Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«50 хвилин світла за день». Правила безпечної поведінки від ДСНС під час тривалого відключення електроенергії

Партнерський матеріал

Опубліковано

Тривале відключення електроенергії, про яке всі говорять, у деяких громадах — уже реальність. Окремі райони маленьких містечок отримують електроенергію всього на кілька годин на добу. А в дні аварійних відключень — навіть не годин, а хвилин.

Місцеві пабліки завалені коментарями від споживачів, які розповідають про свої умови:

  • «Останній раз за розкладом була електроенергія лише в суботу. А надалі і по 7, і по 10 годин без світла».
  • «По вулиці Ткацька світло взагалі дали на одну годину за добу».
  • «Як можна зберігати спокій, коли в будинку 10 градусів тепла і є діти маленькі?».
  • «35 хвилин зі світлом це вже розкіш».
  • «Тиждень сидимо з дитиною без світла. То хоч з 22 до 24 вмикали, а вчора взагалі…».
  • «Громада другу добу на спецаварійному вимкненні. Електроопалення у двох багатоповерхових будинках без наявності газових плит. Близько 400 людей у холоді: малюки, особи з інвалідністю…».
  • «У селі взагалі за день 40 хвилин світла».
  • «9 градусів у квартирі, і це не тільки в мене»«50 хвилин світла за день, води нема, тепла теж».

За таких умов люди вимушені шукати альтернативні джерела енергії та прилади, які допоможуть пережити зиму. Мережа кишить статтями та відео про повербанки, акумулятори, саморобні генератори та каміни-буржуйки. Але водночас в інфополі вже з’являються докази того, наскільки небезпечними можуть бути ці засоби, якщо не дотримуватися правил безпеки. Заголовки медіа розповідають про пожежі, вибухи та отруєння чадним газом:

  • Через пічне опалення на Черкащині виникли чотири пожежі за добу
  • На Волині у багатоповерхівці вибухнули газові балони
  • На Прикарпатті від генератора загинув чоловік
  • У Шосткинському районі через необережне використання свічки в своїй квартирі у пожежі загинула 80-річна жінка

Тож тривале відключення світла треба не просто пережити, а пережити безпечно. Як це зробити? Що придбати і яких інструкцій дотримуватись, користуючись новими приладами чи конструкціями? Жителі містечка Кролевець на Сумщині на початку грудня майже тиждень жили в умовах, наближених до повного відключення електроенергії.

Зʼясовуємо, з якими проблемами вони стикалися протягом цього періоду, які рішення шукали і чи успішними були ці рішення. Також разом з експертами Державної служби України з надзвичайних ситуацій розбираємось, яких правил безпеки маєте дотримуватись, якщо і ваш населений пункт опиниться без світла, опалення чи води. 

Газ

Газ є чи не основним джерелом енергії на заміну електриці. Щоправда, власники газових котлів не надто виграють, адже для роботи цим приладам теж потрібна електроенергія. Ба більше, під час відключень вони починають виходити з ладу: або просто не гріють, або навіть може статися витік газу.  

Так, мешканка пʼятиповерхівки Тетяна розповідає, що останнім часом в її районі світла не буває по 10, 12 або навіть 20 годин: «Ще не було морозів, але температура у квартирі не підіймається вище 16 градусів. Під час відключень ми вже  “попрощалися” з витяжкою, яка перестала працювати. Але основне — це газовий котел: щоразу, як дають електрику, він запускається із затримкою. Годину може “клацати”, так і не ввімкнувшись. Це небезпечно, та й не дозволяє прогріти квартиру, поки є дорогоцінне світло. А прогрівати треба, бо ситуація наближається до критичної: на стінах з’явилася пліснява, відклеюються шпалери. Мій п’ятирічний син четвертий тиждень не може побороти застуду».

Якщо ж газ не підходить до помешкання в трубі, що нерідко буває в невеликих містечках та селах, у хід ідуть газові балони, горілки та пальники. Усе це — обладнання, яке вимагає підвищеної уваги до безпеки. У квартирах та приватних будинках, на балконах, у кіосках — новини про вибухи газових балонів останнім часом з’являються в медіа.

