Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Врятувати, але не ризикувати — як вберегти волонтера? Історія тренерки, яка «лікує» розмовами

Опубліковано

Ця історія про жінку, яка не злякалася оточення російських військ. Ба більше вона перетворила свій дім на волонтерський склад. А коли під час окупації Сумщини не вистачало медикаментів, вона буквально їх «добувала». Як риси менеджера допомогають закрити потреби суспільства? 

Як волонтерам рятувати і при цьому самому не постраждати? Чому важливо говорити про емоційне вигорання? Та чому не варто казати «тримайся»? Якою має бути ваша безпека в умовах війни  –  команді ШоТам розповіла Оксана Мальченко, волонтерка та тренерка з особистої та психологічної безпеки. 

Оксана Мальченко

Волонтерка, тренерка Української Волонтерської Служби, голова ГО “Простір рівних можливостей”

Я перепробувала різні види волонтерства

Волонтерство стало частиною мого життя задовго до російського вторгнення. Я очолюю громадську організацію, яка активно проводила події до Дня міста, організовувала благодійні акції, тренінги з проєктного менеджменту та дитячі табори. 

У 2014 році, коли розпочалася російська агресія, моя організація займалася підтримкою внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Ми надавали їм консультації, збирали необхідні речі, допомагали з працевлаштуванням, житлом, а також влаштувати дітей в навчальні заклади у місті Суми. Крім того, ми проводили заходи з інтеграції цих людей на новому місці проживання. Ця діяльність тривала до повномасштабної війни. 

Найбільші моя гордість – це дитячий табір, який ми організовували з 2017 року. Щорічно ми проводили три зміни. Половина нашого персоналу були волонтерами, зокрема і я. Ми розробили освітню програму, яка включала в себе теми з прав людини, міжкультурний діалог, ненасильницьку комунікацію та демократію.

Спочатку фінансування отримували від донарів, які покривали витрати на проживання, харчування та проїзд дітей. В 19-му році ми вийшли на продаж путівок, через брак коштів.  На жаль, табір стояв на кордоні з росією, в селі Миропілля. 

Оточення окупантів мене не злякало 

24 лютого я була у місті Суми. Для себе вирішила не виїжджати. Але й сидіти вдома і нічого не робити – це не про мене. Тож почала телефонувати всім активним громадянам міста. Та кожен з них вже мав свою місію: хтось стояв на блокпості, хтось прямував на передову, а хтось організовував обіди для військових.  Мене відразу запросили доєднатися до фонду “Суми” і очолити медичний напрямок. 

Моя задача була їздити по аптеках, викуповувати ліки та розвозити їх по блокпостах, які не давали зайти ворогу в Суми. Місяць в оточені я буквально «літала» по місту і забезпечувала військових медичними препаратами, засобами гігієни. Найважче було дістати ліки, адже розпочався аптечний колапс: великі черги та відсутність медикаментів. Тоді вирішили напряму співпрацювати із завідувачами аптек і діставати ліки ящиками для лікарень.

Попит на ліки постійно зростав  

Коли Суми були в оточені, у нас з’явилася можливість проскочити через контрольні пункти окупантів.  Це були стежки, відомі лише місцевим мешканцям. Якщо комусь з наших знайомих вдавалося виїхати, згодом вони нам допомагали. Особисто я зв’язувалася з ними по телефону та передавала, які саме медикаменти нам необхідні. Вони закуповували їх маленькими партіями і передавали нам в Суми.

Ми дуже потребували ліків для нормалізації тиску та антибіотики. Стало зрозуміло, що донатами перекрити всі потреби в медикаментах нереально. Тому запропонували людям, класти трохи грошей у спеціальну банку в обмін на необхідні медичні засоби. Так ми могли робити оберти в закупівлі.  

Мій дім став волонтерським складом

Згодом, у березні, коли розпочали діяти «зелені коридори», нам вдалося більше медикаментів завозити в місто. Кожен виїзд в околиці – це ризик. Ти не можеш спрогнозувати, коли почнеться обстріл. Тому в таких умовах ти має думати про власну безпеку. 

Коли мій дім перетворився на склад – це теж було небезпечно. Бо як тільки б окупанти прорвалися до Сум, до мене дісталися б першими. Та й через критичну ситуацію з ліками люди могли піти на будь-які кроки. Тож ми знайшли непримітне приміщення старої студії звукозапису і перенесли наш склад. 

Після деокупації, ми доставили певну кількість медикаментів до Боромлі та Тростянеця, які були тотально окуповані. Пам’ятаю, як представниці Боромлянської громади просто ділили специфічні ліки по 1-2 таблетки на кожну людину. Це перший раз за вторгнення, коли я дала волю сльозам. Бо уявити цю картину було складно. 

У Тростянці гуманітарки було вдосталь. Ми зрозуміли, що тут наша допомога буде нераціональною. Єдине у міста був запит на карети швидкої допомоги. Виявилося окупанти розікрали автівки і медики не мали можливості обслуговувати місцевих жителів. Я попросила допомоги у львівських колег, які  не забарилися і знайшли 2 машини на громаду.  

