Бізнес у 15: як на Донбасі учні відкривають власні підприємства

Доки у більшості шкіл батьки учнів ще й досі скидаються кожного року на фарби, нові шпалери і ще на купу дрібниць, учні зі сходу навчились заробляти на потреби школи самостійно.

У Краматорську та Лисичанську уже більш, ніж півроку, працюють дві шкільні фірми – зі своїми директорами, цехом та відділом маркетингу. 

“ШоТам” поспілкувались із керівниками шкільних підприємств – одинадцятикласницею Аліною з Краматорська (фірма “Вакуваті”) та десятикласницею Поліною з Лисичанська (майстерня “Май Fox”) і запитали у них, як це – коли добробут цілої школи лягає на твої плечі.  

Соціальне шкільне підприємництво – один із методів розвитку молодіжного підприємництва. Це модель “дорослих” форм підприємництва, а створюють її самі учні. Фірма працює за їхньої ініціативи за усіма правилами розвитку підприємства.

Частина перша. Лисичанські дружбанки: історія успіху шкільної фірми “Май Fox” 

Поліна Бєлікова

Учениця 10 класу школи № 12 Лисичанська, директорка підприємства “Май Fox”

Планує стати лікаркою, щоб в майбутньому рятувати людей. Але вже зараз замислюється про те, що організує, можливо, і власне підприємство. Каже, що управління шкільною фірмою дало їй уявлення про те, як буде керувати своєю власною.
Директором підприємства до неї був одинадцятикласник Сергій. Але потім він випустився і зараз підтримує майстерню дистанційно.
“Він теж разом з нами все створював, і підкидає ідеї зараз”, – говорить Поліна.

Процес виробництва на фірмі “Май Fox”

Ось цей тиждень пройде, і почнемо вже шити дружбанки. А поки домовляємося, хто і що буде робити. 

Зараз в команді 7 осіб. Але буде більше – близько 12.

Ролі у нас розподіляються так: кілька дівчаток розпорюють і кроять речі. Потім вирізаємо, голочками все прихоплюємо і починаємо зшивати, пришивати застібки, ремінці. 

Потім фотографуємо виріб і виставляємо в соцмережі.

Особисто я люблю працювати за машинкою і зшивати матеріали.

Тому з голкою працюють всі, на машинці – більшість (але непрофесійно). Якщо потрібно, можемо один одного запросто підміняти.

Деякі речі приносимо з дому, деякі – купуємо в секонд-хенді. Нещодавно ось зробили класні дружбанки зі шкіряного плаща.

Замовлення і ціна питання

Ми працюємо тільки на замовлення. Просто зараз шиємо фіранку для нашої штаб-квартири – “Друзі-хаба”. А взагалі в цьому році вже прийняли замовлення від представника організації “Генерація UA” на дружбанки, невдовзі будемо його виготовляти.

Поки десь 10 замовлень виконали, починаючи з минулого року. Це були екосумки, дружбанки. У нас замовляли також чохли на пуфи, безформенні крісла з наповнювачем.

Беремо дешево, бо зараз не можемо завищувати ціни – ще не розкрутилися, “імені” немає. Тому поки продаємо екосумки по 50 гривень і дружбанки по 200.

Працюють кілька годин в день і все встигають

Дружбанки робимо швидко, але через те, що ми школярі, маємо обмежений час. Тому у нас починається робочий день або з 16.00, або з 19.00 – якщо збігати додому поїсти і переодягнутися. Триває робочий день пару годин, за цей час можемо зшити кілька екосумок або одну дружбанку. Важливо, щоб все було красиво – робимо як для себе.

Піар-стратегія “Май Fox”

У нас є сторінка в Інстаграмі і Фейсбуці, ми там викладаємо все, над чим працюємо. Уже зробили логотипи, а тепер ось думаємо над брендування. Хочемо купити щось на кшталт штампа, щоб раз – і на виробі відразу наш логотип.

Зараз збираємо суму, щоб купити в школу сміттєві баки для роздільного сортування – нормальні пластикові, а не ті картонні, що у нас зараз стоять.

Артем Корнецький

Співзасновник освітньої організації School of ME, доктор філософії, бізнес-консультант, запрошений викладач УКУ

Його організація School of ME (або Школа усвідомленого підприємництва – авт.) допомагала працювати над проектом шкільного підприємництва школі № 12 з Лисичанська

Головне, що діти розібралися, як працює бізнес

У Німеччині такі шкільні фірми – вже давно не новинка і навіть мають свою організаційно-правову форму. В Україні поки такий досвід не дуже поширений.

До цього проекту ми вже співпрацювали з теми соціального підприємництва з Фондом Східна Європа та ChildFund Deutschland e.V., які спільно виконують проект за фінансування Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини. А соціальне шкільне підприємництво – якраз один з компонентів цього проекту.

Коли на сході був оголошений конкурс організацій, які допомогли б спробувати запустити ці пілотні фірми, ми подалися разом з лисичанською школою, тому що вже співпрацювали з ними до цього.

