Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Орфанні хвороби: як одна жінка боролась за життя свого сина та ще сотні дітей

Опубліковано

15 років тому Тетяна Кулеша дізналась, що у її сина рідкісне невиліковне захворювання. Тоді ж лікарі сказали : “Ця дитина жити не буде — народжуйте іншу”. Такі слова, як вирок, кажуть всім батькам орфанних хворих, адже в Україні таке не лікується і препарати коштують шалених грошей. Та хіба матір це зупинить? Зараз сину Тетяни — Дмитру 24 роки, він живе повноцінним життям, одружився та відкрив власний бізнес. І все завдяки його мамі — жінці, яка вже понад 10 років б’ється у всі двері та бореться за те, аби держава давала фінансування на лікування орфанних хворих.

Тетяна створила організацію “Орфанні захворювання України”, яку називає “парасолькою”, адже вона об’єднує всіх пацієнтів саме з рідкісними захворюваннями.

 Тетяна Кулеша

Тетяна Кулеша

Голова спілки “Орфанні захворювання України”

Народилася в Києві. Отримала освіту вчителя географії, біології та англійської мови. Має сина 24-річного Дмитра, хворого рідкісним мукополісахаридозом, та 10-річну доньку Надію.

Довідка. Орфан з англійської перекладається як сирота, поодинокий. Тобто орфанний діагноз – це виключення із середньостатистичного аналізу. Найбільш розповсюджені у нашій країні фенілкетонурія, муковісцидоз, хвороба Гоше, мукополісахаридоз, легенева гіпертензія, бульозний епідермоліз, хвороба Крона та ювенільний ревматоїдний артрит. Ці хвороби зустрічаються в пропорції 1 на 2000. Орфанні хвороби на 80% є генетичними та на 20% спадковими. В Україні немає офіційної статистики орфанних хворих. Але приблизно 5% населення може мати такий діагноз.

“Забудьте про сина — народжуйте іншу дитину”

Це був жахливий 2005 рік. Тоді мій 9-річний син почав трохи шкутильгати, і нам сказали звернути на це увагу. Довгі черги, десятки лікарів і страшний діагноз — мукополісахаридоз (рідкісне генетичне захворювання, викликане нестачею ферментів, які виводять з організму токсини та шлаки, і без яких організм хворих отруює сам себе, – авт).

Уявіть собі, два роки лікарі не могли визначити, що відбувається з моїм сином! Це проблема для всіх орфанних хворих — на встановлення діагнозу потрібно 2,5 – 3 роки. Та і в Україні одиниці лікарів, які обізнані в цьому питанні. Звичайний сімейний лікар ніколи не визначить цю хворобу.

Тетяна Кулеша з сином Дмитром та донькою Надією

Після 2-річного пекла ми почули діагноз і тоді лікарі сказали : “Ваша дитина проживе 3-4 роки, можете про нього забути — народжуйте іншу”. Всі казали. що в Україні таке не лікується і ніколи лікуватись не буде.

Усвідомлення того, що таке сталось з моєю дитиною не приходило довго. Я рік плакала, шукала і розуміла, що маю щось зробити. На той час померла моя півторарічна донечка. Тоді я зрозуміла, що я сина так просто не віддам. Другі дитячі похорони я б просто не пережила.

Лікування коштує мільйони

Після того, як я дізналась про діагноз, прийшло розуміння: або залишаю все як є і тоді слова лікарів могли виятись правдою, або починаю боротись. Я обрала для себе другий варіант. Тоді почалась жорстока боротьба з державою за те, щоб МОЗ зареєструвало препарати та дало фінансування на лікування орфанних хворих.

Проблема в тому, що орфанні хвороби — невиліковні та пожиттєві. Але, якщо отримувати препарати і лікуватись — то людина може прожити так само, як і ми з вами. У Європі орфанними пацієнтами опікується держава, або страхова компанія, а у нас — мало хто навіть чув про такі хвороби.

Жодна родина не зможе самостійно лікувати орфанників без допомоги держави. Як правило, для таких пацієнтів доза ліків розраховується залежно від ваги. Тому для дітей і дорослих суми можуть бути різними. Загалом, ціна такого лікування може вартувати 200 тисяч гривень на місяць для одного пацієнта. Ціна лікування мого сина доходить до мільйона доларів, тому що він дорослий. В Україні не так багато людей з орфанними хворобами дожили до цього віку. А Дмитру зараз вже 24!

