Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.
Чому ми його робимо?
Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.
Замість традиційних цеглин — бетонні шари, які поступово виходять з 3D-принтера й формують будинок. Замість будівельників — програмісти, які контролюють процес. І ось дім буквально виростає на очах. Тепер у такому сучасному житлі мешкає родина Березових з Ірпеня. Їхній попередній будинок голова сім’ї Ярослав так і не встиг добудувати — загинув під час боїв за Бахмут. А дім знищили росіяни трьома снарядами на початку повномасштабної війни.
У 2015 році родина Березових придбала землю в Ірпені, щоб здійснити свою давню мрію — побудувати сімейний будинок. Протягом п’яти років Ярослав самотужки зводив дім. Його донька Аліна пригадує, що коли тато закладав фундамент, він попросив доньок щось на ньому на згадку намалювати:
«Тоді я намалювала на фундаменті два сердечка та зірочку. Це був мій маленький внесок у будівництво нашого родинного гнізда. Але я не думала, що мені знову доведеться побачити цей малюнок».
Коли будівництво підходило до завершення, почалася повномасштабна війна. 24 лютого Аліна зустріла у бабусі. Дівчина прокинулася від дзвінка батьків, які попросили швидко зібрати найважливіші речі та документи. Незабаром батько відвіз усю родину до їхнього будинку, де був погреб. Через кілька днів до них приєдналася сестра Аліни зі своїм хлопцем. Там усі разом ховалися від обстрілів.
Кухня сама не зробиться — війна зачекає
Будинок родини був розташований у полі на околицях Ірпеня, в селі Михайлівка-Рубежівка, через яке окупанти колонами рухалися на столицю. Під час повітряних тривог і вибухів, коли всі спускалися до погребу, батько Аліни продовжував робити ремонт.
«Одного разу, коли поблизу були вибухи, мама звернулася до нього зі словами: “Зая, ти це чуєш?”, на що він жартівливо відповів: “То я кухню роблю, без паніки”. Він розумів, що з війною можна втратити багато, й тому продовжував добудовувати дім навіть у таких тяжких умовах».
3 березня Аліна та її сестра залишилися вдома самі, а батьки разом з хлопцем сестри поїхали в магазин по продукти. У цей момент почався інтенсивний обстріл. Батько, незважаючи на заборони на блокпостах, поспішав рятувати доньок. Того дня родина просиділа в погребі 22 години під звуки вибухів, крики поранених, кроки окупантів і розмови, яких вони не розуміли, бо це були кадирівці.
Батько Аліни, який мав багато друзів у ТрО, активно допомагав координувати українську артилерію. Після тієї жахливої ночі родина покинула Ірпінь і виїхала на Хмельниччину.
«5 березня 2022 року наш будинок було зруйновано. Це була величезна втрата, особливо для батька, який вкладав душу в його будівництво. Проте він завжди говорив: “Ми все відбудуємо”.
6 березня Ярослав Березовий приєднався до ТрО, хоч і був непридатний до служби. Він став добровольцем і пройшов навчання, перш ніж його відправили на Бахмутський напрямок. Рівно за 9 місяців служби чоловік загинув.
Спочатку не зрозуміли, що таке 3D-будинок
Після смерті батька родина не встигла юридично оформити дім, тому не могла отримати допомогу від держави. Навіть на демонтаж будинку коштів не вистачало. Проте побратими батька допомогли знайти підтримку від благодійного фонду «Обійми нації». Знайомство родини з проєктом відбулося через мера Ірпеня Олександра Маркушина.
«Одним з головних критеріїв відбору родини для допомоги була наявність у сімʼї дітей та участь чоловіка в бойових діях, тому ми вирішили допомогти родині Березових, коли про них дізналися», — розповідає керівниця благодійного фонду «Обійми нації» та СЕО стартапу «3D UTU» Інна Фурман.
Спершу благодійний фонд надав дівчатам послуги психолога. За словами Інни Фурман, родина спочатку була схожа на лякливих їжачків:
«Нам потрібно було реставрувати їхні душі, а потім уже братися за відновлення будинку».
Вперше родина зустрілася з Інною та її командою в червні 2023 року, коли розпочався демонтаж залишків зруйнованого дому. Тоді Аліна знову побачила свої дитячі малюнки.
