Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Де купити взуття? Вісім стильних варіантів від українських брендів

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Осінь – це прекрасний час оновити гардероб. І особливо варто приділити увагу взуттю. Якщо ви думали, що за якісну пару нових чобіт потрібно віддати всі гроші світу, то ця підбірка саме для вас. В Україні є багато брендів, які пропонують чудове і стильне взуття на сезон осінь-зима. Тож, гайда за новою парою від українських брендів. 

1. Kachorovska – взуття, яке носить Джамала та Тіна Кароль

Ви точно чули про український бренд Kachorovska, чиє взуття носять Джамала, Тіна Кароль та Катя Осадча. Але чи знали ви його неймовірну історію? Цьому бізнесу вже понад 60 років! Бренд народився ще у 1957 році — саме тоді Леоніда Качоровська, бабуся співзасновниці Аліни Качоровської-Очеретяної, пішла працювати швачкою у взуттєву артіль у Житомирі. З того часу і дотепер родина Качоровських створює взуття. 

“Понад півстоліття ми працювали у форматі родинного ательє, відроджували культуру виготовлення взуття на замовлення. За час існування ательє ми виконали понад 40 000 індивідуальних замовлень.  А у 2015 році запустили лінію виробництва готового взуття”, – кажуть засновники бренду. 

Читайте також: Як не намокнути восени: 8 стильних дощовиків від українських брендів

У бренду Kachorovska можна придбати якісну та стильну пару з натуральної шкіри на будь-який сезон. Черевики, лофери, мюлі, ботильйони, ковбойки, кросівки – бренд робить взуття на будь-який смак. У цьому сезоні радимо звернути увагу на культові черевики на грубій підошві та шнурівці. Підошва на цих черевиках виготовлена з термогуми, набагато легша за інші взуттєві матеріали, а також менш слизька, має хорошу амортизацію і відрізняється високим ступенем морозостійкості. До речі, новенька пара від Kachorovska не буде вам тиснути, адже колодку за спецзамовленням виробляють на одній з найкращих мануфактур Італії з 80-річною історією. Кожна пара взуття проходить краш-тести на 10 стопах, доки не стане довершеною.

Де купити: взуття можна придбати у магазинах Kachorovska в Києві та Одесі, а також на сайті бренду. 

Ціни: черевики – 3800 гривень, лофери – 3200, кросівки – від 2500 гривень за пару. 

2. Стильні черевики від бренду Дніпровський Букін

Колись друзі підприємця Ігоря Малецького пожартували, що той продаватиме  взуття, як нереалізований футболіст Геннадій Букін (герой сіткому “Щасливі разом”). Тепер Дніпровський Букін – це запатентована назва. А ще підписники в Інстаграм назвали їх “народним брендом”, адже вони завжди радяться з клієнтами, коли приймають важливі рішення виробництва. 

Засновник бренду Ігор Малецький почав свій бізнес, коли йому було 24 роки. Стартовий капітал на виробництво зібрав, перепродуючи одяг і взуття через групу у соціальній мережі. А тепер за 5 років роботи зміг продати 50 000 пар взуття власного виробництва. 

Цього сезону бренд пропонує стильні високі кеди на байці, чорні черевики на зеленій підошві, а також шкіряні моделі білого та бежевого кольорів. На осінь та зиму складно підібрати дійсно зручне взуття, тому бренд пропонує індивідуальний підхід – спеціалісти дізнаються ваш розмір, повноту, та підберуть ідеальне рішення. А ще тут можна придбати взуття в кредит! Ви зможете купити пару, а оплатити кошти частинами. 

Де купити: бренд має магазини у Києві та Дніпрі, а також можна зробити замовлення на сайті

Ціна: в середньому 2500 гривень за пару.

