Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.
Чому ми його робимо?
Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.
Вулиці Анисова, де колись грали діти, покрилися щебенем і пилом від вибухів. Місцевий ліцей, де учні ще недавно вчилися, також був пошкоджений. Та після деокупації Чернігівщини місцеві жителі взялися за відбудову. Катерина Авдєєнко розповідає:
«Ми бачили, як у селах прийнято, що вся молодь збирається під магазином. Ми вирішили, що потрібен такий простір, де вони могли б зібратися, посидіти, поговорити».
Катерина мріяла, щоб молодь «витрачала свій час ефективно». І її мрія збулася — у селі відбудували молодіжний простір, куди приходять люди різного віку.
Анисів став мішенню для постійних обстрілів
На територію Чернігівщини росіяни зайшли одразу після вторгнення. Іванівська громада стала однією з найбільш постраждалих від злочинів російської армії.
Село Анисів, що розташоване усього за 20 км від Чернігова, у 2022 році не потрапило під окупацію, але стало мішенню для постійних обстрілів. Все через розташування на «дорозі життя» — стратегічному маршруті постачання для міста. Обстріли в Анисові були інтенсивними й тривалими: росіяни скидали бомби з літака, обстрілювали мінометними снарядами, їздили танками по селу.
У кінці березня 2022 року Збройні сили України звільнили область. Увесь період окупації Катерина Авдєєнко була в Анисові — вона з родиною до останнього не хотіла їхати з дому. Однак 30 березня вони все ж вирушили в Польщу та провели там 4 місяці. Поїхали, аби знайти хоча б трохи спокою. Утім, на новому місці вона не змогла довго всидіти.
Навчання проєктного менеджменту дало поштовх
Жінка повернулася назад, аби допомогти тим, хто не мав змоги виїхати, та продовжити свою роботу з молоддю. Тим паче, більшість людей повернулися додому, в Анисів.
«Зі 130 учнів я знаю тільки чотирьох підлітків, які досі перебувають за кордоном».
Тоді ж у громаду приїхала регіональна менеджерка ПРООН. У селі створили робочу групу з відновлення громади, куди долучили активних жителів.
«Перше навчання, яке ми пройшли, — це був проєктний менеджмент. Уже за три тижні ми зареєстрували громадську організацію “Північна Горлиця”, спрямовану, зокрема, на співпрацю з молоддю. Ми зрозуміли, що будь-яку ініціативу, яку ти подаєш, ти маєш подавати через громадську організацію», — розповідає Катерина.
Виграли два гранти: один на ремонт, другий на облаштування
Далі були знайомства з іншими громадськими діячами, і в «Північної Горлиці» завʼязалася така собі мережа. Активісти побачили, що інші ГО беруть участь у різних грантових проєктах, і надихнулися цим — вирішили відбудувати молодіжний центр.
«Ми звернулися до місцевої влади, до нашого старости й до голови Іванівської громади і попросили приміщення. В нашому селі є двоповерхова будівля — на першому поверсі розташована амбулаторія, а другий поверх порожній. Нам дали це приміщення в оренду», — каже Катерина.
Ремонт приміщення для молодіжного центру. Фото надала героїня
Активісти склали опис проєкту, бюджет, описали команду, підготували всі потрібні документи та подали заявку на грант від Польсько-української фундації співпраці ПАУСІ (Pauci Foundation).
«Pauсi Foundation виділили близько 70 тисяч гривень і дали нам можливість відремонтувати приміщення. Воно потребувало косметичного ремонту. Ми зробили демонтаж усіх стін і стелі. Ми вирівнювали підлогу, робили чорнову та фінішну стяжку, робили відкоси на вікнах».
До ремонту долучалася й молодь, яка знала, що цей простір готують для них.
Ремонт приміщення для молодіжного центру. Фото надала героїня
ПРООН допомогла з облаштуванням простору — організація виділила на це близько 200 тисяч гривень. Зараз у молодіжному центрі ініціатив є великий телевізор, саундбар і підписка на популярний кіносервіс, тож там можна проводити кінопокази. Є всі меблі, кавомашина, чайник. А головне — величезний набір настільних ігор. Місцевим настільки сподобалися настолки, що навіть директор Анисівського ліцею нерідко заходить у простір, аби пограти в логічні та навчальні ігри.
Анисівці грають в аерохокей у молодіжному центрі. Фото надала героїня
«Ця кімната є таким серцем, де люди різного віку хочуть збиратися»
Перші заходи — тренінги з розвитку дитячого активізму та лідерства, зустрічі з психологами. Цей простір використовує не тільки молодь — сюди приходять і діти, і люди старшого віку.
«Так вийшло, що ця кімната є таким серцем, де люди різного віку хочуть збиратися. Навіть книжки, які пʼятикласникам задали читати на літо, якщо екранізовані, ми вирішили просто подивитися», — розповідає Катерина.
Молодь на зустрічі з психологом. Фото надала героїня
Зараз у центрі ініціатив проводять будь-які освітні та розважальні заходи. З недавніх — дискусійна панель, де молодь навчалася розпізнавати фейкові новини та дезінформацію. Також багато людей зібрав семінар «Сортуй з нами», де розповідали про важливість сортування сміття та його вплив на довкілля.
«Більше молодь не збирається під магазином», — жартує Катерина Авдєєнко.
Заняття орігамі. Фото надала героїня
Війна не зупиняє прагнення молодих людей бути частиною змін
Молодим людям тільки в радість брати активну участь у відновленні інфраструктури та поліпшенні життя в рідному селі. Нещодавно школярі місцевого ліцею виграли та реалізували 2 проєкти — від USAID та UPSHIFT. Перший — зелена сцена для проведення концертів. Це для них важливо, оскільки місцевий будинок культури пошкоджений і закритий. Інший проєкт — ремонт спортивної зали, де можна займатися футболом, волейболом і тенісом.
У серпні біля Анисівського ліцею відкрили нову криту велопарковку. RoverPark — ідея місцевої молоді. Голова Іванівської громади та адміністрація ліцею підтримали її, а міжнародні партнери з ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» допомогли з фінансуванням. Тепер учні та жителі села можуть безпечно зберігати свої велосипеди, незалежно від погоди.
Відкриття критої велопарковки. Фото надала героїня
Крім цього, група юнаків завершила фінальний етап свого екопроєкту EcoGather. Вони встановили спеціальні сортувальні контейнери «Серця» для збору пластикових кришок в Анисівському старостинському окрузі. Профінансували цю ідею члени організації UPSHIFT.
Молодь Анисова у футболках UPSHIFT. Фото надала героїня
На черзі також відкриття майстерні з переробки пластику. Проєкт EcoRecycle — ідея юнака Миколи Прохоренка. Там планують перетворювати відходи на корисні та креативні речі.
«Війна може руйнувати, але вона не зупиняє прагнення молодих людей бути частиною змін, які формують нову Україну», — впевнені в громадський організації «Північна Горлиця».
Гра в настільні ігри в молодіжному просторі. Фото надала героїня
Молодь з нетерпінням чекає на іншу важливу подію — відкриття офіційного молодіжного центру: більшого, просторішого, сучаснішого.
«В Анисові була закинута будівля, і зараз туди зайшов міжнародний партнер, зробив ремонт приміщення, встановили вже дах. Зараз приміщення на стадії фарбування», — каже Катерина Авдєєнко, яка й буде його очолювати.
Молодь Анисова — це приклад того, як можна змінювати все навколо себе на краще. Її ініціативи надихають і показують, що з правильним підходом та підтримкою міжнародних партнерів можливо досягти великих змін.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі