Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Я піду в далекі гори». П’ять українських фільмів про Карпати

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

ШоТам разом з першим українським онлайн-кінотеатром Takflix презентують вам добірку «Я піду в далекі гори». Це п’ять знакових фільмів про Карпати, що визначають образ гір в українській культурі. Гори постають як простір нестримної свободи, автентичності, втечі. Добірка доступна до перегляду на всіх територіях світу мовою оригіналу з англійськими субтитрами. 

Матеріал підготовлений у партнерстві з Takflix та за фінансової підтримки Добродіїв ШоТам. Це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Спеціально для них Takflix пропонує промокод, який дає 10% знижки на перегляд українських фільмів з добірки. Якщо ви наш Добродій, то знайдете промокод у нашій закритій спільноті на Facebook. Якщо ж тільки хочете дізнатися, як стати Добродієм ШоТам – можете почитати про це тут.

1. Класична стрічка «Тіні забутих предків»

Фільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» знятий без мільйонних бюджетів та яскравих декорацій сколихнув весь світ. Ця стрічка здобула 39 міжнародних нагород, 28 призів на світових кінофестивалях, а відомий сербський режисер Емір Кустуріца назвав «Тіні забутих предків» найкращою картиною знятою у світі. А нещодавно саме ця стрічка зайняла перше місце в рейтингу 100 найкращих фільмів в історії українського кіно від Довженко-Центру. І хоча фільм вийшов у світ ще у 1964 році і досі він не перестає бути популярним. 

Драма «Тіні забутих предків» була знята у селі Жаб’є та околицях села Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області. Саме тут Михайло Коцюбинський написав свою повість. Режисер активно вивчав побут, звичаї та народні костюми гуцулів. Сергій Параджанов навіть відмовився жити в готелі, щоб якомога краще передати карпатський колорит у фільмі. 

Драматична історія розвивається на тлі карпатських гір на березі річки Черемош. Іван Палійчук знайомиться з Марічкою Гутенюк, донькою вбивці його батька, дає їй ляпаса і викидає хустку в річку. Проте замість ворожнечі між ними виникає приязнь. Іван та Марічка ростуть разом, проводять багато часу та закохуються одне в одного. Однак їх родини, які ворогують між собою, обурені їх стосунками. У той час погано велось господарство, тому Іван приймає рішення вирушити на заробітки, але повернутись до зими та одружитись з Марічкою. Однак дівчина несподівано гине. Про це дізнається Іван, він замикається в собі та довго ходить понурий. За кілька років одружується з Палагною. Однак чоловік продовжує тужити за Марічкою.

2. Трагікомедія  «Мої думки тихі»

Трагікомедія «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча з Ірмою Вітовською в головній ролі розповідає про подорож фрилансера та його матері до Карпат у пошуках мітологічної пташки. Фільм вийшов у 2019 році і зібрав 10 млн гривень за сім тижнів кінопрокату та демонструвався на більш як сімдесяти світових кінофестивалях.

Цей фільм передає неймовірні краєвиди Карпат. Але в основі стрічки закладений більш глибокий сенс. Підіймається вічна проблема батьків та дітей. Фільм з’явився завдяки історії з життя українського звукорежисера і композитора Дмитра Кравченка. Він на фрилансі отримав замовлення записати звуки тварин української фауни і разом із батьком вирушив у експедицію Черкаською області у пошуках цих звуків.

У фільмі «Мої думки тихі»звукорежисер Вадим отримує замовлення – записати голоси закарпатських тварин. Це може стати його шансом назавжди залишити «незручну Україну» і переїхати до Канади, якомога далі від проблем. Помічником у цьому стає його мама, яка не пускає свого сина на роботу до Канади. Мама Галина, яка поїхала разом із ним до Рахівського району, постійно заважає та відвертає увагу. То вона вчить кермувати авто, то його лагодить, бо стара машина ламається (особливо після сварки). І через це здійснення заповітної мрії стоїть під великим питанням.

