Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«50 хвилин світла за день». Правила безпечної поведінки від ДСНС під час тривалого відключення електроенергії

Партнерський матеріал

Опубліковано

Тривале відключення електроенергії, про яке всі говорять, у деяких громадах — уже реальність. Окремі райони маленьких містечок отримують електроенергію всього на кілька годин на добу. А в дні аварійних відключень — навіть не годин, а хвилин.

Місцеві пабліки завалені коментарями від споживачів, які розповідають про свої умови:

  • «Останній раз за розкладом була електроенергія лише в суботу. А надалі і по 7, і по 10 годин без світла».
  • «По вулиці Ткацька світло взагалі дали на одну годину за добу».
  • «Як можна зберігати спокій, коли в будинку 10 градусів тепла і є діти маленькі?».
  • «35 хвилин зі світлом це вже розкіш».
  • «Тиждень сидимо з дитиною без світла. То хоч з 22 до 24 вмикали, а вчора взагалі…».
  • «Громада другу добу на спецаварійному вимкненні. Електроопалення у двох багатоповерхових будинках без наявності газових плит. Близько 400 людей у холоді: малюки, особи з інвалідністю…».
  • «У селі взагалі за день 40 хвилин світла».
  • «9 градусів у квартирі, і це не тільки в мене»«50 хвилин світла за день, води нема, тепла теж».

За таких умов люди вимушені шукати альтернативні джерела енергії та прилади, які допоможуть пережити зиму. Мережа кишить статтями та відео про повербанки, акумулятори, саморобні генератори та каміни-буржуйки. Але водночас в інфополі вже з’являються докази того, наскільки небезпечними можуть бути ці засоби, якщо не дотримуватися правил безпеки. Заголовки медіа розповідають про пожежі, вибухи та отруєння чадним газом:

  • Через пічне опалення на Черкащині виникли чотири пожежі за добу
  • На Волині у багатоповерхівці вибухнули газові балони
  • На Прикарпатті від генератора загинув чоловік
  • У Шосткинському районі через необережне використання свічки в своїй квартирі у пожежі загинула 80-річна жінка

Тож тривале відключення світла треба не просто пережити, а пережити безпечно. Як це зробити? Що придбати і яких інструкцій дотримуватись, користуючись новими приладами чи конструкціями? Жителі містечка Кролевець на Сумщині на початку грудня майже тиждень жили в умовах, наближених до повного відключення електроенергії.

Зʼясовуємо, з якими проблемами вони стикалися протягом цього періоду, які рішення шукали і чи успішними були ці рішення. Також разом з експертами Державної служби України з надзвичайних ситуацій розбираємось, яких правил безпеки маєте дотримуватись, якщо і ваш населений пункт опиниться без світла, опалення чи води. 

Газ

Газ є чи не основним джерелом енергії на заміну електриці. Щоправда, власники газових котлів не надто виграють, адже для роботи цим приладам теж потрібна електроенергія. Ба більше, під час відключень вони починають виходити з ладу: або просто не гріють, або навіть може статися витік газу.  

Так, мешканка пʼятиповерхівки Тетяна розповідає, що останнім часом в її районі світла не буває по 10, 12 або навіть 20 годин: «Ще не було морозів, але температура у квартирі не підіймається вище 16 градусів. Під час відключень ми вже  “попрощалися” з витяжкою, яка перестала працювати. Але основне — це газовий котел: щоразу, як дають електрику, він запускається із затримкою. Годину може “клацати”, так і не ввімкнувшись. Це небезпечно, та й не дозволяє прогріти квартиру, поки є дорогоцінне світло. А прогрівати треба, бо ситуація наближається до критичної: на стінах з’явилася пліснява, відклеюються шпалери. Мій п’ятирічний син четвертий тиждень не може побороти застуду».

Якщо ж газ не підходить до помешкання в трубі, що нерідко буває в невеликих містечках та селах, у хід ідуть газові балони, горілки та пальники. Усе це — обладнання, яке вимагає підвищеної уваги до безпеки. У квартирах та приватних будинках, на балконах, у кіосках — новини про вибухи газових балонів останнім часом з’являються в медіа.

