Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Бізнес у 15: як на Донбасі учні відкривають власні підприємства

Партнерський матеріал

Опубліковано

Доки у більшості шкіл батьки учнів ще й досі скидаються кожного року на фарби, нові шпалери і ще на купу дрібниць, учні зі сходу навчились заробляти на потреби школи самостійно.

У Краматорську та Лисичанську уже більш, ніж півроку, працюють дві шкільні фірми – зі своїми директорами, цехом та відділом маркетингу. 

“ШоТам” поспілкувались із керівниками шкільних підприємств – одинадцятикласницею Аліною з Краматорська (фірма “Вакуваті”) та десятикласницею Поліною з Лисичанська (майстерня “Май Fox”) і запитали у них, як це – коли добробут цілої школи лягає на твої плечі.  

Соціальне шкільне підприємництво – один із методів розвитку молодіжного підприємництва. Це модель “дорослих” форм підприємництва, а створюють її самі учні. Фірма працює за їхньої ініціативи за усіма правилами розвитку підприємства.

Частина перша. Лисичанські дружбанки: історія успіху шкільної фірми “Май Fox” 

 <strong><em>Поліна Бєлікова</em></strong>

Поліна Бєлікова

Учениця 10 класу школи № 12 Лисичанська, директорка підприємства “Май Fox”

Планує стати лікаркою, щоб в майбутньому рятувати людей. Але вже зараз замислюється про те, що організує, можливо, і власне підприємство. Каже, що управління шкільною фірмою дало їй уявлення про те, як буде керувати своєю власною.
Директором підприємства до неї був одинадцятикласник Сергій. Але потім він випустився і зараз підтримує майстерню дистанційно.
“Він теж разом з нами все створював, і підкидає ідеї зараз”, – говорить Поліна.

Процес виробництва на фірмі “Май Fox”

Ось цей тиждень пройде, і почнемо вже шити дружбанки. А поки домовляємося, хто і що буде робити. 

Зараз в команді 7 осіб. Але буде більше – близько 12.

Ролі у нас розподіляються так: кілька дівчаток розпорюють і кроять речі. Потім вирізаємо, голочками все прихоплюємо і починаємо зшивати, пришивати застібки, ремінці. 

Потім фотографуємо виріб і виставляємо в соцмережі.

Особисто я люблю працювати за машинкою і зшивати матеріали.

Але, в принципі, у нас немає такого, щоб за кожним був закріплений якийсь один процес. Ми хочемо, щоб кожен з команди розвивався в тому напрямку, в якому йому хочеться. 

Тому з голкою працюють всі, на машинці – більшість (але непрофесійно). Якщо потрібно, можемо один одного запросто підміняти.

Деякі речі приносимо з дому, деякі – купуємо в секонд-хенді. Нещодавно ось зробили класні дружбанки зі шкіряного плаща.

Замовлення і ціна питання

Ми працюємо тільки на замовлення. Просто зараз шиємо фіранку для нашої штаб-квартири – “Друзі-хаба”. А взагалі в цьому році вже прийняли замовлення від представника організації “Генерація UA” на дружбанки, невдовзі будемо його виготовляти.

Поки десь 10 замовлень виконали, починаючи з минулого року. Це були екосумки, дружбанки. У нас замовляли також чохли на пуфи, безформенні крісла з наповнювачем.

Беремо дешево, бо зараз не можемо завищувати ціни – ще не розкрутилися, “імені” немає. Тому поки продаємо екосумки по 50 гривень і дружбанки по 200.

Працюють кілька годин в день і все встигають

Дружбанки робимо швидко, але через те, що ми школярі, маємо обмежений час. Тому у нас починається робочий день або з 16.00, або з 19.00 – якщо збігати додому поїсти і переодягнутися. Триває робочий день пару годин, за цей час можемо зшити кілька екосумок або одну дружбанку. Важливо, щоб все було красиво – робимо як для себе.

Піар-стратегія “Май Fox”

У нас є сторінка в Інстаграмі і Фейсбуці, ми там викладаємо все, над чим працюємо. Уже зробили логотипи, а тепер ось думаємо над брендування. Хочемо купити щось на кшталт штампа, щоб раз – і на виробі відразу наш логотип.

