Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

#AllEyesOnUkraine. 9 українських фотографів, що фіксують злочини росіян

Опубліковано

Мстислав Чернов, Євген Малолєтка, Костянтин та Влада Ліберови — імена цих українців знає майже весь світ. Їхні світлини регулярно з’являються на сторінках найвідоміших медіа і отримують відзнаки головних журналістських премій світу. Але це лише маленька частина українських фотографів, яка змогла відкрити очі світової спільноти на справжню сутність росіян.

Протягом останньої доби мережею шириться #AllEyesOnUkraine

ШоТам вирішив підхопити його і розказати про ще дев’ятьох фотографів, які допомагають Україні висвітлювати злочини окупантів.

Єфрем Лукацький

67-річний репортер раніше знімав у гарячих точках Близького Сходу, а тепер фіксує воєнні злочини на території рідної країни. У 2022 році одну з його фотографій журнал Time вніс до списку 100 головних знімків року, а одне з найбільших у світі інформаційних агентств The Associated Press вже двічі відзначало його роботу найвищою внутрішньою нагородою.

Сергій Коровайний

Його рідний Харцизьк на Донеччині окупований ще з 2014 року. У 2018-му Сергій повернувся в Україну із США, де навчався на магістерській програмі з Visual Storytelling, і розпочав фіксувати злочини росії на сході. Тепер він документує події повномасштабної війни по всій Україні та співпрацює з міжнародними виданнями, зокрема з The Wall Street Journal, The Washington Post та The Guardian.

Олена Максименко

Олена Максименко — воєнна фотокореспондентка і поетеса. Російсько-українську війну висвітлює з 2014-го року, а за свій репортаж у Криму навіть відбула триденний полон. У 2015-му Олена вирішила зробити перерву у журналістиці та доєдналася до добровольчого батальйону. Планувала працювати парамедиком, але невдовзі знову повернулася до фото.

«Я мрію зняти світлину, як наші військові заходять у Крим»

Іва Сідаш

Іва Сідаш — львівська фотографка та фіналістка міжнародного конкурсу Fujifilm Moment Street Photo Awards 2021. Її роботи експонувалися на колективних виставках в Україні, США, країнах Європи та Азії. До 2022 року Іва займалася вуличною фотографією. Та коли росія повномасштабно напала на нас, зрозуміла, що просто не хоче та не може залишитися осторонь. 

Юлія Кочетова 

Юлія почала фіксувати злочини росіян ще у 2014 році. Її світлини поширювали міжнародні медіа. Зокрема — BBC Online, The Guardian, The Telegraph, The Huffington Post. А нещодавно роботу української фотографки відзначила команда престижного міжнародного фотоконкурсу World Press Photo. 

Її мультимедійний проєкт «Війна — особиста» став найкращим у категорії «Відкритий формат» регіонального етапу міжнародної премії World Press Photo.

Андрій Дубчак 

Автор проєкту Donbas Frontliner Андрій Дубчак не один рік веде репортажі з російсько-української війни. До лютого 2022-го у його об’єктиві були події на Донбасі, тепер — злочини окупантів по всій Україні.

Георгій Іванченко

У 15 років Георгій переїхав від батьків та почався займався стріт фотографією. Зараз йому 23 і він документує російські злочини на прифронтових територіях. Його фотороботи з’являлися на сторінці президента, а також публікуються в “The Washington Post” та “The New York Times”.

Арсеній Герасименко

До великої війни він був фешн-фотографом. Його світлини публікували Vogue, Obvious та OffTheRails. А нині його фотографіями ділиться Генштаб. Арсеній Герасименко не лише документує війну, а й робить портрети українських воїнів на унікальний плівковий фотоапарат, якому вже понад 70 років.

Максим Дондюк 

Знімав Революцію Гідності і початок війни у 2014-му, зокрема в Іловайську. Його світлини потрапляли на сторінки Der Spiegel, GEO, Zeit magazine, Stern, Rolling Stone, Bloomberg Businessweek, Liberation і навіть на обкладинку американського Time. З 2010-го року Максим працював над власними документальними проєктами: про туберкульоз в Україні, таємний дитячий табір у Криму, Чорнобиль. На початку повномасштабного вторгнення відклав усе це і відправився фіксувати злочини росії у реальному часі.

Суспільство

Перо з фільмів Антоніо Лукіча продали за півмільйона гривень: кошти передали на ППО (ФОТО)

Опубліковано

На благодійному аукціоні, який організували на заході до 15-річчя компанії Uklon, продали перо рахівського крижня із фільмів українського режисера Антоніо Лукіча за 500 тисяч гривень. Усі кошти передали на збір «Підсвіти ворога».

Про це повідомили в Uklon.

Історія пера

Перо рахівського крижня використовували у двох роботах Антоніо Лукіча — дебютному фільмі «Мої думки тихі» та короткометражці «Найлегший пасажир в історії».