Щоб запобігти  небезпеці, слід купувати тільки сертифіковану продукцію, уважно вивчати інструкцію та дотримуватися правил безпеки. Детально про поводження з газовим обладнанням розповідають експерти ДСНС:

«У квартирах можна використовувати лише туристичні газові пальники, але в приміщенні, де живуть люди, обовʼязково мусить бути вентиляція. Необхідно стежити за цілісністю балончика та тримати його подалі від сонячних променів та високих температур». Спеціалісти наголошують: великі газові балони можна використовувати лише у приватному секторі, розміщувати їх у багатоповерхівках — заборонено. Заправляти такі балони можна лише у спеціальних установах, а для перевірки справності газових колонок і котлів потрібно викликати спеціаліста газової служби. 

Пічне опалення та відкритий вогонь

Невеличкі містечка та села нібито виграють «битву за тепло» у великих міст через те, що в приватному секторі часто є опалення дровами (або ж його можна легше організувати). Однак і тут є свої «але». Якщо пічним опаленням довго не користувалися, його обов’язково слід перевірити на тріщини та прочистити димоходи. А якщо встановлюєте новий опалювальний прилад на кшталт котла, каміна чи буржуйки — не нехтуйте правилами безпеки.  

Ірина мешкає у приватному будинку на околиці міста, світла в її оселі немає від 4 до 18 годин на добу: «Чоловік наразі в ЗСУ, а я з двома дітьми живу в доволі великому будинку, — розповідає вона. — У нас від електрики залежить усе: і опалення, і постачання води зі свердловини, і приготування їжі. Електроплиту замінили на портативну газову з балоном. Ще влітку встановили дров’яний котел-камін, придбали генератор, щоб працювали насоси на воду та інше обладнання. Звісно, вмикаю генератор лише на вулиці, дотримуюся правил з усіма приладами. Але небезпеки все одно не вдалося уникнути: у підвалі неправильно підключили якісь труби, це призвело до закипання котла-каміна, який розташований на кухні, де ми з дітьми проводимо майже весь час».

У ДСНС зазначають, що за 11 місяців 2022 року виникло 3794 пожежі через порушення правил пожежної безпеки при користуванні печами. Лише за перші 12 днів грудня трапилося 305 таких пожеж, тоді як минулого місяця за аналогічний період — 154. Тобто ріст фактично на 100%. Як уникнути таких випадків? Дотримуватися правил пожежної безпеки.

Наприклад, буржуйка призначена лише для приватного будинку. Її не можна встановлювати на дерев’яну підлогу: це має бути жерсть, бетон, керамічна плитка, цегла. Можна поставити її на ніжки — це заощадить будівельні матеріали. Стінки біля буржуйки облицьовують керамічною плиткою. Рятувальники ДСНС радять виконувати такі правила: «Труба для димоходу та спеціальний барʼєр у стіні чи стелі повинні бути з негорючих матеріалів, наприклад, товстого шару неіржавної сталі. Печі обирайте теж з неіржавної сталі або чавуну»

Також рятувальники наголошують, що розпізнати отруєння чадним газом вкрай складно, бо він не має запаху. За даними Міністерства охорони здоров’я України, за листопад 2022 року зафіксовано 368 випадків отруєння чадним газом (з яких 92 дитини). Із 368 громадян 20 — померло. Тому головна порада ДСНС — зробити все, щоб запобігти біді. Якщо ви використовуєте вдома піч, котел або інші теплогенерувальні пристрої, пов’язані з горінням, встановіть детектор чадного газу: якщо гранично допустима концентрація чадного газу перевищиться, він подасть сигнал. 

Портативні зарядні станції, акумулятори та генератори

Обігріти житло можна газом чи дровами, а от живити електроприлади можна тільки електрикою. Для гаджетів та ламп українці купують класичні повербанки, для ноутбуків та одночасної зарядки кількох девайсів — портативні зарядні станції. Щоправда, зараз їх не так легко замовити через дефіцит, а ціна — кусається. Тому ще один поширений варіант — автомобільні акумулятори, поєднані з інверторами, які працюють за тим же принципом, що й зарядні станції.