Зараз збираємо суму, щоб купити в школу сміттєві баки для роздільного сортування – нормальні пластикові, а не ті картонні, що у нас зараз стоять.

 <strong><em>Артем Корнецький</em></strong>

Артем Корнецький

Співзасновник освітньої організації School of ME, доктор філософії, бізнес-консультант, запрошений викладач УКУ

Його організація School of ME (або Школа усвідомленого підприємництва – авт.) допомагала працювати над проектом шкільного підприємництва школі № 12 з Лисичанська

Головне, що діти розібралися, як працює бізнес

У Німеччині такі шкільні фірми – вже давно не новинка і навіть мають свою організаційно-правову форму. В Україні поки такий досвід не дуже поширений.

До цього проекту ми вже співпрацювали з теми соціального підприємництва з Фондом Східна Європа та ChildFund Deutschland e.V., які спільно виконують проект за фінансування Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини. А соціальне шкільне підприємництво – якраз один з компонентів цього проекту.

Коли на сході був оголошений конкурс організацій, які допомогли б спробувати запустити ці пілотні фірми, ми подалися разом з лисичанською школою, тому що вже співпрацювали з ними до цього.

До того ж, у них вже була непогана база для впровадження шкільної фірми – фонд “Жовто-блакитні крила” допоміг облаштувати школі простір “Друзі-хаб”.


Для нас було головним, щоб діти зрозуміли, як працює підприємництво,
навчилися виробляти продукцію і робити продажі.


Так, ми працювали спочатку зі шкільною адміністрацією, розповідали вчителям, що таке соціальний шкільний бізнес. А далі проводили тренінги з бізнесу. 

Потім один підприємець, наш знайомий, подарував дітям професійну швейну машинку і ніж для розпорювання. І справа пішла.

Зараз школа розглядає можливість заснування громадської організації – аби вести підприємницьку діяльність на законних підставах.

Учні школи № 12 з Лисичанська пройшли:

  • тренінг для команди вчителів та адміністрації школи за темами усвідомлення та шкільне підприємництво;
  • 2 триденні модулі по темам “Соціальне та шкільне підприємництво, дизайн-мислення. Командоутворення та розвиток особистості підприємця”;  
  • дводенний модуль “Розвиток творчої впевненості. Маркетинг. Краудфандинг. Презентація підприємництва”. 
 <strong><em>Катерина Галенко</em></strong><br>

Катерина Галенко

ментор шкільної фірми “Май Fox” зі сторони вчителів

Координувала проект з соціального шкільного підприємництва зі сторони школи. Каже, проблемою стало те, що частина команди випустилася – тому майстерня ще оновлює командний склад. 

Сезон “дружбанок” ще тільки починається

Цього року все ще налагоджується, тому що одинадцятикласники, які складали кістяк минулої команди, випустилися. І прямо зараз набираємо нову команду в нашу майстерню “Май Fox”. 

Діти так назвали її, скоротивши слово “майстерня” і використовуючи схожість назви міста Лисичанськ зі словом “лисичка”. На логотипі, до речі, у них лисичка з голочкою.

Офіційно фірма відкрилася в кінці березня минулого року. Не так вже й багато встигли нашити продукції за пару місяців, тому що канікули були на носі. 

Десь десяток дружбанок продали по 200 гривень. Ці гроші пішли на розвиток хаба і майстерні. Зараз у дітей знову з’являються замовлення, стартуємо в повну силу з дня на день.

Частина друга. Історія успіху бренду бананок “Вакуваті” з Краматорська 

 <strong><em>Аліна Шарабан</em></strong>

Аліна Шарабан

учениця 11-А класу краматорської школи № 9, директорка підприємства “Вакуваті”, президент школи

На підприємстві задіяна з 10 класу. Каже, що зацікавлена у створенні власної фірми в майбутньому. На виробництві організовує робочий процес. Збирається після школи йти в IT-сферу.

Рік на підприємстві почався із викликів

Була велика проблема в тому, що на початку року минула наша команда просто розпалася. І мені довелося збирати нову команду самотужки – організовувати і піднімати. Тому виробництво екоторбинок і бананок тимчасово припинилося.

Але в кінці вересня люди вже зацікавилися і ми нарешті почали роботу. Команда – молодці, кожен кращий в своїй справі. Але, звичайно, в питаннях організації важко покластися на них.

