Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.
Чому ми його робимо?
Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.
Замість традиційних цеглин — бетонні шари, які поступово виходять з 3D-принтера й формують будинок. Замість будівельників — програмісти, які контролюють процес. І ось дім буквально виростає на очах. Тепер у такому сучасному житлі мешкає родина Березових з Ірпеня. Їхній попередній будинок голова сім’ї Ярослав так і не встиг добудувати — загинув під час боїв за Бахмут. А дім знищили росіяни трьома снарядами на початку повномасштабної війни.
У 2015 році родина Березових придбала землю в Ірпені, щоб здійснити свою давню мрію — побудувати сімейний будинок. Протягом п’яти років Ярослав самотужки зводив дім. Його донька Аліна пригадує, що коли тато закладав фундамент, він попросив доньок щось на ньому на згадку намалювати:
«Тоді я намалювала на фундаменті два сердечка та зірочку. Це був мій маленький внесок у будівництво нашого родинного гнізда. Але я не думала, що мені знову доведеться побачити цей малюнок».
Аліна Березова біля свого нового 3D-будинку. Фото: ШоТам
Коли будівництво підходило до завершення, почалася повномасштабна війна. 24 лютого Аліна зустріла у бабусі. Дівчина прокинулася від дзвінка батьків, які попросили швидко зібрати найважливіші речі та документи. Незабаром батько відвіз усю родину до їхнього будинку, де був погреб. Через кілька днів до них приєдналася сестра Аліни зі своїм хлопцем. Там усі разом ховалися від обстрілів.
Будинок Березових до повномасштабної війни. Фото надала Аліна
Кухня сама не зробиться — війна зачекає
Будинок родини був розташований у полі на околицях Ірпеня, в селі Михайлівка-Рубежівка, через яке окупанти колонами рухалися на столицю. Під час повітряних тривог і вибухів, коли всі спускалися до погребу, батько Аліни продовжував робити ремонт.
«Одного разу, коли поблизу були вибухи, мама звернулася до нього зі словами: “Зая, ти це чуєш?”, на що він жартівливо відповів: “То я кухню роблю, без паніки”. Він розумів, що з війною можна втратити багато, й тому продовжував добудовувати дім навіть у таких тяжких умовах».
3 березня Аліна та її сестра залишилися вдома самі, а батьки разом з хлопцем сестри поїхали в магазин по продукти. У цей момент почався інтенсивний обстріл. Батько, незважаючи на заборони на блокпостах, поспішав рятувати доньок. Того дня родина просиділа в погребі 22 години під звуки вибухів, крики поранених, кроки окупантів і розмови, яких вони не розуміли, бо це були кадирівці.
Батько Аліни, який мав багато друзів у ТрО, активно допомагав координувати українську артилерію. Після тієї жахливої ночі родина покинула Ірпінь і виїхала на Хмельниччину.
«5 березня 2022 року наш будинок було зруйновано. Це була величезна втрата, особливо для батька, який вкладав душу в його будівництво. Проте він завжди говорив: “Ми все відбудуємо”.
6 березня Ярослав Березовий приєднався до ТрО, хоч і був непридатний до служби. Він став добровольцем і пройшов навчання, перш ніж його відправили на Бахмутський напрямок. Рівно за 9 місяців служби чоловік загинув.
Фото Ярослава та дружини Наталії на стіні нового будинку. ШоТам
Спочатку не зрозуміли, що таке 3D-будинок
Після смерті батька родина не встигла юридично оформити дім, тому не могла отримати допомогу від держави. Навіть на демонтаж будинку коштів не вистачало. Проте побратими батька допомогли знайти підтримку від благодійного фонду «Обійми нації». Знайомство родини з проєктом відбулося через мера Ірпеня Олександра Маркушина.
«Одним з головних критеріїв відбору родини для допомоги була наявність у сімʼї дітей та участь чоловіка в бойових діях, тому ми вирішили допомогти родині Березових, коли про них дізналися», — розповідає керівниця благодійного фонду «Обійми нації» та СЕО стартапу «3D UTU» Інна Фурман.
Спершу благодійний фонд надав дівчатам послуги психолога. За словами Інни Фурман, родина спочатку була схожа на лякливих їжачків:
«Нам потрібно було реставрувати їхні душі, а потім уже братися за відновлення будинку».
Вперше родина зустрілася з Інною та її командою в червні 2023 року, коли розпочався демонтаж залишків зруйнованого дому. Тоді Аліна знову побачила свої дитячі малюнки.
Зруйнований будинок Березових. Фото надала АлінаМалюнки Аліни на фундаменті зруйнованого будинку. Фото надала Аліна
Сам будинок у 130 м² звели за 58 годин. Утім, повністю готовий об’єкт родині змогли передати лише за рік. Завдяки зусиллям Інни до проєкту вдалося залучити 105 компаній, які допомогли зібрати для нового будинку все необхідне — від меблів до техніки та декору.
