Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Ми встигли вивезти флешку та документи. Як виробництво гідроциліндрів із Мелітополя відновлює роботу на Львівщині

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Підприємство «Агро Мастер Плюс» заснували троє партнерів, які вірили, що малий бізнес може конкурувати з великими виробництвами. За майже 20 років компанія не лише знайшла свою нішу, а й завоювала європейський ринок, експортуючи вироби до Польщі, Німеччини, Словаччини, Бельгії та Великої Британії.

Напередодні нового етапу війни мелітопольська компанія планувала збільшувати обсяги виробництва, але натомість була вимушена евакуюватися на захід країни. Усе обладнання та верстати залишилися в рідному місті – під окупацією. Із собою підприємці встигли вивезти лише флешку, печатку та основні документи.

Сьогодні ТОВ «Агро Мастер Плюс» відновлює роботу в містечку Миколаїв на Львівщині. Фактично, команді доводиться починати все з нуля: від облаштування офісу до пошуку клієнтів та налагодження експорту. Про релокацію, підтримку від європейських замовників та розширення після перемоги ШоТам розповів співзасновник та технічний директор підприємства Олексій Козлов.

Ми розуміли, що малий бізнес має свої переваги

Я працював на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів. Та коли змінився власник, ми з партнерами вирішили відкрити власний бізнес і звільнилися з підприємства. Досвід роботи у нас вже був, тож у 2005 році заснували власну компанію та запустили виробництво гідроциліндрів.

Нашим підприємством керують троє партнерів: гендиректор Барабаш Геннадій Вікторович відповідає за фінанси й постачання, я – технічний директор, а Говорков Валерій Вікторович займається ринком, маркетингом та збутом. Тому моя історія – це, перша за все, саме мої думки та переживання.

Засновники компанії: Геннадій Барабаш, Валерій Говорков та Олексій Козлов.

Ще під час роботи найманими працівниками на великому промисловому підприємстві ми конкурували передусім з малими виробництвами. І вже тоді розуміли, що малий бізнес має свої переваги перед великим компаніями. Це і вища мобільність, і персональна відповідальність за прийняття рішень, і більша керованість, і оптимізований рівень витрат. Ми все це чітко усвідомлювали й мали внутрішні відчуття, що варто спробувати реалізуватися у власному підприємстві.

Що таке гідроциліндр? Уявіть екскаватор

Якщо простою мовою пояснювати, що таке гідроциліндр, уявіть екскаватор, який копає. Уявили? Так ось, рух цього ковша, який спрямовується та загрібає, – усі ці маніпуляції здійснюються за допомогою гідроциліндра. 

Насправді гідроциліндр має дуже широке застосування в будь-якій автомобільній техніці. Наприклад, сільськогосподарська техніка, умовно, трактор: підняв-опустив плуг, проорав, розвернувся, знову підняв і поїхав. Так само й комунальна техніка, дорожньо-будівельна тощо.

Геннадій Барабаш та Олексій Козлов на виробництві гідроциліндрів
Геннадій Барабаш та Олексій Козлов. Мелітополь.

Також гідроциліндри активно використовують у важкому машинобудуванні. Прес, технологічні машини, транспортери, навантажувачі – усе це рухається завдяки гідроциліндру. І не одному, а десятків циліндрів для різноманітних завдань. Власне, наша продукція забезпечує всі рухи та маніпуляції, що здійснює машина. Це і є гідравліка.

Тисячі циліндрів щомісяця для клієнтів з ЄС та України

До 2014 року, як і більшість компаній, ми працювали одночасно на український та російський ринки. Після початку російсько-української війни поступово відмовилися від співпраці з «сусідом» та стали активно налагоджувати роботу із замовниками з країн Європи. 

Напередодні повномасштабного вторгнення 70% нашої продукції виготовлялося для країн Європейського союзу. Зокрема, це Німеччина, Бельгія, Велика Британія та Словаччина. 

