Соломія Павличко ще школяркою радила батькові-поету, що друкувати в одному з найавторитетніших літературних журналів країни. Вона переклала культовий роман, заборонений в СРСР, не боялася відкрито говорити про фемінізм і заснувала перше в Україні видавництво, що видало українською праці найвпливовіших мислителів XX століття. #ШОТАМ розповідає історію жінки, яка не чекала кращих часів, щоб почати змінювати країну.
Редагувала батька-поета ще підліткою
Соломія Павличко народилася у Львові 1958 року в родині відомого українського поета й перекладача Дмитра Павличка. Батько виховував доньок у дусі повної самодостатності: будь-яка оцінка нижча за п’ятірку дорівнювала двійці, а заміжжя він називав злом для розумної й талановитої дівчини.
Атмосфера в домі була особливою — тут панував культ інтелекту та постійної праці. Сама Соломія згадувала своє дитинство так:
«Разом з мамою вони ростили нас з сестрою як інтелектуалок — ось ми і отримали відповідне виховання. У сім’ї нас вчили: ніхто не може обмежувати свободу думки, свободу життєвого вибору».
Вдома була велика бібліотека — повна видань із Заходу, яких у радянській Україні офіційно не існувало. Соломія читала їх усі. Ще до студентства вона давала своєму батькові — тодішньому головреду журналу «Всесвіт» — поради щодо сучасної британської літератури. Дмитро Павличко сам із гордістю зізнавався в цьому колегам.
Переклала заборонений роман за пів року
У батьківській колекції Соломія знайшла «Коханця леді Чаттерлей» Дейвіда Лоуренса — роман, заборонений у СРСР через відверті еротичні сцени. Вона переклала культову класику з англійської за пів року ще замолоду, задовго до того, як переклад вийшов друком.
У 1990 році Соломія брала участь у Революції на граніті — першому студентському голодуванні проти радянської влади. Поруч із нею тоді були Оксана Забужко і Тарас Прохасько.
«Віками українці заковтувалися російською культурою і розчинялися в ній, лиш тільки починали писати російською мовою… Деякі зросійщені українці ставали жорстокими русифікаторами й україножерами».
— говорила Соломія.
А під час наукових досліджень Павличко висунула припущення про гомосексуальну орієнтацію відомого сходознавця Агатангела Кримського — у середовищі, де за таке могли знищити репутацію.
Першою видала світову класику фемінізму в Україні
У 1991 році Павличко опублікувала статтю із назвою «Чи потрібна українському літературознавству феміністична школа?» — і впродовж наступних років сама ж дала відповідь. Коли її запитували, чому вона просуває цю тему, Соломія відповідала просто й безкомпромісно:
«Фемінізм мене цікавить як наукове та інтелектуальне явище. Наскільки я є феміністкою в житті? Думаю, повною мірою. Це було справжнє феміністичне виховання, коли батьки тобі кажуть: ти повністю повинна розраховувати на власні сили — ніякі заміжжя, ніякі мужчини, ніякі сторонні люди — тільки ти сама можеш зробити себе щасливою».
Після стажування в Канаді вона привезла додому валізи літератури про жіночі студії — у часи, коли про це в Україні ще не писали і не говорили. Як згадувала професорка Віра Агеєва, вона та інші жінки в науковому середовищі дізнавалися про новий дискурс саме з цих книжок і розповідей Соломії.
1992 року, коли щотижня дорожчав хліб і сучасники запитували «хто купуватиме книжки під час кризи?», Павличко заснувала видавництво «Основи». Воно стало першим в Україні, що почало видавати європейських мислителів рідною мовою. Серед перших видань — «Друга стать» Сімони де Бовуар у двох томах: книжка про те, як суспільство конструює роль жінки і чому це — не природа, а політика. Після цього видання цілі покоління українських дослідниць уперше побачили досвід нерівності, невидимості і боротьби за власний голос, описаний науковою мовою. Про себе Соломія казала так:
«Жіночність? Коли цим словом позначають зовнішність, тоді це може бути. Але коли під ним розуміють покірливість, мовчазну згоду зі всім, постійну компромісність – тоді це не про мене».
Не боялася критики від політиків
У докторській праці Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі» йшлося про конфлікт поколінь, війну статей і кризу патріархальних цінностей — і це викликало такий резонанс, що обурені читачі писали розвінчувальні листи в газети та погрожували авторці розправою з парламентських трибун. Наукова монографія — не політичний маніфест — спровокувала скандал загальнодержавного масштабу. Сама ж Соломія ставилася до цього з іронією й казала:
Ці історії існують завдяки читачам
Долучайся до 1013 людей, які дають нам свободу знаходити й розповідати їх.
Підтримати
Ці історії існують завдяки читачам
Долучайся до 1013 людей, які дають нам свободу знаходити й розповідати їх.
Підтримати
Ці історії існують завдяки читачам
Долучайся до 1013 людей, які дають нам свободу знаходити й розповідати їх.
Підтримати
«У моєму розумінні Україна має шанс вижити як культурна європейська нація, тільки якщо модернізується. Це не значить, що перестануть існувати народні хори, але самі культурні цінності мають стати ліберальнішими. І важливо, щоб речі було названо своїми іменами — і тут якраз фемінізм є дуже непоганим інструментом».
Колеги називали її об’єкти дослідження «бахромою божевільних» — Соломія за своє життя читала подібне і про себе, проте це її не зупиняло. Навколо жінки сформувалася ціла школа дослідниць: Оксана Забужко, Тамара Гундорова, Віра Агеєва, Марія Зубрицька.
«Соломія була беззастережним інтелектуальним і моральним лідером свого покоління. Це була шалено яскрава, талановита, мудра і направду лицарської душі людина»
— писала Оксана Забужко.
Пішла з життя Соломія Павличко 31 грудня 1999 року — у 41 рік, отруївшись чадним газом і захлинувшись у своїй ванній. Вона не встигла завершити останню працю, але справа, яку вона почала, продовжила жити: у 2026 році Києво-Могилянська академія назвала програму з гендерних студій її іменем.
«Основи» й сьогодні залишається одним із перших незалежних видавництв України, яке й досі працює. Справу Соломії продовжила її донька Дана Павличко — вона перетворила видавництво на майданчик для сміливих культурних експериментів.
Твоя підтримка допомагає цим історіям надихати інших та показувати Україну світу.
Підтримати #ШОТАМ