За виконання робіт Інна платила працівникам власні кошти, як особистий благодійний внесок для родини. Адміністрація міста надала техніку для демонтажу та перевезення матеріалів на будівництво, допомогла підключенням електрики й оформленням документів на будинок.
Український 3D-принтер змінює будівництво в Україні
Проєкт розпочався ще у 2020 році, коли запустили першу генерацію пристрою. Ідея створення 3D-принтера для будівництва з’явилася через потребу швидкого, надійного та капітального будівництва.
«Це ідеальний інструмент, щоб відбудовувати масштабно, швидко, енергоефективно, красиво та надійно. Ми не тільки можемо будувати житлові будинки, але й інфраструктуру, яку потрібно робити, щоб українці поверталися додому. Ми вже маємо партнерів у США, які хочуть придбати наш український принтер — це означає, що наше рішення може вийти на міжнародний ринок», — говорить Інна Фурман.
Інна Фурман усередині 3D-будинку. Фото: ШоТам
Стіни будинків з 3D-принтера виготовляють з бетонно-піщаної суміші компанії Henkel, яка розробила її на замовлення українського стартапу. А один із секретних інгредієнтів у складі допомагає набирати міцності за сім хвилин. Це означає, що новий шар можна наносити одразу після того, як попередній зміцнів. Без внутрішнього оздоблення такий будинок можна побудувати за ціною 700 доларів за квадратний метр.
Команда вважає свою розробку унікальною не лише в Україні, а й у світі, адже створила не просто будівельний принтер, а промисловий пристрій, здатний друкувати повноцінні капітальні будинки.
«Усі інженерні рішення, програмне забезпечення, конструкція принтера — все це розроблено українськими спеціалістами, що робить продукт повністю національним».
Кімната в 3D-будинку. Фото надала Аліна
У новий будинок родина Березових заселилася 18 липня 2024 року. За словами Аліни, новий дім перевершив їхні очікування: він має три кімнати — для матері та двох дочок, — сучасний мінімалістичний дизайн і все необхідне — від праски до посудомийки. Він став символом надії та відновлення, як того хотів батько.
«Тато завжди казав, що хоче перебудувати наш двоповерховий будинок на одноповерховий, і зараз наш будинок саме такий. Я впевнена, що тато причетний до цього».
Занесення садиби до реєстру культурної спадщини означає, що її більше не можна зносити або замінювати сучасними житловими комплексами.
Активісти розповіли, що шлях до збереження будівлі був довгим і складним. Протягом трьох з половиною років небайдужі громадяни виходили на протести, перекривали рух транспорту, писали петиції, зверталися до прокуратури та навіть до президента України.
Ця безперервна боротьба завершилася перемогою – садибу було врятовано від знищення.
Організація «Цегла» нагадала, що влітку 2023 року активісти встановили меморіальну табличку на честь письменника Джона Стейнбека, який свого часу відвідував садибу Барбана. Окрім цього, над входом до будівлі було вивішено український та американський прапори.
Важливим етапом у цій боротьбі стало оприлюднення наказу Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, згідно з яким садибу Барбана офіційно внесено до Переліку об’єктів культурної спадщини Києва. Це рішення дозволить зберегти історичну будівлю для майбутніх поколінь.
Активіст Дмитро Перов розповів, що забудовник ще з 2021 року намагався знести садибу, аби побудувати на її місці новий житловий комплекс. Проте активісти не дали цього зробити. Для того, щоб захистити будівлю, довелося провести 23 акції протесту, організувати 6 громадських толок та залучити Раду національної безпеки і оборони.
Про садибу
Садиба Барбана, зведена у 1891 році, є зразком одноповерхового житла середнього класу кінця XIX століття з характерним цегляним декором. Хоча будівля була частково зруйнована у 2021 році, завдяки спільним зусиллям активістів її історичну цінність вдалося зберегти.
Ця перемога – черговий крок у боротьбі за збереження архітектурної спадщини Києва та нагадування про важливість активної громадської позиції.
Нагадаємо, що на Чернігівщині молодь відбудувала власний простір.
Локація марафону облаштована пандусами, адаптованими інформаційними вказівниками, місцями для дітей та тварин. Для учасників з порушенням слуху та зору передбачені альтернативні сигнали старту та жестова підтримка.
Учасники можуть обрати дистанції від 5 км до 42 км, а також забіги для дітей. Реєстрація здійснюється через застосунок RaceNext. Мета марафону — зробити біг доступним для кожного, без бар’єрів.
«Мрія не має бар’єрів», — каже співзасновниця «Нової пошти» Інна Поперешнюк.
Коментарі