Щоб запобігти  небезпеці, слід купувати тільки сертифіковану продукцію, уважно вивчати інструкцію та дотримуватися правил безпеки. Детально про поводження з газовим обладнанням розповідають експерти ДСНС:

«У квартирах можна використовувати лише туристичні газові пальники, але в приміщенні, де живуть люди, обовʼязково мусить бути вентиляція. Необхідно стежити за цілісністю балончика та тримати його подалі від сонячних променів та високих температур». Спеціалісти наголошують: великі газові балони можна використовувати лише у приватному секторі, розміщувати їх у багатоповерхівках — заборонено. Заправляти такі балони можна лише у спеціальних установах, а для перевірки справності газових колонок і котлів потрібно викликати спеціаліста газової служби. 

Пічне опалення та відкритий вогонь

Невеличкі містечка та села нібито виграють «битву за тепло» у великих міст через те, що в приватному секторі часто є опалення дровами (або ж його можна легше організувати). Однак і тут є свої «але». Якщо пічним опаленням довго не користувалися, його обов’язково слід перевірити на тріщини та прочистити димоходи. А якщо встановлюєте новий опалювальний прилад на кшталт котла, каміна чи буржуйки — не нехтуйте правилами безпеки.  

Ірина мешкає у приватному будинку на околиці міста, світла в її оселі немає від 4 до 18 годин на добу: «Чоловік наразі в ЗСУ, а я з двома дітьми живу в доволі великому будинку, — розповідає вона. — У нас від електрики залежить усе: і опалення, і постачання води зі свердловини, і приготування їжі. Електроплиту замінили на портативну газову з балоном. Ще влітку встановили дров’яний котел-камін, придбали генератор, щоб працювали насоси на воду та інше обладнання. Звісно, вмикаю генератор лише на вулиці, дотримуюся правил з усіма приладами. Але небезпеки все одно не вдалося уникнути: у підвалі неправильно підключили якісь труби, це призвело до закипання котла-каміна, який розташований на кухні, де ми з дітьми проводимо майже весь час».

У ДСНС зазначають, що за 11 місяців 2022 року виникло 3794 пожежі через порушення правил пожежної безпеки при користуванні печами. Лише за перші 12 днів грудня трапилося 305 таких пожеж, тоді як минулого місяця за аналогічний період — 154. Тобто ріст фактично на 100%. Як уникнути таких випадків? Дотримуватися правил пожежної безпеки.

Наприклад, буржуйка призначена лише для приватного будинку. Її не можна встановлювати на дерев’яну підлогу: це має бути жерсть, бетон, керамічна плитка, цегла. Можна поставити її на ніжки — це заощадить будівельні матеріали. Стінки біля буржуйки облицьовують керамічною плиткою. Рятувальники ДСНС радять виконувати такі правила: «Труба для димоходу та спеціальний барʼєр у стіні чи стелі повинні бути з негорючих матеріалів, наприклад, товстого шару неіржавної сталі. Печі обирайте теж з неіржавної сталі або чавуну»

Також рятувальники наголошують, що розпізнати отруєння чадним газом вкрай складно, бо він не має запаху. За даними Міністерства охорони здоров’я України, за листопад 2022 року зафіксовано 368 випадків отруєння чадним газом (з яких 92 дитини). Із 368 громадян 20 — померло. Тому головна порада ДСНС — зробити все, щоб запобігти біді. Якщо ви використовуєте вдома піч, котел або інші теплогенерувальні пристрої, пов’язані з горінням, встановіть детектор чадного газу: якщо гранично допустима концентрація чадного газу перевищиться, він подасть сигнал. 

Портативні зарядні станції, акумулятори та генератори

Обігріти житло можна газом чи дровами, а от живити електроприлади можна тільки електрикою. Для гаджетів та ламп українці купують класичні повербанки, для ноутбуків та одночасної зарядки кількох девайсів — портативні зарядні станції. Щоправда, зараз їх не так легко замовити через дефіцит, а ціна — кусається. Тому ще один поширений варіант — автомобільні акумулятори, поєднані з інверторами, які працюють за тим же принципом, що й зарядні станції.