Ось був такий момент, що ми не могли потрапити в робочий кабінет, тому що не було ключа на вахті. Тому що хлопці не подбали.


Так, і ще ускладнює роботу те, що я в випускному класі – і, крім того,
що треба все організувати, у мене ще є дуже багато репетиторів.


Хто замовляє і куди витрачають гроші

Ми буквально нещодавно за кілька днів пошили 30 екоторбин – наше замовлення для одного проекту, от-от повинні його віддати. Ми пошили також бананки на продаж в роздріб. І ще одне велике замовлення треба виконати: кожен учитель хоче купити у нас по одній сумці, тобто, разом це 40 сумок виходить.

Всі гроші йдуть до Фонду школи, а ми з Радою учнів думаємо, куди ці гроші подінемо. Зараз зробимо диванчики, купимо на весну каремати, щоб проводити уроки на вулиці.

На даний момент вже є 1000 гривень, від вчителів чекаємо ще десь 1600.

Права рука і правонаступник

Щодо організації я можу покластися на навички кожного з учасників окремо. Але, в цілому, я поки не готова залишити фірму напризволяще.

Є хлопчик з 10 класу, Кирило, він мені допомагає найбільше. Ось він – найвідповідальніший, і я впевнена, що коли піду в університет, він продовжить цю справу.

Кирило займається фінансами, підрахунком доходів і контролює якість продукту на виході. Моя права рука, загалом. Поки команда не зібралась у постійний склад, він мені дуже допомагає.

Процес виробництва і просування бренду

Ми називаємося “Вакуваті”, це архаїзм і означає він “нероби, лоботряси”.

В нашій команді поки 7-8 людей. Саме Фейсбуком буду займатися я, далі у нас буде СММ-менеджер, який займатиметься просуванням сторінки.

А взагалі працюємо так: є люди, у яких чудово виходить прасувати, є ті, хто добре обрізає ручки, є люди, які найкраще розкроюють речі.

Закупівлею матеріалу ж займаюся я – відбираю цікаві візерунки і текстури. Потім передаю дівчатам, які розкроюють вироби. Далі у справу вступають хлопці, які тканину прасують, те ж саме роблять з ручками і так далі.

 <em>Олена Кучерук</em>

Олена Кучерук

Менеджерка громадської організації “Молодіжний рух “Шифт”

Допомагала дітям створювати бренд “Вакуваті” і зараз всіляко підтримує та консультує шкільну фірму, організовуючи для новеньких працівників тренінги з шиття.

Ми хотіли, щоб діти використовували ресурси, які у них під рукою

Сьогодні у східному регіоні створюється помилкове враження, що якщо немає гранту, то ніякого підприємництва ти не відкриєш. Це хибне уявлення потрібно було якось змінювати.

Я координую діяльність молодіжного компоненту Kramatorsk Innovation Platform, що була заснована в рамках проекту з соціального підприємництва, який виконувався Фондом Східна Європа та ChildFund Deutschland e.V. за кошти Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

До цього була учасницею освітньої поїздки в Німеччину, яку організував Фонд. Їздили з екскурсією на місцеве шкільне підприємство. І потім, коли Фонд оголосив конкурс, організація “Молодіжний рух” шифт” вирішила взяти участь.

Ми в рамках своєї організації вже працювали з школою № 9 міста Краматорська, ми були знайомі з директором.

Головна мета була, щоб діти подивилися навколо себе і використовували ті ресурси, які у них є під рукою.

Зараз діти шукають вітрину для продукції

Під час навчання на модулях з підприємництва вийшов такий собі природний відбір – на першу лекцію прийшло дуже багато дітей, а потім, коли почалася сама робота і ми почали збиратися по суботах, залишилися тільки ті, кому це цікаво.

Вони працювали над однією ідеєю: прорахували ресурси, зробили прототип продукції – перевірили на покупцях, яким все сподобалося.

Потім ми допомогли їм покращити навички шиття і провели кілька майстер класів.

А ще їздили з дітьми до школи в Лисичанськ на обмін досвідом – це дуже допомогло нам швидше запуститися.

Зараз діти шукають фотографа і думають організувати вітрину з продукцією в кабінеті праці.

