Коли Ігор іде вулицею у футболці з принтом про рідний Сихів, перехожі звертають увагу й цікавляться, де можна придбати таку річ. Чоловік з посмішкою відповідає, що її створили прикольні вояки, та ділиться соцмережами бренду «ШМОТ».
Ігор Шолтис заснував цей бренд у квітні, аби мати власну справу, до якої повернеться після війни. А ще щоб усі довкола знали про його рідний район, який є для нього дуже цінним.
Ігор Шолтис
військовий, засновник бренду «ШМОТ»
У 17 років з вулиці на Революцію гідності
Я звичайний хлопець із Сихова — найбільшого спального району Львова. І хоч у мене гарна сім’я та люблячі батьки, проте завжди кажу, що частково мене виховала вулиця. Мені завжди дуже подобалась уся ця романтика рідного району, хоча в часи моєї юності нас називали вуличними гопніками.
Під впливом цього вуличного життя я почав писати репчик, адже з дитинства боготворив Емінема. У старших класах вирішив, що сам можу бути джерелом культури хіп-хопу, тому писав власні пісні та шукав свою аудиторію серед однокласників і близьких друзів.
Коли я вступив до університету, саме почалися протести на Майдані. Мій географічний факультет у Львові одним з перших вийшов на мітинг 21 листопада. Я тоді не дуже підтримував політичний контекст і євроінтеграцію, але коли побили людей, зрозумів, що так жити не можна. Так у свої 17 вирушив на Революцію гідності та брав участь у протестах.
Став ветераном АТО до 20 років
Восени 2014-го я вступив на навчання до Польщі, проте вже тоді почалася АТО, і мене часто мучило сумління, що історія проходить повз мене. Тому я екстерном склав іспити, вступив у добровольчий підрозділ ОУН і поїхав воювати на Донеччину.
У вересні 2015 року мене вже поранили. Була загроза ампутації, я довго їздив на кріслі колісному, а згодом ще два роки вчився заново ходити.
Після одужання вирішив спробувати себе в громадському житті. Тоді зрозумів, що мені найбільше відгукується, коли я можу водночас заробляти собі на життя та створювати щось таке, що приносить комусь користь.
У Львові ми як ветерани АТО об’єдналися та відстоювали свої ідеали в суперечках з прихильниками московського патріархату чи комуністів. А коли почалась повномасштабна війна, серед націоналістів, до яких я належу, не було питань про те, чи йти захищати Україну. Ми хотіли відплатити росіянам більше, ніж робили це під час АТО.
Зараз я, брат і батько служимо в одній військовій частині, а мама підтримує нас з військового госпіталю, де піклується про поранених воїнів. До речі, ми з братом народилися в один день з різницею в кілька років.
Крім служби, я ще допомагаю друзям розвивати ресурс «Ветеран Медіа», де ми публікуємо гранти, надаємо юридичні послуги, залучаємо людей до донорства крові та формуємо свою ветеранську спільноту. Також займаюся благодійним фондом «5.56», який збирає кошти на різні військові підрозділи. А ще в моєму житті є творчість — під псевдо Гаррі Шульц часто вночі пишу демки, які можна прослухати в альбомі «Кенсел».
Власна справа як квиток у цивільне життя
Два роки тому в мене виникла ідея розвивати бренд «ШМОТ», який придумав мій побратим Віктор Петров, що загинув у 2023 році й також був родом із Сихова. В тому ж році формувався наш батальйон «Нахтігаль» і ми мали багато адміністративних обов’язків, тому часу на щось інше було обмаль. Але я знав, що у війську завжди буде багато роботи, і більш влучного часу придбати собі квиток у якесь цивільне життя просто не буде.
Я зрозумів, що мені буде дуже складно колись демобілізуватися, повернутися додому та просто залишитися ні з чим. Тоді вирішив почати власну справу, аби залишити її на місці, поки я на службі. Це навіть не так для заробітку, як для зайнятості.
