“А шо ж мужик твій не полагодив?” Як Феміністична майстриня рятує самотніх жінок від домагань майстрів

Ти одинока дівчина, і тобі просто треба просто полагодити щось в домі: від зламаних дверцят шафки до проводки чи сантехніки. Ти викликаєш майстра-чоловіка, але він, замість виконувати роботу, каже тобі, підморгуючи: “Єй, я нє только с сантехнікою умію харашо управляцца”.

Так сталось з однією з моїх подруг. Це успішна й самодостатня жінка, яка живе одна. Те, що в неї нема зараз чоловіка – її вибір, і це не повинно турбувати нікого, тим паче – майстра, який прийшов виконувати в її оселю конкретну роботу. Але чомусь він дозволяє собі відпустити коментар “А шо ж мужик твій не полагодив”? – розповідає Дар’я Наумук.

Наслухавшись таких історій від подруг та й отримавши кілька таких коментарів на свою адресу, вирішила – час робити сервіс з ремонту суто для жінок.

Як сьогодні працює “Феміністична майстриня”, чи багато клієнтів і чи звертаються сьогодні до Дар’ї чоловіки з проханням щось полагодити? Про все це читайте в нашому інтерв’ю.

Що пропонує сервіс “Феміністична майстриня”

Спочатку це був сервіс від жінок і для жінок. Головною моєю метою, коли створювала цей сервіс, було щоб жінки почували себе в безпеці, коли викликають у власне помешкання незнайому людину для побутового ремонту.

Багато хто з жінок стикався з майстрами-чоловіками, які дозволяють собі грубість і недоречні вислови на адресу замовника лише через те, що ви – жінка, а він – чоловік. Тому “Феміністична майстриня” користується попитом: бо тут клієнтка зіштовхнеться лише з компетенцією й ввічливістю – без всіляких недоречностей.

Жінка знаходиться у власному домі, вона хоче почуватись безпечно – без зайвих запитань чи “загравань” майстра.

Послухавши подруг про їх досвід виклику чоловіків-майстрів, я зрозуміла: такий точно сервіс потрібен.

Варто було спросити, як повилазили історії пропозицій “масажу” від майстра чи всілякі питання типу “а чого твій мужик сам не зробив”. На жаль, такі історії зустрічаються частіше, власне, ніж гарна робота майстра.

Я й сама колись на такого нашловхнулась. Не було вдома інструментів потрібних, аби поремонтувати санвузол. Викликала майстра – й почалось: робив щось там, так і не доробив. Але вистачило нахабства сказати мені: “Слушай, я еще масаж неплохо делаю. Ну что, давай?”

Спочатку “Феміністична майстерня” була підробітком на час карантину

Ця ініціатива з’явилась як просто ідея допомогти подругам на період карантину. Але потім до мене звернулась знайома з питанням, чи можу відремонтувати підвіконня продавлене. Не дивлячись на те, що раніше саме підвіконнями я не займалась, все вдалось навіть ліпше за мої очікування.

Це був момент, коли я подумала створити такий сервіс. Створили сторінку на “Фейсбуці” і почали надходити перші замовлення.

Сьогодні до мене звертаються і жінки, й чоловіки – але останніх, звісно, менше.

Трудове навчання з хлопцями та Основи захисту Вітчизни – замість курсів медсестри

Я завжди боролась зі стереотипами про “нежіночу” роботу – це друга причина створення сервісу.

Ще з п’яти років мені було цікаво, як влаштована технічна сторона оселі. Мій дід був столяром і в дитинстві я постійно була біля нього і возилась з його інструментами.

А він для годиться бурчав, мовляв, стамески його туплю – і тут же детально розповідав, для чого кожен з інструментів, який потрапляв мені до рук.

Батьки спочатку сварились, а потім – змирились, а батько почав залучати до ремонтних робіт у будинку.

І от, коли в школі в мене почалось трудове навчання, відвідувала його нарівні з хлопцями  – завдяки мамі-директорці. Коли довелося перейти до іншої школи, там теж дозволили “хлопчачі” уроки відвідувати – але теж не без бою.

І в атестаті маю оцінку стоїть за Основи захисту вітчизни, а не за “дівчачі” курси медичної допомоги.

Сьогодні некоректно розділяти роботу на чоловічу та жіночу

Якось мені навели аргумент на підтримку розділення: жінок-майстринь по спеціальностях сантехніки, столярки чи електриків майже нема – отже вони й не пристосовані до такої роботи. Згадаємо моменти зі школою і знайдемо відповідь, чому – бо ці стереотипи закладаються уже в період навчання в школі.

Плани на майбутнє

Зараз я замислююсь про курси побутових робіт у “Феміністичній майстрині”. Можливо, долучатиму до цього громадські організації.

Насправді, жінкам не обов’язково потрібно вміти ремонтувати розетки. І навіть чоловікам можна цього не вміти. Але треба мати базові знання, аби знати, як дати собі раду.

Поки що про якийсь дохід говорити не доводиться, бо все зароблене йде на інструменти. Але зараз кількість замовлень росте, і скоро я вже шукатиму жінок з різними “ремонтними” вміннями – і проводку прокласти, і стіни пошпаклювати. Адже подумую в майбутньому перетворити “Феміністичну майстриню” на бізнес і надавати послуги з повноцінного ремонту оселі.