Національний проєкт «Незламні». Як працюватиме перший в Україні центр для протезування поранених на війні

Донедавна протезування в Україні було радше мрією, адже більшість пацієнтів з ампутованими кінцівками могли отримати допомогу лише за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення запит на протезування збільшився в рази: як від військових, так і від цивільних.

Аби перетворити мрію на реальність, в Україні запускають Національний реабілітаційний центр «Незламні». Профільний лікар Гнат Герич розповів ШоТам, чому ініціатива є надзвичайно важливою, як  відбуватиметься протезування та хто зможе на неї розраховувати.

Гнат Герич

завідувач Першого хірургічного відділення Львівської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги

Через війну перервав стажування за кордоном

Я родом зі Львова. Працюю у клінічній лікарні швидкої медичної допомоги практично від початку своєї професійної кар’єри – приблизно 10 років. Вся моя родина – медики, тато був професором хірургії, а дідусь – завідувачем відділення хірургії.

До повномасштабного вторгнення я готувався морально, оскільки розумів, що це може статися. Про початок великої війни дізнався з новин і повідомлень від друзів, які перебували на військових позиціях. Тоді я перебував на стажуванні в Туреччині.

Я зіштовхнувся з великими труднощами, аби чимскоріше повернутися до України. Оскільки авіасполучення зупинили, дорога зайняла десь три дні. Звісно, необхідно було одразу братися до роботи, адже з перших днів у нас різко побільшало пацієнтів.

Штат наших лікарів практично не змінився, особливо хірургів. Усі повним складом виконують свій професійний і громадський обов’язок. Долучилися й нові: декілька хірургів із Харкова та зі сходу.

У питанні протезування Україна ще розвивається

Ще в перші дні війни, коли Львівщина почала потерпати від масивних ракетних ударів, ми мали найбільше надходження пацієнтів за цілий рік функціонування лікарні. Одночасно госпіталізували понад 70 людей. Це неабиякий виклик, адже кожен пацієнт потребував невідкладної операції. У 90% випадків йшлося про пошкодження різних частин тіла. У медичній термінології це називається «важкі поєднані травми тіла». Зокрема, були й ураження кінцівок.

У перші дня після госпіталізації від пацієнтів ще не надходять запити щодо подальшого протезування. Тут головне – врятувати їм життя. Але такі питання піднімаються згодом. Протезування – це вже етап так званої реабілітації, який настає після хірургічного втручання. Коли ми бачимо, що пацієнт стабілізований, починаємо готувати його до протезування, наскільки це можливо, зважаючи на інші можливі травми.

Протезування – це дуже складний процес. Фактично, робота над забезпеченням цієї процедури починається з моменту, коли людина втрачає кінцівку. Однак, на жаль, тривалий час цей алгоритм не працював в Україні. Хоча за останнє десятиліття держава досягла певного прогресу, адже протези, які сьогодні використовують в наших лікарнях, стають дедалі сучаснішими.

Протез наближає людину до звичного життя

Протез є одним із варіантів, який дає людині можливість після важких травм із втратою органів і кінцівок соціально адаптуватися. Тобто мати можливість проживати життя, наближено до здорової людини. Нині існує багато надсучасних протезів, які дозволяють навіть займатися спортом, бути повністю активно адаптованими.

Напевно, єдиний варіант, який може замінити протез, – це посмертна трансплантація кінцівок. Пораненій людини пересаджують від померлого живу кінцівку, й, у разі успішної операції, це дає їй можливість бути соціально адаптованою і мати живий орган. Але це дуже складна операція, яка, на жаль, викликає багато ускладнень.

Існує багато різних протезів: від старих, які використовувалися в радянські часи, до найсучасніших – біомеханічних. Останні – це протези, які відтворюють рухи пацієнта завдяки скороченню його м’язів та периферичних нервів. Тобто, якщо людина має частину руки, спеціальний протез може зчитувати сигнали від нервів і в такий спосіб відтворювати певні рухи пальців і кисті протеза.

Вкрай важливо правильно підготувати пацієнта

Процедура протезування в Україні починається ще з моменту перебування пацієнта в хірургічному відділенні. З куксою – місцем, де ампутована кінцівка – мають працювати хірург і реабілітолог. На певному етапі долучається також протезист.

Під час військових травм пацієнти часто мають відкриті ампутації. Коли в рані є інфекція, ми не можемо хірургічно підготувати куксу до протезування. Такі люди потребують реампутації або підготовчих операцій для формування кукси. І лише після цього починається довгий процес протезування.

Ми консультуємося з протезистами, і вони визначають найбажаніший рівень ампутації для пацієнта. Одразу після цього з людиною починає працювати реабілітолог, а також психолог. Дуже важливо правильно підготувати пацієнта до того, як він повинен поводитися зі своїм протезом у майбутньому.

Постійному протезу передує тимчасовий

У 95% протези є універсальними моделями або мають декілька розмірів. Однак під них завжди індивідуально виготовляють тримач. Сама процедура протезування є досить довгою. Спочатку пацієнту надають спеціальні тимчасові тримачі кукса та тимчасовий протез. У тримачі є фіксатор, який закріплює частину кінцівки.

