Урбаністка • Архітекторка (@oia_architects)

Уявіть, як би змінилося місто, де кожен би дбав про свій фасад!

Коли жителі почнуть бачити, як впорядковані фасади чи зручний транспорт покращують їхнє життя, вони стануть найкращими амбасадорами цих ідей. Я, зокрема, займаюся не тільки інформаційною політикою — знімаю відео, проводжу лекції, — а й реагую на проблеми безпосередньо: наприклад, подаю запити на демонтаж незаконних вивісок або допомагаю вирішувати питання з паркуванням, і раджу це робити кожному. 

Одним успішним прикладом можна змінити ставлення громади до вигляду міста. Один з моїх проєктів, який я втілювала в межах Urban Lab, полягав у візуальному очищенні фасаду будинку, і це показало, як виглядає гармонійний міський простір. Поки такі проєкти зупинили через повномасштабну війну, але я вірю, що вони стануть важливим напрямком післявоєнної відбудови.

Балкони — зона відпочинку, а не склад

У радянські часи балкони часто виконували роль мініскладів. Люди зберігали там усе — від старих речей до консервацій. Це стало частиною культури того періоду, коли простір у квартирах був обмежений, але ці «складські» балкони впливають на зовнішній вигляд будівель, часто спотворюючи архітектуру.

У багатьох країнах балкони залишають відкритими й використовують як зони відпочинку або озеленення — такий досвід маємо переймати й ми. Тож перетворюймо балкони на місце для посиденьок, а не на склад!

Фасад будинку на Лук’янівці — до та після «очищення». Фото надала Ірина Оя

Яскраві вивіски магазинів та аптек часто розміщують без дотримання єдиних правил, тому ними перекривають архітектурні елементи будівель і створюють візуальний шум.

У багатьох європейських містах для цього діють чіткі дизайн-коди, за якими вивіски мають бути вписані в архітектуру будівлі, не лише аби зберігати її естетику, а й щоб допомагати жителям та гостям краще орієнтуватися в просторі.

Wyświetl ten post na Instagramie

Post udostępniony przez Ірина Оя • Урбаністка • Архітекторка (@oia_architects)

«Спальники» перетворюємо в універсальні райони

Спальні райони, які звели за радянських часів, спочатку проєктували вийнятково як місця для проживання, не враховуючи багатьох сучасних потреб. Зокрема, в цих районах переважно відсутні якісні громадські простори та зручний транспорт. Життя в «спальнику» часто обмежується лише будинком, найближчим магазином і дорогою на роботу.

Утім, ці райони мають великий потенціал для змін. Важливо наповнити їх життям: створити зелені зони, пішохідні вулиці, розвивати інфраструктуру.

Я підтримую концепцію 15-хвилинного міста, де всі базові потреби жителів — робота, школа, магазини, медичні установи — розташовані в пішій доступності. Це дозволило б «спальникам» стати повноцінними частинами міста, де хочеться лишатись, а не лише ночувати.

Закриті житлові комплекси з парканами ускладнюють до них доступ і часто лише створюють ілюзію безпеки. На противагу цьому я пропоную відкриті простори, де кожен житель почувається комфортно та захищено завдяки «очам міста» — активній присутності людей.

Простори в містах можна використовувати змішано, гармонійно поєднуючи приватність і доступність для громади. Наприклад, тераса квартири на першому поверсі може бути приватною, але водночас не перекривати пішохідні «артерії», тобто частина буде залишатися відкритою для громадського користування, а невелика зона буде обмежена парканом, аби нею користувалися тільки мешканці.

Метро — дорого, довго й не завжди ефективно

Метро вважають основою транспорту великих міст, але для Києва це рішення вже не є універсальним. Після реформи децентралізації місто втратило державне фінансування, а будівництво метро — це мільярдні витрати, які тепер лягають на місцевий бюджет. Наприклад, розбудова метро на Троєщину роками залишається лише проєктом на папері через надзвичайно високі витрати.

Натомість дешевші та швидші альтернативи — запуск трамвая чи тролейбуса — можуть вирішити транспортні проблеми значно ефективніше.

Під час пандемії ковіду такі міста як Мілан чи Берлін оперативно адаптувалися до нових реалій. Зокрема, вони швидко створювали доріжки для велосипедистів і самокатників. Ці міста демонструють, як можна швидко реагувати на потреби жителів і створювати безпечну інфраструктуру для екологічного транспорту.