Так зробив Ігор: «Удома ми користувалися кабельним інтернетом, і це стало порятунком: виявилося, що стара технологія xDSL працює навіть під час відключень світла, достатньо тільки заживити модем. Для цього придбали гелевий акумулятор та інвертор: тепер можемо користуватися мережею, заряджати гаджети, вистачає навіть на освітлення оселі світлодіодними лампочками. Інші потреби цей спосіб не закриває, тому розглядаю придбання генератора».

Слід пам’ятати, що звичайний кислотний акумулятор з автомобіля під час роботи виділяє водень: у закритому приміщенні ці випари накопичуються. Суміш кисню та водню легко займається і може призвести до вибуху та пожежі. Саме тому тим, хто збирається вирішити проблему електропостачання таким способом, радять обирати гелеві акумулятори. Але при цьому не варто забувати про правила безпеки.

Альтернативою акумулятору може стати генератор. Але ДСНС наголошує, що генератори можна використовувати лише на вулиці, тому цей варіант підходить радше для мешканців приватних будинків. 

Ось що говорять про безпеку використання генераторів експерти ДСНС: «Купувати слід лише сертифіковану продукцію в ліцензованих точках продажу та уважно дотримуватись інструкцій. Генератор потрібно встановлювати за шість метрів від будівель під накриттям від дощу та снігу або в окремому технічному приміщенні з вентиляцією. Встановленням має займатися професійний електрик, він же має перевірити стан проводки в будинку перед запуском. Пальне та мастило для генератора зберігайте за межами житлової зони, у спеціальних каністрах».

Замість висновків: рекомендації від ДСНС

«Головне, про що потрібно пам’ятати, — безпека починається з кожної родини», — говорять у ДСНС. І тому просять кожного у себе вдома стежити за справністю електропроводки, не вмикати одночасно багато приладів. Часто пожежі виникають внаслідок несправності проводки чи перенавантаження мережі, тому періодично варто викликати спеціаліста й перевіряти її. Також радять проконсультуватися з фахівцем-електриком, який порадить, що можна зробити саме для вашої оселі (наприклад, встановити джерела безперебійного живлення).

Якщо увімкнути хоч якийсь обігрів немає можливості, слід завчасно подбати про теплий одяг, а також про термобілизну. Ліхтарі, свічки, повербанки, продукти тривалого зберігання, запас питної та технічної води — усі ці прості речі сьогодні дозволяють пережити складні часи. Не нехтуйте правилами безпеки і разом до перемоги! 

Ця публікація була створена в межах кампанії «Безпека (Ци)Вільних». Кампанія «Безпека (Ци)Вільних» реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» та стала можливою завдяки Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та щирій підтримці американського народу через Проєкт USAID «ГОВЕРЛА». Зміст цієї публікації не обов’язково відображає погляди USAID та Уряду США.

Суспільство

Фільм “Будинок “Слово“ зібрав 13 млн в прокаті

Опубліковано

Художній фільм Тараса Томенка “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” за перші три вікенди зібрав у прокаті 12 808 294 гривень.

Про це повідомляє УП.

Як повідомила команда фільму, з 9 по 28 травня стрічку переглянули 83 тисячі глядачів. Прокат триває, і фінальні збори будуть оголошені пізніше.

Читати також: У києвських будинках встановлять пандуси й електропідйомники: де саме

Про фільм

Фільм розповідає про українських письменників доби “Розстріляного відродження”, які мешкали в будинку “Слово” в Харкові. Влада намагалася змусити їх працювати на благо системи, але їхня незгода співпрацювати призвела до репресій, розстрілів і переслідувань, перетворивши комуністичний рай на справжній кошмар.

Початок виробництва над фільмом анонсували у грудні 2017 року. Втім, світова прем’єра відбулася лиш у 2021 році на Варшавському кінофестивалі. В Україні стрічку вперше показали 2022 року на фестивалі Миколайчук OPEN у Чернівцях.

Нагадаємо, що в Дії запрацювали сервіси заміни водійського посвідчення та перереєстрації авто.

Також ми повідомляли про результати України на VivaTech 2024: співпраці та гранти.

Фото: Будинок слова

Читати далі

Суспільство

У києвських будинках встановлять пандуси й електропідйомники: де саме

Опубліковано

У 2024 році в Києві планується встановлення пандусів і електропідйомників у житлових будинках для покращення доступності.

