Недалеко від фронту, під звуки сирен, живуть сім’ї. Тривожність дітей, страх за завтра і відчуття, що не справляєшся — у такій реальності щодня опиняються тисячі батьків на Харківщині.
Аби навчити їх дбати про себе та порозумітися з дітьми, у Центрах життєстійкості проходять тренінги.
#ШОТАМ розповідає, як Центри допомагають вже зараз та куди у прифронтових регіонах можуть прийти батьки, що потребують підтримки.
Дружній простір для кожного мешканця громади
Центр життєстійкості — дружній, безбар’єрний простір, куди може звернутися кожен житель громади й отримати підтримку — першу психологічну допомогу, скерування до потрібних служб та організацій, можливість відвідувати групові заняття з психосоціальної підтримки тощо.
Фахівці можуть надавати послуги в самих просторах або ж онлайн. На Харківщині такі осередки почали роботу з 2024 року.
У Центрі життєстійкості жителі громади можуть:
- отримати першу психологічну допомогу;
- пройти діагностику свого психологічного стану;
- долучитися до зустрічей та занять з дітьми та дорослими зі схожими життєвими ситуаціями;
- отримати консультацію фахівців з соціальних і психологічних питань;
- долучатися до волонтерської діяльності Центру.
Особливу увагу в Центрах життєстійкості приділяють батькам, які виховують дітей та підлітків. Саме для них у Центрах проводять тренінги з позитивного батьківства. Це про довіру між дитиною і батьками, коли дорослі бачать і розуміють потреби дітей — у безпеці, турботі, свободі бути собою, у грі, у щирості. І водночас допомагають будувати межі, вчать керувати емоціями та поводитися відповідально.
Програма за науковими концепціями та сучасними стандартами
Програма «Батьківство без стресу» почала свою історію у 2019 році за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. Основна мета — допомогти батькам та дітям, які проживали у прифронтових селах та містечках Донеччини й Луганщини, зрозуміти їхні емоції та підтримати дітей під час війни.
«Перед тим, як створювати програму, ми провели дослідження. Коли запитували дітей, що змінилося у їхньому житті після вторгнення, то вони майже не згадували війну — говорили, що батьки стали емоційно відстороненими й холодними, що їм бракує підтримки і спілкування»,
— каже психологиня, співавторка програми Наталія Строєва.
Батьки думали, що головне — нагодувати дітей і вберегти від небезпеки. Здавалося, що малеча просто вередує і не слухає дорослих. Насправді ж це була реакція на стрес, а діти потребували спілкування, розуміння й підтримки.
Програму розробили на основі теорії прив’язаності Джона Боулбі та теорії стресу Ганса Сельє й побудували так, аби навчити батьків розпізнавати власні емоції та реагувати на поведінку дітей.
У часи повномасштабної війни батьки з прифронтових територій можуть пройти програму у Центрах життєстійкості. Тут можна без осуду говорити про емоційне виснаження, конфлікти та страхи. «Я не ідеальна/ідеальний», «Буває складно», «Я зриваюся» — фрази, які батьки часто чують одне від одного. Вони гуртуються, аби не залишатися наодинці зі своїми труднощами, знаходять фахову психологічну підтримку і головне — більше не думають, що з ними щось не так.
Вже підтримали понад 43 тисячі батьків
Наталія Строєва ділиться, що після перших тренінгів команда вирішила проводити у Центрах життєстійкості додаткові модулі програми. Перший — про виховання дошкільнят у любові та піклуванні. А другий — про виховання підлітків, які мають стати ініціативними дорослими та самостійно ухвалювати рішення. Батьки мають навчитися вчасно відпускати дітей та підтримувати їхню самостійність.
Особливу увагу у програмі приділили періоду, коли дитина переживає статеве дозрівання і намагається самостійно визначати свої межі.
«З часом дитина подумає: “О, так я вже дорослий/доросла. А мені ж обіцяли, що коли виросту, тоді буду мати можливість робити все, що захочу”. Програма пояснює батькам, як правильно підтримувати підлітків і будувати стосунки на основі поваги та довіри, а не заборон»,
— підсумовує Наталія Строєва.