3. Патріотичне взуття від PatriBoots

Це справжнє патріотичне взуття від київського бренду PatriBoots. Кожна модель має елементи національної символіки: герб або прапор. Більшість моделей унісекс. Засновники бренду зазначають, що їх взуття можна носити як в місті, так і в туристичних походах. Підошва тут зроблена з термопласта, а всередині – сучасний утеплювач, який витримує до -20 градусів. 

У PatriBoots ви не знайдете банального взуття. Всі моделі унікальні та яскравих кольорів – бірюзовий, жовтий, кемел, червоний, хакі, голубий та інші. 

Бренд спеціалізується також і на взутті військового призначення. Надійність берців перевірена в реальних бойових діях у зоні ООС А для військових та волонтерів пропонують знижки. 

Де купити: сайт

Ціни: в середньому 1800 гривень. 

4.  Непересічні чоботи з 90-х від Te-Shoes

“Шузи для довгих серйозних відносин” – саме так позиціонує себе український бренд Te-Shoes. Та й справді моделі цього виробника є унікальними та дуже стильними. 

“Бренд Te-Shoes був заснований у 2014 році в Києві. З того часу в майстерні створюється особливе взуття за старими традиціями. Взуття Te-Shoes – це суміш мінімалізму, комфорту поєднаного з естетикою та метафізикою. Глибокі кольори, прості та лаконічні лінії, матеріали високої якості це ті Truth Elements, які дозволяють відчути справжнє”, – каже засновник бренду Павло Гордій. 

Читайте також: Осінні аксесуари: обираємо шкарпетки серед 8 українських брендів

Тут є стильне чоловіче та жіноче взуття гарних пастельних відтінків. Босоніжки, броги, оксфорди – асортимент на будь-який смак. Цього сезону радимо звернути увагу на низькі черевики Non Stop виконані у гладкій шкірі красивого карамельного кольору та доповнені масивною кольоровою підошвою. Об’ємна зручна колодка з округлим носком, доповнена кольоровою ребристою підошвою з масивним протектором. Також у бренду можна придбати харизматичні черевики  90’s з масивною підошвою та каблуком на платформі. 

Де купити: магазин бренду знаходиться в м. Київ вул. Глибочицька, 33/37, оф. 622 (6 поверх), також замовлення можна зробити на сайті та у соціальних мережах

Ціни: в середньому 3000 гривень за пару. 

5. CALOR – власний дизайн взуття

Наступний у нашій підбірці не просто бренд, а унікальний проєкт не тільки для України, а й світу. Calor – це українське виробництво взуття, а також високі технології.  Кожен може стати дизайнером свого взуття. Бренд має три моделі снікерсів, для кожної з яких розроблений 3D-конструктор. Ви зможете самостійно обрати колір та матеріал. 

Процес виглядає так: спочатку ви обираєте модель взуття і створюєте для неї дизайн, далі система вас перенаправить у месенджер, де буде та картинка дизайну та відеоінструкція по замірах стоп. Взуття можна обрати на будь-який сезон. 

Мета нашої маленької команди: відійти від масового ринку взуття і почати відкривати с індивідуальність наших клієнтів світу. Також це чудова нагода зекономити час на пошуках взуття улюбленого кольору, моделі що подобається або просто взуття, яке б ідеально лягало по нозі”, – каже засновниця бренду Ксенія Кондрат.

Де купити: сайт

Ціни: 2800 – за осіннє взуття, 3280 – за зимове взуття. 

6. Анімалістичні принти від бренду Caruso 

CARUSO shoes — український бренд, який створює якісне жіноче взуття з 2016 року. Всі моделі розробляє українська команда і відшиває на фабриках у Харкові, Дніпрі та Броварах. 

“Наша історія почалась зі звичайного бажання – робити взуття, яке б хотілось носити щодня. Ми надихаємось жінками нашого часу і пишаємось, що створюємо взуття, яке допомагає їм легко пересуватись протягом дня”, – кажуть засновники бренду. 