Про це повідомляє КМДА.

Згідно з інформацією від Київської міської державної адміністрації (КМДА), цей перелік включає 390 адрес у різних районах міста.

Читати також: Veteran Hub випустив подкаст про працевлаштування ветеранок та ветеранів

Зокрема, у Печерському районі до списку додано 42 будинки, а у Голосіївському районі – 45 будинків. План на 2024 рік уже затвердили, а повний перелік доступний на порталі Києва в рубриці «Безбар’єрність» за посиланням

Якщо ваш будинок не включений до списку, але існує потреба в установці пандуса або електропідйомника, рекомендується звернутися до районної адміністрації або до контактного центру міста за номером 15-51.

Нагадаємо, що Нацперелік культурної спадщини України поповнився новими пунктами: що додали.

Фото: prom

Читати далі

Суспільство

Відновлює бойківські скрині й відновлюється працею. Різьбяр з Івано-Франківщини повернувся з війни у свою майстерню

Опубліковано

Перша картина, яку вирізьбив Василь, коли повернувся додому з фронту, — янгол та знищене місто. Перероблений на свій лад біблійний сюжет з молитви Ісуса в Гетсиманському саду: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти»

Василь витримав випробування на Донеччині, але багато його побратимів не вижило. Чоловік дивується, як це вдалося йому та відчуває, наче янгол та Бог охороняли його тоді — у страшних боях — і направляють тепер, після повернення.

ШоТам побували у майстерні різьбяра та поговорили з ним. 

Все життя — з деревом

До майстерні Василя Семка їхати близько 2 годин з Івано-Франківська, вона у Перегінському — на горизонті гори. Чоловік зустрічає мене біля зупинки автобуса — міцної статури, посивілий. За сонячними окулярами я поки не бачу його блакитних очей. 

Йдемо до майстерні — одразу відчувається різка зміна: на вулиці спекотно, обід, а тут — прохолодно, тихо, пахне деревом. Тут повсюди мистецтво, закінчені і незакінчені роботи, стружка, інструменти — їх взагалі море, ескізи, спроби, рами.  

У Перегінському майже всі займаються деревом, але більше лісозаготівлею. А Василь обрав для себе художнє різьблення. Каже, дивиться на шматок деревини і вже знає, що з нього вирізати. Чоловік не вчився цьому ніде, художньої освіти теж не має, але створює різноманітні скульптури та картини з дерева.

Василь Семко у своїй майстерні у Перегінському. Фото Олеся Богдан

Вперше за різьбярський інструмент Василь взявся у 14 років, і відтоді робота з деревом була з ним все життя. Тато Василя лісоруб, в юності Василь теж працював на лісозаготівлі — їздив і Карпатами, і Росією. Поки в Красноярському краї не повідморожував собі руки й ноги — сказав, що все, більше туди не поїде. Та зустрітися з «рускім міром» чоловікові таки доведеться — за роки, на Донеччині, в час повномасштабного вторгнення.

 «Спробуй зробити» 

Василь каже, ще підлітком пішов до майстра — це не було класичне навчання, майстер просто показав, як він працює. Тож хлопець надалі пробував сам — опановував інструменти, через недосвідченість міг порізатися, але не здавався. 

Коли Василь вперше поїхав до Києва продавати свої роботи — це було після армії, то на Хрещатику його заарештували і привезли до відділку тодішньої міліції. Хлопець пояснив, що просто хотів продавати свої роботи, поліціянти здивувалися, що він пішов не на Андріївський узвіз. Тож Василь вирушив туди, каже, люди доволі активно купували його роботи. 

Різьбяр працює з різним деревом: дубом, кедром, липою. Каже, у липи хороша пластика, з неї можна вирізьбити практично будь-що, вона добре піддається. 

— До всього доходив своїм шляхом. Це практика. Є інструменти, які «вигадав» сам, а потім побачив, що за кордоном вони існують. Я ж дійшов до цього з досвідом. Був один чоловік, казав: «Якщо б я мав стільки інструментів, як ти, то теж таке б зробив». Я тільки сказав: «Ну то спробуй».

