Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Айтішник з Нідерландів працює дистанційно з українського села і вирощує кіз

Опубліковано

Айтішник Фердінанд Саннес переїхав з Нідерландів до невеличкого селища на Херсонщині, де щасливо веде господарство з родиною та працює дистанційно в ІТ-компанії.

Про це пише dev.ua.

Уперше Саннес відвідав Україну у грудні 2020 року. Він приїхав до дівчини, з якою познайомився в інтернеті. Саме тоді він зустрів свою майбутню дружину. Сьогодні визнає, що саме сім’я є головною причиною того, що він  залишився жити в Україні. 

Тут він зіткнувся з деякими складнощами.

«Звичайно, є великий мовний бар’єр. У повсякденному житті я часто використовую жестикуляцію або телефон із перекладачем Google, щоб пояснити свою думку, сказати, чого хочу. Але був цікавий момент, коли я купував квіти для дружини: продавчиня не знала англійської, однак ми змогли зрозуміти один одного, спілкуючись французькою», — згадує хлопець.

Іноземець проживає разом із дружиною та донькою. На його думку, Україна – це чудове місце для життя та віддаленої роботи.

Читайте також: Пожежник-влогер із Дніпра завів youtube-канал і став зіркою інтернету (ВІДЕО)

«Тут доволі спокійно та тихо, чудові краєвиди, є безліч маршрутів для родинних прогулянок», — каже він.

Родина Фердінанда живе як звичайні селяни: активно ведуть домашнє господарство, часом виїжджають до міста.

«У нас є три кози, собака, дві кішки, які самі вирішили жити з нами, до весни потрібно знову купити курей», — ділиться іноземець.

Сім’я Саннес має величезний город, де вирощують овочі і фрукти.

«Якщо хочеться відчути трохи міського життя, без проблем можемо дістатися до Херсона, Миколаєва. Однак спокійний заміський темп, як на мене, чудово поєднується з динамічною роботою в ІТ», — каже Саннес.

Жити в Україні Фердінанду подобається.

«Перед моєю поїздкою в Україну я чув багато стереотипних страшилок: там небезпечно для іноземців, високий рівень злочинності, ти не зможеш навіть розрахуватися банківською карткою. Звичайно, я на власному досвіді переконався, що це не так», — розповідає айтішник. 

Він зізнається, що закоханий в Україну.

«Мені дуже подобається Україна, тут справді класно — неймовірна природа, є де відпочити, де провести час із родиною, тут можна подорожувати й насолоджуватися життям», — каже Фердінанд.

Нідерландський гість у захваті від людей: «Особливо мені подобаються люди — українці привітні, готові допомогти та надати підтримку».

Читайте також: «Виробництво почали з сараю й 170$». Як ветеран із Харкова знайомить світ з українськими ножами та новим видом спорту

Попри безліч можливостей залишати Україну Саннес з родиною не планують.

«У планах — будувати свою кар’єру тут. Для цього є всі можливості, а рівень компенсації такий же, як наприклад, у Польщі», — каже хлопець.

Він працює дистанційно в українській ІТ-компанії EPAM і абсолютно задоволений.

Нагадаємо, чернігівець переїхав у село і вирощує «вовняних» свиней.

Фото: dev.ua.

Суспільство

До Дня сміху коміки «Підпільного стендапу» зібрали 250 тисяч грн для військових

Опубліковано

Учасники «Підпільного стендапу» 1 квітня провели благодійний стрим, який тривав понад три з половиною години. Під час трансляції коміки збирали гроші на пікапи для спецпідрозділу НГУ «Атей».

Стрим відбувся на ютуб-каналі «Підпільного стендапу».

Як пройшов стрим

На трансляції виступили відомі українські коміки та знаменитості, зокрема Василь Байдак, Дядя Жора, Ницо Потворно, Саша Гонтар, Роман Міщеряков, Ганна Кочегура, Юрій Коломієць та інші. Під час стриму гості жартували, виконували завдання та розігрували мініатюри.

Мета благодійної трансляції

Під час благодійного стриму українці задонатили на пікапи для військових понад 250 тисяч гривень. Загальна мета збору — 500 тисяч гривень. Долучитися до нього можна за посиланням.