3. Документальна стрічка «Жива ватра»

Фільм «Жива ватра» Остапа Костюка вперше вийшов в український кінопрокат 29 вересня 2016 року.  Стрічка оповідає історію гірських вівчарів, які щороку покидають домівку на чотири місяці, щоб вигнати отари на пасовища. Фільм брав участь у міжнародному фестивалі в Карлових Варах та отримав спеціальну нагороду журі на кінофестивалі Hot Docs у Торонто.

Це історія про трьох чоловіків різних поколінь, які живуть в українських Карпатах: 82-річного Івана, який похоронив дружину та сам готується до похорону, 39-річного Василя, який керує тваринним господарством, та 10-річного Іванка, який починає життя з чистого листка в школі-інтернат у райцентрі. Та прийде весна і всі троє піднімуться в гори услід за вівчарським покликанням, яке все важче продовжувати в сучасному світі. Це історія про те, слідувати традиціям в епоху гаджетів та швидкісного інтернету. Фільм показує конфлікт двох світів, істинні цінності та людську працю, любов, родину, місце під сонцем, вогонь живий і вівчарство — усе це в голові маленького хлопчика, котрий, може, стане пастухом.

4.  Мюзикл «Гуцулка Ксеня»

Стрічка «Гуцулка Ксеня» Олени Дем’яненко, який вийшов у 2019 році, –  розказує про українського емігранта Яро, який 1939-го року приїхав з сім’єю до Карпат, щоб одружитися зі свідомою українкою. За основу літературного сценарію фільму взято лібрето однойменної оперети Ярослава Барнича. Стрічка отримала гран-прі фестивалю Atami Film Festival у Японії та приз за «найкращу пісню» і «найкращому композиторові» на премії «Золота Дзиґа».

У стрічці зображений колоритний побут гуцулів, замилування карпатськими краєвидами, але головне – музика.  Саундтреки до фільму виконує гурт Dakh Daughters. Зйомки фільму відбувалися в Карпатах і в Житомирський області, та понад 15 об’єктів були збудовані для фільмування на кіностудії імені Довженка в Києві. Фільм за своєю структурою дуже модерновий. Та й режисерка каже, що зняла модернову мелодраму у стилі українського танго, досить несподівану для глядача.

1938 рік. У карпатське селище Ворохта приїздить американець українського походження Яро, щоб одружитися зі свідомою українкою. Тільки за цієї умови він успадкує великі статки померлого батька, українця-емігранта, що довгий час прожив в Америці. У Карпатах Яро знаходить своє справжнє кохання. До введення радянських військ на територію Західної України залишається кілька тижнів.

5. Короткометражний фільм «Дім»

Ця 12-хвилинна драма сценаристки та режисерки Ірини Цілик, лауреатки американського кінофестивалю Sundance за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020), розповідає про події, що відбуваються у другій половині 1940-их років на Галичині.

На відміну від інших фільмів, тут немає яскравих карпатських краєвидів. Весь фільм в темних, малоконтрастних тонах – гори та зелень здаються майже чорно-білими. Це навіює гнітючу атмосферу та безвихідь. 

За сюжетом, карпатський ліс і серед нього двоє – Славко і Нуся, що зупиняються на ночівлю в маленькій хатині, яка більше подібна на зимівку для худоби, ніж повноцінне житло. Втім, варто героям зайти до неї, як стається диво: всередині це велика міська квартира кінця 30-х років зі старовинними меблями, численними полицями книг, картинами на стінах. Та й самі герої тут виглядають як міська інтелігенція. Тут, всередині свого дому вони майже щасливі. Стрічка показує нам, що коли немає шляху назад, а повсюди небезпека, все, що ми можемо, – зберегти свій дім в собі. 

Суспільство

У Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині Донеччини й Луганщини

Опубліковано

Творці фільму “Євродонбас” організовують вуличну виставку на Михайлівській площі в Києві, яка буде присвячена культурній спадщині Донеччини й Луганщини.

Про це повідомляє Pragmatika.

