Три роки Олександра чекала будь-якої інформації про тата, який перебував у російському полоні. Вона переглядала списки з кожного обміну, за прізвищами шукала родичів звільнених захисників у соцмережах і обережно запитувала, чи не впізнають їхні чоловіки її тата.
У червні 2025 року батька обміняли. У дівчини виникла ідея зробити публікацію, яка могла б підтримати родичів військовополонених і подарувати надію, якої Олександра сама ще недавно шукала. Вона запропонувала користувачам соцмереж надсилати інформацію про полонених, і пообіцяла показати все татові.
Через півдня після публікації відео в TikTok дівчина отримала понад 3000 повідомлень, а допис в Threads набрав понад 60 000 переглядів. Серед тисяч імен і фото батькові вже вдалося впізнати кількох людей.
«Я вірю в силу соцмереж»
«Тато пробув у полоні три роки. Весь цей час я шукала будь-якої інформації про нього. На жаль, за весь цей час я не зустрічала таких дописів, як зробила пізніше сама. Просто сідала й робила “домашню роботу”: дивилася за прізвищами, кого звільнили, і шукала цих людей у фейсбуці, а хто за віком молодший — в інстаграмі».
Олександра згадує, що не писала чоловікам, щоб не ретравматизувати, а тільки їхнім жінкам: дружинам, дівчатам, донькам. На жаль, відгукувалося дуже мало. А хто відписував — не міг допомогти.
Дівчина опублікувала допис із закликом до родичів звільнених відгукнутися, але в коментарях — тиша.
Менше ніж за тиждень Олександра отримала набагато краще повідомлення: обмін 19 червня повернув додому і її тата.
«Тато уявляє, що шукає рідну людину»
Після повернення тата Олександра вирішила підтримати тих, хто досі чекає бодай якоїсь звістки про рідних, які перебувають у російському полоні.
«Мені б такий допис дуже допоміг. Я запропонувала татові, і він погодився. Але попросив трохи часу, щоб відійти від пережитого. До того ж він змінював колонії, перебував із різними людьми. Багато прізвищ, багато однофамільців»,
— розповідає Олександра.
Люди відгукнулися і досі продовжують надсилати повідомлення та діляться фотографіями тих, про кого хочуть дізнатися бодай найменші деталі. Олександрі продовжує приходити по 1000 нових переглядів у тіктоці й по 300 повідомлень у телеграмі. Багатьом вона не встигла відписати, але збирає інформацію в один файл, який потім показує татові.
«Багато людей надсилає фото, але тато часто просить уточнити прізвище й дату народження. Пояснював мені, що в полоні всі стають на одне обличчя, важко впізнати. А за прізвищами він знає не лише свою камеру, а й сусідні на поверсі: чув під час перекличок і викликів на допит»,
— каже донька.
Олександра розповіла, що батько, переглядаючи фото, намагається не згадувати про полон:
«Він каже, що просто уявляє, ніби шукає рідну людину, свого знайомого».
Майже за два тижні татові Олександри вдалося впізнати серед тисяч людей трьох знайомих.
«Звісно, я попереджаю, що інформація може бути неточною. Кажемо, що “нібито це він”. Всі родини дуже вдячні! Ми зідзвонювалися з ними — емоції неймовірні. Це вартувало того, щоб “розгрібати” всі повідомлення. Я нічого із цього не отримую. Навпаки — витрачаю свій час. Але можу дати людям надію»,
— говорить Олександра.
За допис дівчинці дякують не лише ті, кому вдалося почути хоч якусь інформацію про близьких, а й випадкові користувачі соцмереж.