Протягом року після ампутації форма кукси може змінюватися. Тому людині на певних етапах виготовляють нові тримачі, які формують куксу. У цей час пацієнт носить тимчасовий протез і вчиться, звикає до нього. А після того вже можна застосовувати постійний протез.

Час виготовлення постійного протеза і повна реабілітація людини триває дуже довго – до року. Це дуже індивідуально, залежить від стану пацієнта, його здоров’я, віку, супутніх захворювань, які операції він переніс. Якщо він перебував в лікарні – важливо зважати, як довго він був у лежачому положенні. Тому це дуже різні терміни для кожного пацієнта.

Час від часу трапляються випадки відторгнення протеза. І це може статися навіть задовго після операції. Але насправді в цьому напрямку хірургії є дуже потужний прогрес, тому не думаю, що в найближчому майбутньому таке часто відбуватиметься з пацієнтами.

На першому місці – порятунок життя

Наразі наші лікарні переповнені пораненими. Тому, на жаль, ми не маємо можливості так довго резервувати за пацієнтом ліжко, очікуючи на протезування. На цьому місці повинна бути інша людина, у якої значно гостріші потреби, якій необхідно врятувати її життя. Тому в лікуванні пацієнтів, зокрема, й у протезуванні, нам дуже допомагають країни-партнери. Це багато держав Європи, США, Велика Британія тощо.

Читайте також: Онлайн-консультації та допомога бійцям. Як лікарі з громадської організації INgenius тримають медичний фронт

Але ми прекрасно розуміємо, що наразі Україна потребує формування, розвитку і будівництва спеціального центру, який матиме можливість займатися регенеративною хірургією, протезуванням та всіма видами реабілітації пацієнтів, які зазнали різних видів травм, перш за все, після воєнних дій.

У планах України – власний центр для протезування

В Україні триває розробка проєкту Національного реабілітаційного центру «Незламні». Зокрема, центр надаватиме допомогу цивільним і військовим, які фізично постраждали внаслідок війни. Також він працюватиме над реабілітацією людей з ускладненнями цукрового діабету й онкології та з наслідками перенесеного інсульту тощо.

Крім того, передбачена робота спеціалістів в напрямах хірургічної та ментальної реабілітації. Також діятиме реконструктивна хірургія – науково-експериментальний напрям регенеративної медицини, який дозволяє клонувати втрачені частини та ділянки тіла, друкувати на 3D-принтері кісткові імплантати й пересаджувати їх в уражені ділянки.

Ще в Національному реабілітаційному центрі буде терапевтична реабілітація. Пацієнтам пропонуватимуть певні фізичні навантаження, які забезпечуватимуть їхнє відновлення. 

Головна особливість центру – усі ці ланки працюватимуть в одній системі. Тобто буде дисциплінарна команда, яка зможе забезпечити реабілітацію людини на всіх етапах – аж до її повної соціальної адаптації.

Кілька пацієнтів – уже в черзі на протезування

Національний центр реабілітації України створять у структурі Першого медичного об’єднання Львова. Він матиме важливу роль для держави. Подібні центри є в усіх розвинених державах світу, зокрема, у Великій Британії та США. 

На будівництво центру необхідно 77 мільйонів євро. Ця сума є мізерною в межах країн, які активно допомагають Україні військовим й економічним шляхом. Знаю, що багато організацій долучаються до збору коштів.

Наразі велику частину функцій, які повинен виконувати центр, ми взяли на себе в межах нашої лікарні. Проводимо операції на нашій матеріально-технічній базі за участі місцевих спеціалістів.

Ми вже отримали кілька перших біонічних протезів, які виготовляє молода українська компанія Esper Bionics. З їхньою допомогою люди зможуть займатися спортом, малювати та тримати предмети будь-якої форми та розміру. Є меценати, які проплатили протезування декільком пацієнтам. Відповідно, вони безкоштовно отримають сучасні біомеханічні протези.

Я сподіваюся, що протезування українців, постраждалих внаслідок бойових дій, буде відбуватися коштом Національної служби здоров’я України. Але це вже питання до уряду. Самі біопротези коштують від 25 тисяч доларів за одиницю. Ми зараз розраховуємо, скільки коштуватиме процедура протезування – починаючи від операції та завершуючи встановленням протеза.

Попит на протезування буде колосальний

Наразі єдиної бази, яка б збирала попит на протезування в Україні, немає. Але останні декілька місяців її формують. Я думаю, потреба в цій процедурі – надзвичайно велика. На війні зараз гине значна кількість наших військових і, а отже, є втричі більше травмованих. Те саме стосується й цивільних. Думаю, майбутній центр зможе забезпечити всі потреби в протезуванні. У цьому, власне, й мета проєкту.

Очікую, що вже найближчим часом на базі Національного реабілітаційного центру можна буде якісно і швидко допомогти українцям, які постраждали внаслідок російської агресії. Фахівці працюватимуть над реабілітацією, соціальною адаптацією пацієнтів, аби вони жили спокійним життям і почувалися не гірше, ніж інші. Тим часом ми й далі виконуємо дуже складні хірургічні втручання, аби рятувати життя наших людей.