Програму для батьків у прифронтових громадах оновили у 2025 році — там з’явилися теми сексуального виховання та виховання без гендерних стереотипів. А також теми, які пояснюють батькам, як говорити з підлітками про негативні наслідки вживання алкоголю та наркотиків.
Також у Центрах формується мережа тренерів, які проходять навчання, а потім працюють у своїх громадах з батьками або людьми, які їх замінюють.
У Центрах життєстійкості батьків вчать, як дати дітям безпечне й довірливе середовище, підтримати їхній розвиток і показати приклад у вирішенні конфліктів. А головне — визначати свій стан, відновлювати ресурс, бо лише так можна стати підтримкою для своїх дітей.
Навчилася розпізнавати та зменшувати стрес
Надія Бондар з міста Валки, що на Харківщині, допомагає чоловікові у будівельному бізнесі та виховує трирічну доньку. Та життя неподалік фронту має вплив — місяцями Надія не могла заснути й панікувала щоразу, коли чула тривогу.
Надія стежила за діяльністю Центру життєстійкості міста Валки у соцмережах. Та вперше наважилась звернутися за психологічною підтримкою, коли дізналася про тренінг «Батьківство без стресу». Жінці були потрібні не лише поради, але й спілкування з такими ж як вона — батьками, які мають власні тривоги й втому.
У громаді не працюють дитячі садки. Жінка ділиться, що в її районі понад половина жінок, які виховують дітей дошкільного віку, не можуть вийти з дому, бо немає на кого залишити дітей. У Надії така ж ситуація — дуже мало часу на себе.
Центри життєстійкості допомагають батькам приділити час собі — поки мама і тато відвідують заняття, діти проводять час в іншій кімнаті під наглядом працівників. Так само, у батьків є можливість залишити дітей на короткий час у Центрі, аби вирішити інші життєві справи — отримати соцпослуги, оформити документи чи інші.
На тренінгах Надія задумалася — як знаходити час, аби піклуватися про себе? Фахівці Центру життєстійкості порекомендували вправу «Кубик бажань», на гранях якого дорослі писали, що хотіли б зробити. Наприклад, випити кави, поспівати, почитати книжку чи подивитися фільм.
«Коли морально важко, потрібно кинути кубик і виконати бажання на одній зі сторін, яка випаде. Ця вправа допомагає поставити себе на перше місце»,
— каже Надія.
Окрім психологічних вправ, у Центрі проводять і творчі заняття та ігри, які допомагають батькам і дітям краще розуміти себе та одне одного. Наприклад, «Хвіст ящірки», що вчить визначати емоційний стан.
«Зранку ми питаємо у дитини: “Яка ти сьогодні ящірка: зелена (все добре, є ресурс), червона (зла) чи синя (сумна)?”. Якщо в нас обох — “зелена ящірка” — день буде активний»,
— розповідає Надія.
Тепер «хвіст ящірки» висить на холодильнику. Він допомагає Надії з донькою щодня говорити про свої емоції й краще розуміти одна одну.
Надія називає себе «амбасадоркою» Центру життєстійкості, адже порадила багатьом своїм подругам прийти до Центру та зокрема — на тренінги:
«Це відкрите й дружнє місце, де кожен та кожна може знайти підтримку: від розмови з психологом і порад, куди звернутися далі, до групових занять і творчих зустрічей. Я навчилася розпізнавати та зменшувати стрес сама і вчу цього дитину. Центри життєстійкості — наш порятунок».
Доєднуйтеся і ви до Центрів життєстійкості у своїх містах та містечках! Аби знайти Центр у вашому регіоні, перейдіть за посиланням.
Проєкт з розбудови Центрів життєстійкості в Україні реалізується Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України і є складовою Всеукраїнської програми ментального здоров’я “Ти як?” Першої леді Олени Зеленської.
Проєкт ЮНІСЕФ з підтримки та розвитку Центрів життєстійкості у Харківській області реалізується ГО «Всеукраїнський громадський центр «Волонтер» за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку через Німецький банк розвитку (KFW) та уряду Швеції.