Школярі ЗОШ № 9 Краматорська пройшли такі тренінги:

  • 4 тренінги з основ підприємницької діяльності та дизайн-мислення, 
  • 2 тренінги з основ командної роботи,
  • 1 тренінг з основ візуальної комунікації, 
  • 5 робочих зустрічей (організували самі учні).

Віктор Конопкін

Менеджер освітньої организации School of ME

Очолює напрямок з молодіжного підприємництва в освітній організації School of ME. Був ментором шкільної фірми-учасниці міжнародного ярмарку шкільних підприємств у Берліні. Створює навчальні програми, в ролі тренера та ментора працює з соціальними підприємцями та шкільними фірмами.
Разом із колегою Оленою Кучерук з Краматорська розробляв освітні програми, ті самі міні-курси МВА для дітей. Координував налагодження виробництва у Лисичанську. Купив у учнів одну з дружбанок, і з задоволеням її носить.

Ми шукали, як оформити шкільні фірми за законом

Я нещодавно проводив невеличкий воркшоп на тему шкільного підприємництва на форумі для вчителів у Львові. Так ось, серед вчителів ніхто не знав, що це таке. У той час, як наприклад, в Німеччині шкільні фірми популярні у батьків. Якщо в районі є 2 школи, але в одній є фірма, а в другій немає, то батьки віддають дітей в ту школу, де підприємництво розвинене.

Також там є і організаційно-правова форма підприємства – так і називається “шкільна фірма”.

Тож наша організація була стурбована юридичною стороною діяльності шкільних фірм в Україні. 

Виявилось, в Україні є два законні способи функціонування шкільного підприємства.

1) через громадську організацію. З огляду на той факт, що сьогодні будь-яка ГО може проводити підприємницьку діяльність, якщо гроші вкладаються в функціонування організації. Що насправді так і є – адже учні витрачають гроші лиш на розвиток школи.

2) через шкільний комбінат. Це прописано в одній із постанов 1993 року. Уже тоді законодавство дозволяло створювати шкільні комбінати. У цьому випадку юридична особа стає засновником, простіше кажучи, школа сама приймає рішення створити шкільний комбінат.

Сьогодні, коли у нас активно впроваджується шкільна реформа, ця модель шкільного комбінату є ідеальною – і додатковим джерелом доходу для школи в умовах децентралізації.

У майбутньому будемо просувати цю тему і консультувати всі бажаючі школи. Думаю, через пару років Україна зможе дотягнутись до Німеччини за рівнем розвитку молодіжного підприємництва.

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Соціальне підприємництво як інноваційний механізм вирішення питань суспільного розвитку», що реалізується Фондом Східна Європа та громадською організацією ChildFund Deutschland e.V. і є частиною програми «Сприяння розвитку міжсекторного партнерства в цілях захисту інтересів дітей: долучення ВПО до активних учасників процесу». Проект виконується за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Точка зору, відображена у  цій публікації може не співпадати з точкою зору Фонду Східна Європа, ChildFund Deutschland e.V. чи Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Федеративної Республіки Німеччина.

15.10.2019

Суспільство

На Вінниччині знайшли сонячний годинник з римськими цифрами

Опубліковано

Під час дослідження руїн Барського замку на Вінниччині археологи відшукали величезний сонячний годинник з римськими цифрами.

Про це пише Новое время.

За словами голови ініціативної групи з відродження Барського замку Ігоря Лозінського, наразі знайдено два великі фрагменти сонячного годинника, тривають пошукові роботи усіх його фрагментів.

Читайте також: На Львівщині відтворили давнє городище в 3D-форматі

«Було знайдено залишки сонячного годинника. Це кам’яна плита, на якій відтворені римські цифри. Абсолютно достовірно, що це був сонячний годинник. На сьогодні знайдено два окремі великі фрагменти годинника. Будемо розкопувати далі, хочемо знайти решту його фрагментів», — каже Ігор Лозінський.

Що знайшли ще?

Взагалі археологи розкопали вже декілька нашарувань землі різних історичних епох глибиною 5,2 метри. Перше нашарування, яке має історичну цінність — це так зване «сміттєве» нашарування.

Читайте також: Софійський собор дивує археологів новими відкриттями і знахідками

Ігор Лозінський пояснює це тим, що навколо оборонних стін фортеці були вириті рови, які згодом, коли замок цілеспрямовано розбирали, засипали сміттям. Однак сміття тієї епохи сьогодні є історично цікавим.

