Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.
Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.
Святкування дня народження Анни Котової з Луганщини обернулося травмою – в її будинок прилетіла ракета. Та дівчина вижила й продовжує відновлюватися.
Вона поділилася з ШоТам, як краще спілкуватися з людьми, які постраждали від вибухонебезпечних предметів, та як їх підтримати.
«Люди можуть подивитися на мене з жалістю»
Анна Котова з Сєвєродонецька 14 січня 2023 року святкувала своє 19-річчя. В орендованій квартирі в Дніпрі, куди переїхала з хлопцем після початку повномасштабного вторгнення, іменинниця приймала вітання. У цей день російська ракета влучила в житловий будинок.
Дівчина втратила око, а її обличчя посікло уламками. Зараз Анна займається фізичним відновленням: їй шліфують рубці, які залишилися на обличчі, а також під шкірою все ще є осколки, які виймають навіть за рік. Каже, психологічну допомогу їй пропонували одразу, але тоді вона була неготова. Уже коли фізичний біль відступив, дівчина звернулася до психолога – із серпня Анна відновлює й ментальне здоров’я. Ділиться, що довго не могла розрізняти свої емоції – коли відчуває сум, а коли радість, – тож працює над цим спільно з фахівцем.
Анна Котова у процесі лікування, кінець зими 2023 року. Фото надала героїня
Щодо реакції людей на її травми Анна каже:
«Коли в Австрії я вже виписалася з лікарні й ходила вулицями, на мене дуже дивно дивилися, роздивлялися мене. Але коли виникав зоровий контакт, то я бачила усмішку й підтримку в цій усмішці. Та іноді деякі люди можуть подивитися на мене з жалістю, і це мені не дуже подобається, тому що жалість і підтримка – це різні речі».
Оцю людську жалість Анна обговорювала зі своїм психологом і дізналася, що, ймовірно, люди можуть так виражати співчуття, хоч дівчина сприймає це як жалість.
«Я думаю, що не треба питати в людини, що з нею відбулося, коли вона не хоче про це розповідати сама. Можливо, пізніше вона поділиться своїми думками й страхами», – припускає дівчина.
Анна Котова у січні 2024 року. Фото надала героїня
Також не варто говорити людині, що вона молодець і все вже забула. Анна вважає, що постраждалі ніколи не забудуть того, що сталося, хіба що зможуть відпустити біль і жити сьогоденням.
Не нашкодити, а допомогти
Допомогти суспільству прийняти людей, які отримали мінно-вибухові травми, не менш важливо за лікування та реабілітацію, адже війна триває. На людину, що постраждала від обстрілу чи вибухонебезпечного предмета, чекає довге відновлення та повернення в суспільство. Саме тому існує проєкт «Посилення обізнаності щодо прийняття та розуміння осіб, що постраждали від вибухонебезпечних предметів, серед лікарів-волонтерів, членів територіальних громад та широкої громадськості» за сприяння ПРООН та за фінансової підтримки Уряду Японії.
Медична місія FRIDA Ukraine долучилася до цієї важливої справи. Керівниця організації Владислава Романюк розповідає, що їхня команда лікарів постійно їздить на території, близькі до фронту, та спілкується з людьми, які проживають у постійній загрозі, яку становлять вибухонебезпечні предмети. У межах проєкту спочатку провели навчання з психологами для лікарів-волонтерів, які надалі їздили спілкуватися з пацієнтами, щоб підтримати постраждалих. Близько 100 медиків прослухали такі тренінги.
Такі навчання проводили в громадах Херсонщини, Харківщини, Запорізької та Сумської областей. До розмов приєднувалися й представники влади на місцях, і просто жителі. За три місяці вдалося охопити понад 300 людей.
Владислава Романюк – керівниця медичної волонтерської організації FRIDA та гастроентерологиня. Фото: ШоТам
«Здається, що це банально, але, на жаль, не всі знають, як саме себе поводити з людьми, які постраждали: коли ми маємо щось сказати, коли треба пропустити людину й відчинити їй двері, а коли ми зробимо цим лише шкоду й лишимо неприємний відбиток», – каже Владислава Романюк.
Саме тому організація розробила матеріали: блокноти, брошури з корисними порадами щодо спілкування з тими, хто постраждав від вибухонебезпечних предметів. Владислава розповідає, що лікарі – близько 20-40 – приїжджають у населений пункт, розміщуються в садочку, школі чи амбулаторії та починають поліклінічний прийом. На такі виїзди запрошують і психологів – свою просвітницьку діяльність ті проводять неординарно, наприклад, виходять на вулицю з кількома стільцями й збирають навколо охочих послухати чи розміщуються у швидкій.
«Зараз у будь-якій точці України є люди, які постраждали від вибухонебезпечних предметів – і цивільні, і військові. Деякі поранення ми можемо побачити, але є й ті, яких не видно: акубаротравми, контузії. Тож треба мати фаховість, щоб допомогти всім», – впевнена Владислава Романюк.
Попереду тільки краще
Реабілітація Анни триватиме ще щонайменше рік. Вона каже, що деякі процедури не можна робити влітку, тому процес може затягнутися. Заняття з психологом дівчина теж продовжуватиме:
«Ми пройшли вже травмуючу подію, яка може мене доводити до істерики – зараз я вже реагую не так. Ми займаємося самооцінкою і сприйняттям себе. Шрамів стає менше, і їх менше видно, тому треба просто приймати себе, і зараз я вже готова це робити».