Цей ринок можна охарактеризувати ще й великою номенклатурою. Ось уявіть, скільки в Європі й Україні виробників сільгоспмашин та іншого обладнання, і наскільки велика кількість різних машин. Така різноманітність свідчить про те, що практично кожен виробник проєктує свій окремий циліндр. 

Підприємство з виробництва гідроциліндрів
Виробництво в Мелітополі.

Тобто кожен працює у своєму сегменті ринку: комусь гідроциліндри потрібні для екскаваторів, комусь – для інших робіт чи зовсім іншої техніки. А кожна машина містить в собі до двох десятків циліндрів, тому асортимент, який споживає європейський ринок, надзвичайно великий. 

Щомісяця – нові конструкції, нові запити від наших клієнтів. Звісно, в цьому присутня чимала складність, але водночас – і перевага.

Ми закривали оперативні потреби компаній. Тобто запити, які постійно змінюються та оновлюється. Робили все максимально швидко й якісно, порівняно з іншими конкурентами. За 2021 рік вийшли приблизно на 7000 циліндрів щомісяця. А загальних найменувань у базі даних було орієнтовно 1200. 

Перетворили незручність на власну перевагу

Здавалося б, значно простіше працювати із серійним виробництвом. Ти оперуєш собівартістю, плануєш витрати та всі супутні процеси. Але поступово робота стає нецікавою: ти весь час робиш те саме. Ті самі технології, ті самі деталі.

А коли щомісяця доводиться створювати щось нове – це значно цікавіше. Звісно, у чомусь це й незручно, але клієнт цього потребує і розраховує на нас. Хай навіть для цього знадобиться значно більше зусиль та часу.

Саме тому ми вирішили перетворити незручність на нашу перевагу. Організували роботу так, що від моменту запиту до отримання готової продукції минало не більш як два місяці. Аналогічний процес у конкурентів міг тривати до пів року.

Гідроциліндри

І ось це – саме та мобільність, яку не можуть собі дозволити великі компанії. Хоча навіть невеликі підприємства часто прагнуть знайти клієнтів, які замовляють, умовно, три види циліндрів по 4000 штук. А ми створювали ті самі 4000 гідроциліндрів, але десятків різних видів.

Зрозуміло, що такі циліндри дорожчі. Зокрема, через конструкторську та технологічну обробки. А ще це більш ретельний процес, який потребує постійного контролю: від проєктування й підбору інструментів до подальших процесів. Це складніше, але саме в цьому й полягає наша конкурентна перевага.

До останнього не вірили, що почнеться новий етап війни

Я не вірив, що розпочнеться новий етап війни. Ніхто до цього не готувався. Хіба що просто обговорювали ймовірність вторгнення. Але до останнього не вірили, що це станеться. Навіть в останні тижні.

24 лютого, як і всі, ми прокинулись від ранкових вибухів. Десь о п’ятій ранку почали бомбардувати Мелітополь: у нашому місті розташовано кілька військових частин, військово-транспортна авіація та аеродром.

Мої діти були в Києві, тож ми з дружиною одразу сіли в автівку та поїхали за ними. У столиці в цей час теж було неспокійно, якщо можна це так назвати. Діти вирушили нам назустріч електричкою, і ближче до вечора ми зустрілися у Білій Церкві. Там переночували й вирушили до Львова.

Ми встигли забрати лише флешку та документи

Мої партнери перший час ще залишалися в Мелітополі. Вони виїхали десь через місяць, коли перебувати в місті стало неможливо. Тоді якраз почали знімати з будівель українські прапори.

Усе обладнання, усі верстати, увесь наш бізнес – все це залишилося в Мелітополі. Хлопці змогли забрати з собою лише основні документи, печатку та флешку. І більше нічого.

Ми знаємо, що сьогодні відбувається в Мелітополі, адже там залишилися наші люди. Бої тривали кілька днів, наше підприємство вціліло. Там досі є охоронець, який придивляється за приміщенням, поки що там нічого не відбувається. 

Виробництво гідроциліндрів
Виробництво в Мелітополі.

Зрозуміло, що жити там, м’яко кажучи, некомфортно й проблемо. Але наше підприємство не зазнало руйнувань й поки що стоїть. Хоча я знаю приклади розграбування, коли обладнання й техніку просто вивозили. На щастя, нас це не торкнулося.

