Прикраси є оберегом сучасної жінки. Принаймні, так сприймають старовинні автентичні вироби, які не тільки додають родзинку в образ, але й несуть в собі певний сенс для своєї власниці. Саме такі прикраси виготовляє Інна Долгушина з Гірника, що на Донеччині.
У січні цього року жінка звільнилась з роботи з посади завуча. Залишившись без джерела доходу, вирішила заробляти на своєму хобі, адже ще раніше цікавилась українознавством та старовинними прикрасами. Зараз вироби Інни купують з усієї України, а також діаспора з п’яти країн світу. А український етно-фолк гурт TaRuta вже давно виступає у прикрасах від крамниці “Лунниця”.
Інна Долгушина
До січня 2019 року працювала заступницею директора у професійно-технічному закладі освіти в рідному місті. Звільнившись з роботи, почала займатись виготовлення автентичних прикрас.
За такі намиста продавали корів
За першою освітою я вчитель початкових класів та українознавства. Я захоплювалась слов’янським фольклором і культурою, тому автентичні вироби якось йшли ниткою зі мною протягом життя.
Намиста завжди були показником статусу у жінок. Батько міг продати не одну корову, аби тільки придбати прикрасу доньці. Це вважалось статком нареченої.
У своїх виробах я використовую є лунниці, дукачі, дукати, ягнуси, коралі. Навіть інтернет-магазин я назвала “Лунниця”, бо це є найпотужнішим слов’янським оберегом у вигляді місяця, що символізує жіночий початок. Якщо жінка хотіла привернути до себе увагу вищих сил, то одягала саме лунницю.
Здавна у різних регіонах намиста відрізнялись. Все, що привозили купці та чумаки, тим дівчата і любили себе прикрашати. На Лівобережжі, Чернігівщині, Полтавщині та Слобожанщині були поширені дукач, личман, ягнус. Це такі прикраси у вигляді великого медальйону. Також на Чернігівщині були російські монети з зображенням Катерини, якими також прикрашали намиста.
Коралі – намисто з коралових намистинок у вигляді циліндриків. Кількість ниток, які звуться разок, може бути від 1 до понад 25. Національних одяг українців не обходиться без червоних коралів. Тому і я зараз намагаюсь це впроваджувати у свої роботи.
Вартість прикраси не вгадаєш
Прикраси я роблю з натурального і напівкоштовного каміння. Але проблема в тому, що таке каміння в роздріб дуже важко купити. Тому більшість матеріалів для прикрас я замовляю в інтернеті.
Каміння використовую різне. Зазвичай замовниці просять щось підібрати спеціально для них. І тоді я експериментую, розглядаю різні види каміння та дивлюсь, з чим можна поєднати.
Для того, щоб створювати прикраси мені потрібна спокійна атмосфера. Бувають дні, коли творчість не йде. А прикраси потребують, щоб їх робили з хорошим настроєм, адже енергетика майстра передається і майбутньому власнику.
Коли я починала справу і писала бізнес-план, то була складність в тому, щоб порахувати ціну. Прикраси – це ж не хот-дог, де ми знаємо скільки і що покладено в середину і виходить собівартість. Намисто – це творчість , політ фантазії. І там не може бути фіксованого прайсу. Все залежить від того, який саме матеріал використовую. Я завжди питаю, на який бюджет рохраховує замовник. І так може вийти плюс-мінус 100 гривень від запланованої вартості.
Для прикладу, коралове намисто може коштувати 1600 гривень, керамічне – до 2000, браслет – 400, а чотки – від 250.
Від завуча до майстрині
До січня цього року я працювала заступницею директора у професійно-технічному закладі освіти в рідному місті. Але посеред навчального року я пішла з посади.
Стало питання, що ж робити далі. Наше маленьке містечко не є перспективним, особливо, коли шукаєш роботу у 36 років. Мені вистачило більше 15 років в педагогіці і я твердо вирішила, що туди більше не повернусь.
Я звернулась до Селидівського міського центру зайнятості зі своєю ідеєю. Кожного дня я їздила в Краматорськ на навчання, де зрештою захистила свій бізнес-план. Зі мною навчалися підприємець, який хотів відкрити ТОВ з надання послуг електрифікації і підприємниця з Покровська, яка відкрила кав’ярню. Такі серйозні бізнеси і тут я зі своїми намистами. Довгий час я витратила на вагання, вийде чи не вийде, але зрештою вирішила реалізувати свою мрію.
Від центру зайнятості я отримала стартовий капітал – 50 тисяч гривень. Ці гроші пішли на створення інтернет магазину. Та і цих коштів не вистачило. Ще своїх 20 тисяч я вклала на початок.
Але зараз, коли вже два місяці я отримую хороший прибуток, то розумію, що не даремно тоді наважилась. Єдине про що шкодую – що не зробила цього раніше.
“Завдяки зірковим друзям про мене дізнаються”
Одні з моїх перших виробів я виготовила для українського етно-фолк гурту TaRuta. Вони мої давні друзі, і коли я була на зламі після звільнення з роботи, то вони опинились поруч зі мною. Я хотіла для них зробити прикраси і сказала, що навіть якщо не вийде бізнес, то все одно зроблю їм такий подарунок.
І зараз вони виступають на великій сцені в моїх прикрасах. Це допомагає дізнаватись людям про мене більше.
TaRuta виступають за кордоном, і тому до мене прийшли діаспоряни з різних країн за такими прикрасами. На карті є 5 точок, де є мої намиста: Австрія, Чехія, Грузія, Швеція, Польща.
Користуються популярністю: у чоловіків чотки з гербом, а у дівчат – автентичні намиста до вишиванок і до іншого одягу.
Своєму другу письменнику Сергію Левченко я також зробила подарунок. І він розповів про мене у соціальних мережах, через що до мене стукали клієнти.
Хоча я не хотіла використовувати друзів як рекламу. Я просто робила від душі подарунки для них. А щоб популяризувати себе, я платила за рекламу та викладала роботи на хенд-мейд ярмарках, Prom.ua та OLX. Останні, до речі, зовсім нічого мені не принесли. На таку рекламу даремно тільки витратила кошти.
Чоловіки боялись купувати важкі прикраси жінкам
Одне з моїх найяскравіших замовлень стало намисто-сюрприз, замовниця якого повністю поклалася на мій смак. Вона написала, що хоче хенд-мейд роботу, але не таку, що я роблю зазвичай. Це мала бути прикраса саме для неї. Замовниця дала мені $100 і сказала – твори! Я зберегла автентичність, додала трипільське коло в центр. Вона навіть не хотіла дивитись фото, тримала інтригу до кінця. Прикраса її вразила, тому наступне замовлення було вже для невістки.
Хтось хоче замовити намисто за рисами характеру. Одна з замовниць хотіла купити прикрасу для свого сина, у якого був складний період у житті. Ми підібрали для нього каміння, яке б допомогло йому. А також додали символ – невеликий тризубчик, обплетений гілочками.
Приємно, коли чоловіки роблять замовлення для своїх жінок чи мам. Вони завжди лагідно обирають, хвилюються, щоб намисто не було важким і одразу підходять і питають яка вага, щоб дружині не було важко носити.
Я сама не ношу свої прикраси, бо люблю бачити їх на інших людях. Приємно, щось робити для людей і бачити віддачу. Далі я планую зареєструвати власну торговельну марку, а також поширювати українську автентичність по всьому світу.
