На честь цього вчителя з Донеччини названі вулиці від Дубна та Калуша до Києва, Слов’янська й Краматорська! За іменем Олекси Тихого стоїть трагічна й водночас відважна історія боротьби за існування українського народу, зокрема, на люто зросійщуваних совєтами землях Донеччини та Луганщини… Боротьби, заради якої він поклав життя, до останнього висловлюючи протест у таборах.
У черговому випуску спільного проєкту ШоТам та «Стріткод» ми розкажемо вам про вчителя, дисидента, патріота Донеччини та України Олексу Тихого.
Сюжети «Незламні назавжди» будуть використані на «Уроках незламності» — всеукраїнському освітньому проєкті для школярів, розробленому ГО «Історична платформа» спільно з Освіторією.
Біографія Олекси Тихого
Олексій Тихий народився на хуторі Єжівка Краматорського району на Донеччині. Закінчивши Запорізький та Дніпропетровські інститути, вирушив до москви за новими знаннями. Там навчався на філософському факультеті та закохався, а згодом одружився і став батьком.
Та одного дня Олекса відчув, більше він не в силах жити на чужині, адже має інше покликання.
“Для того, щоб моя Донеччина давала не тільки учених-безбаченків, російськомовних інженерів, агрономів, а й українських спеціалістів-патріотів, українських письменників, українських композиторів та акторів”, – казав він.
Повернення в Україну та перевірки
Дружина його прагнень не поділяла, тож він, розлучившись, повернувся до України сам. Почав працювати в школах, навчав дітей Донеччини та Запоріжжя української мови, історії, біології, фізики.
А дисидент Левко Лук’яненко згадував, як Тихий вразив його знаннями з хімії. Але це станеться пізніше в таборах, де вони й зустрінуться. Почалося все з критики Олексою виборів у СРСР, на яких обирають одного кандидата. Після профілактичних бесід спецслужби відпустили Тихого. У цей час він одружився та знову став батьком.
Вдруге протестом Олекса вибухнув листом до ЦК КПРС під час інтервенції Совєтів до Угорщини в 1956-му. Від влади він отримав відповідь – ув’язнення на сім років у таборах. Замість книжок на нього чекали роки тяжкої праці в шліфувально-фарбувальному цеху. Після відбуття строку Олекса повернувся на Донеччину та працював на фізичних роботах. З часом його все ж допустили до викладання точних наук, у них не було ідеологічної складової.
Правозахист
Тоді ж помітною стала й правозахисна діяльність Олекси. Роки таборів розбурхали запал дисидента. 1975 року СРСР стає підписантом гельсінських угод, згідно з якими зобов’язався захищати права народів. Щоб слідкувати за їхнім виконанням, в СРСР виникають гельсінські групи.
В Москві, Литві, Грузії. Не стали осторонь і українці. Тихий був серед підписантів перших документів. Виступив зі зверненнями про порушення прав людини та нації, знищення української культури. Цього СРСР не пробачив.
Арешт та голодування
Тихого заарештували і відправили до виправної колонії на 10 років. Він продовжив боротьбу і в Мордовському таборі влаштував голодування. Після 52 днів без їжі Тихого перевезли до лікарні, бо через виразку відкрилася кровотеча. Хірург запропонував вихід, який вилікує зректися правозахисної діяльності. Отримавши відмову, зшив шлунок у вигляді піскового годинника.
Стан Олекси стрімко погіршувався. Його ще й возили з табора в табір, намагаючись вибити, бодай, якесь покаяння, та все марно. З букетом набутих у таборах хронічних хвороб. У 1981-му Олекса важив 41 кілограм при зрості 178 сантиметрів. При цьому його, що ледь стояв на ногах, примушували працювати кочегаром. У 1984-му Тихого з метастазами в кишківнику етапували до лікарні. На останнє побачення з дружиною та сином Олексу вели попід руки. А він підбадьорював рідних.
Смерть, поховання та памʼять
6 травня 1984 року дисидент помер. Його поховали на кладовищі Сєвєрної в Пєрмі. Лише в 1989-му його тіло дозволили повернути до України разом з тілами Юрія Литвина та Василя Стуса. Тихого перепоховали в Києві. Попрощатися прийшла довжелезна колона українців.