Читайте також: Одяг без статі: 7 українських унісекс-брендів

У цьому сезоні бренд пропонує утеплитись стильними чоботами з анімалістичним принтом, сліпонами та масивними туфлями. Все взуття від бренду Caruso зроблене з натуральної шкіри. 

Де купити: сайт

Ціни: 2000-3000 гривень.

8. Лаконічність та гармонія ліній у HVOYA 

Це український бренд взуття, основними мотивами колекціями якого є лаконічність та гармонія ліній, що поєднують модерн та жіночність у єдине ціле. Зараз HVOYA – це і концепт-стор українських брендів взуття та сумок. Цей проект – трансформація шоуруму Nameli, заснованого Марією Сіміч-Моісеєнко.

“У своїх колекціях ми культивуємо чистоту ліній і лаконізм. Геометрію форм і пропорцій. Увага до матеріалів і деталей. А краща італійська шкіра і велюри дають нам можливість створювати речі, які хочеться носити”, – кажуть засновники бренду. 

Часто в центрі увагу бренду є саме каблук. За словами засновників, з його допомогою вони втілюють ідею “нової фемінності”- легкої, не химерної, самобутньої. Є і взуття на низькому ходу – оксфорди, броги, різні типи черевичків. 

Де купити: сайт

Ціни: в середньому 3000 за пару.

8. Не нудне взуття від бренду Хамелеон

Якщо ви хочете відрізнятись цієї осені чи зими, то варто заглянути в майстерню яскравого взуття Хамелеон. Колекції цього бренду відрізняються яскравими кольорами та сміливими принтами, які рідко зустрінеш в інших взуттєвих магазинах. 

“Ми самі розробляємо всі моделі — від дизайну, колодок і лекал до пошиття останнього стібка кожної пари. Нам здається, що життя занадто класне, щоб проходити його в нудному взутті»” — кажуть засновники.

В асортименті бренду є еспадрильї, кеди, лофери, броги, оксфорди та челсі. Крім того, ви можете вибрати одну з базових моделей, скомпонувавши колір, текстуру, підошву і навіть шнурки. 

Де купити: сайт

Ціни: в середньому 2000 гривень за пару. 

Підтримай ШоТам

Суспільство

На Запоріжжі громади отримали п’ять шкільних автобусів

Опубліковано

Підтримай ШоТам

П’ять шкільних автобусів отримали громади на Запоріжжі, повідомили у пресслужбі обласної держадаміністрації.

Цьогоріч область отримала загалом 20 транспортних засобів для учнів.

Шкільні автобуси отримали:

  • Малобілозерська сільська рада Василівського району,
  • Матвіївська сільська рада Запорізького району,
  • Терпіннівська сільська рада Мелітопольського району,
  • Чкалівська сільська рада Мелітопольського району,
  • Якимівська селищна рада Мелітопольського району.

Читайте також: «Ніхто не очікував, що монахині відкриють бізнес». Як черниці з Івано-Франківщини запустили успішну власну справу

У закладах загальної середньої та дошкільної освіти сільських та селищної рад, які сьогодні отримують автобуси, усі працівники повністю вакциновані, що дає змогу проводити освітній процес у звичайному очному режимі.

Понад 13 тисяч школярів сільської місцевості, які проживають за межами пішохідної доступності до закладу освіти, підвозяться до місця навчання і додому 232 шкільними автобусами. Для оновлення парку шкільних автобусів території щорічно потребують 20 транспортних одиниць.

Вартість одного шкільного автобуса становить 1 599,95 тис грн.

Нагадаємо, громадам Харківщини передали нові шкільні автобуси.