До того ж, у них вже була непогана база для впровадження шкільної фірми – фонд “Жовто-блакитні крила” допоміг облаштувати школі простір “Друзі-хаб”.

Так, ми працювали спочатку зі шкільною адміністрацією, розповідали вчителям, що таке соціальний шкільний бізнес. А далі проводили тренінги з бізнесу. 

Потім один підприємець, наш знайомий, подарував дітям професійну швейну машинку і ніж для розпорювання. І справа пішла.

Зараз школа розглядає можливість заснування громадської організації – аби вести підприємницьку діяльність на законних підставах.

Учні школи № 12 з Лисичанська пройшли:

• тренінг для команди вчителів та адміністрації школи за темами усвідомлення та шкільне підприємництво;
• 2 триденні модулі по темам “Соціальне та шкільне підприємництво, дизайн-мислення. Командоутворення та розвиток особистості підприємця”;  
• дводенний модуль “Розвиток творчої впевненості. Маркетинг. Краудфандинг. Презентація підприємництва”. 

Катерина Галенко

ментор шкільної фірми “Май Fox” зі сторони вчителів

Координувала проект з соціального шкільного підприємництва зі сторони школи. Каже, проблемою стало те, що частина команди випустилася – тому майстерня ще оновлює командний склад. 

Сезон “дружбанок” ще тільки починається

Цього року все ще налагоджується, тому що одинадцятикласники, які складали кістяк минулої команди, випустилися. І прямо зараз набираємо нову команду в нашу майстерню “Май Fox”. 

Діти так назвали її, скоротивши слово “майстерня” і використовуючи схожість назви міста Лисичанськ зі словом “лисичка”. На логотипі, до речі, у них лисичка з голочкою.

Офіційно фірма відкрилася в кінці березня минулого року. Не так вже й багато встигли нашити продукції за пару місяців, тому що канікули були на носі. 

Десь десяток дружбанок продали по 200 гривень. Ці гроші пішли на розвиток хаба і майстерні. Зараз у дітей знову з’являються замовлення, стартуємо в повну силу з дня на день.

Частина друга. Історія успіху бренду бананок “Вакуваті” з Краматорська 

Аліна Шарабан

учениця 11-А класу краматорської школи № 9, директорка підприємства “Вакуваті”, президент школи

На підприємстві задіяна з 10 класу. Каже, що зацікавлена у створенні власної фірми в майбутньому. На виробництві організовує робочий процес. Збирається після школи йти в IT-сферу.

Рік на підприємстві почався із викликів

Була велика проблема в тому, що на початку року минула наша команда просто розпалася. І мені довелося збирати нову команду самотужки – організовувати і піднімати. Тому виробництво екоторбинок і бананок тимчасово припинилося.

Але в кінці вересня люди вже зацікавилися і ми нарешті почали роботу. Команда – молодці, кожен кращий в своїй справі. Але, звичайно, в питаннях організації важко покластися на них.

Ось був такий момент, що ми не могли потрапити в робочий кабінет, тому що не було ключа на вахті. Тому що хлопці не подбали.

Хто замовляє і куди витрачають гроші

Ми буквально нещодавно за кілька днів пошили 30 екоторбин – наше замовлення для одного проекту, от-от повинні його віддати. Ми пошили також бананки на продаж в роздріб. І ще одне велике замовлення треба виконати: кожен учитель хоче купити у нас по одній сумці, тобто, разом це 40 сумок виходить.

Всі гроші йдуть до Фонду школи, а ми з Радою учнів думаємо, куди ці гроші подінемо. Зараз зробимо диванчики, купимо на весну каремати, щоб проводити уроки на вулиці.

На даний момент вже є 1000 гривень, від вчителів чекаємо ще десь 1600.

Права рука і правонаступник

Щодо організації я можу покластися на навички кожного з учасників окремо. Але, в цілому, я поки не готова залишити фірму напризволяще.

Є хлопчик з 10 класу, Кирило, він мені допомагає найбільше. Ось він – найвідповідальніший, і я впевнена, що коли піду в університет, він продовжить цю справу.

Кирило займається фінансами, підрахунком доходів і контролює якість продукту на виході. Моя права рука, загалом. Поки команда не зібралась у постійний склад, він мені дуже допомагає.

Процес виробництва і просування бренду

Ми називаємося “Вакуваті”, це архаїзм і означає він “нероби, лоботряси”.

В нашій команді поки 7-8 людей. Саме Фейсбуком буду займатися я, далі у нас буде СММ-менеджер, який займатиметься просуванням сторінки.

А взагалі працюємо так: є люди, у яких чудово виходить прасувати, є ті, хто добре обрізає ручки, є люди, які найкраще розкроюють речі.

Закупівлею матеріалу ж займаюся я – відбираю цікаві візерунки і текстури. Потім передаю дівчатам, які розкроюють вироби. Далі у справу вступають хлопці, які тканину прасують, те ж саме роблять з ручками і так далі.