Сам будинок у 130 м² звели за 58 годин. Утім, повністю готовий об’єкт родині змогли передати лише за рік. Завдяки зусиллям Інни до проєкту вдалося залучити 105 компаній, які допомогли зібрати для нового будинку все необхідне — від меблів до техніки та декору.
За виконання робіт Інна платила працівникам власні кошти, як особистий благодійний внесок для родини. Адміністрація міста надала техніку для демонтажу та перевезення матеріалів на будівництво, допомогла підключенням електрики й оформленням документів на будинок.
Український 3D-принтер змінює будівництво в Україні
Проєкт розпочався ще у 2020 році, коли запустили першу генерацію пристрою. Ідея створення 3D-принтера для будівництва з’явилася через потребу швидкого, надійного та капітального будівництва.
«Це ідеальний інструмент, щоб відбудовувати масштабно, швидко, енергоефективно, красиво та надійно. Ми не тільки можемо будувати житлові будинки, але й інфраструктуру, яку потрібно робити, щоб українці поверталися додому. Ми вже маємо партнерів у США, які хочуть придбати наш український принтер — це означає, що наше рішення може вийти на міжнародний ринок», — говорить Інна Фурман.
Інна Фурман усередині 3D-будинку. Фото: ШоТам
Стіни будинків з 3D-принтера виготовляють з бетонно-піщаної суміші компанії Henkel, яка розробила її на замовлення українського стартапу. А один із секретних інгредієнтів у складі допомагає набирати міцності за сім хвилин. Це означає, що новий шар можна наносити одразу після того, як попередній зміцнів. Без внутрішнього оздоблення такий будинок можна побудувати за ціною 700 доларів за квадратний метр.
Команда вважає свою розробку унікальною не лише в Україні, а й у світі, адже створила не просто будівельний принтер, а промисловий пристрій, здатний друкувати повноцінні капітальні будинки.
«Усі інженерні рішення, програмне забезпечення, конструкція принтера — все це розроблено українськими спеціалістами, що робить продукт повністю національним».
Кімната в 3D-будинку. Фото надала Аліна
У новий будинок родина Березових заселилася 18 липня 2024 року. За словами Аліни, новий дім перевершив їхні очікування: він має три кімнати — для матері та двох дочок, — сучасний мінімалістичний дизайн і все необхідне — від праски до посудомийки. Він став символом надії та відновлення, як того хотів батько.
«Тато завжди казав, що хоче перебудувати наш двоповерховий будинок на одноповерховий, і зараз наш будинок саме такий. Я впевнена, що тато причетний до цього».
Проєкт реалізується за підтримки литовського Фонду розвитку співробітництва та гуманітарної допомоги, громадської організації #Ukraine Resilience (благодійний фонд Neo-Eco Ukraine) та Тайваню.
Школу відновлять методом модульного будівництва, що дозволить мінімізувати відходи, прискорити збирання та забезпечити адаптованість будівлі в майбутньому. Разом із школою буде відбудовано й укриття.
Очікується, що учні зможуть сісти за парти вже у 2026 році. Окрім навчання, нова школа також слугуватиме громадським центром для жителів громади.
Нагадаємо, як отримати 5000 євро на відновлення бізнесу, постраждалого від війни: деталі гранту.
Однак, очікуваний перехід через вулицю Костянтинівська по вулиці Верхній Вал, про який повідомляв Департамент транспорту КМДА, поки що не реалізований. Активісти сподіваються на прискорення темпів роботи в наступному році.
Представники ГО «Пасажири Києва» підкреслили, що з передбачених наказом ДБІ 49 пішохідних переходів наразі облаштовано лише шість, і ще два мають бути готові до кінця року.
Всього в Києві є понад 250 підземних і надземних пішохідних переходів, які ще не мають наземних альтернатив. Подивитися, які безбар’єрні пішохідні переходи вже є в столиці, а які тільки планується облаштувати, можна на мапі за посиланням.
Нагадаємо, що у центрі Києва зупинили руйнування історичної будівлі: фото.
ШоТам підібрали 10 свічок від українських брендів, які зроблять осінь затишною навіть з відключеннями світла.