Підрозділ спеціального призначення «Атей» сформували два роки тому під командуванням Євгена Безсмертного. Бійці «Атей» брали участь у бойових діях на Донеччині, Харківщині, Запоріжжі та інших ділянках фронту. Наразі підрозділ проходить перепідготовку та комплектування задля розширення до роти спецпризначення.

Читайте також: Перо з фільмів Антоніо Лукіча продали за півмільйона гривень: кошти передали на ППО (ФОТО)

Про «Підпільний Стендап»

«Підпільний Стендап» — одне з найбільших об’єднань стендап-коміків в Україні, яке почали формувати у 2015 році. Щомісяця стендапери проводять близько ста концертів. Обʼєднання створює такі проєкти:

  • «Майже Інтелектуальне Шоу»;
  • «Підпільні Розгони»;
  • «Підпільний Кіноклуб»;
  • «Підпільний подскаст» та інші.

Нагадаємо, що «Підпільний Стендап» запустив нове шоу про книжки: першим гостем став Макс Кідрук.

Фото обкладинки: ютуб-канал «Підпільного стендапу»

Читати далі

Суспільство

У Чорнобильській зоні відчуження розквітнув червонокнижний білоцвіт (ФОТО)

Опубліковано

На території Чорнобильського заповідника розквітнув рідкісний білоцвіт весняний. Через знищення природних середовищ квітку внесли до Червоної книги.

Про це повідомили в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.

На Київщині цю квітку можна зустрітися хіба що в присадибних ділянках як декоративну рослину. Білоцвіт весняний росте переважно у Карпатах та на Поліссі.

У заповіднику вказали, що в Чорнобилі ці квітки колись висадили господарі однієї з осель міста. Рослина має потужну кореневу систему, а тому вона швидко розростається та розквітає білими дзвіночками із фіалковим ароматом.

Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень

«У народі вважається, що білоцвіт приносить удачу та є символом оновлення, а той факт, що він зберігся в зоні відчуження, надає йому ще більшої значущості: немов природа повертає собі життя у місцях, колись залишених людьми»‚ — написали у заповіднику.

Фото: Віктор Кучинський, фейсбук-сторінка Чорнобильского заповідника

Нагадаємо, що на місці лісової пожежі на Київщині висадили шість тисяч нових дерев.

Фото обкладинки ілюстративне: «Вікімедіа»

Читати далі

Суспільство

Не дає зануритися в темряву: це енергетик з Донеччини, що працює попри обстріли

Опубліковано

Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті центральним підприємством, тому він навіть не вагався, який фах обере для себе:

«Я інженер-механік, завжди жартую, що руки ростуть з правильного місця, тому вдома ремонтував велосипеди чи машини. А згодом на роботі — обертові механізми. Та найважливіше — ми знали, що наша робота є критично важливою, бо ми давали людям світло і тепло».

Улюблену роботу довелось покинути, коли росіяни наблизилися до міста та почали кілька разів на день обстрілювати станцію.

Росіяни обстрілювали ТЕС щодня

У рідному місті Курахове я збудував свій будинок, зробив парник, де вирощував лимони, ходив на риболовлю. Згодом почав будівництво — змайстрував лазню та літню кухню біля будинку. Проте все змінилося у 2022 році. 

Моя сім’я виїхала на Закарпаття уже 8 березня, а я ж залишився на роботі. Ми з колегами працювали щодня і часто відновлювали техніку на станції після російських обстрілів. 

Перші пів року нас атакували переважно вночі, а коли росіяни підійшли ближче, то обстрілювали ТЕС з артилерії майже щодня. Часто стріляли на світанку — перед тим, як люди мали вийти на роботу. Потім як за розкладом наступна атака була в обід, а далі — ввечері. І це ще не враховуючи ракет, які також часто прилітали і по місту, і по станції.

Курахівська ТЕС до повномасштабного вторгнення. Фото: ДТЕК Курахівська ТЕС у фейсбуці

Я залишився жити у власному будинку, де ще у 2014 році облаштував гарний просторий підвал. Після початку повномасштабного вторгнення туди до мене переїхав брат і так ми разом жили понад два роки. Принесли туди деякі меблі, поставили буржуйку, провели електрику. А ще я зробив удома свердловину, тому ми постійно мали свіжу воду. 