Так зробив Ігор: «Удома ми користувалися кабельним інтернетом, і це стало порятунком: виявилося, що стара технологія xDSL працює навіть під час відключень світла, достатньо тільки заживити модем. Для цього придбали гелевий акумулятор та інвертор: тепер можемо користуватися мережею, заряджати гаджети, вистачає навіть на освітлення оселі світлодіодними лампочками. Інші потреби цей спосіб не закриває, тому розглядаю придбання генератора».

Слід пам’ятати, що звичайний кислотний акумулятор з автомобіля під час роботи виділяє водень: у закритому приміщенні ці випари накопичуються. Суміш кисню та водню легко займається і може призвести до вибуху та пожежі. Саме тому тим, хто збирається вирішити проблему електропостачання таким способом, радять обирати гелеві акумулятори. Але при цьому не варто забувати про правила безпеки.

Альтернативою акумулятору може стати генератор. Але ДСНС наголошує, що генератори можна використовувати лише на вулиці, тому цей варіант підходить радше для мешканців приватних будинків. 

Ось що говорять про безпеку використання генераторів експерти ДСНС: «Купувати слід лише сертифіковану продукцію в ліцензованих точках продажу та уважно дотримуватись інструкцій. Генератор потрібно встановлювати за шість метрів від будівель під накриттям від дощу та снігу або в окремому технічному приміщенні з вентиляцією. Встановленням має займатися професійний електрик, він же має перевірити стан проводки в будинку перед запуском. Пальне та мастило для генератора зберігайте за межами житлової зони, у спеціальних каністрах».

Замість висновків: рекомендації від ДСНС

«Головне, про що потрібно пам’ятати, — безпека починається з кожної родини», — говорять у ДСНС. І тому просять кожного у себе вдома стежити за справністю електропроводки, не вмикати одночасно багато приладів. Часто пожежі виникають внаслідок несправності проводки чи перенавантаження мережі, тому періодично варто викликати спеціаліста й перевіряти її. Також радять проконсультуватися з фахівцем-електриком, який порадить, що можна зробити саме для вашої оселі (наприклад, встановити джерела безперебійного живлення).

Якщо увімкнути хоч якийсь обігрів немає можливості, слід завчасно подбати про теплий одяг, а також про термобілизну. Ліхтарі, свічки, повербанки, продукти тривалого зберігання, запас питної та технічної води — усі ці прості речі сьогодні дозволяють пережити складні часи. Не нехтуйте правилами безпеки і разом до перемоги! 

Ця публікація була створена в межах кампанії «Безпека (Ци)Вільних». Кампанія «Безпека (Ци)Вільних» реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

Суспільство

Alyona Alyona і Jerry Heil встановили рекорд на Євробаченні 2024

Опубліковано

Вчора, 7 травня, Jerry Heil та alyona alyona з композицією “Teresa & Maria” встановили рекорд на “Євробаченні-2024”, увійшовши до фіналу. Вже 17-й раз представники від України потрапляють до фіналу пісенного конкурсу, що є рекордом в історії Євробачення.

Про це повідомляє Детектор Медіа.

Відтак Україна стала єдиною країною, яка завжди проходить у фінал конкурсу. Свою позицію Україна тримає з 2004 року.

Нагадаємо, місті Мальме, Швеція, пройшов перший півфінал Євробачення 2024, де виступили 15 країн-конкуренток. Цього року Україну представляє alyona alyona та Jerry Heil. 

alyona alyona та Jerry Heil виступили під номером 5. Номер співачкам ставила талановита українська режисерка Таня Муіньо, яка до того працювала з Кеті Пері, Дженніфер Лопес, Harry Styles, Post Malone, The Weeknd та іншими світовими зірками.

