Військо
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних секцій чи танців — національно-патріотичний клуб, пластунські табори й розмови про фронт. Він не чекав, поки війна прийде до нього, бо знав, що фронт поруч.
У 18 Дмитро закінчив Українську академію лідерства (УАЛ) та пішов служити. Уже два роки він евакуює поранених і загиблих з лінії фронту.
Дмитро Куницький
військовослужбовець медичного підрозділу 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького
Готувався до війни з 12 років
Я з того покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім самі стали цими солдатами. У дитинстві яскравою подією була Революція гідності, тоді початок війни. Через знайомих дізнався, що в моєму місті працює Шепетівський Клуб національно-патріотичного виховання молоді «23» — його заснували четверо хлопців ще до 2014 року.
Коли почалась війна, вони були студентами медичного коледжу й пішли добровольцями воювати. Згодом повернулись і теж почали займатися з молоддю, бо розуміли, що нам потрібно готуватися. Так воно й трапилось — майже всі випускники цього клубу приєднались до Збройних сил України. На жаль, частина з них загинула.
Дмитро брав участь у військово-патріотичних змаганнях від Шепетівського Клубу національно-патріотичного виховання молоді «23». Фото надав Дмитро Куницький
У клубі я був наймолодший, але все одно їздив на військові змагання, у навчальні центри й табори. Це сформувало мене. Хтось займався легкою атлетикою, хтось — боксом, танцями, а ми — національно-патріотичним вихованням.
Я був упевнений, що війна мене застане. Ще з 2014 року чув з розмов друзів, родини, старших людей, які пройшли війну, що це надовго, тому вступив у клуб усвідомлено — я готувався до війни.
Наш рівень підготовки був настільки високий, що коли я потрапив у 2023 році на військове навчання у Велику Британію, де інструкторами були солдати НАТО, зрозумів — 80% з того, що вони нам викладають, я знав ще в 13 років.
Україна стоїть на стійкості солдата
Для мене бути військовим означає бути рушієм змін. Тобто зараз українська нація, фронт і наша геополітика стоять на стійкості й хоробрості українського солдата. Зараз найвищий рівень служіння, який може бути.
Для мене не стояло питання, чи йти на фронт — лише коли й куди. Це все. Коли почалось повномасштабне вторгнення, я був неповнолітнім, тому тільки дізнавався інформацію про різні бригади й очікував. Збіглося так, що мене знайомий покликав до себе в підрозділ якраз тоді, коли мені виповнилося 18 років, і я закінчив Українську академію лідерства (УАЛ).
Дмитро на службі разом з побратимами. Фото надав герой матеріалу
Батькові та молодшій сестрі про своє рішення піти на службу сказав першими з родини. Вони поставилися з розумінням, бо знали, що це рано чи пізно трапиться. Матері та бабусям сказав уже, коли три дні перебував у навчальному центрі.
Коли я повідомляв, що приєднався до Збройних сил України, це був хороший лакмус на людей. Тобто ті, хто зрозумів і підтримав, залишився далі, а ті, хто хейтив, казав: «Куди йдеш? Ти ще дитина», — ці люди відсіялися.
Зараз я служу разом зі своїм батьком у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького. Батько приєднався до мене за рік. Ми в медичному підрозділі, займаємось евакуацією поранених і полеглих воїнів.
Те, що ми разом, набагато полегшує справи. У нас багато спільних тем для розмов, також можемо пограти ввечері на гітарі й поспівати, щоб відволіктись. Єдине, що переживаємо, коли він чи я їдемо на евакуацію.
Залишатися світлом у цій темряві
На війні я почав знаходити середовище справжніх людей, з якими після перемоги хочу змінювати державу та робити цей світ кращим.
Війна не стільки змінює людей, скільки їх кристалізує. Якщо людина була хорошою, чесною, ці риси висвітлюються ще краще.
Мій ціннісний орієнтир від початку війни незмінний — це бути вільним і бути поруч з тими, кому не байдуже, бути світлом у цій темряві.
Я не приділяю часу тим речам, які хвилюють моїх однолітків. На війні ростеш не по роках. Друзі розповідають, що для них тяжко-важко, а в мене критерій кризових ситуацій інший — якщо від цього не залежить чиєсь життя та здоров’я, то це не проблема. Усе вирішується. Головне — людське життя.
Дмитро з дитинства знав, що стане військовим. Фото надав Дмитро Куницький
Основне моє завдання — евакуація полеглих воїнів з лінії фронту. Коли боєць гине на позиціях, солдати витягують його тіло, евакуюють якомога ближче до зони, де можна забрати транспортом.
Зараз дуже складно це робити через потужні ворожі атаки — як артилерійські, так і дронові. Раніше евакуація могла відбутися вдень, тепер — лише вночі, тому загиблого можуть забрати за кілька тижнів. Були тіла, яким уже рік, а то й більше.
