Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як воно – укривати від обстрілів сотні людей. Історія керівниці станції метро «Героїв Дніпра»

Опубліковано

Головним захистом для киян та мешканців передмістя у перші дні повномасштабної війни став метрополітен. Туди вимушено переселилися тисячі людей з немовлятами, речами й тваринами. Чи не найважчою ситуація була на станції метро «Героїв Дніпра» – найближчій до місць активних бойових дій. 

Керівниця станції Галина Чуприна розповіла ШоТам про стрес, який відчували люди, виварки замість туалетів, боротьбу з інфекцією у немовлят та єднання, яке додавало сил усе це пережити.

Галина Чуприна

Начальниця групи станцій «Героїв Дніпра» і технічної станції «Електродепо Оболонь»

Віддала метрополітену 40 років життя

Я працюю в метрополітені понад сорок років. Свого часу 17-річною мене взяли на посаду контролерки. Я була в складній ситуації: залишилася без батька, а мама, яка вже не ходила, лежала в лікарні. До цього вона якраз працювала контролеркою на «Нивках». Мені пішли назустріч, і взяли неповнолітньою на посаду без нічних змін. 

Коли для працівників організували курси на посаду чергових по станції у депо «Дарниця», я їх успішно закінчила – одразу після школи. Тоді саме відкривалися нові станції: «Мінська» та «Героїв Дніпра». І я за розподілом потрапила на «Героїв Дніпра» – у віці 18 років. З 1993 року я працюю тут начальницею станції у службі руху. 

До роботи в режимі укриття готувалися «на папері»

До 24 лютого у нас не траплялося ситуацій, коли потрібно було налагоджувати бомбосховище в метро. Єдине, ми закривалися під час локдауну. Але всі наші фахівці з обслуговування працювали – оглядали колії та пристрої. Повністю зупиняти роботу ми не могли. 

Але до роботи метро як укриття ми заздалегідь були готові за документами. Розуміли, що колись, можливо, доведеться працювати як бомбосховище. Тому письмово розраховували, скільки на цій площі зможемо прийняти людей, як будемо їх забезпечувати, чим займемо службові приміщення тощо. Ми регулярно переглядали ці документи, оновлювали там дані.

Коли у мережі почала зʼявлятися інформація про можливий наступ Росії, ми швиденько підняли всі ці документи з розрахунками. Скажімо так, ми були насторожі, але до кінця ніхто не вірив, що таке дійсно може трапитися. У мене багато родичів живуть у Росії, і ми ніколи навіть не обговорювали такі моменти. І все ж війна почалася, і ці документи стали нам у пригоді.

Вирішила не тікати з міста, а ховати людей

Я живу в Броварах, це 44 кілометри від Києва. 24 лютого прокинулася зранку і почула перший вибух, потім другий… Вже розуміла, що починається вторгнення. Я зібрала деякі речі й сказала рідним, що буду лишатися у столиці. «Мабуть, будемо укривати людей», – сказала. Вдома залишилися моя старенька мати, син, невістка та маленький онук. Згодом вони виїхали до Закарпаття – без мене, звісно.

Керівниця станції метро «Героїв Дніпра» Галина Чуприна. Фото: cary_fukunaga / Instagram

Коли їхала на станцію, бачила постріли, влучання ракети у військову частину за Броварами. Зателефонувала працівникам і дала перші вказівки. Вони сказали, що на «Героїв Дніпра» вже зайшли багато людей, і всі вони не сідали в потяги. Я мала рацію: починаємо працювати як укриття. Приїхала, ми швидко підготували приміщення, згідно з нашим планом. З кожною хвилиною людей лише більшало.

Перші дні наступу – без відпочинку 

Найперші дні я жила з людьми на станції, додому не їздила. Ночувала у приміщенні біля чергових по станції. Хоча «ночувала» – не зовсім коректне слово – перші дні, з 24 до 1 березня, ніхто з працівників не відпочивав зовсім. Колектив згуртувався, всі одне одному допомагали. На станції прибирали навіть ті, хто не мав до цього жодного стосунку, тому що одна прибиральниця, яка лишилася, не встигала.

Станція метро «Героїв Дніпра». Фото: cary_fukunaga / Instagram

Я дуже вдячна кожному з них, тому що без свого колективу я маленька одиничка. Якщо раніше, може, я не розуміла, що у мене люди настільки віддані, то під час оцих подій стало ясно, що вони люблять свою країну та свій метрополітен, за який готові віддати життя.