Про виставку

Виставка присвячена спадщині європейських країн на території Донеччини й Луганщини, щоб розібрати міф про виключно радянське походження цих земель. Відвідувачі зможуть дізнатись про історію будинку британця Джона Г’юза, засновника Донецька, гімназію в Лисичанську, залишену бельгійцями, млин Пітера Діка в селищі Нью-Йорк, побудований німцями, комбінат Ілліча в Маріуполі, створений американцями й бельгійцями, тощо.

Читати також: В Україні анонсували безоплатні курси англійської мови для ВПО

Організатори виставки прагнуть розповісти про історичну спадщину Маріуполя, Дружківки, Нью-Йорка, Лисичанська, а також показати руйнування архітектурних пам’яток до й після повномасштабного вторгнення Росії.

“Після роботи над фільмом “Євродонбас” наша команда вирішила ініціювати вуличну виставку для киян. Адже, на жаль, переважна більшість будівель, які ми демонструємо на виставці, уже знищені російськими окупантами”, – розповідає авторка проєкту Анна Паленчук.

Виставка триватиме з 21 травня до 4 червня.

9 травня, о 17:00, відбудеться показ документального фільму “Євродонбас” в інформаційно-виставковому центрі Національного музею Революції гідності.

Нагадаємо, що в Київ Цифровому запустили опитування щодо перейменування вулиць.

Також ми повідомляли, що виробники дронів можуть отримати гранти на 80% від вартості проєкту.

Фото: афіша виставки

Читати далі

Суспільство

“Вторгнення. Операція “Дунай”: вийшов трейлер про події в Чехії 1968 року

Опубліковано

Український політичний трилер “Вторгнення. Операція “Дунай” представив свій офіційний трейлер. Фільм розкриває події 1968 року в Чехословаччині, зосереджуючись на придушенні Празької весни та боротьбі країни проти радянської окупації.

Про це повідомляє Держкіно.

Про фільм

Події фільму відбуваються наприкінці 1960-х років, коли Чехословаччина вирішила позбутися комуністичного режиму. Однією з ключових постатей Празької весни був Франтішек Крігель, лікар і політик, який народився в єврейській родині в Галичині. Проте радянська влада не була готова втрачати свою зону впливу, і в одну ніч знищила надії народу на свободу.

Читати також: В Україні анонсували безоплатні курси англійської мови для ВПО

Радянські танки ввійшли до Праги, а кремлівські спецслужби розпочали полювання. Франтішека Крігеля разом з представниками уряду викрали і вивезли до Москви. У полоні під тиском КДБ їх змушують підписати протокол, що означає згоду на військову окупацію країни. Проте Крігель відмовляється ставити свій підпис, навіть попри загрози ліквідації його та близьких, кинувши виклик навіть самому Леоніду Брежнєву.

Нагадаємо, що послуга ОСББ в Київ Цифровому стала переможницею міжнародної технологічної премії.

Також ми повідомляли, що в Київ Цифровому запустили опитування щодо перейменування вулиць.

Фото: Вторгнення. Операція “Дунай”

Читати далі

Суспільство

Василь Стус – заборонений та закатований, але не зламаний

Опубліковано

Близько 135 міст, сіл і селищ в Україні мають вулиці, названі на честь поета Василя Стуса. Близько 135 міст, сіл і селищ в Україні мають вулиці, названі на честь поета Василя Стуса. Шотам разом із проєктом «Стріткод» розповідає, чиї імена носять наші вулиці.

Біографія Василя Стуса

Дитинство та раннє життя

Радянська влада ламала його життя, кидала за ґрати, знищувала вірші, а він продовжував писати. Василь Стус народився 6 січня 1938 року у селі Рахнівка на Вінничині. Згодом його батьки переїхали до Сталіно – нині Донецька – працювати на хімічному заводі.

У 1954 Василь вступив до Сталінського педагогічного інституту на спеціальність «Українська мова і література». Після працював вчителем та попри русифікацію прищеплював дітям любов до української мови. У цей же час написав та видав перші вірші. Перекладав Ґете, Рільке, адже досконало знав німецьку мову.