Читайте також: Цифровізація освіти: у Мінцифри розповіли про розвиток цифрових навичок

У півфіналах могли голосувати лише глядачі тих країн, які беруть участь у відповідному півфіналі. Тобто в Україні можна віддати свої голоси лише 7 травня. У першому півфіналі зможуть проголосувати глядачі з Німеччини, Швеції та Великої Британії, а у другому — з Франції, Італії та Іспанії.

Фінал пісенного конкурсу відбудеться у суботу, 9 травня.

Фото: ДМ

Читати далі

Суспільство

Активісти розпочали реставрацію історичної вивіски “Перукарня” на Подолі

Опубліковано

Благодійна організація “Має значення” розпочала відновлення історичної вивіски “Перукарня” на Подолі, на вулиці Почайнинська, 57/59. Демонтаж вивіски розпочали ще вчора, 7 травня, він виявився непростим, і потребував участі 3-х людей.

Про це активісти розповіли на своїй сторінці. 

“Пластикові літери буквально розсипалися в руках, і ми по-справжньому злякалися того, що затягнули з порятунком і як би не було занадто пізно. У майстерні нас утішив реставратор, пообіцявши задіяти італійські розчини і фарби, які продовжать життя вивіски. Щиро віримо, що її відродження вдасться і оновленою вона повернеться на своє первісне місце, де висіла з 1977 року, рекламуючи все ще діючу перукарню на Подолі” — йдеться у дописі.

Серед запланованих реставраційних робіт на цей тиждень: 

  • Очищення від залишків фарби; 
  • Шліфування;
  • Визначення історичних кольорів. 

Читайте також: Які гранти для українського бізнесу доступні в травні: пропозиції для підприємців

Активісти також нагадали про те, що досі триває збір на відновлення вивіски.

“Має значення” розпочали відновлення історичної вивіски “Перукарня” на Подолі, на вулиці Почайнинська, 57/59

Нагадаємо, у Києві відкривається виставка робіт студентів академії імені Бойчука.

Фото: “Має значення”

Читати далі

Суспільство

Вивезла 159 собак із Бахмута: історія вчительки, яка вже вдруге будує притулок для безхатніх тварин

Опубліковано

Кожен день вчительки іноземних мов Марини Шажко розпочинається о 5 ранку. Вона веде на прогулянку двох своїх собак — Тару та Муху, декілька годин працює, а потім поспішає на автобусну зупинку, адже на неї чекають ще дві сотні собак у притулку.

По дорозі треба забігти в аптеку та до магазина: «Щодня мені треба купити щонайменше 12 палок ковбаси. І це тільки щоб дати всім собакам ліки». Маршрутка везе її за місто. Від зупинки з повними пакетами треба пройти ще 2 кілометри. Але радісне гавкання, яким її незмінно зустрічають мешканці притулку «Лада», вартує цього шляху.

Марина повертається додому вже надвечір, гуляє з собаками та займається онлайн з учнями. Деякі з них навіть не здогадуються, що їхня вчителька врятувала з Бахмута 159 собак.

Марина Шажко

керівниця Бахмутського товариства захисту тварин та притулку «Лада»

Вони наче самі мене знаходять

Змалку я бачила, як мої мама й тато підгодовували на вулиці собак і котів, але додому мені брати нікого не дозволяли.

Перший домашній улюбленець у мене з’явився лише у 16 років, і то випадково — у розчинене вікно моєї кімнати залетів папужка. Він залишився жити з нами. Моя бабуся навчила його говорити: «Маришко, вчи урочки!».

Наступним «поповненням» у родині був котик. Він прибився до нашого під’їзду й сидів такий сумний, що я не витримала — притисла його до грудей і занесла додому. Мама була в  шоці: «Що це?»«Котик! Він буде жити з нами!». Тімошка прожив у нас 16 щасливих років.

У 2009 році, коли я вже працювала в школі вчителькою, у дворі будинку з’явилося цуценя. Геть лисеньке, шерсті нема — це була любов з першого погляду. Я почала його лікувати, приводила лікарів прямо у двір і таки вилікувала. Собачка зміцнів, відростив красиву руду шерстку. Усі сусіди його любили та підгодовували. Назвали Бобочкою.