Зараз ми створюємо одяг з цікавим принтом і працюємо над тим, щоб його оцінили люди. Так і виник наш «ШМОТ», яким, крім мене, займаються демобілізовані побратими, що зараз живуть у Львові. Вони відповідають за спілкування з клієнтами, підрядниками, опрацьовують замовлення. Ще є людина, яка відповідає за розвиток бренду.
Я презентував бренд у квітні, на свій день народження. За понад місяць роботи ми змогли оформити майже пів тисячі замовлень, і деякі люди замовляли по кілька футболок. Щодня кілька людей звертаються до нас за покупками.
Частина прибутку йде на потреби нашого підрозділу
Зараз найбільш популярною в нас є футболка з принтом, присвяченим моєму рідному району. Взагалі Сихів для мене — це єдине місце у світі, де я почуваюся вдома. Для мене це школа життя, де я пізнавав братерство, перше кохання, зради, перші підліткові потреби, щоб заробити кошти. Мені дуже пощастило, що я народився і жив своє свідоме життя саме там.
Іноді я занадто нав’язливо розповідаю про свій район, тож мене вже просять припинити. Але коли я у футболці з принтом Сихова, то це привертає увагу та чіпляє людей. Ця футболка для мене про самовираження, і саме вона зараз є найбільш популярною серед покупців. Коли її ношу, до мене часто підходять і запитують, де я це придбав. Відповідаю, що в прикольних чуваків, і даю наш інстаграм.
Ще один принт, який можна в нас придбати, має напис «Немає смузі в лісосмузі». Його придумав мій побратим Хорват, який вимушено переїхав з Донеччини до Львова. Цей принт ми присвятили воякам, які свідомо змінили своє комфортне цивільне життя на фронт.
Проте ці футболки замовляють і цивільні хлопці та дівчата, аби підтримати бізнес військових. Частину коштів ми переказуємо на потреби підрозділу «Нахтігаль», адже якщо не виконуватимемо свою роботу, то не буде ні речей, ні покупок.
Звісно, можна купляти футболку з псом Патроном, бо це прикольно і, на думку багатьох, досить патріотично. Хоча це не означає, що людина, яка носить такі речі, якось дотична до обороноздатності нашої країни, незалежно від того, у війську вона чи ні.
Зараз всі говорять, що найбільше хочуть перемоги та щоб швидше настав мир. Я б хотів, щоб увесь світ отримав адекватне просвітлення й дав нам можливість повернути наші адміністративні кордони та помститися. Нещодавно знову лунала фраза «Ніколи знову», але це знову зараз відбувається з нами. Російське зло має бути знищене не без участі всього цивілізованого світу.
«ШМОТ» допомагає вивчити основи бізнесу
Наші футболки зараз коштують 990 гривень. Я розумію, що це може бути дорого, але ми відповідаємо за якість нашого одягу. У нас гарна щільність тканини, аби річ було комфортно носити, і після першого прання у нас точно не попросять повернути кошти. Нам важливо, щоб люди до нас поверталися та рекомендували одяг іншим.
«ШМОТ» для мене зараз є інструментом для самовираження та майданчиком, який об’єднує людей спільною ідеєю. Для мене важливо орієнтуватися на мікроідентичності, які є в кожного з нас і вказують на спільноти, до яких ми належимо або які для нас дуже цінні.
А ще власний бренд допомагає мені пізнати ази бізнесу, адже раніше я не мав справи з підприємництвом. Я погано працюю з цифрами, і якби мене не страхували наші козаки на місці, то не знаю, чи впорався б із цим.
Ця справа може стати для мене плацдармом після демобілізації. Коли я приїду додому, крім соціальних проєктів у мене буде бізнес, який приноситиме мені прибуток і не дасть збожеволіти в пошуках якоїсь зайнятості за кордоном або в тих сферах, які взагалі мені нецікаві.