Фото: zoda.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

«Ніхто не очікував, що монахині відкриють бізнес». Як черниці з Івано-Франківщини запустили успішну власну справу

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Колись вона уявляла монастир місцем, де лише моляться. Тому довго не наважувалася прийти до нього. Та вже протягом 13 років Вінкентія входить до Згромадження Сестер Пресвятої Родини. Вихователька за фахом, вона спільно з іншими монахинями змогла реалізувати власні ідеї з допомоги дітям на базі релігійної громади. А тепер там ще й підтримують молодь та подружні пари. І все це не лише за кошти пожертв. Шість років тому черниці змогли створити на базі Гошевського монастиря в Івано-Франківській області соціальне підприємство, де вирощують гриби. Воно успішно працює й досі, а сестри залюбки діляться своїм досвідом. 

Сестра Вінкентія Козак

Монахиня Гошевського монастиря зі Згромадження Сестер Пресвятої Родини, на базі якого працює соціальне підприємство з вирощування грибів

Думала, що в монастирі лише моляться

Я обожнюю дітей, тому очікувано, що ця любов із часом переросла у професійну діяльність. За освітою я вихователька, вісім років працювала в садочку. Також закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю філологія, викладання української мови та літератури. Коли мені виповнилося 27 років, настав такий етап у житті, що я вирішила долучитися до Згромадження Сестер Пресвятої Родини. Довго не наважувалася, але вирішила спробувати. І от вже 13 років живу у монастирі.

Коли я лише їхала у Гошів, то не думала, що буду продовжувати працю з дітками. Я мала дещо хибне уявлення про монастир. Думала, що тут тільки моляться і відпочивають. Але виявилося, що робота з неповнолітніми тут також є. Хоча останнім часом я здебільшого вже працюю з молоддю та подружніми парами.

Наше Згромадження засноване в 1911 році. Цьогоріч ми святкували 110-й день народження. Маємо вісім монастирів у різних куточках України, зокрема в Гошеві, Долині, Києві та Тернополі. У Бібрці утримуємо дитячий будинок сімейного типу. Протягом історії в нас була різна кількість монахинь, зараз – понад 50. Кількість постійно змінюється, тому що хтось старенький помирає, а хтось молодий вирішує повернутися додому.

Шукали рішення, аби не жити в скруті

Монастирі здебільшого живуть за кошти пожертв, і ми не виняток. Але кожна наша сестра ще десь офіційно працює, аби заробити на своє утримання. Без роботи можуть бути хіба що старенькі, які потребують догляду, або дівчата, які щойно приєдналися. Також якщо священник запрошує нас на парафію, то покриває якусь частину витрат, зокрема на дорогу. Але, звичайно, таких доходів недостатньо, аби закрити всі наші потреби та ще й допомагати тим, хто цього потребує.

Гошевський монастир зі Згромадження Сестер Пресвятої Родини

У Гошеві ми маємо великий монастир. Це село, довкола якого теж села. Тому особливої роботи для сестер немає. Земля не дуже родюча, тож навіть картоплю чи моркву для продажу не дуже й посадиш. Довелося думати, як заробляти гроші, адже треба утримувати будинок. Тому в 2014 році головна настоятелька оголосила, що нам треба чимось займатися. Кожній із сестер дали можливість висловитися, запропонувати свої ідеї. І ми почали думати, що можемо таке робити, аби це не заважало нашій молитві та способу життя і хоча б трохи фінансово підтримувало існування Згромадження.

Знову опинилася за партою

Я загорілася ідеєю створення соціального підприємства, але, звичайно, жодного досвіду в цьому напрямі не мала. Та у монастирі нам часто пропонують різні програми та навчання, аби ми розвивалися. Так відбулося і з Інститутом лідерства та управління УКУ. На електронну пошту надійшло повідомлення, що є можливість вивчитися за фахом управління неприбутковою організацією. Для нас – як для монахинь – це було безкоштовно, хоча ми були готові оплатити навчання. Звичайно, я радо відгукнулася. І попри те, що саме тоді закінчувала інший університет і довелося захищати водночас два дипломи, я впоралася.