Ти кожного разу відкриваєш мішок і не знаєш, що там: може бути свіже тіло або вже давно розкладене. Для мене це вже рутина. У морзі ми оглядаємо тіло, знаходимо документи, телефони, жетони й доповідаємо іншим службам бригади.
Головне — не сприймати це близько до серця. Коли перший раз був на евакуації, я не знав, як реагувати. Я був як дитина, яка впала й чекає на реакцію батьків. Мені сказали: «Ніяк не реагуй — це твоя робота, ніякої емпатії». Ну, звісно, бувають ситуації, коли знав людей, які загинули, або в морг приїжджає дружина військовослужбовця — тоді складно не бути емпатійним.
Також підрозділ Дмитра займається евакуацією поранених воїнів. Вони надають їм медичну допомогу та везуть до хірургічної групи на госпіталі. Фото: 30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького
Евакуація загиблих — це про спокій їхніх родин: їм фізично є до кого прийти. Навіть у Біблії писали, що робота тих, хто займався тілами — це безкорисна справа, бо тобі ніхто за це не подякує. Тобто пораненого чи хворого можеш вилікувати й бачиш результат, але хтось має і тіла повертати.
За два вечори зібрали пів мільйона гривень
Мені дає сили моє оточення, яке не забуває. Люди, які підтримують. Ті, хто щиро питає: «Як ти?». Мої побратими й посестри з суміжних бригад, які служать зі мною на одному напрямку. Ми часто зустрічаємось, спілкуємось, ходимо разом до церкви. Це відновлює і дає можливість перезавантажитись.
Дмитро разом з побратимами та посестрами після служби в церкві недалеко від фронту. Фото надав герой матеріалу
Також допомагає спільнота Української академії лідерства. У нас є клуб «Софія», і туди приєднуються випускники всіх років. На базі цього клубу створили платформу «Дотик», яка займається підтримкою військових зі спільноти академії. До них можна звернутися по психологічну допомогу чи юридичні консультації.
Велика частина їхньої роботи — це збір коштів на потреби спільноти. Це класний приклад того, як можна швидко й ефективно закривати великі збори. У нас були збори на мільйон, півтора мільйона гривень, які закривалися за тиждень.
Для мене проводили збір на пів мільйона гривень, то за день спільнота зібрала майже 400 тисяч, а наступного дня студентка провела забіг і ще назбирала 100 тисяч.
Після перемоги Дмитро хоче творити зміни в державі та пізнати світ. Фото надав герой
Ви теж можете допомагати спільноті УАЛ зі зборами: поширювати інформацію, створювати банки, донатити або оформити підписку на платформу «Дотик», де раз на місяць у вас буде зніматись невелика сума, яка йтиме в загальну банку на потреби військових.
Не забувайте підтримувати військо донатами, любіть життя та обирайте добро.
Уряд схвалив запуск мережі центрів, де навчатимуть громадян захищати країну. У них ветерани та кваліфіковані інструктори допомагатимуть охочим здобути навички та знання, необхідні у кризових ситуаціях.
Про це повідомили в Міноборони України.
Для чого запускають проєкт
Центри допоможуть людям підготуватись до можливих загроз. У них навчатимуть базових навичок спротиву, зміцнюватимуть патріотичну свідомість і розвиватимуть практичні вміння, потрібні для захисту України.
«Створення мережі центрів національного спротиву — це важливий крок для зміцнення обороноздатності України. Це рішення підвищує нашу стійкість, воно гарантуватиме, що наші громадяни будуть готові зробити внесок у безпеку країни», — зазначив заступник міністра оборони генерал-лейтенант Євген Мойсюк.
Читайте також: Сили оборони зірвали масований штурм росіян на Запорізькому напрямку (ВІДЕО)
Як працюватимуть центри
Центри працюватимуть в обласних центрах і Києві. Їх створюватимуть місцеві адміністрації, а затверджуватимуть — обласні ради. Для навчання використовуватимуть обладнання, макети та тренажери, які придбають за гроші місцевих бюджетів та інших дозволених джерел.
Людей навчатимуть сертифіковані інструктори — передусім ветерани ЗСУ. За потреби залучатимуть і чинних військових із Сил тероборони та спецоперацій. Програми розроблять на основі матеріалів Сил ТрО, з урахуванням потреб кожного регіону.
Нагадаємо, що ЗСУ працюватимуть з надлегким дроном-бомбером українського виробництва.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка «Нацспротив / Київщина»
Напередодні Великодня бійці підрозділу активних дій ГУР «Артан» разом із іншими військовими зупинили масований штурм противника в районі Запорізького напрямку. Для наступу російське командування залучило понад 300 військових та близько 40 одиниць бронетехніки.
Про це повідомили в спецпідрозділі «Артан».