Туалет із виварки та вірусна інфекція 

З початку повномасштабного вторгнення найбільше одночасно на станції перебували 2100 людей. Місця дуже бракувало, між людьми були маленькі проходи. Я розміщала їх, де тільки могла. Родини з дітками ховала у теплі приміщення, щоб вони не застудилися. У моєму кабінеті одночасно укрилися чотири сім’ї. Дякуючи рятувальникам, ще в перший день нам привезли приблизно 15 матраців і 50 ковдр.

Було складно. Санвузлів на всіх не вистачало, постійно були великі черги. Я боялася, щоб не забилася дренажна система у туалетах. Ми просили не кидати туди папір і серветки, щоб не вийшло зла. Потім поставили виварки – такі, в яких раніше наші батьки білизну виварювали. Коли виварки наповнювалася, чоловіки просто все виливали, хлорували їх і знову ставили на місце.

Станція метро «Героїв Дніпра». Фото: cary_fukunaga / Instagram

Люди всі різні. Хтось із тваринами, хтось із немовлятами. У перші дні в нашому укритті було понад 50 дітей. У ніч проти 28 лютого в них почалася ротавірусна інфекція. Коли люди побачили, що таке коїться, позгортали свої речі, і ми повністю все продезінфікувати. І робили це кожні 2-3 години. Ми звернулися до волонтерів, і нам допомогли – купили ліки. На щастя, якось доволі швидко ми цю недугу побороли.

Стрес давав про себе знати, я «мовчки кричала»

Приблизно на пʼятий день повномасштабної війни я відчула у людей стрес. Вони почали проявляти агресію. Претензії були на кшталт: «Чому немає біотуалетів?», «Чому закрили затвори й тут мало повітря?», «Чому не всім видали матраци?», «Чому нам не дають їжу?» тощо.

Я і по собі відчувала, що психологічно слабшаю. Забивалася у куточок, тому що не мала права показати працівникам, що мені важко. І там «мовчки кричала» – якось так у мене виходило. Від цього наче трішки ставало краще.

Станція метро «Героїв Дніпра». Фото: cary_fukunaga / Instagram

У цій ситуації нам, знову ж таки, допомогли волонтери. Вони згуртувалися, і ми швидко налагодили роботу. Знайшли все, що було необхідно, почали годувати людей. Переважно це були «сухпайки»: галетне печиво, хлібці, локшина швидкого приготування. Люди їли з одноразового посуду.

Люди в укритті взялися за прибирання

Коли люди побачили, як нам важко, запропонували свою допомогу. Наприклад, одна жінка відповідала за санвузол. Ми їй видали жилетку метрополітену, проінструктували, що робити, й у нас проблем ніяких не було. Вона попереджала всіх, коли йде працювати. 

Інші жінки запропонували прибирати й дезінфікувати поверхні. Ми їм видали рукавички, й вони в усьому допомагали моїй прибиральниці. Чоловіки вивозили сміття.

Читайте також: Історія тривалістю 47 днів. Як я врятував свого батька з окупованого Херсона

З часом люди згуртувалися й стали всі як одна сім’я. Віталися одне з одним, допомагали. Налагодилася дисципліна. Не було такого, щоб хто що хотів, те й робив. Люди розуміли ситуацію, знали, що від них вимагається, й чітко слідували всьому, про що я просила.

Люди й досі ночують у метро

З 1 березня людей в укриті ставало все менше. Вони заходили до мене, говорили, що будуть виїжджати, дякували. Зараз ситуація краща. Один наш вестибюль все ще закритий, бо там розміщені люди. Деякі ходять додому і на вечір приходять, бо бояться. Одна жінка розповідала, що мешкає з маленькою дитиною на Виноградові й не може ночувати вдома. Щоночі в нас перебувають по кілька десятків людей.

Інший наш вестибюль працює для пасажирів. Фактично, вони не перетинаються з тими, хто ховається у нас від повітряних тривог.

Станція метро «Героїв Дніпра». Фото: Галина Чуприна

Ситуація загалом налагодилася. Працівники вже мають вихідні й можуть нарешті відпочити. Все перебуває під контролем. Людям в укриттях і працівникам, звісно, все ще важко переживати цей час. Будемо кріпитися. Це наша країна, й іншого вибору, окрім триматися разом і вірити в наші ЗСУ, ми не маємо.