Друга проблема була – це відсутність зв’язку. Деякі райони в Тростянці не знали про деокупацію. А місцева влада не мала ресурсів добратися до них. Тож буквально за три дні ми організували 8 волонтерських автівок, які виїхали до міста. Ми розгорнули намети з буржуйкою, їжею та спальниками для волонтерів. Завданням було зібрати списки людей, які потребують медичну допомогу. Щовечора ми передавали списки місцевій владі аби вони могли обслуговувати людей. А тим хто терміново потребував лікування – ми евакуювали до Сум. 

Психотропні ліки теж важливі

У мене був контакт із головною лікаркою психіатричної лікарні м. Сум. Вона повідомила про катасторофічну ситуацію: пацієнти потребували постійного прийому цих ліків. Хворі, які не вживають такі таблетки 1-2 дні можуть стати соціально-небезпечними. Ми отримали детальний список медикаментів, який був дуже об’ємним і специфічним. Зібрати кошти на таку суми ми не могли. Та й закупити їх без рецепту – неможливо.

У Німеччині нас підтримувала волонтерка Юлія Ісай. Вона зуміла встановити зв’язок із швейцарськими та німецькими фондами, які придбали значну кількість психотропних медикаментів. Вони передала нам частину, а іншу частину оплатили у Львові. Так нам доставили пів буса ліків, які фактично забезпечили всю область.  

Тренерство стало моєю професією

Нині я повернулася в свою стандартну професійну діяльність тренерки. Періодично проводжу навчальні зустрічі – безкоштовно. Волонтерю для різних організацій, проводячи тренінги з медицини, проєктного менеджменту, власної адвокації та безпеки волонтерів. Звісно, не полишаю  координувати свою команду фонду і передавати ліки громадам. 

А нещодавно мене запросили приєдналася до команди «Української волонтерської служби». Вони запустили надзвичайно важливий проєкт з безпеки «Рятуй, не ризикуй».  Це офлайн-тренінги в 8 містах України. Місія цього курсу – допомогти волонтерам працювати якісніше, не підставляти себе під удар, не виснажувати себе до нестями, та продовжувати бути опорою для інших.  

Як проходить навчання проєкту «Рятуй, не ризикуй»?

Навчання має 4 тематичні блоки: фізична безпека, психологічна безпека, цифрова та протимінна безпека. Тут і про те,  як ідентифікувати ризики, як їх оцінити та які є стратегії власної безпеки слід будувати.  

В команді тренерів Валентин Майданюк із фонду «Солом’яні котики». Він веде тренінг з мінно-вибухової безпеки. За дві години людина дає неймовірний обсяг інформації. Багато людей продовжують допомагати військовим, але не всі мають власні волонтерські  протоколи безпеки. Тому про те, яким має бути цей кейс – ми обговорюємо на тренінгах. А блок з цифрової безпеки для мене особисто став відкриттям. Я стала по-іншому будувати систему захисту власних пристроїв та поштових сервісів. 

На цьому курсі я веду тренінг з особистої та психологічної безпеки. Я ділюся важливими скілами, які допомагають витримати емоційні навантаження, долати вигорання та втому. Людям важливо говорити про це, бо вони не мають інструментів оцінити власний стан. Вони не не знають, коли вже час попросити про допомогу. Моя найголовніша порада: це 5-7 хв присв’ячувати собі між роботою та волонтерством. 

 Нас виховували бути героїнями та героями

Найбільше волонтери страждають на емоційне вигорання. Ми беремо більше роботи, ніж отримуємо ресурсу.  Є інша проблема, коли волонтери працюють із жертвами війни. Триматися осторонь від болю та страждань  українців – неможливо. А коли цього горя занадто ми втрачаємо здатність відчувати емоції. У нас погіршується сон, реакції, мислення, а це шлях до депресії.  

Якщо ми говоримо людині «тримайся»,  ми забороняємо їй бути слабкою. Вона закривається в собі і не може вирішити проблему наодинці. Так ви зменшите свої темпи та інтенсивність, як результат швидко залишите пост волонтерства. Втомлюєшся – йди відпочинь. Набрався сили, знову повертаєшся! Нас чекає довгий марафон, тому бережіть себе. 

Суспільство

Капібари Київського зоопарку повернулись до свого літнього вольєра: фото

Опубліковано

Капібари Київського зоопарку повернулись до свого облаштованого літнього вольєра.Їхні угіддя максимально наближені до природних умов: звивистий струмочок, піщаний пляж, трав’яні луки, розлогі кущі, тінисті дерева та найулюбленіше — калюжі з багнюкою, у якій вони обожнюють борсатись.

Про це розповіли на сторінці зоологічного парку.

