Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Керував бізнесом, а тепер – волонтерю. Історія одесита Дениса Когута, який створює бронежилети та «їжаки» для ЗСУ

Опубліковано

Ще місяць тому одесит Денис Когут керував будівельною компанією та планував відпустку в Угорщині. Він багато читав про можливий наступ РФ, але вірив, що цього не станеться. Та ранок 24 лютого повністю змінив життя бізнесмена. Власну справу довелося зупинити того ж дня, а самому – допомагати місту готуватися до захисту.

Так Денис, який ніколи раніше не мав волонтерського досвіду, став співорганізатором цеху з виробництва протитанкових їжаків, бронепластин та «буржуйок». Свою історію одесит розповів команді ШоТам.

Денис Когут

Засновник та директор торгово-будівельної компанії MARKO GROUP, волонтер

З початку повномасштабної війни долучився до виробництва протитанкових їжаків та пластин для бронежилетів

Вирішили, що Одесу не залишимо

До повномасштабної війни у мене не було волонтерського досвіду. Я є засновником та директором невеликої торгово-будівельної компанії, яка має мережу магазинів. Займаємося продажем покрівельних матеріалів, монтажем та ремонтом покрівлі. Живу і працюю в Одесі.

Коли інформаційне поле заповнили новини про можливе вторгнення РФ, ми з дружиною поговорили і вирішили, що навіть у такому випадку виїжджати з міста не будемо. Навіть попри те, що маємо маленьку дитину. І все ж ми вірили, що нічого такого не почнеться.

На найближчий час у нас були зовсім інші плани – летіти з сім’єю на відпочинок до Будапешта. Вже мали на руках квитки. За день до війни, 23 лютого, ми були в театрі, де отримали чимале задоволення від вистави. У позитивному настрої повернулися додому й лягли спати. 

Ніхто з нас до останнього не вірив, що буде наступ. Доки вранці нас не розбудили вибухи, адже ми живемо недалеко від аеропорту.

Під час війни людям не до будівництва

Ми почули, що щось відбувається. Не хотілося думати, що це вже війна. Ми були в легкому тумані. Але потім дружині почали дзвонити подружки, які, скажімо так, більш вразливі. Вони сильно хвилювалися, і на нас це також перекинулося. Ми почали потихеньку телефонувати рідним і вирішувати, що робити далі, читати соцмережі. Вже почало з’являтися усвідомлення серйозності всього, що відбувається.

Фото: Denis Kogut / Facebook

Основну діяльність мені довелося одразу повністю зупинити. Люди не думають про будівництво чи купівлю будівельних матеріалів у момент, коли в країні починається повномасштабна війна. У голові в цей час інші турботи. Відповідно, продажі зупиняються, і в такій роботі вже немає сенсу. На мою думку, вся сфера будівництва буде сильно страждати від війни. Як ми працюватимемо надалі – дуже велике питання.

Допомагаю Одесі залишитися неушкодженою

Під час війни люди діляться на дві категорії. Перша – це ті, хто хоче, щоб усе минуло повз них непоміченим. Вони абстрагуються від усього, що відбувається. А друга – це громадяни, які небайдужі в цьому питанні й готові допомагати. У нас гарне, шикарне місто, і хотілося б максимально допомогти солдатам зберегти його цілим та неушкодженим.

Я одразу розумів, що маю допомогти країні, чим можу. У соцмережах побачив дописи Олександра Сайчука, з яким у мирний час співпрацював у серії робіт. Він зварювальник, у якого є трохи працівників. Перше, чим він почав займатися, – робити протитанкові їжаки. У них була мінімальна кількість металу, і люди, готові працювати й допомагати. Оборонні засоби були найнеобхіднішими в перші дні.

Фото: Denis Kogut / Facebook

Я зателефонував і запитав, чим можу бути корисним. Він сказав: «Приїжджай, обговоримо». Тоді я побачив, що він займається виробництвом їжаків силами своїх співробітників. Але це все одно не та швидкість і не той обсяг, який потрібно було видавати на той момент. Тому ми почали працювати разом, домовившись, хто за що відповідає.

Робимо їжаків, буржуйки та бронепластини

Через соцмережі я почав масово залучати до нас усіх знайомих. Буквально за день-два ми організували приблизно 30-40 людей. Підтягнулися волонтери, які забезпечували нас теплою їжею. Так у нас почали виходити більші обсяги виробництва протитанкових їжаків.

Ми співпрацюємо з міською владою у питанні технології виробництва, тому це не якесь «самоврядування». Дивилися, як хлопці на трамвайному депо роблять їжаків із рейок. Приїхали до них, проконсультувалися, як варити, на які розміри нарізати тощо. А ще в цьому питанні нам допоміг інтернет.