Магія різьблення: крізь стружку проступають обриси людини. Фото надав герой


Звісно, майстерність різьбяра можна виміряти тим, що з мінімальним набором інструментів він може зробити чудову роботу. Але кожен інструмент призначений для чогось, пояснює Василь — є тонші, гостріші для дрібних деталей, є важчі, ширші.

 У його колекції є і саморобні стамески, а є й ті, які купував на закордонних аукціонах — фірми, яка їх виготовляла уже 100 років не існує, а інструмент продовжує служити. Хоч і в українських Карпатах.

Війна та опришки

На противагу популярній мисливській тематиці, підставкам під трофеї, Василь цікавився релігійною, живою пластикою людей — каже, це надихало його все життя. Бачив якусь картину чи скульптуру і розглядав, думав, як воно зроблено, намагався втілити у дереві. Розповідає, що колись зустрів роботи Пінзеля і заглядав з різних боків, заходив за обмежувальні лінії, хотів знати, як воно зроблено — наглядачки музею спочатку відганяли його, але як дізналися причину, то дозволили подивитися.

Оця постійна допитливість і рухає творчість Василя — він, маючи достатньо досвіду, може опанувати деревину, яка й не призначена для філігранного вирізблювання. Наприклад, смереку — це доволі примхлива деревина, з нею працювати нелегко, каже різьбяр. 

Саме з неї чоловік вирізьбив кілька незвичних дерев’яних фігур — він називає їх опришками. Каже, вони своєрідні, нашенські. Вирізьблює їх Василь без ескізу — просто бачить у деревині сюжет. Кожен опришок особливий — один з рибою, другий — з биком. Невеличкі замальовки з життя, та найбільше мене вражає композиція Різдво — де опришок тримає маля, поруч жінка, а смерека над ними перетворюється на зірку. Жодну з цих фігурок різьбяр не продає, каже, що рука не піднімається, вони мусять бути в нього. Він може в будь-який момент отримати за них кошти. Але опришки лишаються в майстерні. 

Один з опришків у різдвяній сцені. Фото Олеся Богдан

А один з опришків пройшов з Василем війну. Носив його з собою завжди, у всі бої — уламок приніс з гори Сивулі. Каже, це громовиця, тобто в дерево потрапила блискавка. У Карпатах вірять, що така деревина має магічні властивості. Тож опришок став оберегом для Василя.

Янгол і знищене місто

На війну Василь пішов одразу, як тільки почалося повномасштабне вторгнення.

— Практично всі мої побратими загинули, пару вижили. Я чудом лишився живим і з трьома пораненнями. Тепер час від часу їжджу до лікарні на реабілітацію. Там маю змогу побачити і своїх побратимів.

Коли Василь повернувся до рідного села, односельчанин попросив його вирізьбити ікону — тайну вечерю. Чоловік спочатку сумнівався, але таки послухав і зробив картину. Каже, після війни було важкувато повертатися до такої роботи, але Бог допомагає.

Це була не перша робота після повернення, перша — символічний янгол та місто на Донеччині, де Василь воював. Каже, мабуть, янголи його оберігали, якщо він вижив у таких страшних боях. І додає: аж не віриться. Каже, подарує її до церкви. За те, що повернувся. 

— Кожна моя робота неповторна. Ніякої картини не зробив абияк. Я роблю, щоб воно мені приносило задоволення, від душі. Усі роботи люблю — немає різниці, чи маленькі, чи великі. Усі вони з Божою любов’ю і Бог направляє мене в кожній.

До війни Василь також займався виготовленням меблів, зараз замовлень поменшало, але виробництво працює. 

Бабина скриня

Коли минулого року Василь повернувся з війни, то у бабиній хаті знайшов стару бойківську скриню. Вона була закидана різними речами, тому збереглася. Баба Василя прожила 92 роки, але звідки у неї ця скриня, чоловік не знає. Не лишилося нікого, хто міг би розповісти. Та Василь взявся досліджувати виріб так, як умів — як майстер по дереву. Розібрав її повністю, щоб побачити, як працювали старі майстри, які столярні з’єднання використовували. Каже, та бабина скриня зроблена з явора — його називають музичним деревом, адже з нього виготовляють скрипки. 