Метро потрібно осучаснити 

Повномасштабна війна дала нам розуміння, що умови в метрополітені потрібно покращувати. Для цього, звісно, нам бракує фінансування. Я розумію, що 8 гривень за проїзд – це дуже мало. Нам потрібно зробити багато закупівель, щоб відремонтувати та модернізувати наші станції, привести до ладу санвузли тощо. На мій погляд, ціна за перевезення у мирний час має становити 15-20 гривень.

Те, що нині проїзд безкоштовний, я вважаю правильним рішенням нашого керівництва. Люди налякані, багато з них залишилися без роботи. Оплата за проїзд, на мій погляд, нині не на часі. Якщо керівники нашої служби вирішать повернути оплату, ми це зробимо. Але наразі так.

ШоТам знаходить світлі історії навіть у найтемніші часи. Підтримай нас донатом – допоможи розповідати більше про Україну та українців.

Суспільство

Відсьогодні в Україні розпочалася реєстрація на вступні іспити для магістрів та аспірантів: який алгоритм

Опубліковано

Відсьогодні в Україні розпочалася реєстрація на вступні іспити для магістрів та аспірантів. Основний період реєстрації триватиме з 7 до 29 травня включно, а з 17 до 21 червня буде додатковий період для тих, хто не зміг зареєструватися в основний.

Про це повідомляє МОН.

Реєстрацію на ЄВІ або ЄФВВ проводять приймальні комісії ЗВО (як особисто, так і дистанційно).

Алгоритм реєстрації

  1. Сформуйте комплект сканованих копій або фотокопій реєстраційних документів:
  • Заява-анкета з вашим електронним підписом для отримання екзаменаційного листка (при заповненні заяви-анкети вкажіть місце, де ви бажаєте скласти іспити, та оберіть не предметні напрямки).
  • Копію документа, що посвідчує особу.
  • Документ, що підтверджує ваш РНОКПП або причину його відсутності.
  • Документ про здобутий ступінь вищої освіти (якщо завершили навчання в минулі роки).
  • Довідку щодо планового строку завершення навчання та отримання диплома у 2024 році.
  • Фотографію для документів (кольорової або чорно-білої) із зображенням, що відповідає вашому досягнутому віку.
  • Медичний висновок (форма 086-3/о) (за необхідності для спеціальних умов під час вступу).

Читайте також: Які зміни відбудуться в Україні в травні: пенсії , НМТ, свята

2. Надішліть на електронну адресу приймальної комісії скановані копії або фотокопії реєстраційних
документів.

3. Отримайте скановану копію екзаменаційного листка на свою електронну адресу.

Більше деталей за посиланням.

Нагадаємо, рух «Єдині» запускає новий курс з переходу на українську мову.

Фото: МОН

Читати далі

Суспільство

Виступ України на Євробаченні-2024: де та коли дивитися

Опубліковано

У вівторок, 7 травня, відбудеться перший півфінал “Євробачення-2024” у Мальме, де 15 учасників будуть змагатися за право представити свою країну у фіналі. Україну у цьому півфіналі представлятимуть дует alyona alyona & Jerry Heil з піснею “Teresa & Maria”, а їх виступ заплановано під пʼятим номером.

Про це повідомляє Суспільне.Культура.

Телеканал Суспільне Мовлення забезпечить пряму трансляцію “Євробачення” на кількох платформах, включаючи телебачення та цифрові платформи, щоб глядачі мали можливість дивитися подію онлайн.

Де буде показана трансляція

Коли: півфінал розпочнеться 7 травня о 22:00.

Читати також: Українська акторка Іванна Сахно зіграє головну роль в продовженні M3GAN

Де можна проголосувати?

Голосування у півфіналі розпочнеться після виконання останньої пісні і триватиме приблизно 15–25 хвилин.

Глядачі матимуть можливість віддати свої голоси за допомогою застосунків для iOS, Android або Windows. Зокрема, через цей додаток можна буде голосувати з країн, які не беруть участь у конкурсі.

Також із країн, які не беруть участь у конкурсі, можна проголосувати через спеціальний сайт. Голосування для таких глядачів розпочнеться після закінчення трансляції другої генеральної репетиції обох півфіналів напередодні ввечері та завершиться на початку прямого ефіру.