Фото: Denis Kogut / Facebook

Спочатку ми займалися винятково виробництвом протитанкових їжаків. Потім з’явився запит на маленьких їжаків з арматури для колісної техніки, щоб виводити її з ладу. Згодом почали робити буржуйки для обігріву, оскільки люди сидять на блокпостах холодними ночами. Відтак місто й область вже були максимально забезпечені оборонними засобами. Тож ми плавно перейшли на виробництво плит для бронежилетів.

Над технологією працювали кілька тижнів

Попит на бронепластини більший, ніж можливостей їх зробити. Оскільки ми мали трохи потужностей, аби цим займатися, вирішили потихеньку переключитися на це. У мережі є чимало інформації про те, як виготовляти плити, але й багато дуже суперечливої​. Ми витратили більш як тиждень, аби виробити технологію, при якій готовий бронежилет буде мати максимальний захист. Перевіряли свої плити на стрільбах. Зрештою ми зробили саме те, що підходить нашим Збройним силам.

Наразі у нас налагоджено весь цикл виробництва. Одні працівники роблять плити, інші – відшивають плитоноски (безпосередньо бронежилети, куди вкладаються плити). Зараз потихеньку займаємося збором матеріалів для виробництва. Як виявилося, це не так вже й просто. Сьогодні найпотрібніше для наших захисників – саме бронежилети. А щоб виготовляти для них плити, потрібні ресори від автомобілів 8-10 мм. Неважливо, нові ресори чи ті, що були у використанні.

Фото: Denis Kogut / Facebook

Спочатку ми збирали ресори по всіх знайомих, які тримають СТО. Потім об’їздили в Одесі всі таксопарки та підприємства, які мають ремонтні майстерні. У соцмережах також кричимо: якщо хтось має, поділіться з нами. Для зв’язку можна писати мені у Facebook

Ми готові приїхати до вас і забрати ресори. Навіть можемо запропонувати символічні гроші за ваші ресори. Адже небайдужі громадяни трохи допомагають нам фінансово.

Допоможімо країні відродитися вже зараз

Зараз надзвичайно важливо, аби кожна людина займалася тим, що робила й до війни. Коли ми робимо те, у чому сильні, усі від цього виграють. Починаючи від громадянина, який приносить певну користь, і закінчуючи державою, яка отримує від цього податки. Коли країна працює, ми процвітаємо, і все добре. Звичайно, відновлювати справу завжди важко. Але якщо треба – значить робитимемо так.

Читайте також: Розбиті «кадирівці», Чорнобаївка та «Саратов». 10 найгучніших перемог ЗСУ за місяць війни

Ми можемо лише думати про те, коли ж війна закінчиться. Щодня я думаю, що ось зараз ці переговори дадуть якийсь результат, і ми розумітимемо, коли вже буде перемога. Але це залежить від багатьох факторів. Сподіваюся, що завтра ми всі прокинемося і почуємо, що все закінчилось.

Поки важко говорити, що чекає на мою справу після закінчення війни. Я не беруся ставити якихось довгострокових цілей. Як воно буде – поживемо, побачимо. Можливо, коли війна завершиться, потрібно буде відбудовувати країну, і наша сфера буде перспективною. 

Але в будь-якому разі нам потрібно буде переформатовувати свою діяльність, адже ми орієнтовані на будівництво приватних будинків. І все ж ми ще не знаємо масштаби цього лиха та що чекає на нас завтра.

Суспільство

Рух «Єдині» запускає новий курс з переходу на українську мову

Опубліковано

Для усіх охочих відкрита реєстрація на 25-й курс із вивчення української мови від руху «Єдині».

Про це повідомляє  Київська міська державна адміністрація.

«Сьогодні, 6 травня, стартують базовий курс підтримки для новачків у переході на українську та складніший, поглиблений граматичний курс від всеукраїнського руху «Єдині». Амбасадором 25-го курсу став Євген Кот, зірковий хореограф і режисер-постановник», – йдеться в повідомленні.

Тривалість кожного курсу – 28 днів. Долучитися можна з будь-якої точки світу.

Навчання повністю безоплатне. Реєстрація – на сайті.

Як зазначають у КМДА, 20 квітня «Єдині» відсвяткували другу річницю з дня заснування. За цей час відбулось понад 7 800 зустрічей розмовних клубів української мови, до проєкту долучились 500 волонтерів.

Читайте також: Укрзалізниця приготувала Великодні обіди для Харківщини – фото

Наразі в межах проєкту щотижня відбувається 55 розмовних клубів на тиждень.

Наступна мета «Єдиних» – допомогти 1 000 000 земляків опанувати мову.

Нагадаємо, у Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині європейських країн на сході України.

Фото: Укрінформ

Читати далі

Суспільство

Стало відомо, скільки сімей отримали кредити на житло за програмою “єОселя”

Опубліковано

9 757 родин отримали кредити на суму понад 15,2 млрд грн у рамках урядової програми єОселя з моменту її старту. За минулий тиждень видано 264 кредити на загальну суму 467 млн грн.

Про це повідомляє Урядовий портал.