На більш глибоких ділянках розкопок окрім сонячного годинника археологи знайшли фрагменти барської кераміки. Також була знайдена міні-ливарня, з якої відливали кулі для мушкетів та глиняна козацька люлька.

Ще одним цікавим артефактом, що привернув увагу археологічної групи стала сервізна ложка на якій викарбовано французьку лілію. Усі артефакти датуються XVII-XVIII століттям.

Нагадаємо, у річці Південний Буг знайшли меч, якому понад 500 років.

Як ми повідомляли раніше, у Харкові реставрують “скіфське золото”.

Усі фото: vlasno.info.

Читати далі

Суспільство

Як викладач філософії став Карпатським волоцюгою, Або як заробляти 1000$ на походах в гори

Опубліковано

Мирослав Мельничук – мабуть, останній мандрівний філософ в Україні.

Він заведе вас в Карпати, яких ви ще не бачили, нагодує в’яленим м’ясом власного приготування й пригостить на якійсь з вершин бутербродом зі смальцем.

Мирослав знає, де в Карпатах масово цвіте червона рута, а ще багато разів ходив шляхом Чугайстера, хоча сам – “клятий раціоналіст”. 

Він став заробляти 1000$ на місяць на своєму улюбленому хобі – походах в гори, залишивши за плечима науковий ступінь по філософії.  

Як це, коли гори стають роботою – далі в інтерв’ю з Карпатським волоцюгою.

<strong>Мирослав Мельничук</strong>

Мирослав Мельничук

Кандидат філософських наук Чернівецького національного університету, Карпатський волоцюга

В гори ходить з 13 років: спочатку походи з класом, потім на змагання, пізніше вирушав з університетськими друзями рятуватися від рутини.
Після п’яти років викладацької кар’єри в університеті, звільнився у 2019. Причина банальна: мала зарплата й багато роботи. 
Його хобі на той час забирало все більше часу і більше грошей приносило. Тоді одного дня він просто зробив вибір на користь гір і почав створювати авторські тури Карпатами.

На роботу – в ліси та полонини

Коли йдеш в гори, коли в тебе є час, це одна справа. Це – свято. Раз на місяць вирвався – супер! І неважливо, куди. 

А от коли збираєш туристичні групи й намагаєшся відповідати запиту аудиторії, тоді ходиш в один і той самий похід третій раз на місяць – і вже стає трохи нудно. 

Спочатку, коли гори перестали бути хобі й стали роботою, в мене було відчуття втрати свободи. Перший рік у якості гіда так і пройшов. Але я ці помилки врахував і цьогоріч просто складаю графік так, щоб і мені самому була цікавою подорож. 

Дружина – маркетолог, друг – бізнес-парнер

В моїй команді – в першу чергу, моя дружина. Вона є маркетологом проєкту “Карпатський волоцюга”. Є ще друг, з якими ми ще зі школи починали, з туристичного гуртка. Потім розбіглись по університетах й саме з ним почали організовувати собі студентські походи. Брали рюкзаки й після тижня навчання в університеті їхали в гори. Тепер він теж водить туристичні групи в гори. 

Небезпека в походах – в першу чергу від людей 

Карпати вважаються безпечними горами для початківців – місцеві он в шльопанцях на полонини підіймаються.

Але не треба недооцінювати українські гори: ніби й низькі, ніби й проблем не мало б виникнути, але, буває, там посеред літа враз може настати зима. 

Також треба стерегтися гроз: в горах вони дуже небезпечні, запросто можна отримати свою порцію електричного току.

Але головне, що я засвоїв: найбільша небезпека в горах – від інших людей. Завжди. Форс-мажорів в мене поки не було, але будь-які напружені ситуації, які лиш могли бути за всю мою кар’єру гіда, були пов’язані з людьми. З сусідніми групами неадекватними, з місцевими.  

До біди діло не доходило, але ситуації були різні.То людям не подобалось, що ми зайняли місце поряд, то нізвідки поприїжджали місцеві на автомобілях, не побачили наметів й мало не наїхали на нього. 

Тому універсальна порада: краще тікати туди, де нема людей.

Скільки коштують авторські походи від Волоцюги

Я завжди оголошую ціни на кожен похід, якогось єдиного тарифу в мене немає. 