Переїзд в Київ

У 1963 році переїхав до Києва і став аспірантом Інституту літератури. Доєднався до руху шістдесятників та написав першу збірку «Круговерть», але вона так і не пішла у друк…

У 60-х роках посилилися репресії та арешти української інтелегенції. Василь доєднався до протесту. На премʼєрі фільму «Тіні забутих предків» Стус піднявся та попросив встати всіх, хто проти арештів.

Арешти та заслання

За це його виключили з аспірантури, вигнали з гуртожитку, а про друк творів можна було забути. Підтримкою для поета стала кохана – Валентина.

1965 року Стус одружився, у них народився син Дмитро. Щоб прогодувати родину, працював на шахті, залізниці, у метро. Та писав вірші. Його другу збірку «Зимові дерева» видали підпільно. А в 1970 році ця книжка віршів потрапила до Бельгії та згодом була видана в Лондоні.

Стус відкрито критикував радянську владу, обурювався русифікації Донбасу та захищав дисидентів. Останнею краплею стала участь поета у різдвяному колядуванні, гроші з якого мали піти на допомогу політвʼязням. 1972 року Василя заарештовали за «антирадянську агітацію» та вилучили все, що було написано за 15 років. Зокрема, записи, на яких Стус читає свої вірші. Але, на щастя, у його друзів збереглися копії.

Читати також: В Україні анонсували безоплатні курси англійської мови для ВПО

Ізолятор

В ізоляторі Стус написав вірші, – які стали основою для однієї з його найсильніших книг – «Палімпсести». Стусу дали 5 років увʼязнення та 3 роки таборів. Покарання відбував у Мордовії та Магадані. Писав вірші і там, але їх вилучали та знищували.

Лише деякі вдавалося передати через дружину. Двічі писав заяву про відмову від радянського громадянства, адже не хотів «бути рабом». У 1979 році Василь повернувся до Києва. Він був ще більше налаштований проти радянської системи. Приєднався до Української Гельсінської групи, яка розповідала світові про порушення прав людини в Україні. І цим підписав собі вирок – через 8 місяців його знову заарештували .

Судовий процес

Адвокатом на суді був Віктор Медведчук, який ніяк не захистив поета, а пізніше отримав обвинувачення у зраді України. Стусу дали найважче покарання – 10 років увʼязнення та 5 років заслання. Перебував у колонії у Пермському краї. Кілька разів оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з політвʼязнями. Його збірку «Птах душі» знищили табірні наглядачі. Проте дещо вдалося винести на волю. Завдяки сусіду по камері – литовському політв язню Балісу Гаяускасу. У 1983 році під час побачення Балісу з дружиною він передав їй тексти.

Врятовані тексти та смерть

Це нотатки про життя та людей, які були зі Стусом в таборах. Їх видали під назвою «3 таборового зошита». Коли тексти опублікували за кордоном, Стуса намагалися висунути на Нобелівську премію. За це совєти кинули Стуса у камеру-одиночку на цілий рік. У 1985 році український поет помер у радянському карцері, офіційна версія – зупинка серця

Але є припущення, що Стус загинув від удару нарами, який підлаштували наглядачі. Стуса поховали таємно, без присутності рідних, на табірному цвинтарі у Пермській області. У 1989 році завдяки зусиллям сина та друзів його забрали та перепоховали на Байковому кладовищі у Києві.

Перша в Україні збірка поезій Стуса вийшла в 1990 році під назвою «Дорога болю». Саме за неї Стус отримав Державну премію ім. Т. Шевченка посмертно, а в 2005 році – звання Героя України. У 2019 році з нагоди 80-річчя вийшов фільм «Заборонений» про життя і загадкову смерть Василя Стуса. Світ побачила книга «Справа Василя Стуса» – з архівними документами, теторична свідченнями очевидців, листами з тюрми.

Нащаддя поета

Син Василя – Дмитро став письменником та написав декілька книжок про батька. У 2024 році було започатковано Стус-Фест – міжнародний фестиваль, присвячений творчості Василя Стуса. В Україні є щонайменше 135 вулиць, названих на честь Стуса.

Нагадаємо, що виробники дронів можуть отримати гранти на 80% від вартості проєкту.

Також ми повідомляли, що в Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину.

Читати далі