Пам’ятаєте, як після розпису в РАЦСі наші бабусі та дідусі обов’язково йшли фотографуватися до пам’ятника леніну? Це виглядало як проста традиція. Але насправді саме так радянська влада формувала звичку пам’ятати «правильно».
Радянська держава чудово розуміла, що пам’ятник — це не просто камінь або бронза. Це спосіб говорити з суспільством. Пам’ять завжди складна. Вона має сумнів, біль, суперечність, людський голос. Пропаганда, навпаки, не любить складності. Вона любить готові формули: ось герой, ось ворог, ось правильна емоція, ось правильний висновок. І саме такі наративи «вшивали» нашим бабусям, дідусям та батькам.
У цьому відео історик Антон Лягуша розкаже, чому радянська меморіалізація — це пропаганда, а не пам’ять та як це може впливати на нас досі?