Все залежить від характеру походу, від кількості витраченого мною на підготовку часу.

Якщо це простий похід на три дні, то коштуватиме він близько півтори тисячі гривень. Або від 300 до 500 гривень на день.

А от якщо похід великий, то спрацьовує підхід “гуртом дешевше”: так 12-денний похід коштує 4600 гривень, але в день це всього 380 гривень виходить. Хоча він для мене – складний, і до такого походу я готуюсь два місяці. 

За один вихід в гори можу заробляти від 1000 гривень до 1000 доларів. 

Я поки що поганий бухгалтер і не вмію врахувати оці приховані моменти – вартість самої розкрутки каналу, рекламу. 

Канал виріс не безкоштовно: я купляв рекламу, писав гостьові статті до інших ресурсів. 

Коли займаєшся власною справою, є купа складних бізнес-процесів, які ще треба буде вивчати – якось в університеті на філософському факультеті цього не навчали.

Іноді готуюсь до походу за місяці

Якщо я збираюсь вести в похід велику групу туристів, то перед походом в мене вся квартира заставлена батончиками й цукерками, зефірками всілякими. 

Вони всі порційно розділяються і я перед стартом вручаю кожному туристу його частину їжі. Це так звані колективні продукти, з яких ми ввечері готуємо їжу, а є ще індивідуальні, у військовому варіанті – коли ти на привалі й можеш з’їсти якийсь батончик. Це і є моя підготовка до походу.

Я завчасно самотужки готую всі продукти для групи – в’ялю м’ясо, закуповую овочі, окремо розподіляю м’ясо по пластикових пляшках й заливаю його жиром.

Класна, до речі, штука: м’ясо може так місяці зберігатися. Дістаєш потім ту пляшку в поході, коли готуєш плов на групу з 10 людей, розрізаєш – і маєте м’ясо до плову! 

Ще треба сухпайки на кожного приготувати та набрати смальцю – ніщо краще такої намазки на хліб в горах не смакує. 

Сублімати: це коли не поїв нормально і цілий день ходиш злий

Це нове віяння похідної моди – їжа швидкого приготування. Спершу, коли їх пробуєш – є спокуса замінити усі плови в поході висушеною гречкою з м’ясом та сухим же борщем. 

Я так і зробив одного разу: вирішив замінити нормальне харчування субліматами – нічого не вийшло. Зараз вони в мене в рюкзаку “живуть” до самого кінця походу.

Якщо є варіант їх замінити – банально купити брикет супу, який 20 гривень коштує, і до нього сушеного м’яса додати. Такий суп і те буде в рази смачніший, ніж просто залити кип’ятком сушений борщ.

Я пробував усі сублімати: які б не були круті й смачні, але повністю замінити харчування в поході нездатні. День-два на них можна прожити, а потім стане дуже тяжко: набридають, таким добром не можна снідати постійно. Хоча б раз на два дні треба приготувати в казанку нормальний суп чи кашу. 

Тому я зробив висновок: треба їсти те, до чого звик. Тоді й загальне самопочуття групи підвищується, і настрій. Бо інакше чогось смачного не поїв і йдеш собі горами – злющий. 

Як філософія допомагає в горах?

Тут не стільки філософія, скільки сама робота викладачем дала мені уміння керування групами. Знаходити спільну мову – тому що іноді треба, буває, конфлікти залагоджувати. Банально люди можуть засумувати, що дощ іде – чи бо важко.

Ця робота дає мені можливість бачити й запобігати конфліктам. 

А так паралелі між філософією і горами ніби й нема, окрім того, що філософія – це теж мандри. Лишень інтелектуальні. 

Місця сили в Карпатах

Я  по натурі клятий раціоналіст і в містику не вірю, вважаю чугайстра метафорою. Але частина Гринявських і Яловичорських гір, Межиріччя Білого і Чорного Черемоша – саме круте місце в Карпатах. Там я почуваю себе найкраще.

Чорний діл, хребет Пнів’є та Похід Шлях Чугайстра – він якраз об’єднує всі найулюбленіші мною місця в Карпатах. 

Витягнув у подорожі підписників телеграм-каналу

“Карпатський волоцюга” був в українському телеграмі першим проєктом саме про походи.