В останньому фільмі режисер розповів власну історію. У стрічці водій таксі подолав безліч викликів на своєму шляху, щоби вчасно доставити на знімальний майданчик «Мої думки тихі» перо рахівського крижня.

«Саме по собі перо нічого не коштує. А ось тільки в нього зʼявляється історія, його минуле — воно відразу набуває змісту та вартості, стає особливим. Колись ця пірʼїнка зіграла вирішальну деталь в моєму першому фільмі і я вирішив, що збережу його. Але тоді ще не знав для чого саме. І ось в нинішніх реаліях дізнався, коли його продали на благодійному аукціоні за півмільйона гривень, які підуть на те, аби захистити наше небо від ворожих обстрілів», — розповів Антоніо Лукіч.

Читайте також: Два паралімпійці зі Львова задонатили на військо 400 тисяч грн призових

Перо рахівського крижня в рамці з підписом Антоніо Лукіча
Кадр із короткометражного фільму Антоніо Лукіча «Найлегший пасажир в історії»

Разом із пером на заході продали диптих картин сучасного українського художника Олексія Сая за 90 тисяч гривень, а також ексклюзивне ігристе «Артемівське», виготовлене у Бахмуті, за донат у 120 тисяч гривень.

Кошти передали на спільний збір фонду Сергія Притули та Uklon «Підсвіти ворога». У межах цього проєкту бійці ППО отримають відстежувально-навідні комплекси для захисту українських міст.

Нагадаємо, що UNITED24 розігрує стяг із підписами захисниць Маріуполя та астронавта NASA.

Фото: Uklon

Читати далі

Суспільство

У Києві створять мікроклініку з протезування за підтримки Франції

Опубліковано

Нову мікроклініку з протезування створять на базі Київської обласної лікарні. У закладі забезпечать повний цикл відновлення, тому пацієнтам не потрібно буде звертатися до інших установ. Проєкт втілюватимуть за підтримки Франції.

Про це повідомив очільник Київської ОВА Микола Калашник.

Що відомо про проєкт

Мікроклініку оснастять високотехнологічним обладнанням для виготовлення індивідуальних протезів за новітніми стандартами. Пацієнти зможуть отримувати якісні протези, які адаптовані саме під їхні потреби.

Заклад забезпечать усім необхідним для повного циклу відновлення. Пацієнти проходитимуть весь процес реабілітації в одному місці, тому людям не потрібно буде звертатися до інших медичних установ.

«Мікроклініка стане справжнім осередком повернення до активного життя для жителів Київщини, які втратили кінцівки. Це не просто медичний проєкт. Це можливість для людей заново навчитися ходити, бігати, обіймати рідних. Це про їхню гідність, свободу та право на майбутнє без бар’єрів. Дякуємо Франції за підтримку!» — зазначив Микола Калашник.

Читайте також: Військовому врятували ногу від ампутації завдяки надскладній операції

Угоду про створення мережі мікроклінік у Києві, Львові та Полтаві підписали міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко та уповноважений президента Франції з питань допомоги та відновлення України П’єр Ельброн.

Партнером проєкту стала компанія Schiller Medical, яка профінансує створення закладів на суму 4,1 мільйона євро.

Нагадаємо, що у шпиталі в Харкові, що постраждав від «Шахеда», поновили операції.

Фото обкладинки: Freepik

Читати далі

Суспільство

«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм

Опубліковано

2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.

1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»

Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.

Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.

Ксенія

У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.

Юрчик

Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.

2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»

Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.

Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.

Юрчик

У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.

3. «Ви що, робили йому щеплення?» 

Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.

Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.

Ксенія

У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань. 

4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»

Міф: Усі люди з РАС однакові.

Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.

Юрчик

Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно. 

Ксенія

А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати. 

5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»

Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.  

Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків. 

Ксенія

Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.

Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати. 

 

6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»

Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів. 

На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою. 

Ксенія

На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.

Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.

Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням. 

Читати далі

Шопочитати

Суспільство20 години тому

«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм

2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради...

Технології5 днів тому

Проміняла вишивку на Counter-Strike: як 59-річна киянка стала кіберспортсменкою

Пенсіонерка Тетяна Силенко шукала якесь заняття, яке б допомогло їй оговтатись у складний період життя,...

Технології6 днів тому

Ці роботи можуть розмінувати Україну за 10 років. Як українські розробники створили «ЗМІЙ»

Розробників з Rovertech об’єднала війна, а тікток допоміг зустрітися. Усі довкола казали, що їхній задум...

Військо7 днів тому

Бар’єри лише в голові: це ветерани з ампутаціями, які знайшли себе в спорті

Троє українських захисників — Андрій, Олександр і Михайло — втратили на війні кінцівки, але не...