У спілкуванні з людьми, які отримали мінно-вибухові травми, Анна радить не жаліти, а слухати й підтримати постраждалих:
«Ось головні слова: «Ти вже дуже багато пройшла/ов, а далі буде краще. Ти молодець, ти рухаєшся далі. У тебе є життя, і це найголовніше».
Розмови з такими людьми – це теж психологічна підтримка:
«Бо ти відчуваєш, що потрібна цьому світу. Розумієш, що залишилася живою, щоб також потім допомагати людям».
Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».
“Ми для себе однозначно вирішили, що кожне живе створіння, яке народилося на нашій фермі, повинно прожити своє життя до кінця і щасливо”, – каже власник ферми “Голока”, Валерій.
Історія Валерії
Привіт усім! Мене звати Валерій, я засновник ферми Голока. В перекладі з санскриту означає планета корів.
Корови для нас – це члени сім’ї. Кожна з них для нас надзвичайно важлива. Ця ферма робилася власними коштами, власними руками. Мені допомагав син, допомагала дружина морально. Так помаленьку ми зробили те, що змогли.
Життя так склалося, що близько семи років тому ми з міста переїхали жити в село, де придбали велику ділянку землі.
Одна із моїх знайомих попросила їй допомогти доставити бичка новонародженого у приют під назвою Пхумі. Вона знаходиться в Миколаївській області. І фактично я можу сказати, що ця ферма стала для мене натхненням.
Я всім раджу, всім небайдужим людям, яких хоча б трохи цікавить життя курів, їхня доля, і тих, хто дійсно оболівають за те, що корови жили і помирали своєю смертю, а не на бійнях, відвідати цей приют.
Повномасштабне вторгнення
Взагалі по професії я будівельник, але з початком війни всі замовлення будівельні буквально зупинилися. І ця молочна справа дійсно стала для нас спасією.
На фермі в нас 4 корови. Ще не всі війні, але 50 літрів в день ми маємо молочка. Особливого молочка. Ми вибрали породу джерсей. Це дуже хороша порода, ви побачите їх. Це дуже цікаві, дуже характерні корови.
Також у нас є наша сироварня, місце, де відбувається магія під назвою виробництво сиру. Починаючи з молока, виробництво сиру може займати від кількох годин до півроку, до року. більше 15 одиниць молочної продукції.
Сюди входять не тільки сири, а й масло, маслогі, сметана, йогурт, молоко. Наші покупці загалом люди з усієї України. Це люди, які дійсно розуміють ту філософію, яку ми сповідаємо, а саме чистого, некровавого молока. У священих писаннях неодноразово вказується на те, що причини війн на планеті відбуваються через те, що вбиваються тварини. І особливо важливою твариною на Землі вважається саме корова. Це стало для мене місією, це стало для мене основою мого життя.
Нагадаємо, що жінки, які заснували стартапи у сфері технологій можуть отримати грант: як взяти участь.
Також ми повідомляли, що український бренд створив колекцію благодійних вишиванок: яскраві фото військових жінок.
Незаконний “храм-МАФ” УПЦ МП, розташований на території Національного музею історії України неподалік Андріївського узвозу, знесли.
Про це повідомило керівництво музею в “Медіацентрі Україна”.
У музеї підкреслюють, що споруду було зведено з порушенням законодавства, без проведення археологічного дослідження та без дозволу Інституту археології НАН України, а також без відповідних дозволів Міністерства культури.
Крім того, будівлю так і не ввели в експлуатацію. Звільнену територію планують використовувати для проведення освітніх заходів і дитячих програм про давнє минуле і сучасність. Також у майбутньому планується проведення археологічних досліджень на ділянках, які досі не були вивчені.
“Храм-МАФ” мали демонтувати ще 7 травня, але роботи відклали через “технічні причини”.
Нагадаємо, що жінки, які заснували стартапи у сфері технологій можуть отримати грант: як взяти участь.
Діана Оліфірова — українська операторка, яка закінчила КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого та Київську школу фотографії. Після навчання в Україні вона вступила до британської National Film and Television School. Сьогодні Діана працює над великими міжнародними проєктами, такими як Heartstopper від Netflix.
Серіал заснований на серії романів Джулії Квінн. Події розгортаються на початку XIX століття, в епоху Регентства у Великій Британії.
У центрі сюжету – тендітна Дафна, старша дочка в аристократичній родині. Вона стає “перлиною сезону” серед наречених і привертає увагу не лише багатьох перспективних кавалерів, але й самої королеви. Однак, Дафна мріє не тільки про вигідний шлюб, але й про справжнє кохання. Її плани на шлюб раптово руйнуються, і репутацію дівчини та її родини може врятувати лише друг її брата – бабій і красень герцог Гастингс. Вони починають удавані стосунки, але несподівано закохуються одне в одного…
Нагадаємо, що у Львові побудують соціальне житло для ВПО та людей, які проходять реабілітацію.
Також ми повідомляли, що UAnimals випустили колекцію одягу з тваринами захисників з Азовсталі.
