«Там були НАТОвські куратори!» — таке й інші виправдовування обстрілу чернігівського драмтеатру чула Таліна. Вона родом з прикордоння Чернігівщини, з дитинства була оточена білоруською пропагандою. Дівчина мріяла навчатися в Гомелі, бо, окрім вірити побрехенькам про легендарну білоруську молочну продукцію, була певна, що білорусь, на відміну від України — країна можливостей.
Її погляди змінила смерть односельця в АТО. Тепер Таліна працює журналісткою в Чернігові й від початку повномасштабного вторгнення висвітлює російські воєнні злочини. Вона нині на власні очі бачить, як білорусь допомагає росії на усіх «фронтах», зокрема, пропагандистському.
Про те, як білоруська пропаганда відбілює цинічні злочини рф проти України, дивіться в новому епізоді проєкту «Мій персональний фейк».
Історія Таліни Тарасенко
Десь хтось сказав, що Лукашенко хоче забрати в склад білорусі Чернігівщину, тобто Чернігівську область. І от що було б круто, якби ми відійшли.
Мене звати Таліна Тарасенко, мені 21 рік. Я з населеного пункту Стольне, це Чернігівщина. Я не можу точно виділити період, коли в моєму житті з’явилось судження, що росія, білорусь – це суперкруті країни. Але я точно пам’ятаю, що увесь свій свідомий вік, підлітковий вік, мені дуже імпонувала ідея того, що я там, коли закінчу навчання в школі, поїду вчитись в Білорусь. Я планувала вступати в Гоміль.
Думки про вступ та пропаганда
Фейки та маніпуляції виводять людей на емоції та збирають лайки. Але водночас можуть підступно красти спокій, дорогоцінний час та навіть близьких. Це зброя шахраїв і пропагандистів, яка допомагає їм впливати на ваші рішення і переконання. Ця пропаганда безпосередньо надзвичайно сильно впливала на мою дитячу підліткову свідомість.
На території Чернігівщини білорусько-російська пропаганда ніколи не була прямою, по типу інформаційних вкидів. Але здебільшого акцентувалися саме на тому, щоб зайти всередину родини. Ми сиділи на кухні з бабусею, і вона мені говорить, що десь хтось сказав, що лукашенко хоче забрати в склад білорусі Чернігівщину, тобто Чернігівську область, і що було б круто, якби ми відійшли. Мене надзвичайно сильно вразив момент, коли один з моїх односельців, який знаходився в зоні АТО, він загинув на фасаді оцієї школи, яка фактично уособлює безтурботність мене як дитини. Там з’являється оця чорна іменна табличка, і навпроти цієї таблички стоїть матір, яка плаче. І ти розумієш, що стоп, щось тут не так.
Після завершення навчання я повернулася в відносно рідне місто Чернігів. Я працюю тут журналісткою вже протягом двох років. Обстріл Чернігівського драмтеатру — це було 19 серпня. За кілька хвилин всі інформаційні пабліки Чернігова почали писати, що приліт в місті.
І в цей момент приходить усвідомлення того, що це вихідний день, це релігійне свято. І, тобто, швидше за все, в цей момент в центрі знаходилось надзвичайно багато людей. Вони говорили про те, що тут в той момент перебували якісь елітні офіцери НАТО, що вони тут всі зібрались для того, аби прогнозувати, як би завдати нових ударів по росії. І це була чисто безпекова операція для того, аби всі, хто перебував у приміщенні драмтеатру, вони там не змогли надалі працювати на боці українських військових.
Те, про що говорили на російських пропагандистських каналах, затранслювали і білоруські підвладні режиму, новиннє видання, ресурси. Вони намагаються виправдати це тим, що тут була виставка дронів. Фактично, жодним чином стосуватись, що відбувається в нашій країні, їх немає. Ми абсолютно окрема країна. Я спілкувалась з рідними загиблих, і я знаю їх історії. І це просто були люди, які того дня з тих чи інших причин знаходились в центрі Чернігова. І всі, хто знаходився в драмтеатрі, вони живі.
Загинули люди, які знаходились навколо, які просто гуляли по місту, повертались з церкви, тому що, знову ж таки, це було релігійне свято.