Василь Семко за роботою над скринею. Фото надав герой

Орнаменти на ній — громовики, смерічки, навіть проглядається тризуб. Різьбяр не тільки розібрав знахідку, а й почав робити такі ж нові скрині. На деяких відтворював орнамент точно, деякі робив трішки інакшими, пробував інші колірні схеми. Каже, навіть складно сказати, скільки таких скринь він уже зробив. Одна з них стоїть тут — у майстерні, роздивляюся її зблизька. Ту стару, з якої все почалося, теж — вона у іншій кімнаті.

Василь каже, можливо для когось це не так важливо, а для нього — так. Це пам’ять про родину, про рід, про те, що нащадкам завжди є чого повчитися у старих майстрів. І про те, що берегти своє — особливо цінно.

Навчити інших

Василь завжди щось вигадував у дереві — і дотепер це робить. 

— Це моя реабілітація, тут в майстерні у мене зовсім інакший світ. Хоч з голови війна нікуди не зникає, але з деревом я заспокоююся, занурююся у світ своїх композицій і творчих задумів. Буває, навіть не помічаю, скільки часу працюю вже.

Різьбяр каже, навколо багато несправедливості. Він розуміє, що ті, хто не був на війні, не можуть відчувати те саме, що й воїни. Якось приїхав до Івано-Франківська, щоб забрати дрон для хлопців на передову. А там — музика, танці, все вирує. А Василя це шкребе, наче й зрозуміло, що життя продовжується, а все одно мулько.

Василь знає, як бути корисним. Все просто: якщо робота з деревом допомагає йому, то може допомогти й комусь іще. Тож різьбяр сам виготовив 100 інструментів — повезе їх у Львів і буде допомагати тим, хто повернувся з війни з пораненнями, як і він. Вірить, що це може розвантажити хлопців. Тож з радістю поділиться досвідом — як це у дереві бачити щось більше і звільняти цю красу від зайвого.

Робоче місце Василя Семка. Фото Олеся Богдан


До нього у майстерню часто приходять відвідувачі, щоб спробувати і самим повирізьблювати. Василь каже, приходять і військові, і переселенці. Сам чоловік часто їздить на Схід до своєї 110 бригади, привозить автівки, дрони та гостинці. 

Місце сили і чому Росія програє

До того, як піти на війну, Василь у лютому піднявся на Сивулю. Вона ще й доволі стрімка. Це саме та гора, де знайшлася деревина для його оберегу-опришка. Повернувшись з війни, Василь теж підніметься на Сивулю — і на ній все ще буде сніг. Чоловік каже, було дуже важко, але таки вдалося видряпатися. Гори — це місце сили для Василя, каже, вони надають енергії. І надихають теж. Під час пандемії коронавірусу чоловік вигадав незвичні мініатюри — невеличкі замальовки, де міський світ стикається з гірським. Де людина шукає своє пристанище, де насувається буря.

Гори це ще й місце, де Василь народився і де зростав. Чоловік впевнений, що це теж дає силу — бути українцем.


— Імперії мусить прийти кінець. Вони нас ненавидять і бояться. От кажуть, що «западенці» самі націоналісти. Але ж тут нема такого культу як у москалів. Ми собі вірили в Україну, я з дитинства не любив москалів: ні галстуків, ні жовтенят. І це в генах — це не можна знищити.

Василь з побратимами на війні. Фото надав герой

Він добре знає, що таке Росія:

— У нашому регіоні після війни НКВСники всіх шукали і мучили. Моєї мами брат загинув від москалів. Дуже багато таких історій. Є ті, який реабілітували після 20 років у Сибіру. І вони повернулися вже у незалежну Україну. Дочекалися.

Але боротьба з Росією на цьому не скінчилася, і Василь впевнений, якщо ми не знищимо їх зараз, то це чекатиме наших дітей — бо окупанти не відступлять.

— Відроджуватися — це в наших генах. А москаль що? Красти, убивати, ненавидіти. В них ні духа, нічого. 

На прощання Василь дарує мені одну зі своїх мініатюр — з назвою «Крізь морок». Каже, хай це буде нагадуванням, що всі ми вийдемо через цей морок і, дай Бог, повернемося додому.

Читати далі