Якщо орфанні хворі отримують лікування, то вони живуть звичайним життям. Звісно, є певні обмеження. Наприклад, Дмитро не може бігати і активно займатись спортом. У когось може бути дієта, у когось ніжна шкіра, тому їм потрібно носити спеціальні пов’язки. Все залежить від виду захворювання.

У Міністерстві сказали: ви тут перший і останній раз

Важко порахувати, скільки разів я оббивала пороги міністерств, але один візит запам’ятала на все життя. Багато років тому, коли я прийшла в приймальню мені сказали, що це мій перший і останній візит. Україна — бідна держава, а Міністерство ніколи не піде на те, щоб купувати такі дороговартісні ліки.

Проте після того я кочувала по кабінетах, наполягала на зустрічі з міністрами. Попри довгий супротив, все ж таки, мене почули.

За 5 років роботи нашої спілки “Орфанні захворювання України” ми зробили чимало кроків вперед. Найголовніший — прийнято Закон про забезпечення орфанних хворих пожиттєво від 15 квітня 2014 року.

Це величезна перемога. Завдяки цьому закону в Україні мають забезпечувати орфанних хворих згідно з бюджетом, який не протирічить чинному законодавству. І головний пункт — створення переліку орфанних захворювань, які є в Україні. У світі видів захворювання нараховано близько 7 тисяч. А у нас визнано поки 26, серед яких розповсюджені – 16.

Ще одним пунктом в законі було створення статистики кількості таких пацієнтів. Цього не зробили і досі. Ми добились того, щоб на місцевих рівнях були створені програми, для допомоги пацієнтам.

Зроблено багато, проте це навіть не половина того, що потребують орфанні пацієнти. Крок за кроком ми робимо все можливе. Зараз разом з моїм сином в Україні лікується вже 100 пацієнтів.

Знаєте, я сину довгий час не казала про його захворювання. Говорили тільки, що у нього проблеми з суглобами. Коли побачила підписаний наказ про програму і зрозуміла, що є фінансування — тоді розповіла, що є проблема, але і вихід вже також є.

Переривання лікування має жахливі наслідки

Нашу організацію можна часто побачити під МОЗом. Не зрахувати, скільки страйків і демонстрацій ми там провели. Проблема в тому, що Міністерство скоротило фінансування для орфанників на 2020 рік та ввело національний перелік ліків. І туди не ввійшов жоден препарат, який потрібний для лікування орфанників. Виправдання одне — ліки надто дорогі, щоб гарантувати 100% їх закупівлі.

2019 рік виявився для нас дуже важким. Тоді було знаято 200 млн гривень з програми лікування пацієнтів з мукополісахаридозом і переведено на онкологію. Ми виходили на страйк, щоб збільшили бюджет фінансування і розблокували Національний перелік ліків. Цього досягли, але цифр на 2020 рік поки не бачили. Зараз ми закуповуємо ліки через міжнародні організації — це набагато дешевше. Але і тут починається безлад і препарати затримуються. Поки ми боролись і страйкували, десь 5 місяців пацієнти не отримували лікування. Минулого року 20 орфанних хворих померли через це. А знаєте, яка страшна смерть орфанників? Голова працює до останнього, а органи та кінцівки відмовляють по черзі.

Я наголошую на тому, що для пацієнтів головною умовою є безперервне лікування. Якщо воно припиняється — відбувається величезний відкат назад у здоров’ї. І цей стан повернути майже неможливо. Мій син також мав перерву у лікуванні та це не пройшло повз та значно вплинуло на його самопочуття. Та й настільки, що довелось прооперувати дві руки, аби повернути їх моторику.

“Хочемо створити гарячу лінію”

Нашій організації в цьому році буде 6 років. Спілка об’єднує 19 різних організації — це батьки дітей з орфанними хворобами. Тому ми є парасолькою, яка об’єднує в Україні всіх пацієнтів саме з рідкісними захворюваннями. Зараз пацієнтів разом з батьками є 2500.