Замість висновку
Влада цих країн фактично діє воєдино, тому що існувати інакше в сучасних реаліях, як на мене, вони не можуть. Мені доволі складно відокремити білоруську і російську пропаганду, тому що фактично я можу назвати це одним цілим.
росія-білорусь – це одне-єдине терористичне ціле, яке діє в рамках знищення України. Дуже утопічне судження, що всі українці мають знати правила інформаційної безпеки, бути медіаграмотними. Звісно, я усвідомлюю, що це неможливо. Намагайтесь говорити з людьми, які навколо вас, вивчати їх позицію. І якщо в цьому є потреба, якщо ви відчуваєте в собі всередині можливість, то можливо допомогти.
Нагадаємо, що з Києва до Сум запустили додатковий потяг.
Також ми повідомляли, що в Україні запрацювала нова ШІ-платформа для інфлюєнсерів Favikon.
Сьогодні в Збройних силах України служать 48 тисяч жінок, з яких 5 тисяч перебувають на передовій. Разом із цивільними працівницями це становить 68 тисяч.
Про це заявила державна секретарка Міноборони Людмила Дараган.
Вона зазначила, що у сфері гендерної політики було зроблено значний прогрес. Жінки активно працюють у тилу, на важких посадах, і воюють у складі ЗСУ, доводячи, що важливо оцінювати людей за їхніми здібностями, а не за статтю.
В Україну повернули дев’ять дітей та 20-річного юнака із братом у межах затвердженого плану Bring Kids Back UA. Повернення відбулося із посередництвом Катару.
Про це повідомив Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець.
Вік дітей, яких повернули, від 13 до 17 років. Деякі з них мають інвалідність та тяжкі захворювання.
Фото: Дмитро ЛубінецьФото: Дмитро Лубінець
«Сьогодні ми вже зустріли дітей, яких із батьками чи законними опікунами розділила лінія фронту та окупанти. Повернуті українці з Херсонської, Запорізької, Донецької, Луганської областей та Криму. Деякі з повернутих дітей на початок повномасштабного російського вторгнення в Україну перебували в Олешківському дитячому будинку-інтернаті. Згодом їх окупаційна влада вивозила до міста Скадовськ та росії», — написав Дмитро Лубінець.
Омбудсман додає, що один із хлопців, який сьогодні повернувся в Україну, втратив тата, котрий захищав Україну під час російського вторгнення. Дехто з дітей уперше за довгий час побачить рідних, які несуть службу в різних структурах України. А деякі повернулися до дідуся з бабусею, адже саме вони можуть подарувати щасливе дитинство на рідній землі.
У телеграм-каналі Дмитро Лубінець повідомляє: «Якщо ваша дитина зникла, і ви як законний її представник не знаєте її місця перебування, — обов’язково повідомте про цей факт Національну поліцію України за номером 102. Якщо ж ви переконані, що дитину депортували на РФ, чи вона перебуває на ТОТ, то окрім поліції варто повідомити й нас — Офіс Омбудсмана».
Нагадаємо, що Міністерство соціальної політики запустило онлайн-сервіс для надання послуг: які функції доступні
На Київщині відновили 210 закладів освіти, які пошкодили або знищили росіяни у 2022 році. Ще 30 закладів наразі відбудовують.
Про це повідомив перший заступник голови Київської ОДА Микола Бойко.
З 30 закладів освіти деякі відновлюють міжнародні партнери, органи місцевого самоврядування та в рамках урядових програм. Київська ОВА є замовником робіт з відновлення 24 навчальних закладів, серед них:
десять об’єктів відновлюють коштом Фонду ліквідації наслідків збройної агресії;
три школи у Броварському та Вишгородському районах капітально ремонтують коштом UNITED24.
11 освітніх закладів відбудують коштом Європейського інвестиційного банку в рамках «Програми з відновлення України».
«Для того, щоб повністю відновити освітній фонд, нам залишилося знайти кошти для відбудови ще 5 об’єктів: трьох шкіл, дитячого садка та профліцею. Наразі активно шукаємо фінансування. Впевнений, що зовсім скоро абсолютно всі навчальні заклади відкриють двері для своїх вихованців», — зазначив Микола Бойко
Нагадаємо, що Міністерство соціальної політики запустило онлайн-сервіс для надання послуг: які функції доступні.
Коментарі