Свічки-гарбузики від бренду «Просто Миколка»
«Просто Миколка» — це сімейна майстерня з власним виробництвом, яка працює в Житомирі вже понад 4 роки та створює свічки виключно з натурального воску. З приходом вересня цей бренд створив осінню колекцію з гарбузиками, грибочками та привидами.
«Це наша ода улюбленій осінній порі. Усі свічки доповнюють одна одну та створюють неймовірну осінню композицію. Ці свічки не залишать байдужою жодну осінню душеньку», — пишуть на сайті.
Вартість: від 320 гривень за маленькі гарбузики та 1190 за набір, як на фото
Свічка-гільза з палаючим кремлем від волонтерів
Лише уявіть: ви читаєте улюблену книгу або ж готуєте смачну вечерю, а поряд на столі горить кремль. Не позбавляйте себе задоволення мати вдома таку радість усього за кілька сотень гривень.
Важливо, що це ще й наближає перемогу, адже весь прибуток зі свічок з гільз волонтери надсилають на підтримку війська.
Ідея належить Олені з Рави-Руської, яка пише в соцмережах, що гільзи — «це і трофей, і вклад у перемогу, й оригінальний подарунок для когось».
Вартість: від 450 гривень, з палаючим кремлем — 500 гривень, а розмальовані вручну — 600 гривень
Свічка-грибочок від бренду Lava Aroma Candles
Це свічки ручної роботи від Клавдії з Кам’янця-Подільського, яка створює їх понад 3 роки та називає себе «амбасадоркою затишку».
«Коли ви запалюєте “Грибок-Світлячок”, ваша кімната наповнюється ароматом лісу. Здається, ніби ви опинилися на галявині, оточеній віковими деревами, де повітря насичене запахом вологої землі, свіжих грибів та осіннього листя.
Це не просто декор, а таємний знак від самого лісу, який шепоче: “Скоро прийде затишна осінь — час казок, книжок і свічок”», — розповідає майстриня на сайті.
З 2022 року свічки в сімейній майстерні Вальковських виготовляє спадкова свічкарка Олена зі своєю донькою Марією. Жінки роблять їх з бджолиного та соєвого восків і розписують вручну.
«Ми натхненні красою природи, традиціями та побутом нашого народу. Досліджуємо, а потім використовуємо для різьблення на свічках давньоукраїнські та трипільські символи. Далі поєднуємо їх у візерунки, й виходять такі свічечки. Наші вироби — це старовинний сенс культурної спадщини в сучасній естетиці», — пишуть майстрині про власну справу.
Вартість: від 250 (як на першому фото) до 600 гривень (як на другому)
Дерев’яні свічки в стилі хюґе
Бренд свічок і декору Wood Mood створило подружжя з Харкова у 2019 році. Вони виготовляють свічки вручну з натуральної деревини та бджолиного воску. Зараз майстерня працює в Гостомелі на Київщині.
Ці свічки багаторазові, адже їх можна «перезарядити» рефілами — восковими вставками, які на сайті продають у наборі зі свічками або окремо.
Вартість: від 840 гривень за свічку, як на фото. До 2 990 гривень за набори
«Мінікаміни» від бренду з Харкова
У соцмережі бренду NETEMNO можна обрати для себе будь-який з 16 ароматів свічки-каміну — гірська лаванда, глінтвейн з базиліком, яблучний штрудель, карпатський ліс тощо.
«Це мінікамін у вашому будинку з приємною атмосферою улюблених ароматів. Вони створені, щоб надихати», — читаємо в описі до цих свічок.
Вартість: свічка з одним ґнотом — 650 гривень, з трьома дерев’яними ґнотами — 1150 гривень
Свічки з сухоцвітами
Бренд пропонує свічки різних розмірів з різноманітними засушеними квітами: лавандою, мімозою, гіпсофілою, пелюстками троянд і півоній. Аромат також можна обрати на свій смак з 18 варіантів.
15% прибутку зі свічок бренд передає на потреби ЗСУ.
До чашки гарячого чаю чи кави під час дощової погоди підійде запалена поряд свічка у вигляді улюбленого десерту. Більше того — вона навіть пахне полуницею, корицею, печивом чи ваніллю.
Гасло бренду — «Запам’ятай: підпалюй, а не кусай». Малинове морозиво, ягідне желе, фісташковий макарон чи карамельне лате — обирайте свій улюблений смак!
Коментарі