Річне навчання було цікавим і дуже корисним, там викладали фахові спеціалісти. Завжди з радістю згадую, що скористалася такою можливістю. Коли йшла на це навчання, хотіла прорахувати бізнес-ідею з виготовлення макаронів. Але це виявилася занадто складно. Тоді ми до цього ще не були фінансово готові. Тому вже після першого модуля переорієнтувалася на те, що треба починати з чогось меншого – вирощування і продажу грибів.

На монахиню як майбутню бізнесменку дивилися скоса

На навчанні було важко розуміти деяку термінологію, але ще більшим викликом стало написання бізнес-плану. Усі, з ким навчалася, думали, що я не впораюся. Мовляв, де монахиня, а де підрахунки. Окрім мене в групі були ще три сестри. Решта 20 людей здавалися сильнішими у цій сфері, а на нас трохи косилися: «Що вони тут роблять?». Та й кожен викладач питав: «Чому ви прийшли? Чого хочете досягнути?».

Але загалом вважаю, що я впоралася. Були люди, які взагалі не захистили дипломи. У мене був бізнес-план з вирощування шампіньйонів, тож на захист я вже прийшла з грибами, які в нас росли. Ми з 2015 року займаємося шампіньйонами, отже ці розрахунки, які я провела під час навчання, виявилися вдалими. Я рахувала, за скільки часу ми зможемо повернути вкладені кошти, і ми їх повернули.

Збір грибів у Згромадженні Сестер Пресвятої Родини

Аби працювати з грибами, не потрібно мати спеціальної освіти. Ми обходилися консультаціями різних спеціалістів. Чимало людей були готові нам допомогти, супроводжували нас від початку. Я педагог, і жодного стосунку до вирощування чогось не мала. Як і розуміння, що це живий організм, і як із ним працювати. Спочатку було складно, але, дякувати Богу, воно працює.

«Кличте мужчину, бо ви – жінки – не впораєтеся»

Коли один Отець почув, що ми хочемо почати працювати з грибами, сказав: «У мене на парафії є греко-католик, який вирощує шампіньйони. Думаю, він був би не проти вам допомогти». І незадовго після цього ми з іншою сестрою з ним зустрілися. 

Він погодився показати нам приміщення, де він вирощує гриби, і розповісти про різні нюанси. Але сказав: «Привезіть мені мужчину». Ми відповідаємо, мовляв, серед нас немає чоловіків, ми – жінки. «Ні-ні, тут потрібен саме чоловік. Ви не впораєтеся. Він мусить все поміряти та зробити». Тому він нам так, лише приблизно, показав, де там гриби ростуть, та й все. Наступного разу ми вже приїхали з братом однієї з монахинь.

Якось до нас у монастир приїхав компост. Я зателефонувала до цього ж чоловіка і питаю, що з ним робити. А він знову: «Покличте мужчину». Я кажу: «Та немає тут ніякого чоловіка, ну чесно. Вони розвантажили й пішли. Я одна лишилася». Мені знову довелося йти та шукати якогось чоловіка. Але насправді цей греко-католик по-доброму хотів нам допомогти. Це було не зі зла чи якогось упередження, що жінка не впорається. Певно, він просто мав досвід, що в чоловіків це краще виходить.

Читайте також: З Парижу у Ладанці. Історія одного священника, який відроджує невеличке село на Львівщині

Зараз усе інакше, чоловіки йому більше не потрібні. Ми багато разів зустрічалися, і він вже зрозумів, що жінки можуть впоратися з усім. Він і до сьогодні є другом цілого Згромадження. Не затаїв від нас нічого, все в деталях розказував. І досі за нас хвилюється, постійно питає, чи у нас все добре та як справи з врожайністю.

Не травимо дітей жодною хімією

А ще на початках нам допомагала технологиня на ім’я Наталя. Коли вона вперше до нас приїхала, я їй одразу сказала, що нас цікавить вирощування грибів без жодної хімії. Навіть якщо через це у нас родитиме 5-10 шампіньйонів – все одно жодних добавок. Для неї це стало справжнім викликом. Вона добре знала, як вирощувати шампіньйони, але ніколи не думала, що в монастирі це робитимуть саме так. Ми й досі дотримуємося початкової стратегії.