Серед отримувачів:

● 124 військовослужбовці та силовики;
● 23 педагоги;
● 17 медиків;
● 1 науковець;
● 81 родина без власного житла;
● 9 ВПО;
● 9 ветеранів.

Читайте також: Google запускає додаткову програму грантів для українських стартапів на 10 мільйонів гривень

Про проєкт

єОселя – нова програма доступного кредитування житла, ініційована Президентом України.

Кредитування

  • Пільгова  ставка на весь термін  кредиту —  3%
  • максимальний строк кредиту — 20 років
  • мінімальний початковий внесок — 20%
  • кредитують банки-учасники програми: Ощадбанк, ПриватБанк, Глобус Банк, Укргазбанк, Sky Bank

Нагадаємо, британець українського походження проїде на велосипеді 7 тис. км для допомоги дітям в Україні.

Фото: єОселя

Читати далі

Суспільство

Вільне для вільних: зооволонтерка з Бахмута евакуювала понад 150 собак (ВІДЕО)

Опубліковано

Зооволонтерка Марина Шажко отримала Всеукраїнську зоозахисну премію від UAnimals. Це відзнака для людей, які самовіддано рятують тварин і дбають про них. Інакше про Марину й не скажеш, адже понад 10 років вона разом з подругами рятувала собак Бахмута, потім евакуювала їх на Дніпровщину, а тепер будує притулок з нуля. Як одна собачка змінила життя Марини, евакуацію та мрії на майбутнє, дивіться в новому випуску ШоТам.

“Шістьох, на жаль, ми так і не знайшли. Я про них постійно думаю та згадую. Це біль на все моє життя. Я Шажко Марина, народилася у місті Совєцьк Калінінградської області. Коли мені було пів рочку, ми повернулися на Донеччину. І мама обрала місто Бахмут – тоді він був Артемівськ. Там я вже росла. До 16 років у мене не було тварин. Коли мені було 16 до мене у вікно залетів папуга. Моя бабуся навчила його розмовляти, і він дуже любив говорити “Марішка, вчи уроки!” Після папуги був котик, а потім вже була собака. І з цієї собаки – Бобочка її звали, саме із неї почався мій шлях до зооволонтерства.

Це був 2009 рік, і в нашому місті міська влада боролася з безхатніми тваринами, шляхом кривавих відстрілів. Ми знали, що кожного понеділка та четверга, їздить машина, і люди, які у ній, вбивають місцевих тварин. Кожен понеділок і четвер, коли їздила така машина, я прокидалася о 4 ранку та дивилася, якщо ця машина буде їхати, то я буду бігти на вулицю і рятувати нашу Бобочку”, – згадує Марина.

Одного понеділка Марина таки врятувала собаку та забрала її додому. А у 2011 році жінка створила притулок для тварин “Лада”. Коли у 2014 році почалися обстріли, були проблеми зі світлом.

Читайте також: Квітуча історія захисника України з Одеси (ВІДЕО)

“Ми знаходилися на території комунального підприємства. Був перевищений ліміт використання електроенергії і світло відключили. Так 3.5 роки ми були без нього. Ми з ліхтарями робили усю роботу: обробляли тварин, лікували їх, годували”, – каже волонтерка.

Щойно Марині з волонтерами вдалося налагодити життя притулку, почалося повномасштабне вторгнення.

“Ще коли був перши приліт, це було 1 серпня, ми почали шукати територію. Наша волонтерка Ольга евакуювала свою родину у Вільне. Я їй зателефонувала і попросила її, щоби вона звернулася до сільського голови з проханням щось знайти тут. Ольга пішла до сільського голови, і він запропонував оцю територію, але оренда території – 15 тисяч гривень. Ми розуміли, що це дуже дорого. Наприкінці серпня був ще один приліт біля нашого майданчика і тоді уламки пролетіли через увесь майданчик і впав у будучку нашої твариночки – собачки Дади. Я для себе зрозуміла, що це знак. Наступного дня я зателефонувала власнику цієї території. Сказала, що ми згодні на 15 тисяч гривень, і ми будемо вивозити тварин, – згадує зооволонтерка.

Дівчата знайшли волонтерів і за один день евакуювали усіх тварин.

“Я виїхала із першою партією тварин, і вже тут на місці, ми їх розташували. Це був дуже важкий день”, – розповідає зооволонтерка Людмила.

“Ми вигрузили усіх собак, то ми видихнули з полегшенням. Бо забрали всіх. У нас зараз більше 200 тварин, це 145 тварин, які ми вивезли з Бахмута, і 60 тварин ми прийняли із зони бойових дій – це Донеччина, Харківщина, Херсонщина. Зараз у нас будується медичний кабінет, для того, щоби ми мали можливість лікувати тваринок. Також у нас в планах є побудувати вигульний майданчик. Після війни я хочу об’їхати кожне місто та кожне селище нашої України”, – підсумовує Марина.

Нагадаємо, у Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років.

Фото: ШоТам!

Читати далі