Чому дороги потрібно звужувати, а не розширювати 

Одна з поширених ілюзій полягає в тому, що для боротьби з заторами потрібно будувати більше доріг. Та це класичний приклад «індукованого попиту»: більше інфраструктури для авто — більше заторів.

Також є міф, що проблему заторів вирішить більша кількість мостів, але нові мости так само створюють додаткове навантаження на дорожню мережу. Щоб справді розв’язати проблему, потрібно змінювати підхід до міської мобільності. Пріоритет варто надавати розвитку громадського транспорту й виділенню для нього смуг, а також створенню велосипедних доріжок. Наприклад, Амстердам і Копенгаген ставлять громадський транспорт, велосипеди й пішоходів у пріоритет перед автомобілями. 

Мости можуть бути частиною рішення, якщо вони служать для проїзду громадського транспорту чи інших екологічних видів пересування, але будувати їх винятково для автомобілів — це шлях до ще більших проблем з трафіком.

Озеленення — боротьба з наслідками зміни клімату

Озеленення міст — це не лише про естетику, а й про комфорт та адаптацію до кліматичних змін. Дерева та зелені зони є природними кондиціонерами, які влітку допомагають зменшувати температуру на вулиці, покращують якість повітря та створюють затишок. А ще вони знижують ризик затоплень після злив, адже тоді вода проникає в ґрунт. Але, на жаль, у багатьох містах їх замінюють бетоном чи асфальтом, що тільки посилює проблеми з кліматом. 

Зелені зони в містах мають бути біорізноманітними. У нас часто висаджують лише дерева, газони й подекуди кущі, тоді як інша рослинність може не потребувати складного догляду й створюватиме красиві міські простори. Один з прикладів — дощові сади, тобто ділянки, які збирають дощову воду, зменшують ризик паводків і поліпшують екосистему. Зелені дахи також допомагають затримувати дощову воду, зменшують навантаження на каналізацію та покращують мікроклімат. Подібні системи активно використовують у скандинавських країнах, Німеччині та Нідерландах.

Як змінити своє місто: пропозиції для кожного з нас

Кожен може стати прикладом для своїх сусідів: очистіть фасад вашого будинку від надокучливих вивісок та озеленіть його, влаштуйте з сусідами челендж, хто швидше озеленить балкон. А ще можна зібратися разом та організувати толоку, облаштувати клумби.

Завжди беріть участь у громадських слуханнях, пишіть спільні петиції — це формуватиме запит до влади міста. Для мене ж перевіреним способом почати зміни є написання запитів на лінію мера (номер 1551 в Києві). 

Мінрегіон презентував масштабний проєкт створення зручної інфраструктури для маломобільних груп населення. Київ став одним із перших міст, де вже стартувала реалізація.

Про це повідомив віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олексій Кулеба.

Що передбачає ініціатива

Проєкт охоплює 12 міст, серед яких Київ, Буча, Одеса, Дніпро. Тут облаштують транспортно-пішохідні маршрути зі зручними тротуарами, зупинками, під’їздами, а також спеціальними знаками та тактильними позначками.

Особливу увагу приділяють доступності медичних закладів, де проходять реабілітацію військові.

Читати також: На Центральному вокзалі Києва відкрили інклюзивне відділення Ощадбанку

Плани на майбутнє

За рік пілотні маршрути мають бути завершені, а після цього напрацьований досвід поширять на інші міста України. Проєкт спрямований на побудову суспільства без бар’єрів, де кожен матиме рівні можливості.

Нагадаємо, що

Фото: телеграм Олексія Кулеби.

На фестивалі незалежного кіно «Санденс» представили відеопрезентацію документальної стрічки Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». Фільм розповідає про героїзм українських воїнів і звільнення села Андріївка під Бахмутом.

Що відомо про стрічку

Документальний фільм фокусується на подвигах «Третьої штурмової» бригади, яка звільняла Андріївку.

Читати також: Українська стрічка «БожеВільні» вийшла на MEGOGO (ВІДЕО)

У відеопрезентації автор проєкту Мстислав Чернов описує його так:

«Це історія українських солдатів, які борються за кожен дюйм своєї землі. Це історія маленького лісу та села Андріївка, що знаходяться всього за дві години від мого рідного міста. Це історія сучасної війни – про те, як вона ведеться, як її переживають і як вона змінює нас».

Нагадаємо, що «Планета Кіно» запустила власний онлайн-кінотеатр: як це працює.

Фото: інстаграм Мстислава Чернова.