Вирощування грибів у Згромадженні Сестер Пресвятої Родини

Проблеми виникають, коли гриби починають хворіти. Якщо в приміщення хтось занесе інфекцію – врожайність дуже падає. Гриби не ростуть, тому доводиться все викидати та чекати іншого завозу. Із цим можна боротися різними хімічними препаратами. Але ми цього не робимо. Ми їмо ці гриби, даємо їх дітям у притулку. Не маємо права нікого травити своїм продуктом.

На свята про гриби не згадуємо 

Ферму з вирощування грибів ми облаштували у Гошеві, де мали приміщення. Вона в нас, мабуть, найменша в Україні, адже у всіх інших – великі грибниці. Наша дає приблизно 3,5 тони шампіньйонів за один збір. За рік ми їх вирощуємо три-чотири рази. Період нашої праці з грибами залежить від церковного календаря. Ми відпочиваємо у свята, для нас це найважливіше. Тож коли Пасха чи Різдво, ми маємо більше часу для молитви та спокою.

Я вирощувала гриби протягом трьох років – до 2018-го. Після того певний час жила в нашому дитбудинку. Тепер мешкаю у Львові. Але ми не зупинили справу. Тепер фермою керує інша сестра, Домініка. Якщо є потреба, я приїжджаю їй допомогти. Але загалом вона чудово справляється. А ще я водійка, тому допомагаю з транспортуванням шампіньйонів. Часто чую від людей: «О, то ви ще й за кермом?». Так, я за кермом. Що ж тут такого? Сьогодні це нормальна річ. Кожна друга жінка вміє водити авто, ми ж маємо якось жити.

Слава Богу, за всі роки ми жодного разу не були в мінусі. Думаю, Бог благословляє нашу працю, і в нас ростуть чудові гриби, бо ми справді частину зароблених коштів віддаємо тим, хто цього потребує. Ми не оплачуємо нікому заробітну плату, бо самі ж працюємо. Допомагаємо тим людям, яких знаємо. Будь-хто з сестер нашого Згромадження може звернутися і сказати, що є потреба зараз в певної людини. І тоді ми можемо фінансово їй допомогти. Переважно допомагаємо з харчуванням та утриманням дітям із багатодітних родин. Таким людям досить складно виживати. 

Ціни нам диктує ринок

Зараз у нас багато постійних клієнтів. Переважно це ті, хто купували гриби на початках, роблять це й до сьогодні. Це наші сусіди в Гошеві, які десь почули, що ми працюємо і маємо такий продукт. Трішки шампіньйонів залишаємо при монастирі. Ще частину відвозимо до Львова на ринок. Коли я вперше туди приїхала, інші вантажники сміялися, що я ношу ящики в одязі монахині. Певно, думали, що ми здебільшого відпочиваємо. А тут виявляється, що і працюємо, і вміємо важке піднімати.

Кожен може прийти до монастиря в Гошеві (вулиця Я. Лесіва, 52) і купити гриби просто на місці. Кілограм? Добре. Ми не лише ящиками продаємо. Але треба знати, коли у нас є продукт. Наприклад, влітку ми не вирощуємо, адже зайняті табором для дітей та роботою з молоддю. Наші постійні покупці вже знають, коли до нас можна прийти. І все ж частіше ми працюємо на замовлення.

Гошевський монастир зі Згромадження Сестер Пресвятої Родини

Щодо цін, ми завжди орієнтуємося на гуртову ціну на львівському ринку «Шувар», і ми її не підвищуємо. Востаннє вартість була приблизно 40 гривень за кілограм найбільшого гриба. Бо ціна шампіньйонів залежить від сорту й розміру. Вартість на ринку постійно коливається, і ми, відповідно, теж реагуємо. 