Сьогодні вулиці імені Тихого є в Дубні, Калуші, Києві, Краматорську, Костянтинівці, Дружківці. А завдяки проєкту «Стріткод» українці зможуть дізнатися про нього та інших героїв більше. Таблички стріткоду з QR-кодом дозволяють в один клік дізнатися найцікавіше про видатних діячів. Наразі таких табличок у Києві вже 81. Незабаром з’явиться ще 50. А попереду тисячі по всій Україні.
72-річний художник Орест Скоп, відомий своїми картинами із зображенням Козака Мамая, пережив інфаркт, але завдяки львівським лікарям знову повертається до малювання. Орест Скоп — один із тих митців, які понад 30 років популяризують образ Мамая, уособлення українського лицарства.
Історія художника
Художник захопився темою Мамая ще у 80-х роках після того, як дізнався про трагічну історію масового знищення українських кобзарів більшовиками. Ця історія настільки вразила його, що він вирішив увіковічнити образи кожного страченого музиканта. Козак Мамай, із люлькою, кобзою та вірним конем, став центральним образом у творчості Ореста Скопа. Сотні його картин відгукуються у серцях українців і демонструють українську історію та дух лицарства в багатьох країнах світу.
Його твори представлені в галереях Вашингтона, Лондона та інших міст, а самі картини з Мамаєм дарували багатьом відомим людям, включаючи Віктора Ющенка та першу леді США Гілларі Клінтон. Загальна кількість створених картин давно перевищила 300, і Скоп не зупиняється на досягнутому.
Нещодавно митця доставили до львівської лікарні Святого Пантелеймона з інфарктом міокарда. Операцію необхідно було робити негайно.
Лікарі виконали втручання через прокол на руці й встановили два стенти для розширення судин. Операція пройшла успішно, і митець зараз проходить реабілітацію. Вже повернувшись до малювання, Орест Скоп не уявляє свого життя без творчості.
Дивіться відео від «ШоТам» про історію цього непересічного митця та його боротьбу за здоров’я і мистецтво.
Нагадаємо, що МОЗ дозволило використання ліків із медичного канабісу: правила призначення.
Міністерство охорони здоров’я затвердило перелік захворювань, за яких можна отримати ліки на основі медичного канабісу, виготовлені в аптеках. Препарати видаватимуть лише за електронним рецептом лікаря, який визначатиме дозування на основі індивідуальних показників пацієнта.
Хмельницька міська рада оголосила про створення літературної премії «Час відважних», присвяченої пам’яті полеглого захисника і письменника Євгенія Ролдугіна. Премію присуджуватимуть у двох категоріях — поезія та проза, які поділені на вікові групи: 16-20 років і 21-25 років.
Переможці у кожній номінації отримають по 24 000 гривень. Церемонія нагородження запланована на 14 березня — у День українського добровольця.
Твори можуть бути як новими, так і тими, що публікувалися протягом останніх трьох років. Тематика не обмежена, але особлива увага приділятиметься творам на патріотичну тематику, про історичні події, війну та волонтерство.
Прийом заявок триватиме з 1 листопада до 31 грудня 2024 року.
Літературна премія «Час відважних» носить ім’я Євгенія Ролдугіна — хмельничанина, який був не лише літератором, а й героїчним військовим. Він брав участь у Революції гідності, захищав Україну під час АТО/ООС в боях під Маріуполем, у Пісках, Авдіївці та Опитному. Був учасником запеклих боїв за шахту «Бутівка».
У березні 2022 року, під час боїв під Києвом, отримав поранення, але продовжував командувати евакуацією поранених і вів бій. Тоді він очолював підрозділ добровольчого батальйону «Братство». Згодом став бойовим медиком 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи. Євгеній загинув 11 вересня 2022 року на Харківщині, рятуючи побратима.
Євгеній Ролдугін — автор книги «Час відважних» (2023).
Нагадаємо, що Netpeak Talent надасть українським рекрутерам 30 безплатних консультацій: деталі.
Коментарі