Він і зараз лишається в цій вузькій ніші найбільшим. Коли почав заробляти цим, надворі був десь 2017-2018 рік. А що спонукало? Та банально – я давно бачив, як працює комерційний туризм. 

Згадав студентські роки, коли більш підприємливі з нас водили людей в походи й брали за це гроші. І зрозумів, що це може бути нормальним бізнес-планом.

Сьогодні в мене нема розрахованого на 10 років вперед бізнес-плану. Але цю нішу я намагаюсь розвивати й буду пробувати масштабувати – однозначно. 

Хоч, щоб за якийсь час в мене на одну дату планувалось кілька походів – різного типу складності, орієнтованих на різну аудиторію.

І географічно теж плануємо розвиватись: цієї осені будемо пробувати їхати в Румунію та Польщу. А там вже і далі просуватиму свою справу.

Туристичний календар від Карпатського волоцюги

Для широкого загалу мандри – сезонне явище. В червні-липні на червону руту можна піти подивитись. А за чим йти в гори взимку?Взимку набагато менше народу в горах, але є походи в гори, а є – комфортний відпочинок: от ми там Новий рік організовували. Різного року івенти. А ще діджитал-детокс: живемо в будиночку, тепло, можна помитись – і теж собі тревел-продукт.

Взагалі маю в планах масштабування бізнесу. І територіально – поширити авторські походи на все більшу кількість країн, і кількісно – знайти в команду більше гідів. Цього року, правда, не вийшло через карантин, а на наступну зиму плануємо вилазки в теплі краї робити.

Читати далі

Суспільство

Як на Харківщині тренувалися нацгвардійці-сапери (ФОТО)

Опубліковано

На Харківщині упродовж двох тижнів тривало інтенсивне навчання гвардійців-саперів на базі військового стрільбища Слобожанської бригади.

Про це повідомили у пресслужбі Нацгвардії.

Зазначається, що сапери відпрацювали основні завдання фортифікаційного обладнання та маскування позицій з використанням інженерної техніки та табельних маскувальних комплектів.

Читайте такожЯк морпіхи змагалися за звання кращого снайпера (ФОТО)

Шляхом проведення інженерної розвідки гвардійці виявляли, ідентифікували та локалізували навчальні вибухонебезпечні предмети, що були встановлені заздалегідь.

На практиці відпрацювали підривні роботи одиночних зарядів двома способами – вогневим та електричним. А ще – провели розрахунок та виготовили фігурні та зосереджені заряди для підриву конструкцій з різних матеріалів. Підривні роботи проводилися з дотриманням усіх необхідних заходів безпеки.

Читайте також: Під Києвом завершилися навчання кулеметників та гранатометників (ФОТО)

Інженери забезпечили цілковиту автономність власного табору за допомогою  штатного інженерного обладнання.

Нагадаємо, в Україні запрацювала школа морпіхів.

Як ми повідомляли раніше, нацгвардійці тренуються з гранатометами США PSRL-1.

Усі фото: ngu.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили єдиний інформаційний портал для туристів

Опубліковано

У вівторок, 30 червня, розпочав роботу єдиний інформаційний портал для туристів, які подорожують Україною, а також для українців, які їдуть за кордон.

Про це пише Хмарочос.

На порталі VISIT Ukraine Today розміщено актуальну інформацію про:

  • правила перетину кордону;
  • правила в’їзду українців до країн світу;
  • перелік країн «зеленої зони» та «червоної зони»;
  • правила адаптації карантину, обсервації / самоізоляції;
  • правила поведінки в аеропортах;
  • правила перебування у містах, готелях, публічних місцях, закладах харчування тощо;
  • встановлення та користування мобільним додатком «Дій вдома».

Читайте також: Куди поїхати на вихідних? П’ять дивовижних каньйонів України

Фото: visitukraine.today

Також на сайті можна придбати медичний страховий поліс українських компаній, який покриває лікування COVID-19 та обсервацію.

Інформація на ресурсі доступна трьома мовами – українською, англійською та російською.

Читайте також: Відпочинок 2020. Шість великих озер України, про які ви точно не знали

На всіх вокзалах й аеропортах планують розмістити QR-коди за посиланням на портал.

Нагадаємо, Міністерство закордонних справ України створило інтерактивну карту для планування подорожей за кордон під час пандемії коронавірусу.

