50 ризиків прифронтових громад: як у Херсоні шукають рішення, що рятують життя

До повномасштабної війни Херсонський обласний фонд «Об’єднання» навчав активістів покращувати свої громади й контролювати держзакупівлі. Коли росіяни окупували Херсон — допомагав із продуктами та цифровою безпекою. Тепер, коли небезпека від ворожих дронів стає все відчутнішою, активісти роблять усе, щоб люди в прифронтових громадах Херсонщини могли жити безпечніше.

#ШОТАМ розповідає, як фонд «Об’єднання» дослідив ризики в прифронтових громадах і запропонував місцевій владі план завдяки грантовій підтримці проєкту «Імпульс», який реалізовують Фонд Східна Європа та Міжнародний фонд «Відродження» за підтримки Норвегії та Швеції.

Юрій Антощук

співзасновник та голова Херсонського обласного благодійного фонду «Об’єднання»

Продовжували працювати навіть в окупації

До повномасштабної війни наш фонд навчав мешканців Херсонщини, Миколаївщини та Запоріжжя знаходити й спільно з місцевою владою вирішувати локальні проблеми. Найкращі ідеї ми фінансували. За понад 10 років ми підтримали майже 400 маленьких ініціатив, здебільшого у сільській місцевості, але не тільки. Ми облаштовували парки й дитячі майданчики, створювали молодіжні хаби та проводили різноманітні акції. Паралельно залучали людей контролювати використання бюджетних коштів — зокрема стежити за держзакупівлями в освіті.

Ця робота триває і зараз, проте значно пріоритетнішими стали безпека і соціальна згуртованість на місцях.

З 24 лютого 2022 року ми весь час залишалися в Херсоні й продовжували працювати. Я розумів, що окупаційні війська можуть прийти до мене додому: наш фонд займався не лише навчанням активістів, а й громадською безпекою в Приазовському регіоні. Тому в перший день вторгнення я залишив квартиру, але міста не покинув.

Побоювання справдилися. Одного дня я на власні очі, через камери відеоспостереження, бачив як росіяни увірвалися до мого помешкання.

У березні 2022 року ми вперше взялися за організацію гуманітарної допомоги — раніше ніколи цим не займалися. У перші місяці окупації постійно бракувало продуктів. Разом із партнерами ми збирали кошти, закуповували й формували продуктові набори для мешканців Херсона, Нової Каховки, Каховки, Генічеського району, Новотроїцької та інших громад.

Також моніторили російську пропаганду й розповсюджували інформацію про те, як під час окупації поводитися у цифровому світі, як захистити документи, шифрувати дані, безпечно комунікувати.

В окупації наш фонд не зупинився — навпаки, почали працювати ще більше.

Червона зона розширюється, люди та бізнеси — їдуть

Безпекова ситуація в Херсоні, Чорнобаївській та інших прифронтових громадах постійно змінюється: червона зона розширюється, а ворожі дрони долають все більші відстані. Щодня люди в таких громадах стикаються з багатьма ризиками. Тому ми вирішили дослідити їх і зрозуміти, як вони впливають на рішення — залишатися чи виїжджати.

У межах проєкту «Імпульс» ми провели фокус-групове дослідження, яким охопили всі категорії населення у Чорнобаївській та Херсонській громадах, а також — зустрічі з бізнесом.

Частина ризиків була очевидною: загроза життю й здоров’ю через обстріли, втрата житла. Але ми дізналися й про інші проблеми. Наприклад, одна з них — безпритульні тварини: люди виїжджають і залишають собак напризволяще. Подекуди вони збиваються у великі зграї й становлять справжню загрозу для тих, хто залишився.

Місцеві хвилюються, що Херсон і Чорнобаївка перетворяться на сірі зони — не лише через обстріли, а через відтік населення й бізнесу.

Невідомо скільки ще триватиме активна фаза бойових дій і скільки ще людей поїде. Ті, хто виїхав за кордон чи в інші міста ще у перші роки повномасштабної, вже облаштувалися на нових місцях і навряд повернуться. Особливо, якщо їхнє житло зруйноване.

