Військо
22-річний німець після поранення в Україні збирає кошти на підтримку наших людей
Рубену Мавіку було 20 років, коли він приїхав з Дортмунда в Україну, щоби рятувати життя на фронті. Він працював парамедиком, допомагав пораненим і не відступив навіть після тяжкого поранення під Бахмутом.
Про це повідомили в UNITED24.
У вересні 2023 року під час місії в напрямку Бахмута машину Рубена вразила російська протитанкова ракета. Він опинився в полум’ї, отримав сильні опіки, але зібрався з силами і поповз на світло. Це врятувало йому життя.
Поруч загинула його колега Емма. Рубен та його побратими Йоган і Тонко змогли дістатися українських військових, які вивезли з зони вогню. Після лікування в Німеччині та кількох сеансів терапії, Рубен майже одужав. У його тілі досі залишаються десятки уламків, але він не зупиняється.
Читайте також: Українки вперше здобули три нагороди від Міжнародної асоціації жінок-поліцейських
Попри травму, він кілька разів повертався в Україну з рятувальними місіями. Сьогодні Рубен збирає кошти на підтримку України, зокрема для парамедиків на фронті. Він вірить, що має продовжувати допомагати.
«На жаль, війна не закінчується тільки тому, що мене поранили. Я зрозумів: будь-що може статися будь-коли. Але там досі гинуть діти. Я мушу продовжувати», — каже Рубен.
Нагадаємо, що після переслідувань і тортур 25-річний Денис із Енергодара зміг вибратися з окупації.
Фото обкладинки: інстаграм Рубена Мавіка
Міністерство оборони України кодифікувало та допустило до експлуатації у підрозділах Збройних сил мобільний вогнеметний ударний комплекс KRAMPUS. Цей наземний роботизований комплекс українського виробництва призначений для виконання штурмових та оборонних завдань.
Про це повідомили в Міністерстві оборони України.
Характеристики ударного комплексу
KRAMPUS має компактні розміри та вагу, що дозволяє транспортувати його в кузові пікапа, мікроавтобуса або на причепі. Обладнаний двома безшумними електричними двигунами й гусеничним шасі, комплекс забезпечує високу прохідність складним рельєфом — може пересуватись по бездоріжжю, лісових хащах, піску, болоту, долати круті схили. Канали управління KRAMPUS стійкі до засобів радіоелектронної боротьби, а ємності акумуляторів вистачає на кілька годин безперервного руху, що дозволяє тривалий час перебувати на позиції в режимі чергування.
Бойові можливості комплексу забезпечують відеокамери та бойовий модуль з реактивними піхотними вогнеметами РПВ-16, здатними знищувати живу силу й легкоброньовану техніку противника.
Читайте також: Український турнікет SICH презентували на найбільшій оборонній виставці Іспанії
Призначення
Ці роботизовані комплекси виконують завдання із розвідки, мінування та розмінування, логістики, евакуації, патрулювання, а також ведуть штурмові та оборонні дії. Деякі з них використовуються як наземні роботизовані комплекси-камікадзе.
З початку повномасштабного вторгнення Міністерство оборони України кодифікувало і допустило до експлуатації у Силах оборони понад 80 наземних роботизованих комплексів, більшість з яких — українського виробництва.
Нагадуємо, що Австралія почала процес передачі Україні танків Abrams.
Фото: Міністерство оборони України
Боровся проти колумбійських кримінальних кланів, а тепер знищує окупантів в Україні. Едвін на псевдо Танос — воїн-професіонал 2-го Інтернаціонального легіону оборони України.
Фото: медіа «Зміст»
Владислав Каретник створив 16 пісень у полоні. За три роки неволі без інструментів, студії та навіть звичайного аркуша паперу військовий зберіг у пам’яті рядки, мотиви й тексти своїх композицій. Першою з них стала пісня для мами.
Про це повідомили у відділі інформації та комунікації НГУ.
«Боявся, що не встигну сказати мамі, як сильно її люблю»
Владислав — військовослужбовець Національної гвардії України, якому 24 роки. До війни він навчався в Академії НГУ, грав на гітарі та захоплювався бітбоксом.
Під час оборони «Азовсталі» в Маріуполі захисник потрапив у полон. У неволі Владислав провів три роки свого життя.
«У полоні я боявся одного — що не встигну сказати мамі, як сильно її люблю… І написав пісню. Написав у темряві, у тиші, де був тільки Бог, я і спогади», — каже він.
Читайте також: Продовжує справу дідуся: як українська військова готує винищувачі до вильотів (ФОТО)
Влад вперше записав пісню, створену у полоні, і дарує її найдорожчій людині — мамі.
Нагадуємо, що волонтери евакуювали трьох лисенят з прифронтового села на Донеччині.
Фото: скриншот з відео НГУ
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...