Головне фото: ua.news.

Читати далі

Суспільство

В Україні запрацювала школа морпіхів

Опубліковано

У Миколаєві на базі Навчального центру Військово-Морських Сил України розпочала формування Школа морського піхотинця.

Про це повідомили у пресслужбі Військово-Морських Сил України у Фейсбуці.

«Ми можемо побудувати кораблі, отримати сучасну військову техніку, але без вмотивованих, патріотичних та підготовлених людей, ця техніка ніколи належно не виконає поставлених завдань. Саме тому створення Школи морського піхотинця є черговим кроком на шляху розбудови професійної національної морської піхоти та флоту», – підкреслив командувач Військово-Морських Сил.

Читайте такожПричина №16, чому варто підтримати #ШоТам: ми відроджуємо авторитет української армії

Також він наголосив на тому, що завдання Школи полягає у підготовці морських піхотинців за стандартами НАТО.

Повідомляється, що начальником Школи морської піхоти було призначено бойового офіцера, морського піхотинця Ігоря Куцара, якому під час урочистостей командувач ВМС вручив чергове військове звання підполковник.

Навчання морських піхотинців

Навчання у Школі морського піхотинця триватиме трохи більше ніж три місяців за модульним принципом.

Дисципліни: топографія, тактика, психологія, вогнева підготовка тощо. Найбільш інтенсивні заняття проходитимуть з фізичної, морської, повітрянодесантної підготовки, розвідувальної підготовки, виживання та протидії саморобним вибуховим засобам.

Читайте також: Відбулися масштабні навчання морської авіації (ФОТО)

«Підготовка у цій Школі включатиме модулі з повітрянодесантної та морської десантної підготовки. Також це тактична, вогнева та інші види підготовки, – розповів підполковник Ігор Куцар.

Відзначається, що після завершення навчання кожний морський піхотинець володітиме всіма видами стрілецької зброї, вмітиме керувати всіма видами техніки, яка стоїть на озброєнні у підрозділах морської піхоти.

Читайте такожЯк спецпризначенці десантувалися на острів Березань у Чорному морі (ВІДЕО)

У ході навчання військовослужбовці здійснюватимуть перший ознайомчий стрибок з парашутом, перехід морем, і як кінцевий іспит – через подолання психологічної смуги отримають право проголосити клятву морського піхотинця.

Нагадаємо, українські розвідники показали мотиваційний ролик.

Як ми повідомляли раніше, спецпризначенці провели змагання пам’яті загиблого бійця.

Усі фото: facebook.com/navy.mil.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

У Києві завершують реконструкцію старовинного будинку для молодят

Опубліковано

У Києві завершується реконструкція Подільського РАЦСу, де кияни зможуть одружитися та поєднати долі у романтичній атмосфері старовинної садиби.

Про це пише Вечірній Київ.

Це будівля 19 сторіччя. Реставраційні роботи у будівлі Подільського РАЦС, що по вулиці Борисоглібській, – пам’ятці архітектури місцевого значення, були розпочаті восени минулого року.

Читайте також: Європейські наречені в українських сукнях: як Франківський бренд підкорює світ

За цей час проведено:

  • реставрацію даху,
  • реставрацію перекриття між першим та другим поверхом у приміщенні зали,
  • здійснено електромонтажні роботи першого та другого поверху, вхідних груп,
  • влаштовано пожежну сигналізацію,
  • монтовано систему опалення та переоснащено тепловий пункт,
  • проведено роботи з монтажу системи кондиціювання та вентиляції.

Також виконані внутрішні опоряджувальні роботи і роботи з відновлення фасаду та фасадної ліпнини.

Читайте також: Морський піхотинець зворушливо освідчився в коханні (ВІДЕО)

Читайте також: Весільна сукня від українського дизайнера: популярні бренди і ціни

У цьому будинку мешкав професор Київської духовної академії Степан Сольський, який був міським головою Києва у 1887-1900 рр.

Читайте такожКохання під час карантину: в Україні побралися 1172 пари

Нагадаємо, у Києві в Маріїнському парку оновили міст закоханих.

Як ми повідомляли раніше, в Україні зіграли перше онлайн-весілля.

Усі фото: vechirniy.kyiv.ua.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.