«Ця тема досі табуйована». Як фонд «Сильні» стає підтримкою для людей, які пережили сексуальне насильство під час війни

Благодійний фонд «Сильні» допомагає людям, які пережили сексуальне насилля під час війни. Жінки, чоловіки, дівчата, хлопці, діти та їхні батьки можуть отримати допомогу за одним із трьох напрямів: оплата медпослуг, психологічна допомога та консультація юристів. 

Співзасновниця Ярина Вишенська визнає, що ця тема досі залишається табуйованою, і далеко не всі готові говорити про сексуальні злочини. Тому фонд активно працює й на інформаційному фронті, пояснюючи людям, чому важливо допомагати вчасно.

Ярина Вишенська

Співзасновниця благодійного фонду «Сильні» – допомагає людям, які пережили сексуальне насилля
За освітою – біологиня, керівниця креативної агенції nudge

Керую агенцією, яка змінює суспільство на краще

Я родом із красивого чернівецького села Дністрівка. Росла та формувалася спочатку у Львові, а потім – поруч із ним, у невеличкому селі Кам’янобрід. В одинадцятому класі вирішила вивчати біологію у Києві. Я закінчила виш, але біологиня з мене не вийшла. Натомість як організаторка справляюся доволі легко та мимовільно.

Так через різноманітні власні проєкти, нові знайомства та першу роботу як наймана працівниця я опинилася там, де є зараз. Нині керую креативною агенцією nudge, яка працює з організаціями громадянського суспільства. Усі проєкти, до яких я залучена, орієнтовані на позитивні зміни у суспільстві.

Формування агенції відбувалося на звивистому шляху з купою відгалужень, як і мій особистий розвиток. Мені досі складно чітко визначити свою спеціалізацію. Але заспокоюю себе тим, що це є частою ситуацією для людей, які засновували власний бізнес і на початку були майстрами на всі руки й могли робити справді все без винятку. Проте зараз, звісно, я відійшла від цього. Навчилася делегувати та здебільшого займаюсь управлінськими задачами. 

Останні роки я була поглинута агенцією і роботою з людьми. Також захоплююся мандрівками в гори. Колись навіть організовувала походи, але зараз це поширюється винятково на друзів. А ще обожнюю мистецтво аудіовізуальної комунікації.

Новий етап війни перервав відпустку

Я розуміла, що повномасштабне вторгнення точно буде. У нас окуповані території вже більш як вісім років, а у РФ владу над безтямним народом нелюд тримає вже 30 років. Але в лютому я війни не очікувала. Попри всі чутки та перестороги, мозок не хотів сприймати це як подію, яка має розпочатися з дня на день. Моя підготовка звелася до розмов із рідними, що ми робитимемо в разі активних бойових дій у наших містах: хто до кого їде, що з собою бере.

Я спокійно складала речі на літак, щоб відправитись у відпустку на гірськолижний курорт Туреччини. Гадала, що всі ці розмови без чітких попереджень від влади будуть тривати ще щонайменше пів року. Але на п’ятий день катання на лижах, якраз тоді, коли я нарешті навчилась і абсолютно перестала падати, почалася війна.

24 лютого я чомусь прокинулася між 5 і 6 ранку, залізла в новинні канали й дізналася про вторгнення. У перші тижні моя команда агенції швидко організувала боротьбу на інформаційному фронті. Ми скоординувалися щодо своїх умов, безпеки та налагодили роботу в нових реаліях. Водночас я написала в командний чат, що наступні два тижні кожен може відкласти у бік робочі проєкти та зайнятися своєю сім’єю та власною безпекою.

Усіх клієнтів я попередила про можливі зміни у графіках проєктів. З одного боку відчувала, наче роблю все правильно, але з іншого – неначе сама себе закрила в сірій кімнаті готелю десь на сході Туреччини, поки люди ганяють окупантів на моїй Оболоні. Прийшла до себе після переїзду у Берлін, звідки досі працюю, періодично приїжджаючи до України в справах.

Про секс заговорила задовго до війни

Я ненавиджу несправедливість. Я така людина, яка заспокоїться лише тоді, коли винуватець отримає по заслугах. Новини про зґвалтованих дітей, дівчат, жінок, хлопчиків та чоловіків стали піком моєї ненависті до росіян. А масова загибель мирних людей зацементували цю ненависть. Звісно, я розуміла, що бойові дії можуть супроводжуватись сексуальним насиллям чи експлуатацією. 