Капібари Київського зоопарку повернулись до свого літнього вольєра: фото

Капібари — найбільші гризуни у світі, а їхній основний раціон складає зелена трав’яна маса та спеціальні вітамінні мюслі. Додатковим частуванням для тварин є свіжі паростки зерно-бобових культур, які висіяли у них на фазенді.  

Читайте також: UAnimals запустили онлайн-видання про гуманність до тварин і довкілля

Капібари Київського зоопарку повернулись до свого літнього вольєра

Знайти капібар можна на копитному ряді КиївЗоо, між вольєрами гуанако та мунтжаків. 

Адреса Київського зоопарку: Берестейський проспект, 32.

Квиткові каси працюють у понеділок із 12:00 до 16:30, з вівторка до неділі – з 10:00 до 16:30. 

Нагадаємо, зооцентр на Київщині шукає віртуального опікуна для левиці.

Фото: Зоологічний парк

Читати далі

Суспільство

Німеччина надасть Україні грант для відновлення енергосистеми

Опубліковано

Німеччина надасть грант на 45 мільйонів євро для якомога швидшого відновлення енергетики України після російських атак. Угоду про надання гранту підписали у Міненерго під час зустрічі міністра енергетики України Германа Галущенка з федеральним міністром економічного співробітництва та розвитку Німеччини Свеньї Шульце.

Про це повідомляє міністерство енергетики України.

Відповідний документ підписав голова правління НЕК “Укренерго” Володимир Кудрицький та керівництво Німецького банку розвитку KfW для фінансування проєкту “Підвищення ефективності передачі електроенергії”, йдеться в пресрелізі.

За словами Галущенка, дуже важливим для Києва є те, що кошти можуть бути спрямовані на різні напрямки для відновлення й посилення стійкості об’єктів системи передачі, які перебувають під ударами РФ.

Крім того, за ці гроші планують закупити обладнання для енергоефективної модернізації, автоматизації та реконструкції підстанцій НЕК “Укренерго”.

Читайте також: В Україні оголосили мікрогрант для соціальних ініціатив: як взяти участь

Загалом за час російської військової агресії НЕК “Укренерго” залучив понад 177 млн євро кредитних та грантових коштів для відновлення та розбудови мережі передачі електроенергії завдяки підтримці Німецького банку розвитку KfW.

Своєю чергою Шульце наголосила, що Берлін готовий і надалі підтримувати Київ у протистоянні агресії Москви, та вказала, що РФ не повинна досягнути своєї мети, зокрема завдяки підтримці України з боку партнерів.

Нагадаємо, Швеція виділила 28 млн євро на підтримку оборонного потенціалу України.

Фото: Міністерство енергетики України

Читати далі

Суспільство

Як подати заяву про шлюб у “Дії”: 8 простих кроків

Опубліковано

В Україні понад 25 тисяч пар подали заяву про шлюб на порталі “Дія”. Також обрали місце, дату та формат церемонії. А далі — прийшли на саму весільну церемонію.

Про це розповіли на сторінці “Дії”.

53% заяв подають жінки. Майже порівну закохані вибирають повний обряд реєстрації та одруження без урочистостей.

Як подати заяву на реєстрацію шлюбу онлайн?

Для того, щоб подати заяву, необхідно зробити лише кілька кліків комп’ютерною мишею. Ось простий алгоритм:

  • Авторизуйтеся або зареєструйтесь у кабінеті громадянина на сайті “Дія“.
  • Трохи прогорніть сторінку вниз та знайдіть на ній розділ “Сім’я“.
  • Оберіть пункт “Заява на шлюб”.
  • Заповніть заяву: оберіть час та місце реєстрації, тип церемонії та інші додаткові послуги.
  • Оплатіть послугу.
  • Підпишіть заяву електронним підписом або Дія.Підписом.
  • Посилання на заяву ваш партнер отримає на пошту, після чого йому/їй потрібно буде теж її підписати.
  • Після підписання обома партнерами Дія надішле заяву до ДРАЦС. Очікуйте сповіщення про це.

Як підписати заяву?

Підпишіть заяву електронним підписом (КЕП) або Дія.Підписом.

Хто не зможе отримати послугу на порталі?

Послугу не можуть отримати:

  • громадяни інших країн;
  • молодята без електронного підпису; 
  • громадяни до 16 років;
  • одностатеві пари.

Чи можуть подати онлайн-заяву неповнолітні молодята?

Щоб подати онлайн-заяву, в неповнолітніх молодят мають бути КЕП або Дія.Підпис та відповідні документи про зниження шлюбного віку.

Документи про зниження шлюбного віку можна отримати в суді за місцем проживання.

Як забронювати час для церемонії?

Заповнюючи заяву, оберіть зручний час для церемонії, й слот забронюється автоматично на дві доби. Підпишіть заяву в цей термін, інакше бронювання скасується.

Вартість послуги — від 0,85 до 1649,85 гривень. Вона залежить від обраних послуг та дня реєстрації шлюбу.

Нагадаємо, стало відомо, якою буде програма 21-го фестивалю Docudays UA.

Читати далі