Марина Шажко зі своєю собакою Тарою. Тара — собака з вулиці, вона мала серйозні шкірні проблеми, але Марина вилікувала її. Фото надала героїня

На 8:00 мені на роботу, а до 6 ранку я пильнувала мисливців на вулицях

У 2010 році в Бахмуті стартувала кривава кампанія з відстрілу бездомних тварин для контролю чисельності собак на вулицях міста. Ці жахливі рейди мали свій графік: відстріл проводили вночі щопонеділка й щочетверга, поки більша частина міста ще спала.

На 8:00 мені на роботу в школу, а з 4 до 6 ранку в ці дні я патрулювала свій мікрорайон — спочатку лише нашу Бобочку.

Одного разу я визирнула у вікно й побачила, що та комунальна машина вже їде нашою вулицею. Я вискочила на вулицю, в чому була. Вибігла напереріз машині, почала кричати. Разом зі мною вибігли ще жінки з сусідніх будинків. Ми відбили Бобочку, і машина поїхала ні з чим. Але я вже не могла залишати собаку на вулиці — а що, як мисливці повернуться? І я принесла нашого дворового собаку додому.

Це був переламний момент, коли я зрозуміла — не можу нічого не робити з тим, що коїться в місті стосовно безпритульних тварин. Разом з подругою Ольгою Литовченко у 2011 році ми зареєстрували громадську організацію Бахмутське товариство захисту тварин «Лада». Трохи пізніше незамінною в нашому дрім-тімі стала також Людмила Булавка.

Волонтерки проти бюрократії

До нас долучалися люди. Ми давали оголошення в пресі, розповідали про нашу позицію — місту потрібен притулок і кампанія зі стерилізації, а не відстрілу тварин. Були ті, хто нас підтримував, але були й хейтери.

Ми шукали можливостей скрізь. Знайшли грантову програму, яка могла підтримати роботу стерилізаційного майданчика, подали заявку й виграли. Звернулися до місцевої влади, і нам виділили покинуту комунальну будівлю. Ми закупили клітки, деяке обладнання й облаштували стерилізаційний майданчик, де б могли працювати лікарі.

За умовами гранту, орендна плата становила 1 гривню на рік, а з місцевого бюджету мали виділяти кошти на стерилізацію тварин. Але тоді в міськраді нам сказали, що нібито можуть виділяти гроші лише на відлов. Це вже зараз ми розуміємо, що влада скористалася нашою необізнаністю, а тоді ми просто зітхнули й почали самі збирати кошти на перші операції — у соцмережах, на базарі.

Місцева ветеринарка погодилася оперувати безпритульних тварин безкоштовно, і ми сплачували тільки вартість медикаментів.

Тим часом на базі стерилізаційного майданчика в нас організувався притулок — ми залишали там після лікування та стерилізації тих тварин, у яких було дуже мало шансів вижити на вулиці через вік чи стан здоров’я. Стерилізованих і здорових намагалися прилаштувати в родини.

Кожна з волонтерок мала власну роботу, і до тварин у притулку ми могли приходити лише в позаробочий час. Тож вирішили найняти доглядальницю, і на зарплату збирали в нашій спільноті в соцмережах та скидалися з власних невеликих зарплат: я — з учительської, Ольга — з бібліотекарської.

Волонтерки притулку для безхатніх тварин «Лада»: Ольга Литовченко, Марина Шажко та Людмила Булавка. Фото надала Марина

Мусила привезти собак під мерію

Наприкінці 2014 року нас чекало ще одне випробування — ми залишилися без світла, бо територію, де розташований притулок, відрізали від мережі. Три роки ми проводили вечірні годування, перев’язки й уколи з ліхтариками. Але в кінці 2017 терпець урвався, і я оголосила в наших соцмережах про проведення масштабного пікету під міськрадою.

Я написала, що у зв’язку з тим, що в притулку досі немає світла, всі 100 тварин звідти переїжджають жити… у мерію. «Переїзд» оголосила на 27 грудня, а вимоги — повернути світло в притулок і закласти кошти на стерилізацію безхатніх тварин у місті в бюджет на 2018 рік.