Останні дні на станції не працювали, а просто виживали

Переважно по Курахівській ТЕС прилітало ще до оголошення тривоги. Тому ми постійно прислухалися і коли вже чули гучні вибухи неподалік, то ховалися. Росіяни з артилерії влучали і в паркувальні майданчики, тому наші авто були побиті. А коли обстрілювали ракетами, то навіть бомбосховище здригалося. 

Під час одного з обстрілів постраждала автівка Валентина. Фото надав Валентин

Тому останні місяці на роботі ми вже не працювали, а просто сподівалися вижити. У касках та бронежилетах переміщувалися різними коридорами та старались менше виходити на вулицю.

Проте влітку минулого року після чергового обстрілу керівники отримали наказ, що запуску блоку не буде і потрібно розбирати наше обладнання.

Ми так довго ремонтували станцію, а тепер мусили її залишити. З рідної станції я забрав з собою лише системний блок власного комп’ютера.

На новій роботі ділюся досвідом з колегами

Я дуже просився на роботу саме на Бурштинську ТЕС, адже хотів бути ближче до сім’ї, яка жила на Закарпатті. І зараз живу у невеличкому селі біля Бурштина. Ми часто зідзвонюємося з курахівськими колегами, адже багатьом з них компанія запропонувала роботу на інших своїх ТЕС. Декілька з них навіть жили у мене деякий час, поки не знайшли власне житло. А ще ми хочемо зустрітися всі разом під час відпустки десь в Карпатах. 

Часом колеги з Бурштинської ТЕС запитують мене про обладнання, з яким я працював удома. Я показую свої фото, схеми та креслення, ми часто порівнюємо механізми, хоча тут станція більш сучасна за нашу.

Валентин перевіряє техніку на новій роботі. Фото надав Валентин

Єдине, що для мене не змінилося, то це кількість роботи — її було багато вдома, а тепер і тут, проте я швидко до всього звикаю. Тут я також працюю зі схожими обертовими механізмами.

І знову ремонти через ворожі обстріли

Кожен мій день починається з наради та ранкового обходу. Протягом дня я відповідаю на листи від підрядників, перевіряю техніку та планую ремонти. Коли починається повітряна тривога, то ми спускаємося в укриття або ж покидаємо територію. Деякі колеги мусять залишатися на своєму робочому місці та рятувати обладнання після прильотів, якщо це необхідно.

Курахівська ТЕС після чергового російського обстрілу. Фото надав Валентин

Ця проблема скрізь мене переслідує. В Кураховому ми з колегами лише змогли відремонтувати обладнання, тільки запустили димарі, все почало диміти як знову новий обстріл. 

Так само і тут — дуже багато пошкоджень, деяке обладнання вже не підлягає ремонту, а щось потребує багато коштів і часу. Ми не маємо таких можливостей та й бракує енергетиків, які б могли цим займатися, бо молодь не поспішає йти в цю сферу. Тому працюємо ми. 

Все одно люблю свою роботу

Я сумую за домом та рідною ТЕС, але вже й не знаю, чи буде до чого повертатися, адже минулоріч росіяни окупували Курахове.

Я бачив фото, як зараз виглядає станція. Там зруйнували майже всі труби, пошкодили багато приміщень, цехів, немає вікон та даху. Зараз це місце зовсім не впізнати.

Професія енергетика досить складна, та навіть якби я знав, що нас чекає в майбутньому, то все одно б пішов працювати в цю сферу. 

Валентин під час роботи. Фото надав Валентин

Зараз кожен має допомагати країні на своєму місці. Я не можу долучитися до війська через проблеми з хребтом. Тому продовжую працювати та станції та робити те, що вмію найкраще — давати людям світло. Бо якщо тут нікого не буде, то що ж тоді — все зануриться в темряву?

Читати далі

Шопочитати

Суспільство8 години тому

Не дає зануритися в темряву: це енергетик з Донеччини, що працює попри обстріли

Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті...

Суспільство1 день тому

«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм

2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня «СпівДії заради Дітей»...

Технології5 днів тому

Проміняла вишивку на Counter-Strike: як 59-річна киянка стала кіберспортсменкою

Пенсіонерка Тетяна Силенко шукала якесь заняття, яке б допомогло їй оговтатись у складний період життя,...

Технології6 днів тому

Ці роботи можуть розмінувати Україну за 10 років. Як українські розробники створили «ЗМІЙ»

Розробників з Rovertech об’єднала війна, а тікток допоміг зустрітися. Усі довкола казали, що їхній задум...