На цій кухні не просто готують — тут шукають особливий рецепт. Фіналісти з короткого списку Премії відповідальності 2024 стоять пліч-о-пліч біля плити та змішують інгредієнти, аби налагодити співпрацю, що тримає навіть у найскладніші часи.
Бо справжнє партнерство, як і українська кухня, народжується зі щирості, довіри й взаємопідтримки. #ШОТАМ відвідав подію «Бути на одній кухні», щоб віднайти рецепт відповідального партнерства.
Головна мета — створити простір для нових партнерств
Ми піднялися на 25-й поверх київської багатоповерхівки. Саме тут, у кулінарному просторі Гастролофт, відбулася подія «Бути на одній кухні», що організували Фонд Родини Богдана Гаврилишина та «Фундація ЗМІN» у партнерстві з проєктом «Гастросенси».
Географія їхніх проєктів починається від невеликих громад до проєктів міжнародного рівня — всі вони різні, але сьогодні кожен з них змішує свій досвід, мов інгредієнти, щоб навчитися бути разом на одній кухні.
З тераси відкривається панорама столиці, а на кухні вже кипить робота. За одним столом — десять організацій: лауреати та фіналісти короткого списку Премії Відповідальності 2024. Її заснував Фонд Родини Богдана Гаврилишина.
Фонд підтримує змінотворців по всій Україні — від громадських активістів і ветеранів до молоді та освітян. Запускає освітні програми, розвиває лідерство й партнерство, допомагає будувати відповідальне суспільство. А ще — підсилює голос України у світі.
Координують роботу кухні професійні кухарі та засновниця проєкту «Гастросенси» Лариса Латипова:
«Їжа — це сакральне українське дійство. Щоби страва вдалася, треба довіряти тому, хто поруч — аби не пересолив, не переперчив, досмажив. Це простір довіри»,
— пояснює Лариса.
Тут готуватимуть модерну українську кухню. Серед головних страв вечора:
- салат з рієтом зі скумбрії та ікри щуки, з квашеним яблуком та соусом з печених болгарських перців;
- філе качки смажене з гарніром з зелених карамелізованих яблук та маринованим волоський горіх, з соусом із калини з вином і медом;
- маковий рулет з вишневим шербетом та мусом з вареного згущеного молока.
Партнерство в громадах зі смаком сили духу
Учасники одягають фартухи і команди формуються самі собою. І, так само як у своїх проєктах, тут кожен має свою відповідальну роль.
Готувати салат зі скумбрії взялася засновниця організації, що стала лауреаткою Премії відповідальності 2024 у номінації «Історія відповідального партнерства: громади» Наталія Тарабалка — мати Героя України, майора Повітряних сил, одного з «привидів Києва», Степана Тарабалки та голова правління ГО «Пізнай свою мрію ім. Степана Тарабалка». Її організація з’явилася після загибелі сина, а створений нею оздоровчий центр «Тепло крилатої душі» вже три роки працює для ветеранів, чинних військових, їхніх родин та родин загиблих.
«Мене питають, звідки я беру сили. А я кажу — з любові. Бо коли наші рідні віддають життя за нас, ми не маємо права просто існувати. Я ж — проста сільська жінка, яка просто не могла стояти осторонь. Але нам вдалося створити команду небайдужих людей, більшість із яких самі постраждали від війни або втратили рідних»,
— говорить Наталія.
За премію її організація придбала апарат ударно-хвильової терапії, аби допомагати нашим воїнам проходити швидку реабілітацію. Тож головний інгредієнт партнерства для неї — сила духу.
До короткого списку фіналістів у номінації «Історія відповідального партнерства: громади» також увійшла Літературна платформа «Фронтера». Його представниця Анна Єкименко-Поліщук допомагає нарізати яблука до салату. Найголовніше у сильному партнерстві для їхньої команди — знайти спільні цінності:
«Для нас важливо будувати партнерство не на один раз. Якщо ми заходимо в партнерство, ми працюємо з партнерами протягом довгого періоду».
А ось головну страву вечора взявся готувати Азад Мамедов — він вправно обробляє качину грудку. Це представник БО «Департамент добрих справ» з ініціативою FrontPower, яка підтримує ЗСУ павербанками й зарядними станціями з використаних електронних цигарок:
«У партнерстві важливо залишатися людиною»,
— каже Азад.
Національний рецепт: людяність, що рятує життя
Біля великої помаранчевої центрифуги стоїть Ірина Солошенко, керівниця медичного напрямку фонду «КОЛО», що став лауреатом Премії відповідальності 2024 у номінації «Національний партнерський проєкт», та дбайливо промиває головний інгредієнт — зелене листя салату. Центрифуга закручується на повну і нагадує швидкість евакуаційних потягів, які їй з командою вдалося реалізувати разом з «Укрзалізницею».
Коли волонтерка Ірина Солошенко вперше взялася за ідею реанімаційного вагона, вже за місяць перший медичний потяг повністю розвантажив Дніпро, перевізши 125 важкопоранених. На сьогодні таких вагонів налічується вже 48. Евакуація, що колись тривала півтори години, тепер займає 10 хвилин.
«Премію ми інвестували на донорство — підтримку Центру крові Збройних сил України. Бо без крові немає життя. А без людяності — немає країни. Ось це і є наш секрет партнерства».