Напередодні анонсованого пікету директору приватного ліцею, де я тоді працювала, зателефонували з мерії та поскаржилися на мене. Мовляв, не тим ваша викладачка займається, зробіть щось. На що мій керівник відповів, що свою викладацьку роботу я виконую чудово, а моя громадська діяльність його не стосується.

Волонтери вивантажують клітки з собаками з притулку для пікету під міськрадою. Бахмут, 2017 рік. Фото надала Марина Шажко

27 грудня 2017 року ми рушили під міськраду разом з нашими собаками. Нас прийшли підтримати багато людей. Буквально за годину від початку збору — ще навіть офіційно не почався пікет — у притулку з’явилося світло.

Так почався новий етап нашої співпраці з місцевою владою, нарешті двосторонній: місто виділило кошти на стерилізацію безхатніх тварин.

Куди виїхати, коли в тебе 160 собак?

Я дуже добре пам’ятаю 24 лютого 2022 року. Я прокинулась о 5 ранку й почала читати новинну стрічку. На той момент у нас під опікою було 160 тварин. Евакуацію я навіть не розглядала: без них нікуди не поїду, а з ними куди? Як? Взялася робити запаси круп, кормів. Десь до початку травня в нас було відносно спокійно, і я сподівалася, що так буде й далі. Ми навіть ділилися своїми запасами з Лисичанськом, Сєвєродонецьком, де було вже гаряче.

Із середини травня 2022-го по Бахмуту почало сильно прилітати. Наш притулок опинився на лінії вогню. 1 серпня стався перший приліт на нашу територію. Того дня до нас якраз приїхали волонтери — привезли корми для тварин, і десь за годину, як тільки поїхали, бабахнуло. Пошкодило будівлю та вольєри, 2 собаки були поранені.

Це стало для мене поштовхом — треба діяти. Коли ти сам за себе — це одне, а коли від тебе залежать життя тварин, що не можуть ухвалювати рішення — це змушує діяти.

Загибель Лади стала останньою краплею

Я почала шукати, куди ми могли б виїхати, обдзвонила різні фонди з проханням допомогти нам знайти якусь територію, хоча б за гроші. Ми одразу орієнтувалися на Дніпропетровщину, бо розуміли, що далеко наші собаки просто не доїдуть — більшість з них після серйозних травм чи хвороб, багато стареньких.

Ми знайшли один варіант — стара ферма в селі Вільне Дніпропетровської області. Але її оренда коштувала 15 000 гривень на місяць. Наш притулок живе на благодійні внески, тому збирати додаткові кошти, коли в країні війна, здавалося неможливим. Вирішили шукати ще.

30 серпня вночі був другий приліт — касетна бомба. Тоді загинула одна з наших старожилок — собачка Лада, ім’я якої носить наша ГО та створений нами притулок.

Це стало останньою краплею. Я вирішила, що це знак, що нам треба терміново виїжджати з Бахмута. Вранці я подзвонила власнику ферми та сказала, що ми згодні на 15 тисяч.

Так виглядав притулок для безхатніх тварин «Лада» в Бахмуті після «прильоту» в серпні 2022 року. Фото надала Марина Шажко

Переїзд на межі нервового зриву

До перевезення треба було підготувати хоча б якусь кількість вольєрів і будок. З цим мені допоміг один волонтер, він написав у себе на телеграм-каналі пост про нас і зібрав 100 000 гривень.

Аби перевезти тварин з Бахмута на Дніпропетровщину, разом працювали два фонди: «Порятунок тварин Харків» та Breaking The Chains, а також група волонтерів з Києва. Зробити все треба було за день, бо ми помітили, що щойно до нас приїздить якесь авто, потім на територію «прилітає». Мабуть, стежили.

28 вересня ми переїжджали. Того дня в місті було незвично тихо — наче сам Бог нам допомагав. Тим не менш, щохвилини очікували на обстріл.

Вантажили собак на межі нервового зриву. Але нам вдалося — ми вивезли усіх 159 тварин з Бахмута.