У півфіналах можуть голосувати лише глядачі тих країн, які беруть участь у відповідному півфіналі. Тобто в Україні можна віддати свої голоси лише 7 травня. У першому півфіналі зможуть проголосувати глядачі з Німеччини, Швеції та Великої Британії, а у другому — з Франції, Італії та Іспанії.

Кожен глядач може проголосувати до 20 разів за представників країн, які йому подобаються.

Нагадаємо, що Укрпошта випускає нову марку, присвячену очищенню Чорного моря від російських кораблів.

Також ми повідомляли, що в Сумах розробили концепцію відновлення набережної: як вона буде виглядати.

Фото: alyona alyona & Jerry Heil

Читати далі

Суспільство

Уроки Незламності: спільний проєкт про Героїв від Стріткод, Освіторія.Медіа та ШоТам

Опубліковано

У травні стартує всеукраїнський проєкт “Уроки Незламності”. Його спільно з ГС “Освіторія” та медіа “ШоТам” реалізує ГО “Історична платформа”. Уроки спрямовані на формування достовірних історичних знань у дітей та підлітків, вони в цікавому форматі знайомлять з життям незламних українців у різні часи.

Команда “ШоТам” долучилася до проєкту “Уроки Незламності”, щоб показати дітям та підліткам, які українці стійкі та круті. Попри численні виклики, з якими їм доводилося і доводиться стикатися. Саме “ШоТам” створює короткі інформативні відео про постатей.

Сама ідея Уроків належить ГО “Історична платформа”, яка наприкінці минулого року запустила краудфандинговий збір на платформі “Моє Місто” для підготовки матеріалів про незламних українців і розробки на їхній основі тих самих Уроків Незламності.

“Ми отримали 439 заявок від шкіл на матеріали для Уроків. Це школи з усіх куточків України. Буквально — зі всіх, тобто і з Донецької області, і з Луганської. Окрім, хіба що, Криму”, — каже авторка збору і співзасновниця ГО Наталя Демідова. 

В рамках проєкту були підготовлені матеріали про діячку культури Людмилу Старицьку-Черняхівську, військову формацію Січові Стрільці, дисидента Олексу Тихого, офіцерку та науковицю Олену Степанів та багатьох інших.

“Робота з дітьми — один з ключових напрямків нашої організації. Ми дуже раді можливості реалізувати її з такими потужними партнерами”, — каже голова і співзасновниця ГО Інна Крупник.

Освіторія.Медіа долучилася до проєкту як розробник Вчительського конструктора Уроків Незламності — універсальної методики з набором інструментів для вчителя, щоб провести цікавий та різноформатний урок.

“Вчительський конструктор — це матеріал, до якого ми завжди залучаємо інноваційних експертів та методистів, щоб кожен учитель склав свій унікальний креативний урок із цеглинок-вправ. Віримо, що наш спільний Вчительський конструктор надихне освітян та їхніх учнів та учениць”, — ділиться головна редакторка Освіторія.Медіа Катерина Кисельова. 

Читайте також: Україна піднялася на 18 пунктів в Індексі свободи преси

ГО “Історична платформа” відома іншим масштабним проєктом — “Стріткод: історія на кожному кроці”. Саме з використанням або на основі його матеріалів готують й Уроки Незламності. “Стріткод” розповідає про імена в назвах вулиць — цікаво й верифіковано. А також маркує простори міст стріткодами — авторськими табличками, які ведуть на платформу, де можна дізнатися більше про постать, на чию честь названі вулиці. Минулого року проєкт стартував у Києві, а цього року у планах команди — застріткодити Луцьк, Вінницю, Гадяч, Конотоп та інші міста. 

Напередодні масштабування новими містами команда почала роботи із вдосконалення сайту, розширення його функціоналу. Партнером цієї технологічної модернізації стала українська продуктова студія Railsware — там переконані, що успішне майбутнє можна будувати лише тоді, коли добре знаєш власне минуле. 

Дивіться відео, підготовлені в рамках Уроків Незламності. Читайте про незламних постатей на Стріткод-платформі. Робіть все або хоч дещо, щоб зберегти історичну пам’ять і передати її наступним поколінням. Бо — ми ж з вами Незламні.

Нагадаємо, у Міноборони розповіли про грошове забезпечення для важкопоранених військових.

Фото: Уроки Незламності

Читати далі