За допомогою звертається дуже багато людей, але ми не встигаємо впоратись з усім об’ємом роботи. Всім батькам орфанних хворих повідомляють діагноз так, як і мені 15 років тому. Коли кажуть, що це навіть не рак, а гірше — можна лише уявити у якому стані батьки. Не всі знають, що такі хвороби можна лікувати. І тому батькам потрібно годинами розказувати, що їхню дитину можна врятувати. А у нас в штаті навіть немає психолога. Тому зараз ми активно працюємо над цим і хочемо відкрити гарячу лінію.

У міжнародний день рідкісних захворювань ми організовуємо благодійний концерт, флешмоб, будемо спілкуватись з владою. Навіть артисти та футболісти підтримують нас. І збір коштів з цих заходів буде направлений саме на цю гарячу лінію, про яку ми вже мріємо 3 роки.

Сімейна трагедія

Сьогодні мій син живе повноцінним життям. Але кожного тижня один день він повинен проводити в лікарні. Дмитро свою хворобу майже не відчуває. У мене страх більший, ніж у нього. Я боюсь, що ліки можуть закінчитись.

Син одружився. Тепер у нас є прекрасна невістка. Для нас було справжнім викликом сказати їй про хворобу. Бо довгий час вона нічого не знала. Дмитро дуже переживав, відкладав ту розмову, але перед освідченням, врешті-решт, зізнався і сказав, що це буде її вибір. Проте вона сказала, що незважаючи ні на що буде з ним.

А далі був наступний виклик – сказати її батькам. Вони були категорично проти – вважали, що їх донька не заслуговує пов’язати життя з “інвалідом”. Це була справжня трагедія для нас.

Але, коли Дмитру робили першу крапельницю (тоді запрацювала програма лікування для хвороби мукополісахаридоз), Олеся пролежала з ним 10 годин, витирала його сльози. Ми тоді всі були насторожі, бо не знали, яка буде реакція на лікування. Певно це і підкорило батьків, вони побачили справжнє кохання.

Син обрав бізнес, який робить людей щасливими

У Дмитра зараз є свій бізнес. Він зробив пропозицію Олесі на повітряній кулі і після цього зрозумів – кулі роблять людей щасливими. Майже два роки він був підсобним робочим, навчався всьому. А потім продав машину, яку ми подарували йому на 16 років і купив власну кулю.

Зараз в нього уже цілий повітряний бізнес. Розвиває його разом з дружиною. Вони також займаються і благодійністю — катають безкоштовно дітей, їздять у дитячі будинки.

Бізнес розширюється. Так, це не легка робота, але вони отримують від неї задоволення.І я щаслива, коли бачу щастя та повноцінне життя свого сина. Сподіваюсь, що скоро стану бабусею.

Суспільство

ШІ-помічник Copilot від Microsoft заговорив українською

Опубліковано

Microsoft додала локалізацію 16-ма мовами, у тому числі й українською, до функціоналу ШІ-помічника Copilot. Оновлення є частиною програмного пакета «Microsoft 365».

Про це повідомляє сама корпорація на своїх сторінках у соцмережах.

Директор Microsoft в Україні та країнах Балтії Леонід Полупан зазначив, що таке оновлення «це значний крок у наданні доступу до передових технологічних інновацій для україномовних користувачів. Цим кроком Microsoft продовжує впроваджувати своє зобов’язання щодо підтримки спільнот та розширення інклюзивності у цифрову епоху».

Читайте також: Україна піднялася у рейтингу букмекерів потенційних лідерів Євробачення-2024

Він також додав, що впровадження передових інструментів українською мовою не тільки визнає унікальність культури та потреб України, але й забезпечує участь та користь від технологічних досягнень, які формують світ: «Давайте продовжувати рухатися вперед, приймаючи ці інновації, які нас об’єднують та надихають. Майбутнє обіцяє бути захопливим, і воно говорить нашою мовою!».

  • Щоб використовувати українську, користувачі можуть встановити бажану мову в різних програмах: Microsoft Teams,
  • Word,
  • PowerPoint
  • Excel.