До повномасштабної війни на нашому виробництві працювало 70 людей. Частина з них разом із сім’ями також виїхали з Мелітополя. Переселилися сюди, ближче до нас, і поки чекають. Коли з’являться гроші, спробуємо вивезти інших, можливо, 15-20 людей. Постараємося евакуювати їх з міста. Але чи вийде – невідомо.

Планували збільшити обсяги виробництва вдвічі

Ми вже маємо досвід залучення фінансування, у нас є передісторія співпраці з фінансовими структурами. У Мелітополі ми працювали з організацією USAID, познайомилися через місцеву владу, адже ця організація створила масштабні програми фінансування проєктів по всій Україні.

Вони допомогли нам не лише отримати фінанси, а й доречно їх використати – по суті підказали фінансового консультанта. Згодом ще й найняли нам київську компанію Soul Partners, які стали нашими консультантами з фінансових питань.

Ми бачили, як зростає попит, коли заходимо на ринок з новими пропозиціями. Тож працювали в такому ритмі, що часом не встигали. Довелося збільшити кількість працівників та робочих змін. Тут нам допомогли «дешеві» й «довгі» гроші. Ми отримували їх і розвивалися. Планували залишатися в Мелітополі й збільшити обсяги виробництва щонайменше вдвічі.

«Запускайтеся, ми вас підтримаємо!», – сказали клієнти з ЄС

Загалом усі розуміють, що підприємства тримають економічний фронт, який сьогодні так само важливий. Якщо бізнес працюватиме – держава матиме податки, а люди – робочі місця та зарплати. Після переїзду до Львівщини нам знадобився місяць, аби схаменутися й зрозуміти: час робити щось далі.

Ми звернулися до нашого консультанта, показали попередній бізнес-план, який більше нагадував бізнес-ідею. Хотіли реанімувати наше підприємство, але вже тут, на цій території. На Львівщині.

Найголовніше, що маємо зараз, – це ринок. Ми спілкувалися з нашими європейськими партнерами, основними покупцями. Це Польща, Німеччина, Британія. Усі вони заявили, що вони готові продовжувати нашу співпрацю. 

Ми відчули підтримку і впевненість в тому, що ринок зберігся, є потенційні замовники. Це дозволило нашій команді більш сміливо дивитися в майбутнє.

Геннадій Бараш на виробництві гідроциліндрів

Конкурси, гранти, кредити – все з нуля

Якось на нашу пошту надійшло повідомлення з інформацією про державну програму з релокації. Ми заповнили анкету й почали потроху працювати в цьому напрямі.

Коли хлопці також переїхали, ми разом почали дізнаватися, що, де і як. Наразі вже перереєстрували підприємство у Миколаєві (містечко у Львівській області – ред.) й знайшли виробничі приміщення для оренди. Після перереєстрації почали отримувати інформацію про програми з підтримки від Львівської обласної адміністрації. Нас запрошують на зустрічі й розповідають, які є можливості. 

Ми взяли участь в конкурсі й отримали позитивне рішення – перші грантові 100 тисяч гривень. Для нашого бізнесу це, умовно, на офісну техніку. Але попереду – ще один конкурс, також на 100 тисяч. Наразі очікуємо на кошти й запускаємо офісну роботу. Також чекаємо на кредит для закупівлі решти обладнання.

Відстаємо від графіку на три тижні

Раніше ми співпрацювали з державним «Ощадбанком», а зараз, скажімо так, познайомилися з місцевими банком. Це довгий шлях, але нам вже вдалося пройти першу стадію: львівське представництво погодило кредитування й зараз це питання розглядають у Києві.

Сьогодні банки дуже завантажені. За планом, ми вже мали отримати гроші, але поки що цього не сталося. У цьому є певна затримка, фактично, відстаємо на три тижні. Але віримо, що незабаром запустимося.

Поки чекаємо на фінансування, зробили те, що в наших силах: придбали обладнання на мільйон гривень – кошти, отримані від наших дебіторів.