28 вересня 2022 року. Волонтерки евакуюють 160 собак з Бахмута на Дніпропетровщину. Фото надала Марина Шажко

Не було навіть мисок для собак — з усім допомагають люди

Коли ми привезли собак до Вільного, не всі вольєри ще були готові. На новому місці в нас не було навіть з чого годувати тварин, бо ми нічого з собою не могли взяти — машини ледь вмістили клітки з собаками. Місцеві жителі дуже нам допомагали: приносили старий посуд, якісь простирадла. Саме завдяки підтримці місцевої громади ми вижили в перші два найтяжчі місяці після переїзду.

Я разом зі стареньким батьком винайняла квартиру в місті Новомосковськ, що недалеко від Вільного. Дуже вдячна власниці квартири, що вона дозволила, аби дві мої собаки жили зі мною. Коли я чую ці розмови, що нібито до переселенців з Донбасу якось не так десь ставляться, я усміхаюсь — у нас зовсім інший досвід.

І далі нам продовжують допомагати небайдужі люди: благодійні фонди надають корми, фонд Happy Paw допоміг перекрити дах на старій фермі й добудувати вольєри.

Плануємо збудувати й облаштувати ветеринарний кабінет, щоб мати можливість лікувати й стерилізувати тварин тут. Наша волонтерка Людмила зараз навчається в місцевому ветеринарному коледжі — нам необхідний власний лікар у команді.

Евакуаційна машина, завантажена клітками та переносками з тваринами. Не було куди навіть забрати собачі миски. Фото надала Марина Шажко

Продовжуємо рятувати тварин з-під обстрілів

Ми теж як можемо допомагаємо іншим зоозахисникам. Щомісяця до нас привозять кілька тон кормів, а ми їх розвантажуємо й потім надсилаємо Новою поштою чи з волонтерами до міст і сіл Донеччини.

А ще ми, притулок-переселенець, прийняли до себе уже понад 60 тварин із зони активних бойових дій — Часового Яру, Красногорівки, Мар’їнки, Торецька. Багато тварин з контузіями, осколковими пораненнями. Ми їх лікуємо та стараємось прилаштувати в родини. Нещодавній наш щасливий «випускник» — це Мартинчик, пес із Бахмута. Він жив у притулку 4 роки, й ось уже тут, на Дніпропетровщині, знайшов свою родину. Ті люди шукали собі маленьке цуценя, але Мартинчик їх підкорив з першої зустрічі. Тепер живе наш бахмутський пес, що переніс поранення під час обстрілу, просто в шикарних умовах, а головне — в любові.

Притулок «Лада» існував у Бахмуті, переїхав на Дніпропетровщину та продовжує працювати тут завдяки небайдужим людям — це й офіційні організації, і просто випадкові відвідувачі наших сторінок у соцмережах.

Зараз у нас у притулку 208 тварин. Втрьох нам ніяк не впоратись, тож наймаємо помічників: 4 доглядальниць і двох охоронців. Помічниці приходять на кілька годин щодня, доки ми на роботах, охоронці працюють позмінно. На зарплатню цим людям ми збираємо кошти в соцмережах.

Часто люди соромляться донатити маленькі суми, але саме невеличкі донати вирішують усе. Наприклад, у нашій спільноті на Фейсбуці 4000 підписників. Аби кожен з учасників раз на місяць переказував 20 гривень, ми б без проблем закривали всі питання з ліками, операціями, кормами та зарплатою для помічників.

Зооволонтерка Марина Шажко чухає новеньку мешканку вольєра. Власник собаки зараз на війні, тож Бетті чекає на його повернення в притулку «Лада». На фоні — вольєри, які допомогли збудувати благодійники. Фото надала Марина Шажко

Так, нам непросто. Я не раз озиралась на своє життя — а що, якби я могла повернутися назад? І в мене одна відповідь: я б точно робила те саме — рятувала тварин. Тільки тепер стукала б в усі двері кабінетів і серця людей ще наполегливіше.

Читати далі