«Я не міг конкурувати з дітьми з великих міст». Тепер він платить учням рідної школи за високі оцінки

«У шкільні роки я часто їздив на олімпіади, але з дітьми з більших міст важко було конкурувати. У нас був різний рівень знань», — розповідає Олександр Лісік, який виріс у маленькому містечку на Тернопільщині.

Згодом він став айтівцем та підприємцем, але про рідну школу не забув: Олександр започаткував щомісячну премію в 10 000 гривень для учнів 7–11 класів, щоб дати їм більше мотивації вчитися. #ШОТАМ розповідає, як працює ініціатива і як вона вплинула на успішність дітей.

Олександр Лісік 

керівник відділу маркетингу продуктової компанії Boosters і власник видавництва настільних ігор Gamesly 

Студентська мрія стала стимулом для навчання учнів

Я з містечка Підгайці, що на Тернопільщині. По населенню це майже село, але по документах містечко. Підгаєцький ліцей я закінчив майже 10 років тому із золотою медаллю, проте конкурувати з дітьми з більших міст на олімпіадах було важко. У містах, де є декілька шкіл саме оточення допомагає рости. Тож хоч виграти було реально, для цього мені потрібно було більше зусиль.

Мені завжди легше давалися математичні науки, а якби я мав змогу отримувати стипендію, то старався б більше і з інших предметів. Зараз відчуваю, що базових знань з деяких уроків не вистачає, тому сам ще дочитаю щось, хоча це все можна було закріпити набагато швидше у школі.

Ще в студентські роки я побачив, що якийсь підприємець у своєму місті роздавав стипендії учням. Я тоді подумав, що це класно і завжди мав цю ідею на прикметі. Останні рік чи два задумався, що хотілось би й самому щось таке зробити, але ніяк руки не доходили. Влітку минулого року вирішив, що вже нема куди тягнути. 

Шкільна освіта має велике значення — не тому, що оцінки визначають успіх, а тому, що хороше навчання дає базу: логіку, аналітику і критичне мислення. Я створив стипендію, щоб діти більше старалися й мали додаткову мотивацію вчитися.

Діти загорілися премією — і їхній середній бал зріс

Я вирішив допомагати саме своїй школі, бо я там виріс. Моя бабуся працювала вчителькою, а дідусь 40 років був директором школи. Я хочу підтримувати контакт зі школою, особливо зараз, коли в мене з’явилася ця можливість. Я працюю в продуктовій ІТ-компанії керівником відділу маркетингу, а також займаюся створенням настільних ігор Gamesly. 

Улітку я подзвонив директорці школи, щоб з нового навчального року запустити цю ініціативу для учнів 7-11 класів. Вона зраділа і підтримала мою ідею. Багато часу зайняло обговорити умови стипендії, описати всі підходи, але все вийшло набагато легше, ніж я очікував. Вчителі ліцею допомогли й розробили положення про нагородження дітей.

Для нагородження ми обираємо по 2 дітей з кожного класу з найвищим балом, формуємо рейтинг і 5 дітей з найкращим середнім балом отримують по 2 тисячі гривень. Це якраз середня стипендія в університеті. При рівних балах перевагу мають ті, в кого вищі оцінки з математики. Це моє особисте рішення, бо сам добре знаю математичні науки й бачу від них користь. 

Нагородження проходить в актовій залі, де переможці отримують грамоти та стипендії готівкою. Наступного місяця рейтинг формується знову і список отримувачів міняється — це як мотивація для дітей навчатись краще. 

Від вчителів і від мешканців містечка чую позитивні відгуки чую, що діти стали більше старатися. Мені кожного місяця надсилають результати, і середній бал справді зріс. Якщо у вересні найнижчий середній бал учня, який отримав стипендію був 10,2, то в березні — 10,7.

Діти буквально за кожен предмет борються, стараються отримати високі оцінки. Усі загорілись премією й тепер постійно питають свій середній бал і місце в рейтингу. У них є мотивація до навчання. 

Це видно і на конкретних історіях учнів. У ліцеї вчаться дві сестри — в 11 та 7 класі. Одна скептично ставилася до премії, але коли її сестра отримала стипендію, друга теж почала краще вчитися. Обоє дівчинки вже отримали грошові винагороди за свої зусилля. 

Планую заохотити до навчання й тих, хто вчиться гірше

Мені приємно бачити, що дітям подобається такий стимул до навчання, і що я можу допомогти учням. Через декілька років хотів би поговорити з дітьми, які отримали стипендію, щоб дізнатися як це вплинуло на них. 

Можливо, влітку поспілкуюся з батьками та вчителями, щоб почути фідбек. Бачу, що ця система заохочення має і недоліки, тому хочу врахувати побажання учнів. Думаю, як заохотити до навчання тих, хто вчиться гірше і думає, що не наздожене лідерів.

Я сподіваюся, що ця історія надихне когось на схожий вчинок. Розповідаю про неї іншим, бо свого часу сам прочитав про це і повернувся через роки, щоб реалізувати.