Часто питають, чому саме ця тема мене торкнула. Я не маю чіткої та очевидної відповіді. Я ніколи не переживала сексуального насилля. Проте навчала інших відстоювати свої кордони. Можливо, саме це і вплинуло на глибоке переконання у тому, що ніхто і ніколи не матиме права торкатися до іншої людини без її згоди.

У минулому я проводила лекцію про природу відчуттів та почуттів у стосунках. Якоїсь миті усвідомила, що мало хто знає про біологію власної сексуальності. Так почалася історія мене як лекторки, і довгий період на нетворкінгах чи зустрічах мене представляли як авторку «Біології сексуальності» або просто «Ярина розповідає про секс».

За 2017-2019 роки я встигла об’їздити країну з цією лекцією вздовж і впоперек, паралельно викладати в школах для вчителів та батьків. Я тоді добряче перейнялася відсутністю сексуальної освіти в Україні. Мене виводила з рівноваги кожна історія, в якій відповідальність зі злочинця перекладали на жінку, яка пережила сексуальне насилля. Я влаштовувала виступи перед своїми подругами, варто мені було почути про чоловіка в метро, який «випадково» поклав руку на коліно.

Тема сексуального насильства залишається табуйованою

Даних про серйозність проблеми сексуального насильства наразі немає. Є страшні історії, які нам розказують максимально неетично, є статистика на прикладі інших воєн і є конкретна ситуація із сексуальним насиллям в країні загалом. Усе це разом дає нам наступне: владі зараз не до таких випадків. Їхня основна опіка – хід воєнних дій проти окупантів і поповнення кількості техніки. 

Дико чути, як у розмові окупанта з дружиною остання рекомендує ґвалтувати українських жінок у презервативі. Страшно дізнаватися про групове зґвалтування дівчинки танкістами, про дівчат, яких окупанти забирали з собою, відступаючи. Моторошно думати про жінок, які через волонтерів шукали змогу зробити аборти так, аби чоловіки та діти не дізналися.

Одне я точно можу сказати: випадків сексуального насильства багато. Настільки, що ми вже зараз маємо розуміти: якщо ми не допоможемо цим людям зараз, то згодом нам буде дуже важко побудувати прекрасне майбутнє, бувши травмованою нацією. Ситуацію дуже ускладнює те, що пережити сексуальне насилля – соромно. Це табуйована тема, обплутана великою кількістю маразматичних патріархальних світоглядів і підкріплена відсутністю сексуальної освіти.

Реальність така: лише в невеличкої частини людей, які пережили сексуальне насилля, психіка вибирає шлях оприлюднення подій. Найімовірніше, це може дати людині відчуття справедливості, помсти тощо. Але в більшості випадків людина нікуди не йде по допомогу.

Кістяк команди – психологиня та дві біологині

Ідея заснування власного фонду «Сильні» виникла приблизно так: мої думки бігали від новини до новини, потім я проговорювала їх уголос своєму партнеру. Зʼявилося міркування про те, що треба запустити збір коштів. Планувала витрачати їх на оплату медичних послуг, аналізів, фізичної реабілітації. Завдяки цьому людина, яка пережила насильство, може не відчувати фізичного болю чи душевного, дивлячись на своє зображення в дзеркалі та знаходячи сліди російського свавілля. 

Мої дописи в соцмережах сильно розлетілись, особливо у Twitter. І я почала отримувати неймовірну кількість звернень від тих, хто або вже робили щось у тому ж напрямку, або хотіли допомогти не лише фінансово. Було багато пропозицій від лікарів, психологів та потенційних партнерів.

Мені написала Альона Малашина. Вона фотографиня й аналогічно до мене дуже перейнялася темою сексуального насилля на окупованих територіях. Завдяки їй я познайомилась із Надією Волченською, яка стала співзасновницею фонду. Вона клінічна психологиня, яка працює із сексуальним насильством у період війни ще з 2014 року.

Надя взяла на себе розвиток психологічного напрямку допомоги та партнерств з організаціями травмофокусованих психотерапевтів. Я нарешті сформувала перший пласт задач для волонтерів і зібрала їх в один чат. І до нас прийшла ще одна важлива людина – Настя Красноплахтич. У неї, як і в мене, позаду біологічна освіта. Вона взялася за організацію всіх процесів та людей. І магія сталася – завдяки нашій спільній роботі фонд «Сильні» запрацював остаточно та злагоджено.