виробництво гідроциліндрів у Мелітополі

Гідроциліндри для української армії та аграріїв

На українському ринку є попит, але оцінити чи порівняти його з довоєнними показниками я поки що не можу. Ми поспілкувалися з кількома підприємствами – вони працюють. Тож попит точно є, але сказати щось конкретне про обсяги, мовляв, маємо 50% чи 80% від того, що було, – поки що неможливо.

Ми розуміємо, що основний клієнт – це Європейський Союз. Звісно, будемо розвивати внутрішній ринок, але нашим людям потрібно називати конкретні терміни. Також усвідомлюємо, що свої послуги та товари пропонуватимемо як допомогу військово-промисловому комплексу, адже гідроциліндри там також використовуються в достатньо великих масштабах. 

Після перемоги розширимо наше виробництво

У перші місяці після переїзду у нас були різні думки. Вже тут, у безпеці, ми обдумували, що будемо робити, коли Мелітополь звільнять. Або що робити, якщо окупація затягнеться.

Зрештою вирішили, що після перемоги та деокупації у нас працюватимуть одразу два виробництва: на Львівщині та в рідному місті. Хочемо розвивати осередок на заході країни під європейський ринок, а в Мелітополі – під український.

Думаю, до повномасштабного вторгнення ми недостатньо цінували той рівень свободи, який у нас був. У майбутньому це точно цінуватиметься більше. І ми готові платити за це значно вищу ціну.

Суспільство

Рух «Єдині» запускає новий курс з переходу на українську мову

Опубліковано

Для усіх охочих відкрита реєстрація на 25-й курс із вивчення української мови від руху «Єдині».

Про це повідомляє  Київська міська державна адміністрація.

«Сьогодні, 6 травня, стартують базовий курс підтримки для новачків у переході на українську та складніший, поглиблений граматичний курс від всеукраїнського руху «Єдині». Амбасадором 25-го курсу став Євген Кот, зірковий хореограф і режисер-постановник», – йдеться в повідомленні.

Тривалість кожного курсу – 28 днів. Долучитися можна з будь-якої точки світу.

Навчання повністю безоплатне. Реєстрація – на сайті.

Як зазначають у КМДА, 20 квітня «Єдині» відсвяткували другу річницю з дня заснування. За цей час відбулось понад 7 800 зустрічей розмовних клубів української мови, до проєкту долучились 500 волонтерів.

Читайте також: Укрзалізниця приготувала Великодні обіди для Харківщини – фото

Наразі в межах проєкту щотижня відбувається 55 розмовних клубів на тиждень.

Наступна мета «Єдиних» – допомогти 1 000 000 земляків опанувати мову.

Нагадаємо, у Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині європейських країн на сході України.

Фото: Укрінформ

Читати далі

Суспільство

Стало відомо, скільки сімей отримали кредити на житло за програмою “єОселя”

Опубліковано

9 757 родин отримали кредити на суму понад 15,2 млрд грн у рамках урядової програми єОселя з моменту її старту. За минулий тиждень видано 264 кредити на загальну суму 467 млн грн.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Серед отримувачів:

● 124 військовослужбовці та силовики;
● 23 педагоги;
● 17 медиків;
● 1 науковець;
● 81 родина без власного житла;
● 9 ВПО;
● 9 ветеранів.

Читайте також: Google запускає додаткову програму грантів для українських стартапів на 10 мільйонів гривень

Про проєкт

єОселя – нова програма доступного кредитування житла, ініційована Президентом України.

Кредитування

  • Пільгова  ставка на весь термін  кредиту —  3%
  • максимальний строк кредиту — 20 років
  • мінімальний початковий внесок — 20%
  • кредитують банки-учасники програми: Ощадбанк, ПриватБанк, Глобус Банк, Укргазбанк, Sky Bank

Нагадаємо, британець українського походження проїде на велосипеді 7 тис. км для допомоги дітям в Україні.