Ламаємо стереотипи про чернецтво

Колись я їздила на міжнародну конференцію грибників, де зібралися люди зі всього світу. Вони не могли зрозуміти, що я там роблю. Одна з жінок наважилася підійти до мене і запитала про це. «Ну, слухаю конференцію, мені це цікаво», – відповіла я, додавши, що займаюся грибами. А вона каже: «А я думала, ви тут для духовного супроводу». Для неї було дуже дивним, що на події багато різних людей, і серед них – монахиня. Думала, що моє завдання – молитися на тій конференції.

Загалом наше соціальне підприємництво допомогло багатьом зрозуміти, що чернецтво – це не лише молитва. Так, вона завжди на першому місці. Але водночас ми працюємо, щоб забезпечувати себе та частину коштів віддавати на потреби інших людей. 

Грибна справа житиме з Божою поміччю

Не можу сказати, що з початком роботи нашого підприємства пожертви від людей збільшилися, але й не зменшилася також. Люди, які віддають свої гроші, бачать, що ми не чекаємо, що вони постійно будуть їх давати. Усі бачать, що ми вкладаємо їх у корисну справу та допомагаємо іншим. Бо часто є люди, які мають гроші й хочуть їх комусь дати, але не довіряють різним установам. А нам довіряють, адже бачать нашу постійну діяльність, зокрема із дітьми.

Робота з дітьми у Згромадженні Сестер Пресвятої Родини

Згромадження Сестер Пресвятої Родини протягом своєї історії завжди допомагало родинам. Але в певний період ми взяли більший акцент на діток. Та вже під час карантину зрозуміли, що є потреба відновити попередню працю. Одна з сестер розробила курс подружньої формації для молодят. Зустрічі відбуваються раз на два місяці, а додому вони їдуть із домашніми завданнями. Люди збираються групами, висловлюються з різних питань, діляться своїми хвилюваннями. А потім мають змогу поговорити з кимось із сестер наодинці. З жовтня ми почали проводити такі зустрічі пар разом із їхніми дітьми. Усім надзвичайно подобається.

Сподіваємося, Бог допомагатиме у наших проєктах. І все ж молитва залишається основним завданням. Це те, що нас наповнює, додає сил у служінні. Не можемо займатися тільки працею. Ми постійно ділимося успіхами нашого соціального підприємства. Сестер часто кличуть на різні  заходи та ініціативи. Ми відкриті та готові до співпраці.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

На Івано-Франківщині майстриня створює в’язане графіті (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Вчителька з Калуша в’яже светри для… дерев! Арт-об’єкт у стилі хюгге знаходиться у дворі на Рубчака, 15.

Саме там Тетяна Головатчук створює в’язане графіті. «Одягла» 27 дерев, до свят хоче причепурити і ялинку.

Пані Тетяна вже 37 років викладає літературу, а в’язанням захоплюється, скільки себе пам’ятає.

Плела шкарпетки для хлопців на передовій, для колег – хустки.

Читайте такожЯк шахтар став художником, чиї мурали підкорили столицю (ВІДЕО)

«Якби я все це робила за гроші, то, мабуть, би нічого не вийшло. Це має йти від серця», – Тетяна Головатчук.

За в’язане графіті або ярн-бомбінг взялася три роки тому. Пряжу приносять друзі, щось знаходить у секонд-хендах.

«Дівчата в магазині мені навіть кофтини залишають. Я це купую, розпорюю і в’яжу», – Тетяна Головатчук.

«Це – моя душа, моє хобі. Я виходжу у двір, і, буває, запізнююся або надворі похмуро, а гляну на дерева – і мені так добре!», – Тетяна Головатчук.

Нагадаємо, у Дніпрі з’явився мурал із QR-кодом.

Як ми повідомляли раніше, активісти «Києве, мий» очистили від графіті фасад будинку у центрі столиці.

Підтримай ШоТам

Читати далі