До короткого списку в номінації «Національний партнерський проєкт» також увійшла Платформа пам’яті «Меморіал». Представниця Лєра Лауда під час приготування головної страви згадує Марію Грабар, засновницю національної акції «Стіл пам’яті» та очільницю БФ ім. Іллі Грабара, створеного на честь її полеглого чоловіка:
«Наша цінність — у підтримці та емпатії. Марія започаткувала акцію, щоб підтримати рідних загиблих, які після хвилі уваги часто залишаються наодинці зі своїм болем».
Такий же секрет свого партнерства мають і ГО «EdCamp Ukraine», які номінували на премію створену з партнерами онлайн-платформу «Повір», щоб підтримувати вчителів і учнів та подолати освітні прогалини українського учнівства, спричинених пандемією COVID-19 і повномасштабним російським вторгненням в Україну. Їх представниця Дар’я Долімбаєва каже:
«Ми створюємо простір для освітян — щоб ділитися досвідом, виступати, надихати, аби вони відчували впевненість у собі».
Чесність відкриває кордони
Марія Мороз з ГО «Український свідок» взялася натирати яблука до соковитої качки із журавлинним соусом. На Премію відповідальності вони з командою подали проєкт «I’m Fine» — це художня інсталяція, представлена на Burning Man 2024, яка розповідає світові про стійкість України та вплив війни через українські артефакти. І стали лауреатом у номінації «Взаємодія без кордонів: Україна до світу».
«Коли я вперше відкрила правки на нашу заявку на Burning Man — просто злякалася. Сотні сторінок. Але ми написали їм чесно: ми не все розуміємо, та ми дуже хочемо співпрацювати. І це спрацювало. З того першого листа народилася партнерська історія, що принесла Україні грант і міжнародне визнання»,
— пригадує Марія.
Тому головний інгредієнт її команди — чесність.
За одним столом із Марією готує й Інна Іваненко, виконавча директорка БО «Пацієнти України». Хоч вони змагалися за перемогу в Премії відповідальності в одній номінації «Взаємодія без кордонів: Україна до світу», тепер разом творять спільну страву. Їхній проєкт Face the Future Ukraine спільно з міжнародними партнерами дарує українцям шанс на відновлення: лише у 2024 році повернули здоров’я й красу 60 людям — військовим і цивільним із тяжкими пораненнями.
Їхній рецепт партнерства простий:
«Гідність — це те, чого ми прагнемо для всіх українців — і тих, хто бореться з хворобами, і наших ветеранів. Вони заслуговують на гідні умови життя».
Найкраща спеція — міцні стосунки
До команди, яка готує маковий рулет з вишневим шербетом долучилася Христя Бойко, директорка «Фундації ЗМІN», яка є щорічним партнером Премії відповідальності:
«Ми всі звикли до офіційних подій із промовами та звітами. А сьогодні — про інше. Про те, що відбувається між подіями, між врученнями, між статуетками. Там, де рутинно, складно, довго — але по-справжньому. Найважливіші речі в роботі організацій народжуються саме в процесі, у взаємодії, а не на сцені».
Для Христі партнерство — це як «ходити в гості»:
«Коли йдемо в гості, ми готуємося, турбуємося, яку цінність можемо принести один одному. Це про складні стосунки, де ми не використовуємо один одного, а формуємо цінність у співдії».
Інгредієнт відповідальності: коли з малого проростає велике
Страви готові. Ми всі збираємо за столом частувати те, що приготували разом на одній кухні. Голова Фонду родини Богдана Гаврилишина Маріанна Єлейко зустрічає гостей з пакуночками з насінням соняха. Це не просто сувенір, а продовження тієї самої філософії, яку сповідує фонд — відповідальність як дія, що проростає з маленьких кроків:
«Для нас це важлива цінність, — каже Маріанна. — Ми говоримо про неї не лише тому, що Богдан Дмитрович написав Декларацію відповідальності людини понад десять років тому, а тому, що ми живемо цим принципом щодня. Саме вона — основа всіх дій. З неї починається довіра, з неї проростає партнерство. Як із маленької насінини — цілий сонях».
Тож, здається, рецепт відповідального партнерства знайдено. Він простий, точно перевірений багатьма громадськими організаціями, які роблять Україну сильнішою не тільки всередині, але й зовні:
Почніть із чесності — вона підсвітить вашу цінність. Додайте трохи людяності, щоб у кожній дії було місце емпатії. Приправте сміливістю — вона тримає форму навіть у складні часи. Не забудьте про відповідальність, а також спільні цінності — це основа будь-якого союзу. Додайте силу духу і гідність, щоб не зламатися у період викликів. Підсолодіть усе щирістю — вона знімає бар’єри між людьми. І, нарешті, щедро додайте підтримку одне одного та допомогу у спільному зростанні.
Жовтень для команди Фонду — «сезон збору врожаю» сенсів й історій, адже саме цього місяця, 19 жовтня, відзначають День відповідальності людини. Премія відповідальності народилася, щоб підсвітити реальні історії того, як ця цінність проявляється у вчинках.Хто знає, можливо, саме ваш приклад стане частиною наступної Премії відповідальності 2025. Реєструйтеся — і додайте свій інгредієнт до рецепта партнерства, адже новий набір вже стартував і триватиме до 30 листопада.