Copilot — це інструмент штучного інтелекту від Microsoft, який допомагає шукати інформацію, писати електронні листи і створювати зображення. Він заснований на мовній моделі GPT-4 від OpenAI. Дослідження показують, що 70% користувачів Copilot для «Microsoft 365» вважають, що стали продуктивнішими; 77% користувачів також повідомили, що, спробувавши це рішення, не хочуть відмовлятися від нього.

Нагадаємо, кінофестиваль «Бардак» оголошує прийом заявок й перший конкурс вертикальних відео.

Фото: ШІ

Читати далі

Суспільство

Нацгвардійці показали, як зупиняють штурми росіян на Запорізькому напрямку

Опубліковано

Росіяни штурмують малими групами на Запорізькому напрямку. Нацгвардійці показали, як зупиняють атаки ворога.

Про це повідомляє командувач Нацгвардії Олександр Півненко у Telegram.

Як зазначив командувач, окупанти на Запорізькому напрямку використовують тактику малих груп. Російські штурмовики намагаються зайти у сіру зону.

Читайте також: В Україні запускають гарячу лінію психологічної підтримки для військовослужбовиць

Малі групи ворога “зустрічають” пілоти FPV-дронів та снайпери.

На відео показана бойова робота бійців 6 загону Центру спеціального призначення “ОМЕГА”. Захисники постійно тримають під вогневим контролем позиції загарбників.

Нагадаємо, лікарні України створять реабілітаційні відділення.

Фото: НГУ

Читати далі

Суспільство

До Європейської кіноакадемії увійшли 24 українці

Опубліковано

Цього року членами Європейської кіноакадемії стала рекордна кількість осіб – 709. Зокрема, членами інституції стали 24 українці, серед яких акторка Ірма Вітовська-Ванца.

Про це кіноакадемія повідомила 9 травня, у День Європи, на своєму сайті. 

Новими членами Європейської академії стали:

  • акторка Ірма Вітовська-Ванца,
  • журналістка і кінокритикиня Дар’я Бадьйор,
  • композитор Антон Байбаков,
  • режисери Руслан Батицький та Філіп Сотниченко,
  • режисерки Аліна Горлова і Тоня Ноябрьова,
  • програмер Денис Буданов,
  • продюсери та продюсерки Поліна Герман, Валерій Калмиков, Яна Калмикова, Анна Капустіна, Каріна Костина, Олександра Кравченко, Галина Криворчук, Олена Моренцова-Шулик і Віктор Шевченко,
  • режисер монтажу Микола Базаркін, сценаристи Анастасія Лодкіна та Сергій Касторних,
  • кінооператори Сергій Стеценко, Андрій Котляр і Володимир Усик,
  • кастинг-директорка Ольга Любарова.

Читайте також: На Хмельниччині державі повернули пам’ятку археології національного значення

Більшість нових членів походять з Німеччини (114), Італії (58), Греції (50), Великої Британії (50), Швейцарії (37), Франції (36) і Польщі (36), але також чимало членів – з Іспанії (26), Чехії (26), Румунії (23), Туреччини (20). 23% із загальної кількості нових членів і членкинь – це люди віком до 36 років. Загалом до Європейської кіноакадемії цього року приєдналися кінодіячі з 44 країн. Зараз Європейська кіноакадемія налічує понад 5000 членів у 52 країнах.

Зазначимо, Європейську кіноакадемію в 1988 році заснували в Берліні відомі європейські режисери. Спочатку інституція була закритою та налічувала не більше 99 членів, однак з 1990-х кількість її членів щороку зростає.

Вступити до кіноакадемії може особа, яка працювала принаймні над трьома стрічками, має успішний фестивальний досвід та рекомендації від двох членів академії. 

Нагадаємо, репортаж журналу Inker “Я не другий сорт” увійшов в шорт-лист нагороди “Честь Професії”.

Фото: Ірма Вітовська

Читати далі
Продовжити в браузері
Щоб встановити натисни Додати на Початковий екран
Додати на Початковий екран
Встановити
Встановлення майже не використовує пам’ять і забезпечує швидкий спосіб доступу до цієї програми.
Встановити
Update Contents
ШоТам Ми хотіли б показувати вам сповіщення про останні новини та оновлення
Відхилити
Дозволити сповіщення