З людьми працюють фахові психологи

Ми почали комунікацію з медиками, волонтерами та місцевою владою для інформування людей про нашу допомогу. Запартнерились із гарячими лініями, створили мережу партнерств із дружніми організаціями та лікарнями, продовжуємо формувати партнерства з волонтерськими штабами та всіма, хто може поширювати інформацію про нас.

Сьогодні Фонд «Сильні» – це команда з 18 дівчат, які до війни працювали та продовжують працювати у різноманітних сферах. Ми різні: хтось приймав пологи в інших жінок, хтось морить жучків заради наукової діяльності, а хтось опікувався дитиною із глобальною затримкою розвитку.

Читайте також: Евакуювати онкохворих дітей. Як фонд «Запорука» підставив плече державі та врятував маленьких пацієнтів Інституту раку

Складність психологічної допомоги полягає у тому, що лише на бажанні допомогти не виїдеш. З людиною має працювати травмофокусований спеціаліст із досвідом, під супервізією. Тому ми почали залучати колег із партнерських організацій. По суті, ми делегуємо роботу з людьми, які пережили сексуальне насилля, партнерським організаціям. Робимо це так, щоб людина не помічала переходу.

Фонд «Сильні» не відкидає можливість залучення психологів-волонтерів у майбутньому, але для цього нам потрібно організувати для них навчання, щоб зрозуміти, як саме кожен та кожна можуть допомагати. Зі збільшенням кількості запитів нам знадобляться додаткові голови для їхнього коректного та бережного опрацювання за всіма стандартами. 

Оплачуємо медпослуги та надаємо юриста

Українці та українки, які пережили сексуальне насилля, сексуальну експлуатацію або стали свідками злочину, можуть отримати допомогу за трьома напрямками: психологічна допомога (консультація й психотерапія), оплата медичних послуг й аналізів, юридичне консультування й супровід під час документування злочину та подання заяви у поліцію.

Наразі психологічну допомогу в нас отримують три жінки, решта запитів стосуються юридичної та медичної допомоги. Наша команда бореться не лише з наслідками війни, але й із наслідками наших тривалих внутрішніх проблем. 

Також за бажання людини ми можемо її супроводжувати під час інтерв’ю з медіа задля того, щоб психолог контролював її психологічний стан, а юрист не допустив висвітлення надмірної деталізації.

Щоб отримати допомогу, люди, які пережили сексуальне насилля, їхні батьки чи рідні можуть залишити заявку у чат-боті або Google-формі. Або зателефонувати за номером +380932173561. А незабаром ми отримаємо безкоштовний благодійний номер. 

Після звернення з людиною почне спілкуватися консультувальний психотерапевт та допоможе обрати ту допомогу, яка необхідна. Усе конфіденційно. А ще безоплатно завдяки доброчинцям, які сформували грошовий фонд «Сильних». Ми отримуємо різні суми: найменший платіж – 5 гривень, а найбільший – 120 тисяч грн. Допомогти можна ось тут.

Сексуальне насилля – це злочин без строку давності

Травми, які спричиняє сексуальне насилля, іноді треба лікувати роками. А часом тільки через роки людина зможе прийти до нас та попросити про допомогу. Тому сформувати хороші відносини з донором – наша ціль у межах найближчого року. Плануємо працевлаштувати команду та гарантувати систематичну і тривалу роботу.

Запит на допомогу людям, які пережили сексуальне насильство в Україні, залишається і буде залишатись ще дуже довго. І до війни це не було чимось новим. До того ж травма сексуального насилля – це не те, що можна вилікувати за тиждень-два. До того ж кожен захоче звернутися у свій час: хтось одразу, а хтось через рік. Головне – супроводжувати всіх інформаційно і наголошувати, що сексуальне насилля – це злочин без строку давності. 

Ми ще не вигнали росіян зі своєї землі. Усе ще залишаються захоплені міста і села, й увесь жах окупації ще попереду. Ми ледь пережили Бучу, попереду – ще гіркіші сльози. Тому в допомозі тим, хто пережив сексуальне насилля, як і у війні, потрібно налаштовуватися на марафон, а не на спринт. 

Після перемоги наш фонд працюватиме і далі. Буде розгрібати всю біду, яку накоїли злочинці. Окрім цього, сексуальне насилля нікуди не дінеться, нам і своїх злочинців вистачає. Після війни ми сфокусуємося на підлітках та їхніх батьках, оскільки це поки найбільш незахищена група від сексуального насилля. Ми зробимо все, аби відновити силу тих людей, які потребують нашої допомоги та підтримки.