Бізнес так само має проблеми: у червоній зоні неможливо отримати кредит, а збитки від обстрілів — пошкоджене майно, знищені автомобілі — держава та громади, як правило, не компенсують.

Постійне погіршення ситуації стало викликом і для нашої команди, адже дев’ять місяців тому, коли ми починали проєкт, ситуація була зовсім іншою. Ще на старті проєкту змінився керівник військової адміністрації, згодом різко зросла інтенсивність російських атак. Усе це впливало на темп роботи — місцеві реалії змінювалися швидше, ніж будь-що можна було спланувати.

Від досліджень — до дій

Усього ми визначили 50 ризиків. Разом із представниками військових адміністрацій Херсонської та Чорнобаївської громад, цивільного захисту, ветеранських і громадських організацій ми опрацювали кожен із них: наскільки він імовірний, як впливає на громаду, хто і що може зробити, щоб нівелювати цей ризик, і звідки на це брати кошти.

У результаті ми створили профіль ризиків і рекомендації що робити громадам на коротку, середню та довгострокову перспективи. Окремо розробили комунікаційний план: про що, як, у якому форматі й на яких майданчиках влада має комунікувати з людьми. Фактично громада отримала конкретний план дій. Далі можна розвивати ці пропозиції й готувати проєкти.

Чимало з проблем можна вирішувати на місцевому рівні вже зараз: облаштовувати захисні споруди та габіони, створювати безпечні хаби для роботи з дітьми та молоддю, розробляти інформаційні матеріали про поведінку під час дронових атак і мінної небезпеки.

Люди, які постійно живуть в умовах війни й стресу, перестають реагувати на загрози — і якісна комунікація може буквально рятувати їм життя.

Серед пріоритетів також — робота з ветеранами та їхніми сім’ями, підтримка дітей, які через пандемію Covid-19, а потім війну, роками навчаються онлайн і втрачають соціальні навички.

Деякі проблеми неможливо вирішити без держави. Але більшість із виявлених ризиків громада здатна подолати самотужки або у співпраці з громадськими організаціями й міжнародними фондами. Те ж саме питання безпритульних собак відпало б, якби на рівні однієї чи кількох громад створили комунальне підприємство, яке б ними опікувалося. Але на це зараз немає ні грошей, ні людей.

Та, я вважаю, що такий формат досліджень варто поширювати на інші громади — і не лише в Херсонській області. Бо він дає чітке розуміння, куди рухатися і що робити.

Плануємо створити профілі ризиків й в інших громадах Херсонщини

Паралельно з реалізацією проєкту команда фонду проходила навчання для інституційного розвитку в межах «Імпульсу». Таке навчання дозволяє впорядкувати роботу, розвивати внутрішню експертизу, ставати більш стійкими і впевненіше взаємодіяти з донорами.

Нашому менеджеру найбільше сподобався один з останніх тренінгів — присвячений роботі з даними та моніторингу держзакупівель. Тренери розповідали і як структурувати таблиці, щоб вони були машинозчитуваними, і як правильно оформлювати запити до органів влади, щоб їх не ігнорували. Матеріал справді корисний для подальшої роботи фонду і унікальний — ми вперше потрапили на таке навчання.

Профілі ризиків ми плануємо створити й в інших громадах Херсонщини. Я вже провів презентації у шести — і половина з них зацікавилася. Це хороший результат, зважаючи на нинішні обмеження: у деяких громадах виїхало понад половину населення і в місцевих адміністраціях бракує фахівців. Така робота потребує залученості місцевої влади, і знайти на це ресурси зараз непросто. Утім, ми все одно це робитимемо і, за потреби, адаптуємо деякі підходи під ситуацію в конкретній громаді.

Думки, викладені у цьому матеріалі, не обов’язково відображають позицію Фонду Східна Європа, Міжнародного фонду «Відродження», Урядів Норвегії та Швеції.