15-річна дівчина з Попасної керувала автівкою з простреленою ногою. Ліза проїхала понад 30 км і вивезла з-під обстрілів ще декількох дорослих з сильними пораненнями.
- Їхала на машині і вийшло так, що нас росіяни обстріляли.
- Ти з ким була в машині?
- Три чоловіки та жінка.
- Це твої рідні були?
- Ні, чоловіка поранило, двох чоловіків, уламками. Одного дуже сильно. І довелось мені сісти за кермо і повезти в Бахмут.
- А всі вижили там чи ні?
- Всі вижили. Та двох ось це от кулями пробило. Мене і знайомого дядька Женю.
- А тобі скільки років?
- 15.
- 15. А ти їздити вмієш на машині?
- Так.
- А хто тебе навчив?
- З семи років. Навчила мама.
- Вийшло як – у нас міст йде, вниз їдеш, а потім нагору, і у нас там лежали міни у шаховому порядку. Там проїхати неможливо було. Ну я якось проїхала туди на машині. І далі там труп жінки лежав і стовп. Я це також проїхала. І потім поворот направо, нас обстріляли, мені ноги. Я нічого майже не могла зробити, машина заглохла, ледве завела. Далі поїхали, та машина потім все одно заглохла через те, що акумулятор прострелила куля.
- І ти з своїми простеленими ногами так їхала?
- Так. Наскільки могла – їхала.
- Боже, а як ти ухвалила таке рішення? Ти ж ще маленька.
- Просто потрібна була термінова допомога. Щоб не втратити багато крові.
- На правому коліні у мене наскрізні дві. Повністю… Ну як, не повністю через коліно, а просто ніби шкіру відтягнули і просто просковзнуло. А на нозі саме там, де платформа, у мене там немає мізинця. Тобто, пальця у мене немає, у мене його відірвало. І велична отака рана глибока до кісток.
- Ось тут.
- А шо там з цією ногою?
- Ну, наскрізна.
- А з чого вони обстрілювати, ти знаєш?
- З автомата. Мені це, звісно, нелегко вийшло, було дуже боляче, але все ж хоч якось. Я ж не кинула б їх далі під обстрілами.
Дивіться відео: Харизматичний військовий ЗСУ пише пісні і вірші прямо на фронті