Як вдалося зупинити наступ
Командир підрозділу активних дій ГУР МО України «Артан» з позивним «Титан» зазначив, що українські захисники заздалегідь виявили підготовку противника, зокрема зняття мінних загороджень і накопичення техніки.
Під час наступу оператори FPV-дронів і артилерія атакували шість колон росіян. Три перші бойові машини піхоти знищили за вісім кілометрів від лінії зіткнення. Частина техніки також потрапила під вогонь на підступах до українських позицій або підірвалася на мінних полях, встановлених інженерами.
Читайте також: Канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО)
Загалом Силам оборони вдалося знищити або вивести з ладу 15 одиниць техніки та близько 100 військових противника.
«Ми завжди готові до будь-якого розвитку ситуації. Знаємо, на що здатен противник, який, зокрема, активно використовує проти наших бійців заборонену хімічну зброю. Ми бачимо, як скориставшись так званим “Великоднім перемирʼям” загарбники продовжили накопичення, укріплення позицій і підготовку до нових штурмів. Цей сценарій не новий і фінал для окупантів теж буде традиційний і закономірний — знищення, полон чи втеча», — розповів командир «Артану».
Розгром ворожого штурму на Запорізькому напрямку. Робота воїнів «Артану»⚔️Розгромили масований штурм і зірвали наступальні плани ворога: вперше показуємо епічні кадри знищення російського угруповання, яке загарбники кинули на прорив на Запорізькому напрямку. 🪖Незадовго до Великодніх свят ворог спробував здійснити масований штурм позицій Сил оборони і безпеки України, зокрема, в зоні відповідальності підрозділу активних дій ГУР МО України «Артан». Було задіяно більше 300 чоловік особового складу, 40 одиниць бойової броньованої техніки, три танки та близько десятка багі, які виступили шістьома колонами. 🦉«Ми заздалегідь знали про плани ворога, – говорить командир «Артану» «Титан». – Фіксували накопичення техніки і особового складу. Паралельно росіяни знімали свої ж мінні поля, щоб техніка могла пройти. Ми на них чекали і зустріли, як належить». 💥Щойно ворожі колони рушили, за справу взялися оператори FPV «Artan Syndicate» та артилеристи «Артану». Перші три БМП спалили ще за 8 кілометрів до лінії зіткнення. 🤜«Решту колони так само «розібрали» на підступах до наших позицій: частина потрапила під влучні удари FPV та арти, частина підірвалася на мінних загородженнях, встановлених нашими інженерами», – розповідає «Титан». 💪Завдяки професійній роботі «Артану» спільно з іншими підрозділами Сил оборони і безпеки України штурм було зірвано. Наші воїни знищили чи вивели з ладу 15 одиниць бойової техніки, близько 100 чоловік особового складу. 🫡«Ми завжди готові до будь-якого розвитку ситуації. Знаємо, на що здатен противник, який, зокрема, активно використовує проти наших бійців заборонену хімічну зброю. Ми бачимо, як скориставшись так званим «Великоднім перемирʼям» загарбники продовжили накопичення, укріплення позицій і підготовку до нових штурмів. Цей сценарій не новий і фінал для окупантів теж буде традиційний і закономірний – знищення, полон чи втеча», – підсумував командир «Артану». Знаємо. Знаходимо. Знищуємо.👊
Опубліковано Спецпідрозділ ГУР МО України «Артан» Понеділок, 21 квітня 2025 р.
Нагадаємо, що в Україні створили броньовану платформу-амфібію для ЗСУ (ФОТО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка СБУ
Українські військові — бійці ЗСУ, Нацгвардії, прикордонники та представники Державної спеціальної служби транспорту повернулися з російського полону. Серед них — оборонці Маріуполя та інших напрямків на Донеччині, Херсонщині, Запоріжжі й Луганщині.
Про обмін повідомив Президент України Володимир Зеленський у своєму офіційному Telegram-каналі.
«Одна з найкращих новин. Дякую всім, хто зробив можливим це повернення наших людей. Особливо вдячний Об’єднаним Арабським Еміратам за посередництво», — наголосив президент.
У Координаційному штабі зазначають — багатьом зі звільнених ще немає й 25, це переважно молоді люди, народжені після 2000 року. Своїх рідних побачить і жінка-військовослужбовиця, яка перебувала в полоні з травня 2022 року.
З початку повномасштабної війни вдалося визволити з російського полону вже 4552 українців — як військових, так і цивільних. «Маємо повернути всіх», — додав Володимир Зеленський.
Нагадаємо, масштабний обмін полоненими відбувся у березні 2025 року, коли додому повернулися 175 українських військових.
Читайте також: Відомий український писанкар і військовий передав великоднє вітання з фронту (ФОТО)
Фото: телеграм-канал Володимира Зеленського, Координаційний штаб