Олена Кучерук

Менеджерка громадської організації “Молодіжний рух “Шифт”

Допомагала дітям створювати бренд “Вакуваті” і зараз всіляко підтримує та консультує шкільну фірму, організовуючи для новеньких працівників тренінги з шиття.

Ми хотіли, щоб діти використовували ресурси, які у них під рукою

Сьогодні у східному регіоні створюється помилкове враження, що якщо немає гранту, то ніякого підприємництва ти не відкриєш. Це хибне уявлення потрібно було якось змінювати.

Я координую діяльність молодіжного компоненту Kramatorsk Innovation Platform, що була заснована в рамках проекту з соціального підприємництва, який виконувався Фондом Східна Європа та ChildFund Deutschland e.V. за кошти Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

До цього була учасницею освітньої поїздки в Німеччину, яку організував Фонд. Їздили з екскурсією на місцеве шкільне підприємство. І потім, коли Фонд оголосив конкурс, організація “Молодіжний рух” шифт” вирішила взяти участь.

Ми в рамках своєї організації вже працювали з школою № 9 міста Краматорська, ми були знайомі з директором.

Головна мета була, щоб діти подивилися навколо себе і використовували ті ресурси, які у них є під рукою.

Зараз діти шукають вітрину для продукції

Під час навчання на модулях з підприємництва вийшов такий собі природний відбір – на першу лекцію прийшло дуже багато дітей, а потім, коли почалася сама робота і ми почали збиратися по суботах, залишилися тільки ті, кому це цікаво.

Вони працювали над однією ідеєю: прорахували ресурси, зробили прототип продукції – перевірили на покупцях, яким все сподобалося.

Потім ми допомогли їм покращити навички шиття і провели кілька майстер класів.

А ще їздили з дітьми до школи в Лисичанськ на обмін досвідом – це дуже допомогло нам швидше запуститися.

Зараз діти шукають фотографа і думають організувати вітрину з продукцією в кабінеті праці.

Школярі ЗОШ № 9 Краматорська пройшли такі тренінги:

• 4 тренінги з основ підприємницької діяльності та дизайн-мислення, 
• 2 тренінги з основ командної роботи,
• 1 тренінг з основ візуальної комунікації, 
• 5 робочих зустрічей (організували самі учні).

Віктор Конопкін

Менеджер освітньої организации School of ME

Очолює напрямок з молодіжного підприємництва в освітній організації School of ME. Був ментором шкільної фірми-учасниці міжнародного ярмарку шкільних підприємств у Берліні. Створює навчальні програми, в ролі тренера та ментора працює з соціальними підприємцями та шкільними фірмами.
Разом із колегою Оленою Кучерук з Краматорська розробляв освітні програми, ті самі міні-курси МВА для дітей. Координував налагодження виробництва у Лисичанську. Купив у учнів одну з дружбанок, і з задоволеням її носить.

Ми шукали, як оформити шкільні фірми за законом

Я нещодавно проводив невеличкий воркшоп на тему шкільного підприємництва на форумі для вчителів у Львові. Так ось, серед вчителів ніхто не знав, що це таке. У той час, як наприклад, в Німеччині шкільні фірми популярні у батьків. Якщо в районі є 2 школи, але в одній є фірма, а в другій немає, то батьки віддають дітей в ту школу, де підприємництво розвинене.

Також там є і організаційно-правова форма підприємства – так і називається “шкільна фірма”.

Тож наша організація була стурбована юридичною стороною діяльності шкільних фірм в Україні. 

Виявилось, в Україні є два законні способи функціонування шкільного підприємства.

1) через громадську організацію. З огляду на той факт, що сьогодні будь-яка ГО може проводити підприємницьку діяльність, якщо гроші вкладаються в функціонування організації. Що насправді так і є – адже учні витрачають гроші лиш на розвиток школи.

2) через шкільний комбінат. Це прописано в одній із постанов 1993 року. Уже тоді законодавство дозволяло створювати шкільні комбінати. У цьому випадку юридична особа стає засновником, простіше кажучи, школа сама приймає рішення створити шкільний комбінат.

Сьогодні, коли у нас активно впроваджується шкільна реформа, ця модель шкільного комбінату є ідеальною – і додатковим джерелом доходу для школи в умовах децентралізації.

У майбутньому будемо просувати цю тему і консультувати всі бажаючі школи. Думаю, через пару років Україна зможе дотягнутись до Німеччини за рівнем розвитку молодіжного підприємництва.

Матеріал підготовлено в рамках проекту «Соціальне підприємництво як інноваційний механізм вирішення питань суспільного розвитку», що реалізується Фондом Східна Європа та громадською організацією ChildFund Deutschland e.V. і є частиною програми «Сприяння розвитку міжсекторного партнерства в цілях захисту інтересів дітей: долучення ВПО до активних учасників процесу». Проект виконується за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.

Точка зору, відображена у  цій публікації може не співпадати з точкою зору Фонду Східна Європа, ChildFund Deutschland e.V. чи Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Федеративної Республіки Німеччина.