Фото: єОселя

Читати далі

Суспільство

Вільне для вільних: зооволонтерка з Бахмута евакуювала понад 150 собак (ВІДЕО)

Опубліковано

Зооволонтерка Марина Шажко отримала Всеукраїнську зоозахисну премію від UAnimals. Це відзнака для людей, які самовіддано рятують тварин і дбають про них. Інакше про Марину й не скажеш, адже понад 10 років вона разом з подругами рятувала собак Бахмута, потім евакуювала їх на Дніпровщину, а тепер будує притулок з нуля. Як одна собачка змінила життя Марини, евакуацію та мрії на майбутнє, дивіться в новому випуску ШоТам.

“Шістьох, на жаль, ми так і не знайшли. Я про них постійно думаю та згадую. Це біль на все моє життя. Я Шажко Марина, народилася у місті Совєцьк Калінінградської області. Коли мені було пів рочку, ми повернулися на Донеччину. І мама обрала місто Бахмут – тоді він був Артемівськ. Там я вже росла. До 16 років у мене не було тварин. Коли мені було 16 до мене у вікно залетів папуга. Моя бабуся навчила його розмовляти, і він дуже любив говорити “Марішка, вчи уроки!” Після папуги був котик, а потім вже була собака. І з цієї собаки – Бобочка її звали, саме із неї почався мій шлях до зооволонтерства.

Це був 2009 рік, і в нашому місті міська влада боролася з безхатніми тваринами, шляхом кривавих відстрілів. Ми знали, що кожного понеділка та четверга, їздить машина, і люди, які у ній, вбивають місцевих тварин. Кожен понеділок і четвер, коли їздила така машина, я прокидалася о 4 ранку та дивилася, якщо ця машина буде їхати, то я буду бігти на вулицю і рятувати нашу Бобочку”, – згадує Марина.

Одного понеділка Марина таки врятувала собаку та забрала її додому. А у 2011 році жінка створила притулок для тварин “Лада”. Коли у 2014 році почалися обстріли, були проблеми зі світлом.

Читайте також: Квітуча історія захисника України з Одеси (ВІДЕО)

“Ми знаходилися на території комунального підприємства. Був перевищений ліміт використання електроенергії і світло відключили. Так 3.5 роки ми були без нього. Ми з ліхтарями робили усю роботу: обробляли тварин, лікували їх, годували”, – каже волонтерка.

Щойно Марині з волонтерами вдалося налагодити життя притулку, почалося повномасштабне вторгнення.

“Ще коли був перши приліт, це було 1 серпня, ми почали шукати територію. Наша волонтерка Ольга евакуювала свою родину у Вільне. Я їй зателефонувала і попросила її, щоби вона звернулася до сільського голови з проханням щось знайти тут. Ольга пішла до сільського голови, і він запропонував оцю територію, але оренда території – 15 тисяч гривень. Ми розуміли, що це дуже дорого. Наприкінці серпня був ще один приліт біля нашого майданчика і тоді уламки пролетіли через увесь майданчик і впав у будучку нашої твариночки – собачки Дади. Я для себе зрозуміла, що це знак. Наступного дня я зателефонувала власнику цієї території. Сказала, що ми згодні на 15 тисяч гривень, і ми будемо вивозити тварин, – згадує зооволонтерка.

Дівчата знайшли волонтерів і за один день евакуювали усіх тварин.

“Я виїхала із першою партією тварин, і вже тут на місці, ми їх розташували. Це був дуже важкий день”, – розповідає зооволонтерка Людмила.

“Ми вигрузили усіх собак, то ми видихнули з полегшенням. Бо забрали всіх. У нас зараз більше 200 тварин, це 145 тварин, які ми вивезли з Бахмута, і 60 тварин ми прийняли із зони бойових дій – це Донеччина, Харківщина, Херсонщина. Зараз у нас будується медичний кабінет, для того, щоби ми мали можливість лікувати тваринок. Також у нас в планах є побудувати вигульний майданчик. Після війни я хочу об’їхати кожне місто та кожне селище нашої України”, – підсумовує Марина.

Нагадаємо, у Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років.

Фото: ШоТам!

Читати далі